26 квітня 1945 р. у результаті поранення помер останній Гетьман України Павло СКОРОПАДСЬКИЙ.

За 10 днів до того Скоропадський з донькою Єлизаветою, секретарем Дмитром Грищинським та покоївкою Ганною Шабуніною сіли у потяг на станції Платтлінґ (Баварія, Німеччина). Гетьман мав намір виїхати з території, яка могла опинитись у зоні совєтської окупації. Але стався авіаційний удар. Гетьман поспішив провести Єлизавету та Ганну до бомбосховища. Але там не виявилось місця. Тоді Скоропадський запропонував перечекати перші хвилини у будівлі станції. Одна з бомб союзників відразу ж влучила у неї. Скоропадського та доньку сильно засипало уламками. Поранених відвезли до шпиталю у Даґґендорф – містечко, що розташовано неподалік. Там гетьману стало гірше.

За два дні до смерті прийшла звістка, що Даґґендорф може опинитись у совєтській зоні. Єлизавета з Грищинським перевезли помираючого гетьмана до монастирської лікарні містечка Меттен. 26 квітня 1945 року Гетьман упокоївся. У цей час у Меттен зайшли американські війська.

Василь Ларіонович Дудник народився 12 квітня 1914 року в селі Легедзине на Черкащині. У 1934 році він одружився з Василиною Чайкою. У подружжя було двоє дітей — син Іван та донька Галина.

На початку німецько-радянської війни Василя мобілізували до Червоної армії. Відтоді від нього не було жодної звістки. Хтось з односельців повідомив, мовляв, у серпні 1941 року він опинився у німецькому полоні і його бачили в таборі у так званій Уманській ямі. Дружина ходила до Умані, проте не знайшла його там.

Лише згодом рідним вдалося дізнатися про його справжню долю. Василь потрапив до одного з таборів військовополонених на території окупованої Польщі — шталагу 324 в селі Ґронди поблизу міста Острув-Мазовецька. Його табірний номер — 15458. Там він помер 23 липня 1942 року і похований на табірному цвинтарі. Після війни син Іван відвідав батькове поховання.

Доля Василя — типова для понад 5 мільйонів червоноармійців, які потрапили до німецького полону під час Другої світової війни.

Джерело: Arolsen Archives

Сьогодні ми згадуємо одну з найстрашніших катастроф в історії людства, яка сталася 39 років тому.

Одна із перших доповідних КГБ про злочин на Чорнобильській АЕС. Вражає тотальне нерозуміння масштабів катастрофи і необхідних подальших дій.

"Чьто ето означаєт?" - це вирок системі, в якій спецслужби та вище партійне керівництво інформували один одного про ситуацію цифрами, незрозумілими для розуміння цієї самої ситуації. А замість бажання розібратися, що насправді ці цифри означають для людей, основну увагу приділяли приховуванню інформації та "здійснювали заходи щодо недопущення поширення панічних чуток та тенденційної інформації".

А я ще нагадаю, що дужжже багато документів КГБ про ЧАЕС, я з колегами свого часу видали у двох томах збірника документів "Чорнобильське досьє КГБ", котрі легко можна завантажити.

Том1

Том2

Джерело: Архів СБУ

часами шукаєш одне, а знаходиш абсолютно інше, але також цікаве.))

Янковський Алі-Ян Юліанович, поляк із Помор'я. Капрал польського війська. На початку Другої світової відступав під натиском німців, і врезультаті попав в полон до совєтів.

З полону совєти у грудні 1939 передали його німцям. Там також побув у таборі для військовополонених, а у 1942 був мобілізований вже до вермахту. Певний час був у Франції, потім в Італії та Югославії.

У 1944 відправлений на східний фронт. Перейшов на сторону РСЧА.

Станом на січень 1945 його включили до спецгрупи "Сєвєр", яку планували закинути в Прагу для розробки власівців.

Ось така біографія...

Джерело: АрхівСБУ

Кілька днів на каналі обговорюємо кур’єрів ОУН. Обіцяв запостити фото і документи однієї непересічної жінки, Ірини Козак-Савицької.

"Пласт", підпільна сітка ОУН, Український Червоний Хрест, Українська повстанська армія, а ще жіночі організації та активна громадсько-політична діяльність в еміграції. Усе це про Ірину Козак-Савицьку.

До підпілля вона приєдналась, коли їй було 18. Тоді ж дівчина познайомилась з Головним командиром УПА Романом Шухевичем.

Як закордонний кур'єр Шухевича Савицька 1946-го потрапила на Захід, до Мюнхена, де продовжила своє активне суспільно-громадське та політичне життя. Власне це й було завдання від Шухевича. 21-річна дівчина в одиночку пройшла понад 1000 км. по ворожих територіях із України через Польщу та Чехословаччину та зуміла добратися до американської зони окупації Німеччини і передати важливі документи та послання від «воюючої України».

Джерело: Архів СБУ, Архів ЦДВР