Звільнені з полону. Що важливо робити

Основна особливість людини, яка звільнена з полону — порушення кордонів. Ця людина тривалий час була позбавлена будь-якого права вибору.

Це означає, що людина може не знати, що їй хочеться, приходити невчасно, порушувати ваші кордони. Прояви різні, і я б не хотів всіх міряти однією лінійкою.

Найбільш улюблена частина коментарів — це: “добре, ви кажете, що не можна. А як можна взаємодіяти?”

В цьому пості буде про те, що можна.

Але попереджаю. Це непросто. Зазвичай, в першу чергу хочеться робити те, що робити небажано.

✋ Давати поради. Багато порад. Це апріорі порушує кордони.

Вивалювати інформацію про все, що сталося за час відсутності людини, умовно за 2 роки — втиснути в 1 день.

Порушувати кордони.

✅ Що варто робити:

— Висловлювати повагу до досвіду, отриманого в полоні
— З повагою ставитись до тілесних, особистих та соціальних кордонів
— Залучати до планування діяльності
— Завжди залишати за ним право вибору і давати час зробити цей вибір
— Будь-який ваш інтерес до травматичного досвіду має бути професійним, а не особистим
— Проявляти емпатію і не бути байдужим
— Інформувати про плани, зміни в часі та термінах виконання заздалегідь Пояснювати причини та наслідки змін.
— З розумінням ставитись до порушення часових рамок та порушення кордонів людиною, що пережила полон. Проте не плутати з маніпуляцією
— Визнавати, що ви не маєте подібного досвіду і не можете до кінця розуміти, що пережила людина
— Допомагати переводити акцент з проблеми на рішення
— Звертати увагу на деталі реакції і поведінки та прояснювати, що могло би зробити простір більш комфортним
— Говорити про симптоми, а не діагнози — це сприяє більшому порозумінню
— Дотримуватись обіцянок
— Витримувати кордони

А якщо вам цікаво краще розібратись з тим, як взаємодіяти з військовими, з поняттями ПТСР, травма і що працює, а що ні — запрошую на серію майстеркласів.

Посилання тут: https://forms.gle/grfsngy575AdvShZ8