Сьогодні останній день реєстрації на майстер-клас по саморегуляції і вправам на відновлення себе.

Стрес і постійна проявляє в нас багато нового.

Коли нервова система виснажується, людина «випадає» з вікна толерантності.

В цей момент важливо розуміти себе і як взаємодіяти з собою.
Як регулювати свій стан?

Як працює мозок в стресі?
Що таке вікно толерантності. І чому вам важливо знати про нього



Вже сьогодні майстер-клас, на якому я буду говорити про це.
Будемо вивчати, як працює мозок.

І також будемо навчатись вправам, які допомагають приводити себе до тями.
А також, як взаємодіяти з людьми в різних непростих станах
✅ тривога
✅ плач
✅ горювання
✅ агресія


Запрошую вас на майстер-клас, який відбудеться 16 вересня о 19:00!
На заході ти дізнаєшся:
✅ Як ефективно регулювати свій стан за допомогою перевірених технік
✅ Як розпізнати і справлятися з емоційними викликами
Конкретні стратегії для саморегуляції в стресових ситуаціях

Окрім теоретичних знань ти отримаєш 2 корисні протоколи, запис майстер-класу назавжди, доступ до закритого чату з однодумцями для обговорення та підтримки.

Не пропусти можливість навчитися важливим навичкам саморегуляції, які допоможуть тобі впоратися з будь-якими викликами. Реєстрація все ще відкрита — місця обмежені!

Реєструйся тут: https://forms.gle/hyfSxEpLzNRE1L498
Будемо вчитись ставати вмілими в саморегуляції, і допомагати собі й оточенню!

P.S. На фото - один зі слайдів сьогоднішнього майстер-класу, який може стати неймовірно корисним вам. Як діє вегетативна нервова система.
@bagnenkoPsy

«Одного разу воїн — воїн назавжди» — Нова книга про військових і для військових.

Одна з кращих, як мені казали. Приступаю. Подивимось.
Все максимально чесно оціню.

«Племʼя» вже дочитав і скоро буде рецензія.
А вам цікаві рецензії на книги про військових, їх реакції і повернення додому?

@bagnenkotext

Хроніки шпиталю. Історія хлопця і звіт за ліки.

Щоразу як приїжджаю до шпиталю, не знаю, з ким матиму спілкування. Когось уже виписали, а хтось щойно приїхав. Під час останньої поїздки мав довгу й вельми змістовну консультацію. Та про все по порядку.

Привіз ліки, на які ви так щиро донатите. Вони завжди неймовірно потрібні, цей раз не став винятком. Особлива подяка ресторану Кухня Поллі, бо саме вони задонатили й закрили цю потребу. Та історія не лише про ліки.

Розповім про глибоку розмову з одним військовим. Він дозволив поділитися деякими моментами. Це корисно для розуміння того, як вони живуть.

— …У мене багато важких спогадів. Тернові Поди. Накрило дуже сильно, ми лежали в окопчику. Контузія дуже жорстка. Остання в січні була.
За кожне поранення — не дають зараз.
…В місті не можу бути. В формі не можу ходити. Люди напрягають…
— Що турбує?
— Голова пройшла на прегабаліні. Воно гуде. Але немає болю. Дзвін є весь час.
Тільки з музикою можу засинати. Міорелаксанти треба.
Вестибулярка геть порушена. Все дивлюсь. Але картинка не чітка, наче плаває.
Спини немає. Протрузії. Грижа. Остеохондроз.
— Дякую тобі за службу.
— Я не служу. Я захищаю землю моїх батьків, які тут поховані. Це моя земля.

Насправді багато що не можу говорити.
Скажу ключове.
Ви можете бути корисними, не якщо робите
1. Уважність і якась бережність у ставленні до його досвіду
2. Розуміння базових симптомів ПТСР і що якщо, наприклад, людина закривається, чи трохи різко реагує - це не про вас. Це про неї.
Між військовими і цивільними прірва. на жаль. Тому я проводжу навчання про ПТСР у військових, ділюсь досвідом, щоб зменшувати цю прірву.

Війна залишає свій слід не тільки на тілі, а й на душі.

Продовжую збирати на ліки та допомогу. Потреба ще є, і кожен ваш донат важливий буквально для спокійного сну військових.

Деталі та посилання на банку — в коментарях.

@bagnenkoPsy

У мене вийде книжка.

Я написав її більшу частину у 2022 році і також дописав в 2024.

Сьогодні обговорювали рукопис.
відбулась зустріч з редактором в кавʼярні, почув багато слушних
думок. І побачив рукопис в папері — здоровенький стосик сторінок 🫣

Наступного року вона має бути. Ще чимало роботи, але вже є рукопис і це тішить!

Втомлений і щасливий.
Це моя друга книга і перша художня. (Перша — «Неідеальний тато», вийшла в 2019)

Вам цікаво, якщо буду розказувати процес видання? Про що цікаво почути?
@bagnenkoText

Історія про книги і військових.

Я їжджу до військових в шпиталь, ви мабуть вже знаєте. В рюкзаку завжди є книги, які читаю (пишу про це більше на своєму каналі психолога, долучайтесь). Зараз там виключно про військових і ПТСР.

А вчора терапевтична сесія вийшла вже доволі плідною і довгою і потім я зачепив тему книг, які варто прочитати, щоб краще розуміти себе і свої симптоми.

По ітогу, ці книги показав хлопцю. А він навіть не знав, що такі існують.

Книга — те, що зближає і допомагає мати більше точок перетину. І з цим солдатом вийшло побудувати дуже якісний перший контакт.
Продовжу читати і буду і з вами ділитись знахідками з цих книг, якщо ви не проти 💁🏻‍♂️😊
@bagnenkoText

Тепер я працюю в шпиталі для військових.

Я починаю працювати у військовому шпиталі.
Дуже цьому радію і тішусь.

8 місяців я йшов до цієї мети — працювати з військовими офіційно і багато. І набиратись досвіду.

Бо довіра до психолога, який в штаті - набагато більша.
Та і досвіду я отримаю набагато більше.

Працювати буду на півставки. Тобто половину тижня. Інша половина - на навчання і все, що треба встигати робити (клієнти, подкаст, інша робота).
Працювати буду в тому ж шпиталі, куди їздив.
Мене тут знають і довіряють. І я багато чого знаю. Тому вливатись буде легше.

Працювати буду на посаді практичного психолога.

Робота з військовими - це те, у що я глибоко вірю. Це є моїм сенсом останній майже рік.
Це те, що найбільше надихає.

Тому дуже радію, що маю цю можливість і можу працювати з ними зараз ще більш активно і завзято.
За перші кілька днів вже набагато більше часу і користі зміг приділити їм.

Працювати буду з VR (віртуальна реальність) і підтримуючим консультуванням військових. Ймовірно також групова терапія. Подивимось.

Планую і надалі ділитись думками і досвідом. Бо бачу наскільки це важливо і корисно. Якщо цікаво як це працювати в шпиталі — дайте знати :)

Дякую вам за ваші донати і підтримку, бо без цього я б не зміг так активно підтримувати цей шпиталь.

Приймаю вітання :)

P.S. Тепер можу носити білий халат офіційно. Хоча це дуже незвично, але тут це обов’язково.
В коментарях відео з робочого місця 😊💁🏻‍♂️

@bagnenkoPsy

У кожного воїна свій досвід. Рубрика «Вичитав».

Читаю «Одного разу воїн — воїн назавжди». Дуже сильна книга і простою мовою все пояснюється.

Поки бачу в цій книзі один з найкращих описів простими словами — що таке птср, від яких подій цей розлад зʼявляється і як з цим жити.

Неодноразово чув від солдатів, яких консультую, що їх досвід унікальний і порівнювати ні з чим не варто.

На фото приклад — 4 історії, які викликали ПТСР.
Наглядно. Зрозуміло.
І все це може бути причиною ПТСР.

До речі, плануємо зробити клуб в Києві разом з Валентиною з клубу «In book we trust”, попередньо 5 жовтня, в суботу.

Якщо вам цікаво обговорити цю книгу і взагалі як взаємодіяти з військовими — поставте + в коментарях.
Деталі будуть згодом, але всім плюсанувшим відправимо їх.

@bagnenkoText

З кожним книжковим фестивалем і виходом нової важливої для мого зростання книги я бачу, як зростає гора непрочитаного. 💁🏻‍♂️🫣

Що ви робите з новими книгами, які не встигаєте читати?
Я складаю плани на них 🤪🫠

P.S. Попереду Книжкова країна і Львівський книжковий форум 🫣
@bagnenkoText

Забрав нові книжечки.
Люблю нонфік Лабораторії.
Свіженьке «Людство» — взагалі з типографії майже.
А «Краще не буває» про нейробіологію відчуттів. Це моє професійне, потроху збираю бібліотеку.
А яке видавництво нонфіку для вас найцікавіше?

P.S. І так, гора зростає. 🫠🤪
@bagnenkoText

Хроніки роботи в шпиталі. Небажання вигоріти. 4 сесії. Донати зменшились. 24 вересня.

Я вирішив, що буду писати про свій досвід роботи в шпиталі. По-перше, почув, що це цікаво.
По-друге - рефлексія допоможе не вигоріти. Бо це найбільше те, чого я не хочу.
Перегоріти.
І по-третє, я взагалі не був довгий час дотичний до медицинської сфери, тільки останні 4 роки. І це цікаво спостерігати.

І так, я не хочу вигоріти.
Тому я роблю 2 речі.
1. Глибше усвідомлюю сенс. Проговорюю його собі. Прописую. Навіщо я тут. Я хочу служити нашим військовим. Для мене це мій власний сенс.
2. Відпочиваю від усього. Не працюю.

Коли я прийшов - кілька людей якраз звільнилось. Для мене це важливо розуміти - державна лікарня не якесь тепле місце. Тут важко. Але тут і багато військових, яким потрібна підтримка. І це мене мотивує.

Розумію, що війна - це затяжний процес. Ветеранів буде все більше.
І треба так само готувати власну менталку до довгої роботи.

Сьогодні насичений день. Я тут вже тиждень.
На півставки, тому не всі дні тижня.
Але відчуваю свою причетність до команди і процесу.

Сьогодні було 4 довгі сесії з військовими. Так цікаво - перед кожною сесією я вивчаю медичну картку кожного, багато деталей і нюансів, до яких я раніше не мав доступу.
Я потроху освоюю групову терапію і в подальшому буду збирати групи. Це більш ефективно, бо за один і той самий час можна принести більше терапевтичної користі хлопцям, військовим.

Також окремо хочу попросити продовжувати донатити на ліки. Бо тепер я зсередини ще більше бачу користь медикаментозного лікування. Багато хто після контузій і тільки завдяки лікам може спати і взагалі формувати якісь когніції.

Банка з донатами зараз пуста.
Також я порахував і ось що придумав - хочу попросити 10 людей долучитись по 50$ на місяць. Це покриє потребу на місяць в ліках. Якщо у вас є таке бажання - напишіть мені, будь ласка.

До речі, тут ще є обіди. Минулого разу був борщик і каша з скумбрією. Сьогодні борщик і котлетка з кашою. Все смачне. Це неочікуваний і приємний бонус.

Радію бути тут. Ті, хто тут працюють - дуже класні люди, про них якось окремо розкажу.

Дякую всім за донати і підтримку.

Звіт за останні ліки і мої рефлексії з приводу цього дня - в коментарях.
А про що вам цікаво прочитати?

P.S. На фото я з історією хвороби одного з хлопців, якого веду.
@bagnenkoPsy