Почав читати книгу Володимира Станчишина «Стіни в моїй голові».

Це, наскільки я розумію, перша його книга, яка вийшла у видавництві «Віхола» в 2021 році, а далі вже вийшли ще 2 («Емоційні гойдалки війни» і «Для стосунків потрібні двоє»)

Простою мовою про важливе.
Взагалі хочу підготуватись краще до подкасту. Тому поки вивчаю, та і для роботи з військовими це потрібно, можливо і її буду дарувати.

Що у вас по читанню в ці дні?
@bagnenkoText

Книга, яка змінила мій розпорядок дня на краще.
Моя щира рекомендація — книга «Атомні звички» Джеймса Кліра. Вона проста і зрозуміла, про те, як маленькі звички щодня змінюють життя.

Поставте + чи 🔥, якщо вам було корисне відео. А якщо читали книгу, поділіться враженнями в коментарях.

#відео
@BagnenkoPsy

В 1960 році всесвітньо відомий письменник Клайв Льюіс втратив дружину. Вона померла від довгої хвороби. Вони одружились за 4 роки до того і він знав про її хворобу, але все одно вони обрали бути разом.
Він завів щоденник і записував туди те, що підтримувало його. Потім вийшла книга «Переживаючи скорботу», де вийшли частково ці записи.

Ось що він писав:

«Це четвертий - й останній - порожній зошит, який я знайшов у будинку; чи майже порожній, оскільки вкінці є кілька сторінок, списаних дуже давньою арифметикою Дж.
Я дозволю йому обмежити мої нотатки. Я не купуватиму для них нових зошитів.
Оскільки ці записи були захистом від повного краху, певним запобіжним клапаном, вони принесли свою користь.

Те інше, що я планував, виявилося грунтованим на непорозумінні. Я вважав, що зможу описати стан; скласти мапу журби. Проте журба виявилась не станом, а процесом. Їй потрібна не мапа, а історія, і якщо в якийсь довільний момент я не припиню цю історію писати, то немає жодної причини, чому я взагалі маю коли-небудь спинитися. Щодня можна записати щось нове.
Скорбота схожа на довгу звивисту долину, де будь-який поворот може відкрити абсолютно новий краєвид.»

«Скорбота - це довга звивиста долина.»

«Ці записи - захист від повного краху.»

Іноді потрібна підтримка, щоб пройти цей період.

Але іноді ніхто не зможе зрозуміти той досвід горя і втрат, який ви проживаєте - і тільки текст може це прийняти. Як це було в житті Клайва Льюіса.

Якби не опрацювання в тексті горя - я не знаю, як би я справився з моїми періодами горювання і втрат. А їх було чимало.
І саме цим я хочу поділитись і розділити з тими, кому це потрібно.

Якщо ви:
1. Проживаєте втрату
2. Або втрата була давно, але ви відчуваєте, що не прожили ще повністю

Це для вас.

Сьогодні стартує міні-курс “Голос мого горя”.
Якщо у вас є бажання долучитись - запрошую.

7 травня.
19:00 по Києву.

Можете прийти тільки на 1 зустріч.

Реєстрація тут.
Або пишіть + в коментарях, щоб отримати більше деталей.

P.S. В коментарях додам фото Клайва Льюіса з дружиною.

@BagnenkoPsy

Григір Тютюнник - чудовий стиліст і трохи про одну мрію.

У мене є мрія - потроху прочитати ключові твори найкращих українських письменників від Григорія Савича Сковороди і до сьогодення.
Це повага до нашої нації і нашої культури, на мій погляд.
І якщо інші періоди вже є загальне розуміння основних творів і авторів, то один період - знаю найгірше.
Це - шістдесятники. З ними найбільша біда, достатньо слабко розбираюсь.
Але виправляю це потроху.

«Григір Тютюнник - найкращий стиліст» за словами Ростислава Семківа.
Екскурсія Байковим кладовищем не пройшла просто так. Я попросив порадити найкращі його повісті і отримав пораду від Ростислава Андрійовича і вже читаю.

Купив прекрасне видання від Віхоли і вже насолоджуюсь. І я згоден. Він чудово вміє занурювати в історію, в атмосферу.
Схоже, у мене з’являється +1 улюблений український автор.

А що ви читали у шістдесятників? Що б порадили?
@bagnenkoText

Хочу поділитись книгою, яку найчастіше дарую військовим — «Одного разу воїн — воїн назавжди» Чарльза Гоуґа.

Це дуже сильна і дієва книжка, написана військовим психіатром. Вона просто і глибоко пояснює, що таке ПТСР, як справитись з симптомами, гнів, уникання, інтрузії і флешбеки, як із ним працювати і що реально допомагає. Там багато практичних порад, вправ, технік — і головне, багато розуміння.

Дуже раджу!

Якщо такі короткі відеоогляди корисні — поставте 🔥
Або + в коментарях.

#відео
@BagnenkoPsy

Одна з кращих біографій Джона Р.Р.Толкіна. Моє читання вихідних.

Сьогодні в дорозі, в потязі.
Готуюсь до курсу про горе і силу тексту в проживанні важких часів. І вивчаю біографії людей, які проходили складні часи і втрати. Один з них — це Толкін.
На цю дорогу у мене найкраща біографія Толкіна за визнанням багатьох — біографія Гамфрі Карпентера.

Автор навіть був вдома у Толкіна в 1967 році і мав довгу захопливу розмову. Описує це в першому розділі і це неймовірно цікаво. Як Толкін розмовляє, який у нього тон голосу («дивний голос — глибокий і приглушений»), як вибачається за безлад в кабінеті, що кабінет у нього в гаражі поруч з домом («бо авто я не маю ще від початку Другої Світової»). В 76 років Толкін безперестанку ходить по кімнаті і «його енергійність більше нагадує нетерплячість». В кінці розмови Толкін запрошує автора знов до себе в гості чим неймовірно дивує того.
Книга неймовірна.

А що у вас по читанню вихідних?
@bagnenkoText

Трагічна доля Павла Тичини і похід в музей Тичини.

Я почав відвідувати музеї літераторів.
Був в музеї Тичини.
Як у мене є мета - прочитати ключові твори нашої літератури, так само є мета відвідати основні музеї літератури в Україні і музеї письменників. Попереду багато цікавого (Рильський, Леся Українка, Панас Мирний та інші).

Музей Тичини знаходиться в його колишній величезній квартирі, яка розташована в дуже затишному будинку (сталінка 4-поверхова) за адресою Київ, вул. Терещенківській 5. Це самісінький центр, поруч КНУ Шевченка червоний корпус, Золоті Ворота, Національна опера, але місце дуже тихе і затишна.

Це для мене дуже трагічний персонаж нашої літератури.
Неймовіно талановитий.
І водночас людина, яка перестала творити геніальне, бо стала частиною системи радянської влади (Міністр освіти УРСР, голова Верховної Ради УРСР двох скликань).
Поет в ньому помер, але Тичина лишився жити і мусив, уже як чиновник, виконувати поетичні функції.

Як дуже влучно сказав Василь Стус про нього
"Доля Тичини воістину трагічна.
В історії світової літератури, мабуть, не знайдеться іншого такого прикладу, коли б поет віддав половину свого життя високій поезії, а половину — нещадній боротьбі зі своїм геніальним обдаруванням.»

Музей зараз зачинений.
То ми були в квартирі на поверх нижче, тобто всі кімнати такі самі і були на 3д екскурсії.
її проводила нам співробітник музею.

В цьому музеї він досить скромно жив.
Я хочу показати буквально одне фото.

Це його бібліотека.
Кабінет, де він будучи - там взагалі книг немає і тільки прилизане ідеальний образ. Бо стучали всі на всіх. Навіть Бажан, який жив квартирою вище.
А в закритому кабінеті - книги, за які можна сісти. Книги з підписами більшості авторів Розстріляного Відродження. І це боляче.

Боляче бачити, як людина обрала шлях власного подавлення і зменшення.

Щось в цьому є трагічне.
Тичина - те, що робить срср з тими, хто вірить в добрі наміри цієї влади.

«Від кларнета твого — пофарбована дудка осталась...» — ці гіркі слова Євгена Маланюка на свою адресу, кажуть, часто повторював постарілий Павло Тичина.

У 1965 році він записує:
На те я лірик, щоб запитувать,
не тільки холодно озватися,
не тільки лозунги почитувать,
а — дивуватись,
дивуватися!..

Доля Тичини застерігає.
І лякає. Бо це доля багатьох митців, яких розчавлює тиранія і авторитарна влада.

В коментарях - трохи фото і відео з 3Д екскурсії.

А ви як, вивчали творчість Павла Григоровича?

Поставте + або ❤️ якщо цікаво, щоб я більше про музеї розказував, бо це прям дуже цінна для мене активність.

@BagnenkoText

Леся Українка і її поема «Одержима». Читаю, готуюсь до мого курсу про терапевтичне письмо і проживання горя.
Це для мене прям дуже терапевтичне читання. І попри все — дуже корисне і надихаюче.

Вона написала поему за одну ніч, на смертному одрі коханого, щоб прожити власне горе і біль.
Більше про це написав в моєму психологічному каналі: «Психолог під час війни» як текст допомагає проживати горе.

Поема неймовірна.
Прочитав сьогодні.
Дуже важка і сильна!

P.S. поема є не у всіх збірках.
Я знайшов в видавництві КСД. У Віхоли її немає. Книга від КСД, яку читаю, якраз у мене в руках — дуже приємне оформлення.

@bagnenkotText

Сьогодні хочу поділитися книгою «Переживаючи скорботу», яку Клайв Льюїс (відомий письменник, автор «Хронік Нарнії») написав після смерті своєї коханої дружини.

Ця книга — це щоденник, який він писав для себе. І вона — справжня підтримка, яка допомагає прожити період втрати і горя. Це місце, де автор відкрив своє серце, сповнене болю, розпачу, безнадії та скорботи.

Це дуже терапевтична книга, яка допомагала і мені в моєму проживанні скорботи в свій час. Тому щиро раджу!

Якщо такі короткі відеоогляди корисні — поставте 🔥
Або + в коментарях.

Дякую!
#відео
@BagnenkoPsy

«Фієста» і «Прощавай зброє» тепер в моїй бібліотеці.
Приїхали 2 книжечки від ВСЛ, які для мене і по життю йдуть в парі.

Це перші 2 романи видатного автора Ернесте Гемінгвея. Ветерана 1 Світової війни. Нобелівського лауерата і письменника світового рівня.
Я обожнюю обидва. І коротко про те, чому.

Перший, «Фієста», вийшов в 1926. Це його перший роман, до того він тільки тренувався на оповіданнях і писав репортажі.
Це по суті роман про військового з симптомами ПТСР, який намагається жити життя далі. Виходить так собі. Якщо вам цікаво як почувається ветеран війни серед цивільних - це одна з кращих ілюстрацій.
Написано настільки шикарно, що я вже перечитав його трьома мовами і один раз прослухав в аудіо.
Мало де пишуть, але весь гонорар за нього (а це величезні гроші на той час) він віддав першій дружині, яка вирішила з ним розлучитись. Він в одному з листів розказує про це батькам.

Другий, «Прощавай зброє», вийшов в 1929 році. І приніс всесвітню славу автору. По суті, зробив його тим, ким всі ми знаємо.
Це один з найсильніших антивоєнних творів для мене.
Це твір де військовий обирає шлях.
Якщо вам важливо розуміти, як відчуває себе військовий на війні — це прекрасна ілюстрація.
Автобіографічний і водночас з дуже неочікуваним закінченням (без спойлерів)
І він настільки потужно написаний, що образи з нього досі в голові коли думаю про війну, про доблесть, честь, гідність, несправедливість.
Він вийшов і зробив його настільки цікавим всім, що далі всі його романи продавались великими тиражами. Але заслуга в цьому є саме у цих двох романів.

Моя суб’єктивна думка - ці 2 книги зробили Гемінгвея тим, ким він є. Видатним письменником зі своїм самобутнім стилем.
Для мене саме вони, особливо «Прощавай зброє» - це вершина його творчості. Не «Старий і море». Не «По кому подзвін». Саме ці.

У мене взагалі є звичка перечитувати щороку будь що з Гемінгвея або Кормака Маккарті, бо вони неймовірні стилісти.
І ці 2 книги - в топі тих, які перечитую.

Люблю Видавництво Старого Лева за те, що вони видали всю цю красу.
Поступово збираю все в бібліотеці.

А ви любите Гемінгвея? Які з його творів читали?

P.S. А ілюстрації в книзі «Прощавай зброє» просто неймовіні. Я в коментарях залишу кілька.
@BagnenkoText

Лікує посмішка дитини. Ми закінчуємось. На позиціях 7 місяців жив. Смак життя пропав. Військовий говорить.

***
Я хочу до сім'ї. Ніщо так не лікує як посмішка дитини.
Мені не психолог потрібен, а моя сім’я.
А ще я пільги взагалі не можу ніякі отримати. У 9 построение, о 18 відпускають, а іноді і до ночі.
До ЦНАПу банально не потрапляю. І взагалі нікуди.


***
Ми заканчуємось.
Хтось на моє місце прийде.
Коли цивільні починають мені щось розказувати — розвертаюсь і уходжу.
Мені нема про шо з ними балакати.
Рік тому їздив додому. Бачив однокласників.
ходять по гражданке.
І живуть так, ніби війни нема
“Щас ми закончимся — ти підеш.”

***
7 місяців прожив на ЕсПешкє
4 человека поруч і все.
Світу не бачив.
Нє, було один раз. Відпустили на похорон. Прям з еспешкі і назад.
Спать перестав. Я і сам не замітив. Мені люди сказали.
По пару часов міг спати.
А потім взагалі перестав.
І так півроку.
Подзвонили до медиків. Відправили якийсь біфрен.
Поспав годину.
Попросив знайомого хірурга дать таблеткі.
Він каже “Я більше не дам. Їдь в госпіталь військовий.”
Поїхав.
Томограма. Був мікроінсульт. І я його на ногах витримав.
Поки не спав — скинув 14 кг.
Бронік одягнув, затягнув і все.
Під таблетками сплю.
Без таблеток не сплю.
На адреналіні. Він своє дає.
Пішли з дружиною в Фору. Все світиться. Все горить.
Купа людей. Всі ходять. Всі говорять.
Шум.
Я сказав їй, піду на вулицю.
Не можу.
В тиші спати не можу.
Під стрельбу. Під штурми.
Скучив за стрельбою. І тому я включаю на ютубі і сплю.
Включиш собі як той серіал.
Ну йде та йде.
В тишині не можу.
Бо тиша — це наступ.
Спів пташок в цьому госпіталі напрягають.
А я откуда знаю чому вони цвірінькають. Там де я був — не цвірінькають.

***
Я не хочу повертатись додому.
Я поїду на позиції звідси.

***

Не привязуйтесь
Бо завтра закапувать.
Ми просто бойові одиниці.
Якщо б бухав — було б попроще мозгам. Я просто не пʼю.

***
Все марно. Нічого не хочу.
Так багато справ було раніше. інтересів.
А зараз я не впевнений, що це було зі мною.

***

Вдома знаходжусь
Штори не відчиняю.
Тільки вдома.
Їжджу тільки на лікування.
Світло не подобається.
Подобається коли приглушене світло.
Хотів би щоб стало як раніше.
Я був здоровий.
Я дуже спілкувався багато.
Я екстравертом був.
Не сидів ніколи вдома.
Завжди гості були.
Можна було просто розслабитись і відпочити, а не чекати, що зараз щось станеться.
А зараз тільки чекаю поганого. А воно не стається.

***
Смак до життя пропав.
Та несправедливість яка була.
Побратими. Важко з цим.

Відлюднення якесь.
Хочеться втікти від людей.
Комфортніше коли я сам.

Особливо важко — чужий контингент. В щось нове вливатись.
***
Найкраще тут — субота і неділя.
Людей немає.
Легше спиться. Звуків ніяких.

Дівчина у мене. Молода. Гарна.
ТІльки я зараз ніякий.

***
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.

Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо це корисно — поставте ❤️ або + в коментарях.
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy

Завтра запис подкасту з Володимиром Станчишиним

На фото книги, які читаю і готуюсь.
Казав, що подкаст буде.
Ну от!
Він один з тих, хто популяризував психологію ще задовго до того, як стало мейнстрімом. Його книги бестселери. Читаю потроху.

Планую обговорити 2 теми
1. Хронічний стрес під час війни і як його зменшити?
2. Війна, насолода життям і заборони собі. Чи можна зараз насолоджуватись життям і як?

Але то мої цікавості.
Можливо у вас є питання, які ви б хотіли задати?
Пишіть в коментарях.

@bagnenkoText

📖 «Це ок, якщо ви не ок» — книга, яка чесно говорить про горе, втрати та біль.

Це надзвичайно щира і сильна підтримка для тих, хто переживає важкі часи.

Одна з кращих книг, яка дає чимало важливих думок і допомагає проходити важкі часи горювання і втрат

Якщо було корисно, поставте, будь ласка 🔥 або + в коментарях, дякую!

#відео
@BagnenkoPsy