Леся Українка і її поема «Одержима». Читаю, готуюсь до мого курсу про терапевтичне письмо і проживання горя.
Це для мене прям дуже терапевтичне читання. І попри все — дуже корисне і надихаюче.
Вона написала поему за одну ніч, на смертному одрі коханого, щоб прожити власне горе і біль.
Більше про це написав в моєму психологічному каналі: «Психолог під час війни» як текст допомагає проживати горе.
Поема неймовірна.
Прочитав сьогодні.
Дуже важка і сильна!
P.S. поема є не у всіх збірках.
Я знайшов в видавництві КСД. У Віхоли її немає. Книга від КСД, яку читаю, якраз у мене в руках — дуже приємне оформлення.
@bagnenkotText
Це для мене прям дуже терапевтичне читання. І попри все — дуже корисне і надихаюче.
Вона написала поему за одну ніч, на смертному одрі коханого, щоб прожити власне горе і біль.
Більше про це написав в моєму психологічному каналі: «Психолог під час війни» як текст допомагає проживати горе.
Поема неймовірна.
Прочитав сьогодні.
Дуже важка і сильна!
P.S. поема є не у всіх збірках.
Я знайшов в видавництві КСД. У Віхоли її немає. Книга від КСД, яку читаю, якраз у мене в руках — дуже приємне оформлення.
@bagnenkotText
👏10💔8❤5❤🔥2👍2😭1
Forwarded from Психолог під час війни
Тексти реально допомагають проживати втрату і горе. Леся Українка і проживання горя.
Іноді прямо тут і зараз тексти допомагають проживати втрату. Прямо в моменті.
Розкажу про ще одну постать - дуже важливу і цінну для всієї нашої нації.
Це Леся Українка - одна з найталановитіших постатей української літератури.
Вона пережила особисту трагедію, коли чоловік, якого вона любила всім серцем раптово помер. Вона доглядала його під час останніх днів хвороби (він помер від туберкульозу в 1901 році в Мінську), і ця подія стала одним із найтрагічніших переживань у її житті.
як митець і талановита письменниця могла це опрацювати тільки в один спосіб - за допомогою письма.
Вона написала поему “Одержима”.
Написана в Мінську протягом однієї ночі біля ліжка смертельно хворого Сергія Мержинського. Пізніше, в листі до Івана Франка від 13 — 14 січня 1903 р. Леся Українка визнала:
…я її в таку ніч писала, після якої, певне, буду довго жити, коли вже тоді жива осталась. І навіть писала, не перетравивши туги, а в самому її апогею. Якби мене хто спитав, як я з того всього жива вийшла, то я б теж могла відповісти: J'en ai fait un drame (“Я зробила з цього драму” фр)
Поему вона написала за одну ніч, сидячи біля його тіла, ще до того, як прийшли люди, щоб підготувати його до поховання. Цей твір став виявом її душевного болю, внутрішнього розпачу та водночас величезної сили духу. Саме в "Одержимій" образ Марії — жінки, одержимої правдою й любов’ю, — став глибоко автобіографічним.
Її «одержимість» — це одержимість любов’ю, втратою, болем, словом і правдою — усе це переплелося в драмі, написаній буквально в ніч горя.
Деякі цитати
"Моя душа кричить, а тіло мовчить, як камінь."
"Я не плачу... я не можу плакать, бо сльози душу гасять, а мені горіти треба."
На курсі ми будемо розбирати як текст допомагає проживати втрату.
Вам не треба бути письменниками, щоб написати ваш біль.
Я глибоко вірю, що писати може кожна людина, яка має думки і час їх висловлювати.
Ці тексти ви пишете не для когось, а для себе. І саме вам вони допомагають справлятись.
Запрошую на курс!
Вже завтра, 14 травня на 19:00 - друге заняття.
Будемо розбирати глибоко, як текст допомагає справлятись з втратою.
Лінк на реєстрацію тут.
Або пишіть в коментарі +, з вами зв’яжеться моя помічниця.
І до завтра.
Я чекав цього курсу дуже давно і готував ці матеріали дуже давно. І вірю, що вони дійсно будуть нереально корисні.
@BagnenkoPsy
Іноді прямо тут і зараз тексти допомагають проживати втрату. Прямо в моменті.
Розкажу про ще одну постать - дуже важливу і цінну для всієї нашої нації.
Це Леся Українка - одна з найталановитіших постатей української літератури.
Вона пережила особисту трагедію, коли чоловік, якого вона любила всім серцем раптово помер. Вона доглядала його під час останніх днів хвороби (він помер від туберкульозу в 1901 році в Мінську), і ця подія стала одним із найтрагічніших переживань у її житті.
як митець і талановита письменниця могла це опрацювати тільки в один спосіб - за допомогою письма.
Вона написала поему “Одержима”.
Написана в Мінську протягом однієї ночі біля ліжка смертельно хворого Сергія Мержинського. Пізніше, в листі до Івана Франка від 13 — 14 січня 1903 р. Леся Українка визнала:
…я її в таку ніч писала, після якої, певне, буду довго жити, коли вже тоді жива осталась. І навіть писала, не перетравивши туги, а в самому її апогею. Якби мене хто спитав, як я з того всього жива вийшла, то я б теж могла відповісти: J'en ai fait un drame (“Я зробила з цього драму” фр)
Поему вона написала за одну ніч, сидячи біля його тіла, ще до того, як прийшли люди, щоб підготувати його до поховання. Цей твір став виявом її душевного болю, внутрішнього розпачу та водночас величезної сили духу. Саме в "Одержимій" образ Марії — жінки, одержимої правдою й любов’ю, — став глибоко автобіографічним.
Її «одержимість» — це одержимість любов’ю, втратою, болем, словом і правдою — усе це переплелося в драмі, написаній буквально в ніч горя.
Деякі цитати
"Моя душа кричить, а тіло мовчить, як камінь."
"Я не плачу... я не можу плакать, бо сльози душу гасять, а мені горіти треба."
На курсі ми будемо розбирати як текст допомагає проживати втрату.
Вам не треба бути письменниками, щоб написати ваш біль.
Я глибоко вірю, що писати може кожна людина, яка має думки і час їх висловлювати.
Ці тексти ви пишете не для когось, а для себе. І саме вам вони допомагають справлятись.
Запрошую на курс!
Вже завтра, 14 травня на 19:00 - друге заняття.
Будемо розбирати глибоко, як текст допомагає справлятись з втратою.
Лінк на реєстрацію тут.
Або пишіть в коментарі +, з вами зв’яжеться моя помічниця.
І до завтра.
Я чекав цього курсу дуже давно і готував ці матеріали дуже давно. І вірю, що вони дійсно будуть нереально корисні.
@BagnenkoPsy
💔23👍8❤🔥2😭1
Forwarded from Психолог під час війни
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Сьогодні хочу поділитися книгою «Переживаючи скорботу», яку Клайв Льюїс (відомий письменник, автор «Хронік Нарнії») написав після смерті своєї коханої дружини.
Ця книга — це щоденник, який він писав для себе. І вона — справжня підтримка, яка допомагає прожити період втрати і горя. Це місце, де автор відкрив своє серце, сповнене болю, розпачу, безнадії та скорботи.
Це дуже терапевтична книга, яка допомагала і мені в моєму проживанні скорботи в свій час. Тому щиро раджу!
Якщо такі короткі відеоогляди корисні — поставте 🔥
Або + в коментарях.
Дякую!
#відео
@BagnenkoPsy
Ця книга — це щоденник, який він писав для себе. І вона — справжня підтримка, яка допомагає прожити період втрати і горя. Це місце, де автор відкрив своє серце, сповнене болю, розпачу, безнадії та скорботи.
Це дуже терапевтична книга, яка допомагала і мені в моєму проживанні скорботи в свій час. Тому щиро раджу!
Якщо такі короткі відеоогляди корисні — поставте 🔥
Або + в коментарях.
Дякую!
#відео
@BagnenkoPsy
🔥24👍6👏2
«Фієста» і «Прощавай зброє» тепер в моїй бібліотеці.
Приїхали 2 книжечки від ВСЛ, які для мене і по життю йдуть в парі.
Це перші 2 романи видатного автора Ернесте Гемінгвея. Ветерана 1 Світової війни. Нобелівського лауерата і письменника світового рівня.
Я обожнюю обидва. І коротко про те, чому.
Перший, «Фієста», вийшов в 1926. Це його перший роман, до того він тільки тренувався на оповіданнях і писав репортажі.
Це по суті роман про військового з симптомами ПТСР, який намагається жити життя далі. Виходить так собі. Якщо вам цікаво як почувається ветеран війни серед цивільних - це одна з кращих ілюстрацій.
Написано настільки шикарно, що я вже перечитав його трьома мовами і один раз прослухав в аудіо.
Мало де пишуть, але весь гонорар за нього (а це величезні гроші на той час) він віддав першій дружині, яка вирішила з ним розлучитись. Він в одному з листів розказує про це батькам.
Другий, «Прощавай зброє», вийшов в 1929 році. І приніс всесвітню славу автору. По суті, зробив його тим, ким всі ми знаємо.
Це один з найсильніших антивоєнних творів для мене.
Це твір де військовий обирає шлях.
Якщо вам важливо розуміти, як відчуває себе військовий на війні — це прекрасна ілюстрація.
Автобіографічний і водночас з дуже неочікуваним закінченням (без спойлерів)
І він настільки потужно написаний, що образи з нього досі в голові коли думаю про війну, про доблесть, честь, гідність, несправедливість.
Він вийшов і зробив його настільки цікавим всім, що далі всі його романи продавались великими тиражами. Але заслуга в цьому є саме у цих двох романів.
Моя суб’єктивна думка - ці 2 книги зробили Гемінгвея тим, ким він є. Видатним письменником зі своїм самобутнім стилем.
Для мене саме вони, особливо «Прощавай зброє» - це вершина його творчості. Не «Старий і море». Не «По кому подзвін». Саме ці.
У мене взагалі є звичка перечитувати щороку будь що з Гемінгвея або Кормака Маккарті, бо вони неймовірні стилісти.
І ці 2 книги - в топі тих, які перечитую.
Люблю Видавництво Старого Лева за те, що вони видали всю цю красу.
Поступово збираю все в бібліотеці.
А ви любите Гемінгвея? Які з його творів читали?
P.S. А ілюстрації в книзі «Прощавай зброє» просто неймовіні. Я в коментарях залишу кілька.
@BagnenkoText
Приїхали 2 книжечки від ВСЛ, які для мене і по життю йдуть в парі.
Це перші 2 романи видатного автора Ернесте Гемінгвея. Ветерана 1 Світової війни. Нобелівського лауерата і письменника світового рівня.
Я обожнюю обидва. І коротко про те, чому.
Перший, «Фієста», вийшов в 1926. Це його перший роман, до того він тільки тренувався на оповіданнях і писав репортажі.
Це по суті роман про військового з симптомами ПТСР, який намагається жити життя далі. Виходить так собі. Якщо вам цікаво як почувається ветеран війни серед цивільних - це одна з кращих ілюстрацій.
Написано настільки шикарно, що я вже перечитав його трьома мовами і один раз прослухав в аудіо.
Мало де пишуть, але весь гонорар за нього (а це величезні гроші на той час) він віддав першій дружині, яка вирішила з ним розлучитись. Він в одному з листів розказує про це батькам.
Другий, «Прощавай зброє», вийшов в 1929 році. І приніс всесвітню славу автору. По суті, зробив його тим, ким всі ми знаємо.
Це один з найсильніших антивоєнних творів для мене.
Це твір де військовий обирає шлях.
Якщо вам важливо розуміти, як відчуває себе військовий на війні — це прекрасна ілюстрація.
Автобіографічний і водночас з дуже неочікуваним закінченням (без спойлерів)
І він настільки потужно написаний, що образи з нього досі в голові коли думаю про війну, про доблесть, честь, гідність, несправедливість.
Він вийшов і зробив його настільки цікавим всім, що далі всі його романи продавались великими тиражами. Але заслуга в цьому є саме у цих двох романів.
Моя суб’єктивна думка - ці 2 книги зробили Гемінгвея тим, ким він є. Видатним письменником зі своїм самобутнім стилем.
Для мене саме вони, особливо «Прощавай зброє» - це вершина його творчості. Не «Старий і море». Не «По кому подзвін». Саме ці.
У мене взагалі є звичка перечитувати щороку будь що з Гемінгвея або Кормака Маккарті, бо вони неймовірні стилісти.
І ці 2 книги - в топі тих, які перечитую.
Люблю Видавництво Старого Лева за те, що вони видали всю цю красу.
Поступово збираю все в бібліотеці.
А ви любите Гемінгвея? Які з його творів читали?
P.S. А ілюстрації в книзі «Прощавай зброє» просто неймовіні. Я в коментарях залишу кілька.
@BagnenkoText
❤22👍5🤔2😍2
Forwarded from Психолог під час війни
Лікує посмішка дитини. Ми закінчуємось. На позиціях 7 місяців жив. Смак життя пропав. Військовий говорить.
***
Я хочу до сім'ї. Ніщо так не лікує як посмішка дитини.
Мені не психолог потрібен, а моя сім’я.
А ще я пільги взагалі не можу ніякі отримати. У 9 построение, о 18 відпускають, а іноді і до ночі.
До ЦНАПу банально не потрапляю. І взагалі нікуди.
***
Ми заканчуємось.
Хтось на моє місце прийде.
Коли цивільні починають мені щось розказувати — розвертаюсь і уходжу.
Мені нема про шо з ними балакати.
Рік тому їздив додому. Бачив однокласників.
ходять по гражданке.
І живуть так, ніби війни нема
“Щас ми закончимся — ти підеш.”
***
7 місяців прожив на ЕсПешкє
4 человека поруч і все.
Світу не бачив.
Нє, було один раз. Відпустили на похорон. Прям з еспешкі і назад.
Спать перестав. Я і сам не замітив. Мені люди сказали.
По пару часов міг спати.
А потім взагалі перестав.
І так півроку.
Подзвонили до медиків. Відправили якийсь біфрен.
Поспав годину.
Попросив знайомого хірурга дать таблеткі.
Він каже “Я більше не дам. Їдь в госпіталь військовий.”
Поїхав.
Томограма. Був мікроінсульт. І я його на ногах витримав.
Поки не спав — скинув 14 кг.
Бронік одягнув, затягнув і все.
Під таблетками сплю.
Без таблеток не сплю.
На адреналіні. Він своє дає.
Пішли з дружиною в Фору. Все світиться. Все горить.
Купа людей. Всі ходять. Всі говорять.
Шум.
Я сказав їй, піду на вулицю.
Не можу.
В тиші спати не можу.
Під стрельбу. Під штурми.
Скучив за стрельбою. І тому я включаю на ютубі і сплю.
Включиш собі як той серіал.
Ну йде та йде.
В тишині не можу.
Бо тиша — це наступ.
Спів пташок в цьому госпіталі напрягають.
А я откуда знаю чому вони цвірінькають. Там де я був — не цвірінькають.
***
Я не хочу повертатись додому.
Я поїду на позиції звідси.
***
Не привязуйтесь
Бо завтра закапувать.
Ми просто бойові одиниці.
Якщо б бухав — було б попроще мозгам. Я просто не пʼю.
***
Все марно. Нічого не хочу.
Так багато справ було раніше. інтересів.
А зараз я не впевнений, що це було зі мною.
***
Вдома знаходжусь
Штори не відчиняю.
Тільки вдома.
Їжджу тільки на лікування.
Світло не подобається.
Подобається коли приглушене світло.
Хотів би щоб стало як раніше.
Я був здоровий.
Я дуже спілкувався багато.
Я екстравертом був.
Не сидів ніколи вдома.
Завжди гості були.
Можна було просто розслабитись і відпочити, а не чекати, що зараз щось станеться.
А зараз тільки чекаю поганого. А воно не стається.
***
Смак до життя пропав.
Та несправедливість яка була.
Побратими. Важко з цим.
Відлюднення якесь.
Хочеться втікти від людей.
Комфортніше коли я сам.
Особливо важко — чужий контингент. В щось нове вливатись.
***
Найкраще тут — субота і неділя.
Людей немає.
Легше спиться. Звуків ніяких.
Дівчина у мене. Молода. Гарна.
ТІльки я зараз ніякий.
***
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо це корисно — поставте ❤️ або + в коментарях.
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy
***
Я хочу до сім'ї. Ніщо так не лікує як посмішка дитини.
Мені не психолог потрібен, а моя сім’я.
А ще я пільги взагалі не можу ніякі отримати. У 9 построение, о 18 відпускають, а іноді і до ночі.
До ЦНАПу банально не потрапляю. І взагалі нікуди.
***
Ми заканчуємось.
Хтось на моє місце прийде.
Коли цивільні починають мені щось розказувати — розвертаюсь і уходжу.
Мені нема про шо з ними балакати.
Рік тому їздив додому. Бачив однокласників.
ходять по гражданке.
І живуть так, ніби війни нема
“Щас ми закончимся — ти підеш.”
***
7 місяців прожив на ЕсПешкє
4 человека поруч і все.
Світу не бачив.
Нє, було один раз. Відпустили на похорон. Прям з еспешкі і назад.
Спать перестав. Я і сам не замітив. Мені люди сказали.
По пару часов міг спати.
А потім взагалі перестав.
І так півроку.
Подзвонили до медиків. Відправили якийсь біфрен.
Поспав годину.
Попросив знайомого хірурга дать таблеткі.
Він каже “Я більше не дам. Їдь в госпіталь військовий.”
Поїхав.
Томограма. Був мікроінсульт. І я його на ногах витримав.
Поки не спав — скинув 14 кг.
Бронік одягнув, затягнув і все.
Під таблетками сплю.
Без таблеток не сплю.
На адреналіні. Він своє дає.
Пішли з дружиною в Фору. Все світиться. Все горить.
Купа людей. Всі ходять. Всі говорять.
Шум.
Я сказав їй, піду на вулицю.
Не можу.
В тиші спати не можу.
Під стрельбу. Під штурми.
Скучив за стрельбою. І тому я включаю на ютубі і сплю.
Включиш собі як той серіал.
Ну йде та йде.
В тишині не можу.
Бо тиша — це наступ.
Спів пташок в цьому госпіталі напрягають.
А я откуда знаю чому вони цвірінькають. Там де я був — не цвірінькають.
***
Я не хочу повертатись додому.
Я поїду на позиції звідси.
***
Не привязуйтесь
Бо завтра закапувать.
Ми просто бойові одиниці.
Якщо б бухав — було б попроще мозгам. Я просто не пʼю.
***
Все марно. Нічого не хочу.
Так багато справ було раніше. інтересів.
А зараз я не впевнений, що це було зі мною.
***
Вдома знаходжусь
Штори не відчиняю.
Тільки вдома.
Їжджу тільки на лікування.
Світло не подобається.
Подобається коли приглушене світло.
Хотів би щоб стало як раніше.
Я був здоровий.
Я дуже спілкувався багато.
Я екстравертом був.
Не сидів ніколи вдома.
Завжди гості були.
Можна було просто розслабитись і відпочити, а не чекати, що зараз щось станеться.
А зараз тільки чекаю поганого. А воно не стається.
***
Смак до життя пропав.
Та несправедливість яка була.
Побратими. Важко з цим.
Відлюднення якесь.
Хочеться втікти від людей.
Комфортніше коли я сам.
Особливо важко — чужий контингент. В щось нове вливатись.
***
Найкраще тут — субота і неділя.
Людей немає.
Легше спиться. Звуків ніяких.
Дівчина у мене. Молода. Гарна.
ТІльки я зараз ніякий.
***
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо це корисно — поставте ❤️ або + в коментарях.
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy
💔50❤12😭5👍1
Завтра запис подкасту з Володимиром Станчишиним
На фото книги, які читаю і готуюсь.
Казав, що подкаст буде.
Ну от!
Він один з тих, хто популяризував психологію ще задовго до того, як стало мейнстрімом. Його книги бестселери. Читаю потроху.
Планую обговорити 2 теми
1. Хронічний стрес під час війни і як його зменшити?
2. Війна, насолода життям і заборони собі. Чи можна зараз насолоджуватись життям і як?
Але то мої цікавості.
Можливо у вас є питання, які ви б хотіли задати?
Пишіть в коментарях.
@bagnenkoText
На фото книги, які читаю і готуюсь.
Казав, що подкаст буде.
Ну от!
Він один з тих, хто популяризував психологію ще задовго до того, як стало мейнстрімом. Його книги бестселери. Читаю потроху.
Планую обговорити 2 теми
1. Хронічний стрес під час війни і як його зменшити?
2. Війна, насолода життям і заборони собі. Чи можна зараз насолоджуватись життям і як?
Але то мої цікавості.
Можливо у вас є питання, які ви б хотіли задати?
Пишіть в коментарях.
@bagnenkoText
🔥15❤8👍8
Forwarded from Психолог під час війни
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
📖 «Це ок, якщо ви не ок» — книга, яка чесно говорить про горе, втрати та біль.
Це надзвичайно щира і сильна підтримка для тих, хто переживає важкі часи.
Одна з кращих книг, яка дає чимало важливих думок і допомагає проходити важкі часи горювання і втрат
Якщо було корисно, поставте, будь ласка 🔥 або + в коментарях, дякую!
#відео
@BagnenkoPsy
Це надзвичайно щира і сильна підтримка для тих, хто переживає важкі часи.
Одна з кращих книг, яка дає чимало важливих думок і допомагає проходити важкі часи горювання і втрат
Якщо було корисно, поставте, будь ласка 🔥 або + в коментарях, дякую!
#відео
@BagnenkoPsy
🔥20❤6💔2👍1🤔1
«36 і 6 котів» і «36 і 6 собак» - неймовірно веселі книги.
«36 і 6 котів» — серія книжок української письменниці Галини Вдовиченко. Складається з чотирьох книжок: «36 і 6 котів: вусато-хвостата історія для дітей», «36 і 6 котів-детективів», «36 і 6 котів-компаньйонів», «36 і 6 котів-рятувальників».
Але перша книга - це «36 і 6 котів».
щиро раджу, якщо ви хочете класно проводити час з вашою малечею.
Іноді по неділях пишу про дитячі книжки.
От тут моя доня з книжками, які поїхали до неї далеко за кордон. Писав про ще одну раніше.
Взагалі у Видавництва Старого Лева неймовірний вибір дитячих книг. Завжди обираю з захопленням.
А які дитячі книжечки ви любите? Порадьте, якщо шось читаєте.
#дитяче
@bagnenkoText
«36 і 6 котів» — серія книжок української письменниці Галини Вдовиченко. Складається з чотирьох книжок: «36 і 6 котів: вусато-хвостата історія для дітей», «36 і 6 котів-детективів», «36 і 6 котів-компаньйонів», «36 і 6 котів-рятувальників».
Але перша книга - це «36 і 6 котів».
щиро раджу, якщо ви хочете класно проводити час з вашою малечею.
Іноді по неділях пишу про дитячі книжки.
От тут моя доня з книжками, які поїхали до неї далеко за кордон. Писав про ще одну раніше.
Взагалі у Видавництва Старого Лева неймовірний вибір дитячих книг. Завжди обираю з захопленням.
А які дитячі книжечки ви любите? Порадьте, якщо шось читаєте.
#дитяче
@bagnenkoText
❤30👍2
Forwarded from Психолог під час війни
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Книга про втрати — Джон В. Джеймса та Рассела Фрідмана «Відновлення після втрат».
Вона покроково пояснює дії, які допомагають повернутися до життя без емоційного болю і страждань, що виник внаслідок життєвих втрат.
Рекомендую! Якщо було корисно, поставте 🔥 або + в коментарях
#відео
@BagnenkoPsy
Вона покроково пояснює дії, які допомагають повернутися до життя без емоційного болю і страждань, що виник внаслідок життєвих втрат.
Рекомендую! Якщо було корисно, поставте 🔥 або + в коментарях
#відео
@BagnenkoPsy
🔥18👍4🤔2❤1
Сальвадор Далі і його біографія — це тотальне переключення уваги.
Я люблю біографії. В них є щось невловимо цікаве - те, як людина бачить себе, світ, рефлексує.
І тому всі біографії, до яких можу дотягнутись, в якісному виданні - всі збираю.
Біографія Сальвадора Далі - неймовірна. Все життя Сальвадора Далі - це окремий шлях, який відрізняється від інших.
Сальвадор Далі (повне ім'я: Сальвадор Феліп Жасінт Далі і Доменек, маркіз де Пуболь) — каталонський письменник, художник, скульптор і один з головних представників сюрреалізму XX століття. Найвідоміший завдяки своїй картині «Постійність пам'яті» (The Persistence of Memory), на якій зображений годинник, що тане на тлі пейзажу.
Як клінічний психолог, звісно, я бачу тут багато цікавого - і нарцисичну акцентуацію, і паранояльні нахили. Але він неймовірно талановитий і зміг створити цілий світ, яким захоплювались мільйони! І це викликає цікавість і повагу.
Приведу тільки один факт з його дитинства, який вплинув на все життя майбутнього митця, звісно в книзі про це немає інформації. Але як психолог я розумію, що це кардинальним чином вплинуло на характер хлопця, який став всесвітньо відомим художником.
Він народився через дев'ять місяців після смерті свого брата, якого теж звали Сальвадор (1901—1903). Коли йому було п'ять років, батьки взяли його з собою на могилу брата і сказали, що він був його реінкарнацією. Новина, що він є копією свого брата, викликала у нього страх перед могилою брата і бажання довести свою унікальність у світі. З раннього дитинства Сальвадор демонстрував яскраву індивідуальність, зокрема через енергійність і ексцентричність, що проявлялися в частих примхах і істериках.
В цьому щоденнику розкриваються 11 років його життя - з 1952 до 1963.
Читати це непросто, але цікаво. Непросто, бо ти ніби провалюєшся в якусь гру, гру захопленого спостереження самого себе. Але якщо розуміти правила - то перестаєш грати в гру і просто спостерігаєш як Далі насолоджується життям і собою.
Кілька цитат:
✍️Я присвячую цю книгу моєму генію, моїй переможній Галі Градіві, моїй Олені Троянській, моїй святій Олені, моїй сяйній, як морська гладь, Галі Галатеї безтурботній (перші слова в книзі)
✍️Аби написати подальші рядки, я вперше за довгий час узув лаковані черевики, які не носив уже давно, адже вони страшенно вузькі. Я взуваю їх переважно перед самим початком виступів.
✍️Щоранку, прокидаючись, я випробовую найвищу насолоду, яку вперше пізнав сьогодні: насолоду бути Сальвадором Далі, — і я зачудовано питаю себе, яке диво явить сьогодні Сальвадор Далі? І щодня мені дедалі складніше розуміти, як інші живуть без Гали та Сальвадора Далі.
✍️Помилки майже завжди мають сакральний характер. Ніколи не намагайся їх виправляти. Навпаки: обмірковуй їх, спробуй збагнути до кінця. Тоді тобі буде легше сублімувати.
Видавництво «Лабораторія» продовжує дивувати і видавати прекрасні книги. Більше про книгу можна глянути тут.
А ви любите біографії? Які б порадили?
Я писав вже про біографії Толкіна і Віла Сміта і скоро планую про ще одну написати.
Зміст і пару фото зсередини — в коментарях покажу.
Якщо це корисно - поставте вогник.
#читаю
@BagnenkoText
Я люблю біографії. В них є щось невловимо цікаве - те, як людина бачить себе, світ, рефлексує.
І тому всі біографії, до яких можу дотягнутись, в якісному виданні - всі збираю.
Біографія Сальвадора Далі - неймовірна. Все життя Сальвадора Далі - це окремий шлях, який відрізняється від інших.
Сальвадор Далі (повне ім'я: Сальвадор Феліп Жасінт Далі і Доменек, маркіз де Пуболь) — каталонський письменник, художник, скульптор і один з головних представників сюрреалізму XX століття. Найвідоміший завдяки своїй картині «Постійність пам'яті» (The Persistence of Memory), на якій зображений годинник, що тане на тлі пейзажу.
Як клінічний психолог, звісно, я бачу тут багато цікавого - і нарцисичну акцентуацію, і паранояльні нахили. Але він неймовірно талановитий і зміг створити цілий світ, яким захоплювались мільйони! І це викликає цікавість і повагу.
Приведу тільки один факт з його дитинства, який вплинув на все життя майбутнього митця, звісно в книзі про це немає інформації. Але як психолог я розумію, що це кардинальним чином вплинуло на характер хлопця, який став всесвітньо відомим художником.
Він народився через дев'ять місяців після смерті свого брата, якого теж звали Сальвадор (1901—1903). Коли йому було п'ять років, батьки взяли його з собою на могилу брата і сказали, що він був його реінкарнацією. Новина, що він є копією свого брата, викликала у нього страх перед могилою брата і бажання довести свою унікальність у світі. З раннього дитинства Сальвадор демонстрував яскраву індивідуальність, зокрема через енергійність і ексцентричність, що проявлялися в частих примхах і істериках.
В цьому щоденнику розкриваються 11 років його життя - з 1952 до 1963.
Читати це непросто, але цікаво. Непросто, бо ти ніби провалюєшся в якусь гру, гру захопленого спостереження самого себе. Але якщо розуміти правила - то перестаєш грати в гру і просто спостерігаєш як Далі насолоджується життям і собою.
Кілька цитат:
✍️Я присвячую цю книгу моєму генію, моїй переможній Галі Градіві, моїй Олені Троянській, моїй святій Олені, моїй сяйній, як морська гладь, Галі Галатеї безтурботній (перші слова в книзі)
✍️Аби написати подальші рядки, я вперше за довгий час узув лаковані черевики, які не носив уже давно, адже вони страшенно вузькі. Я взуваю їх переважно перед самим початком виступів.
✍️Щоранку, прокидаючись, я випробовую найвищу насолоду, яку вперше пізнав сьогодні: насолоду бути Сальвадором Далі, — і я зачудовано питаю себе, яке диво явить сьогодні Сальвадор Далі? І щодня мені дедалі складніше розуміти, як інші живуть без Гали та Сальвадора Далі.
✍️Помилки майже завжди мають сакральний характер. Ніколи не намагайся їх виправляти. Навпаки: обмірковуй їх, спробуй збагнути до кінця. Тоді тобі буде легше сублімувати.
Видавництво «Лабораторія» продовжує дивувати і видавати прекрасні книги. Більше про книгу можна глянути тут.
А ви любите біографії? Які б порадили?
Я писав вже про біографії Толкіна і Віла Сміта і скоро планую про ще одну написати.
Зміст і пару фото зсередини — в коментарях покажу.
Якщо це корисно - поставте вогник.
#читаю
@BagnenkoText
🔥26❤7👍2👏2🤔1🙏1
Forwarded from Психолог під час війни
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Книга «У чужомі домі» і чому вона потрібна майже кожному українцю?
Втрата дому через переміщення - це майже завжди важка і травмівна подія.
Вимушене переселення — це не просто зміна адреси проживання, це дуже болючий досвід. Мільйони українців пережили це.
Книга “У чужому домі” розповідає про те, як це — залишити все, що було рідним, і вчитись жити заново і будувати новий дім заново.
Автор розкриває: що для людини означає дім, як вона себе ідентифікує з ним, з малою локальною батьківщиною та узагальненою Батьківщиною.
Окремо він торкається теми ідентичності, і теми ностальгії.
Як ностальгія може поїдати зсередини.
Детальний і вичерпний посібник для тих, хто працює із темою вимушеного переміщення: психотерапевтів, психологів, консультантів та інших фахівців.
І дуже потужна книга для всіх, хто пережив або переживає сьогодні досвід вимушеного переміщення або намагається зрозуміти, як наша психіка реагує на такі непрості умови.
Навіть якщо ви не втратили дім або відчуття дому — ця книга допоможе вам розуміти мільйони українців, які були вимушено переміщені. Що вони відчувають і, головне, як їх підтримати!
Потужна книга, рекомендую!
Одна з кращих на цю тему
Якщо було корисно, поставте 🔥 або + в коментарях.
#відео
@BagnenkoPsy
Втрата дому через переміщення - це майже завжди важка і травмівна подія.
Вимушене переселення — це не просто зміна адреси проживання, це дуже болючий досвід. Мільйони українців пережили це.
Книга “У чужому домі” розповідає про те, як це — залишити все, що було рідним, і вчитись жити заново і будувати новий дім заново.
Автор розкриває: що для людини означає дім, як вона себе ідентифікує з ним, з малою локальною батьківщиною та узагальненою Батьківщиною.
Окремо він торкається теми ідентичності, і теми ностальгії.
Як ностальгія може поїдати зсередини.
Детальний і вичерпний посібник для тих, хто працює із темою вимушеного переміщення: психотерапевтів, психологів, консультантів та інших фахівців.
І дуже потужна книга для всіх, хто пережив або переживає сьогодні досвід вимушеного переміщення або намагається зрозуміти, як наша психіка реагує на такі непрості умови.
Навіть якщо ви не втратили дім або відчуття дому — ця книга допоможе вам розуміти мільйони українців, які були вимушено переміщені. Що вони відчувають і, головне, як їх підтримати!
Потужна книга, рекомендую!
Одна з кращих на цю тему
Якщо було корисно, поставте 🔥 або + в коментарях.
#відео
@BagnenkoPsy
🔥22👍7❤2👌2🤔1
Forwarded from Психолог під час війни
Як привести себе до тями після важких обстрілів
3 ночі підряд нас обстрілюють. Київ і інші міста України.
Останні 2 ночі — більше 600 повітряних цілей.
Важливо підтримати себе.
✅ Потурбуйтесь про себе.
✅ Заземліться. Сядьте спокійно і відчуйте своє тіло.
✅ Вдихніть. Видихніть
✅ Запишіть на папері все, що турбує. Випишіть це. І залиште там, на папері.
Когнітивна реструктуризація думок дуже допомагає справитись з ними і відновити контроль.
✅ Подумайте про свій сенс. Що вас тримає, яке ваше навіщо.
Сенс — це ключове, що допомагає проходити складні часи, я казав про це і кажу знов.
Запишіть свій сенс.
Приділіть увагу собі.
Турбота про себе зараз — це не розкіш, а ключове, що ви можете зробити.
Якщо це було корисно — поставте 🔥
І поділіться з тими, кому це потрібно.
#висновкиТижня
@bagnenkoPsy
3 ночі підряд нас обстрілюють. Київ і інші міста України.
Останні 2 ночі — більше 600 повітряних цілей.
Важливо підтримати себе.
✅ Потурбуйтесь про себе.
✅ Заземліться. Сядьте спокійно і відчуйте своє тіло.
✅ Вдихніть. Видихніть
✅ Запишіть на папері все, що турбує. Випишіть це. І залиште там, на папері.
Когнітивна реструктуризація думок дуже допомагає справитись з ними і відновити контроль.
✅ Подумайте про свій сенс. Що вас тримає, яке ваше навіщо.
Сенс — це ключове, що допомагає проходити складні часи, я казав про це і кажу знов.
Запишіть свій сенс.
Приділіть увагу собі.
Турбота про себе зараз — це не розкіш, а ключове, що ви можете зробити.
Якщо це було корисно — поставте 🔥
І поділіться з тими, кому це потрібно.
#висновкиТижня
@bagnenkoPsy
🔥52👍2🤔2