Моя майбутня книга і страхи.

Готуємо до видання мою книгу і продовжуємо зустрічатись з редакторкою видавництва «Відкриття» - Наталєю Васильєвою.

Я вірю, що це буде дуже важлива і корисна книга.
Періодично описую цей процес створення книги.
Сьогодні хочеться поділитись думками саме про страхи і як їх обходити.

Писати книгу - це складний процес.
Це як намагатись постійно доглядати великий сад. Бур’яни виростають постійно.
Це справді сад в своїй голові.

Наприклад, зараз я свідомо розумію, що у мене є страхи. Прям такі іноді нав’язливі, але тихенькі і підсвідомі.
Страх засудження кількома значимими людьми, що ця книга — повне лайно.

І цей страх деякий час тому стримував.
Але чесно кажучи, коли я його усвідомив - то зміг опрацювати.

У мене зараз в роботі моя третя книга - вона про втрати, і я її пишу якраз на навчанні ЛітОсвіти (писав раніше про це).
А друга книга вже написана, зараз в процесі редагування і буде видана з видавництвом «Відкриття».
І наче і досвід є, але ці страхи все одно періодично переслідують.

Так от є 2 речі, які дуже допомагають
1. Стабільна робота з редактором. Бо ти бачиш свій текст іншими очима. І ти можеш проговорювати і покращувати якісь нюанси по тексту.

2. Виписати власні причини для тексту. Сьогодні я виписав, чому я таки пишу цю книгу.

Я виписав собі 5 причин.
І чесно, ті страхи може і є, але я продовжую творити і писати попри них.

Сьогодні написав 1400 слів.
І це прям класний штрих, що можна послухати страхи, а можна просто продовжувати працювати, не даючи їм місця.

Захотілось поділитись.

А як ви справляєтесь зі страхами і сумнівами, коли пишете важливі для вас тексти?
А якщо в цілому корисно про написання книги - поставте вогник. хоч буду розуміти.
@BagnenkoText

Як проживати втрати, чому нам так потрібні люди для проживання і як не застрягнути у горі і депресії ? Добре, що ти тут, випуск 42!

Втрата відносин, смерть, втрата дому, стабільності, професії, і майбутнього - все це те, що наповнило життя українців.
Втрата - це наша реальність сьогодні.

І я хочу і намагаюсь все більше говорити про це.

Але найкраще говорити з тим, хто глибоко в цьому розбирається.
Тому говорили з Сашею Некіпеловою, доулою смерті, яка саме і займається цим - допомагає людям, які проживають втрату.


✅ Як проживати втрати.
✅ Чому уникання емоцій і важких почуттів - погана стратегія в довгостроков
✅ Еміграція і втрата дому
✅ Втрата відносин
✅ Чому потрібні інші люди, щоб проживати втрату?
✅ Робота горя, щоб прожити втрату.
✅ Чому немає правильного і неправильного горювання.
✅ Про ведення щоденника і проживання втрати.
✅ Книги, які допомагають з цим

Зазвичай подкасти у мене 40-50 хвилин.
Але тут розмова настільки змістовна і цінна, а гостя не поспішала після запису, що подкасту вийшов на 1,5 години концентрованої користі. А насправді ми говорили з Сашею 1 годину до подкасту, 1,5 години на подкасті і ще годину після подкасту.

Ця розмова - квінтесенція важливих думок про втрату.

Обережно. У відео дуже багато корисних думок. Тому якщо не візьмете блокнот і ручку, то потім треба буде зупиняти, бігти і шукати 🙂

https://youtu.be/ZLF4FCB7nPM

P.S. Якщо у вас є сили на одне відео на цю тему - то ось саме те відео. Бо тут я задаю всі прості і важливі питання по темі, і ми разом їх обговорюємо з Сашею. І трохи ділюсь власним досвідом опрацювання втрат в шпиталі з військовими.
@bagnenkoPsy

Що читаєте на вихідних? «Це ок, якщо ви не ок» Меґан Девайн

Мій спосіб вивчення будь-якої теми — читати книги. Всі, які знаходжу.
Про втрату — "Це ок, якщо ви не ок», це остання, яку я знайшов станом на зараз, окрім тих, про які вже писав. Це погляд американської психологині. Читаю, поглинаю.
Дуже крута.

А що у вас? Діліться!
@bagnenkoText

«36 і 6 собак» - прекрасна дитяча книга для спільного читання і читання на відстані.

По неділям іноді викладаю крутезні дитячі книжки. Всі інші можете знайти по хештегу #Дитячі.
У Видавництва Старого Лева мені подобається реально все - і автори, і ідеї, і ілюстрації.

Ця мені особливо сподобалась. Це продовження книжки 36 і 6 котів, яка просто неймовірно цікава.
Четвірка домашніх собак загубилася у великому місті. На них чекають
не­безпечні випробування і пригоди. Головні герої — це лабрадор, бігль і два французькі буль­дога
І їм доведеться не тільки зіткнутися з недоброзичливцями, а й зустріти на своєму шляху справжніх друзів. Серед них будуть і собаки, і коти, і люди.

Відправив доньці за кордон, вона там кайфує від книжки.
Щиро раджу.

Ілюстрації Наталки Гайди просто чудові. Більше фото в коментарях.

А які дитячі книжки ви любите?
@BagnenkoText

Військовий говорить

З 40 людей я один зараз в строю.
Всі знали, що дорога в один кінець. Ми всі це знали, розумієш?
Всі йшли з посмішкою.
Мене одного звідти витягнуло.
Так швидко, таку велику кількість людей так швидко положити.
Це такі близькі люди.
Викосило за 2 тижні.
В них статус 500. Але я знаю, що вони там лежать. Ми таке разом робили - в тил ворога лазили. Мінували. Дрг.
Я не можу зрозуміти якого я вижив. І я не хочу тут повертатись.
Це глупо. Як трус себе веду мабуть.
Але я поплавився.
Це я тільки повернувся.

На все пофігу.
Немає бажання жити.
Я втратив все. Друзів
Нічого не відчуваю.
Коли зʼявляється щось цікаве — наче всередині внутрішній реб.
Ніхто не думав, шо ми привикнемо до війни.
А тепер треба адаптуватись до іншого життя.
Турбують зриви. Зміни настрою.

***
Я вже ветеран. З моїх пацанів никого не осталось.
Я зараз один залишився
Ето такая конченая жесть.
Так одиноко.
Так, є друзі.
Пиво. Прикол травануть. Шашлик
Но це не ті люди. Все одно.
І мені так самотньо без моїх пацанів.

Постоянно в голові спогади про війну.
Вони постійно у тебе в голові.
Я розумію, що я не стільки на війні, скільки в армії.
Чим далі, тим гірше.
В цій ситуації воювати важко.
От ти кажеш про сенс. Я розумію про що ти. У мене є він. Але важко фокусуватись на сенсі.
Розумію за що воюю — щоб ці додому не прийшли.
Але трошки воно демотивує.
Забезпечення не вистачає.
На бригаду на добу дається дуже мало мін.
Це ні про шо.
Це максимум 2 штурми відбити.
Зимою менше. 2-3 штурма.
А літом 4-5.
Найбільше бувало 5 штурмів.
Вони постійно лізуть.
Нічого не приносить радості.
Нема ніяких цілей.
Почуття, що здохнеш скоро.
Нема радості. Нещодавно став дядей. Мав радіти. Але нема нічого.
Почуттів ніяких нема.
Мені так пофігу проблеми всі.
Багато хто думає, що допоможе алкоголь.
Але ні, не допоможе.
Це тільки проблеми приносять.

Коментар В.Б.
Втрати - це одна з найважчих речей, які проживає військовий. Особливо множинні. Тільки проживаючи цей біль і горюючи можна з часом зменшити інтенсивність втрати.
Один з симптомів ПТСР - інтрузії або постійні нав’язливі думки про війну. Людина наче постійно перепроживає ті бойові дії, в яких була, наче застрягає в тому моменті. Це застрягання може бути роками, якщо з цим не працювтаи.
Психотерапія і медикаментозна підтримка роблять свою справу і з часом людині стає легше.

Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.

Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо це корисно — поставте ❤️
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy

Мої книжкові новинки і смачна кава на пробу.

Книги і кава - це те, що тримає мою ментальну систему, коли я відчуваю тотальне виснаження.

Книги допомагають розуміти, що іншим теж буває несолодко, побути в іншій реальності, проживати чужий біль, відчути катарсис. Користі від книг дуже багато.
А кава… це просто улюблений напій.

На цей раз класних новинок чимало.
Вони різні, але всі цікаві.

1. Куди приводять мрії.
Книга, яка не така відома як фільм з героєм Робіна Вільямса. Неймовірна історія кохання, життя і смерті.

2. Це ок, якщо ви не ок.
Книга про втрати, яку прямо зараз читаю. Дуже сильна. Авторка пережила смерть чоловіка і описую максимально простими словами, що допомагає.

3. Броньований розум.
Це те, у що я дуже вірю. Книги, написані нашими військовими і авторами. Треба підтримувати своїх

4. Дар.
Книга «Едіт Еґер» - це не новинка загалом. Але я щороку її перечитую, бо вона стала для мене підтримкою в найтемніші часи. Вирішив додати до цього списку.

5. Нудота, Жан-Поль Сартр
Кажуть, що це найкращий його твір. Лауреат Нобелівки (1964), Сартр завжди відстоював знедолених, приймав участь в протестах проти срср (Угорське повстання 1956, Празька весна)
Не читав, планую.

6. Теорія прихильності.
Книга про стосунки. Зазвичай не дуже люблю їх, бо одне і те саме в багатьох але тему теорії прихильності давно хочу вивчити, тому вона тут.

7. 50 видатних творів самодопомоги.
Люблю цю серію. Коротко про найвидатніші твори самодопомоги.


І трохи про каву:
На цей раз я обрав каву з кислинкою і гірчинкою. Щоб розібратись, що ж я насправді найбільше люблю.
Спойлер: Зрозумів, що не можу обрати і все люблю. Тотально все. Бо це просто якісна і смачна кава.

Кислинка на цей раз ця:
1. Індонезія Mandheling
2. Папуа Нова Гвінея. Elimbari
3. Кенія. Ruiru
4. Kevin’s Kava - це кава, яку створили на честь котиків і песиків, що постраждали від війни. 25% від вартості кави йде львівському притулку "Домівка врятованих тварин"

Гірчинка
1. Honduras. Aruco

Окремо виділю Honduras Aruco - оце класична кава з гірчинкою. Мені дуже сподобалась.
І Кенія Ruiru - чистий смак якийсь, трохи з кислинкою, але дуже запашною.


У мене є постійний промокод. То якщо ви замовляєте по ньому -
Промокод дає знижку 15% на всю зернову каву та 10% на новорічні набори лінійки 25CR і дріпи
Діє протягом двох місяців🌸

Промокод: Багненко
Дійсний 2 місяці
Сайт: https://25coffeeroasters.ua/index.php

А ще у них зараз доставка по всій Європі, є інстаграм Європейський (кому цікаво - підписуйтесь)

А якщо більше 350 грн замовлення - то безкоштовна доставка.
Спробуйте.

І в кінці трохи душна і занудна порада від психолога:
будьте добрими до себе. Спиняйте негативний монолог. Якщо виснажені - дайте собі відпочинок. Якщо втомлені - відмовитись від участі в заході, який вам не подобається.
не спілкуватись з тим, хто відбирає забагато сил.

А що у вас за новинки? В книгах чи може каві?
А якщо це корисно - поставте серденько ❤️
#Новинки
@bagnenkoText

Що читаєте на ці вихідні і мій бравий Швейк.

До мене приїхала довгоочікувана коробочка від Лабораторії.
Розпакував, зараз читаю Швейка.
Світова класика, на яку дуже давно очікував. Про кляту війну, але з гумором. Хочеться відпочити від психологічного.
Книга неочікувано товстенька.
Розпаковочка в коментарях.

А що у вас, діліться?
@bagnenkoText

Як подолати тривожність?

Круту книгу читаю «Це ок, якщо ви не ок», про яку писав. Вона про проживання втрати, але тут чимало корисних вправ, зокрема про тривожність.

Зараз такий час, коли тривожності багато.

І треба мати довгострокові стратегії подолання.

Авторка подає 3 стратегії подолання тривожності, яким можна і треба навчатись:
1. Навчитися довіряти собі
2. Замінити сценарії катастрофічні на більш світлі і позитивні образи
3. Обрати для себе нейтральну позицію.

Всі ці стратегії працюють.
Важливо вчитись і практикувати це.

Якщо корисно - буду ділитись іноді думками з класних книг, які вивчаю, тоді поставте серденько.
Бо якщо чесно нечасто ділюсь тут сторінками з книг, здається це нецікаво.

В коментарях викладу кілька сторінок з більш детальною інформацією про ці стратегії.
@bagnenkoText

Це молодий 18-річний Ернест Гемінгвей в госпіталі в Мілані і 26-річна медсестра Агнес фон Куровскі з Червоного Хреста в 1918 році.

Гемінгвей отримав поранення у Першій Світовій Війні і лікувався в Мілані. Вона була його медсестрою. Роман був недовгим. Але через 10 років майбутній Нобелівський лауреат описав це і вийшла неймовірна книга, яка принесла йому світову славу «Прощавай Зброє».

Раптом ви не підписались на теку найкращих книжкових каналів, сьогодні чудова можливість зробити це.

Там ще багато такого і цікавого.

Давайте знайомитись і 3 факти про мене.

Багато нових людей, то чому б не обрати кілька фактів про мене і не познайомитись.

Я Володимир Багненко, клінічний психолог (буквально нещодавно підвищив кваліфікацію до клінічного).
Автор книги «Неідеальний тато» (вийшла в 2019). Зараз працюю над виданням другої (вже є видавництво, підписаний договір) і третьої з ЛітОсвітою (текст пишу якраз на річному курсі).

Факт 1. Люблю навчатись. Навчаюсь в аспірантурі, Інституті Віктора Франкла на логотерапевта і Міжнародному інституті післядипломної освіти на травмотерапевта.

Факт 2. Працюю в шпиталі для військових.
Люблю мою роботу.
І радію, що можу бути корисним і дотичним до роботи з військовими.

Пишу більше про неї в окремому каналі «Психолог під час війни». Там багато корисного, що допомагає справлятись з тривожністю, депресією, втратами, а ще - як взаємодіяти з військовими. Кому це потрібно або просто цікаво - долучайтесь. Пишу там щодня щось корисне.

Факт 3. В бібліотеці у мене більше 1500 книжок.
Більша частина бібліотеки в Херсоні, звідки я родом. Але вже і в Києві, де я зараз багато перевіз.
Читаю 35-50 книг за рік. Майже завжди 3-5 книг одночасно.
На «Закнижжі» пишу виключно про книжки.
Бо читаю багато і дуже різнопланового. Але загалом тут багато корисного і психологічного нон-фікшену.

Тому розміщуйтесь зручніше, тут про книги буде ще багато цікавого :)

напишіть і ви про себе якийсь цікавий факт.
А якщо у вас є ваш телеграм-канал - напишіть про нього. Влаштуємо таку собі перекличку.

@bagnenkoText

Нова книга про роботу з травмою

Коли я вивчаю якусь тему — погружаюсь в нею повністю.

Зараз опрацьовую різні методи роботи з травмою.
Один з останніх — Somatic Experience від Пітера Левіна.
Є чимало методів, які допомагають тільки привчитись жити з наслідками травми.
Він — лікар і фізіолог з багаторічним досвідом, впевнений, що з психічною травмою можна працювати і вилікувати її.

На вихідних був на вступній частині тренінгу по Somatic Experience. Неймовірно корисний.
Тепер вивчаю книгу.

Обіцяв ділитись суто психологічними книгами, які можуть бути помічними всім, в тому числі не психологам. Виконую.
Якщо корисно — поставте🔥
@bagnenkoText

Справи кепські, але не безнадійні.

Толкін був ветераном Першої Світової війни. Більше того, він приймав участь в запеклій битві при Соммі (це як наш Бахмут, тільки 109 років тому, в 1916). Втрати з двох сторін були колосальні, близько 1 млн людей.
І ветеранський досвід точно додав йому досвіду у написанні батальних сцен в книзі. Бо дуже деякі сцени схожі на реальність.

Останнім часом перед сном читаю Володар Перснів, другу частину.
І мене це настільки підтримує і надихає.
От сцена, де іде дуже важка битва, у Хельмовій Паді, Араґорн трохи раніше говорить про те, що «орки ненавидять всіх нас і радіють, бо впевнені, що ми приречені». І далі цей діалог Леголаса і Араґорна прекрасний.

Справи кепські. Так.
Але не безнадійні. Більше того, у них ще й є сили жартувати і реготати над тим, хто переможе Ґімлі чи Леголас.
Дуже схоже на те, що ми зараз, як Україні проходимо. Орки нас ненавидять і впевнені, що ми приречені. Справи кепські. Але не безнадійні.

Обожнюю такі моменти. Вони мають якусь невидиму силу підтримувати.
А ви як, любите Володар Перснів? Що читаєте, коли хочеться трохи відволіктись від реальності?
@BagnenkoText