Forwarded from Психолог під час війни
«Все це було в мені.
Зліва - витягли з тіла.
Зправа - з броніка і аптечки, я сам виколупав.
А ото медальйон, прикинь, осколок пролетів дуже поруч, медальйон тріснув, а я цілий.
Вожу з собою це все тепер, на згадку.
Зараз я тільки завдяки медикам і психологам в строю.
Дякую!»
(З розмови з військовим, з яким працюю. Він дозволив написати про цей нюанс.
Хочу щоб якомога більше людей розуміли, що насправді переживають окремі військові, без конкретних дат, імен і позивних. Бо вони віддають найцінніше за нас з вами)
До речі, якщо можете підтримати роботу в шпиталі донатом на банку - це завжди потрібно. Ліки, книги, необхідні речі - завжди є потреба.
Банка тут 🔗https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо вам це корисно - поставте +.
@BagnenkoPsy
Зліва - витягли з тіла.
Зправа - з броніка і аптечки, я сам виколупав.
А ото медальйон, прикинь, осколок пролетів дуже поруч, медальйон тріснув, а я цілий.
Вожу з собою це все тепер, на згадку.
Зараз я тільки завдяки медикам і психологам в строю.
Дякую!»
(З розмови з військовим, з яким працюю. Він дозволив написати про цей нюанс.
Хочу щоб якомога більше людей розуміли, що насправді переживають окремі військові, без конкретних дат, імен і позивних. Бо вони віддають найцінніше за нас з вами)
До речі, якщо можете підтримати роботу в шпиталі донатом на банку - це завжди потрібно. Ліки, книги, необхідні речі - завжди є потреба.
Банка тут 🔗https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо вам це корисно - поставте +.
@BagnenkoPsy
💔52👍8🙏3❤1😢1
Forwarded from Психолог під час війни
Книга про втрати, яка частково допомагає проживати втрати у військових
Якщо чесно, я досі звикаю до думки, як же багато втрат у військових
Не в кількості, бо цифр я не знаю.
А по суті.
Суть - це коли я усвідомлюю, що у цього хлопця не менше 5 близьких побратимів загинуло, у наступного, який заходить до мене - ще 12, у наступного ще 2, а той взагалі вижив один з небагатьох з усієї роти.
І всі ці втрати - це конкретні люди. Люди, до яких військових прив’язаний.
Люди, які захищали нас з вами.
І правда в тому, що кожна втрата болить.
І коли ці втрати множинні. І не прожиті. І не оплакані або частково оплакані. Немає процесу горювання.
А є просто уникання і страх.
Коли “розмотало мою роту”.
Коли “ми будували наш взвод, батальон, як сім’ю”
Коли “Я більше не можу прив’язуватись до нових хлопців”
…тоді воно болить в десятки разів сильніше.
Ці фрази - я чув в своєму кабінеті в роботі з хлопцями багато разів.
А потім стається втрата. І це ще одна.
І чим сильніша прив’язаність - тим сильніший біль.
Саме тому я вивчаю тему втрат.
Саме тому я пишу про це. Бо коли ви зустрінете військового, я не знаю, звісно, але скоріше за все - у нього є втрати. І їх чимало.
І саме тому я продовжую дарувати книги військовим. Книги про втрати.
Дякую всім, хто підтримує. Хто донатить.
До речі, якщо можете підтримати роботу в шпиталі донатом на банку - це завжди потрібно. Ліки, книги, необхідні речі - завжди є потреба.
Банка тут 🔗https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
І так, звісно, книга - «Це ок, якщо ви не ок” — не ідеальна для військових. Деякі повертають, бо вона більше про втрату в цивільному житті. Але принципи проживання втрати описує непогано і тому я продовжую її радити і дарувати. І багато хто залишає собі.
Бо хлопці читають і для них вона є підтримкою.
@BagnenkoPsy
Якщо чесно, я досі звикаю до думки, як же багато втрат у військових
Не в кількості, бо цифр я не знаю.
А по суті.
Суть - це коли я усвідомлюю, що у цього хлопця не менше 5 близьких побратимів загинуло, у наступного, який заходить до мене - ще 12, у наступного ще 2, а той взагалі вижив один з небагатьох з усієї роти.
І всі ці втрати - це конкретні люди. Люди, до яких військових прив’язаний.
Люди, які захищали нас з вами.
І правда в тому, що кожна втрата болить.
І коли ці втрати множинні. І не прожиті. І не оплакані або частково оплакані. Немає процесу горювання.
А є просто уникання і страх.
Коли “розмотало мою роту”.
Коли “ми будували наш взвод, батальон, як сім’ю”
Коли “Я більше не можу прив’язуватись до нових хлопців”
…тоді воно болить в десятки разів сильніше.
Ці фрази - я чув в своєму кабінеті в роботі з хлопцями багато разів.
А потім стається втрата. І це ще одна.
І чим сильніша прив’язаність - тим сильніший біль.
Саме тому я вивчаю тему втрат.
Саме тому я пишу про це. Бо коли ви зустрінете військового, я не знаю, звісно, але скоріше за все - у нього є втрати. І їх чимало.
І саме тому я продовжую дарувати книги військовим. Книги про втрати.
Дякую всім, хто підтримує. Хто донатить.
До речі, якщо можете підтримати роботу в шпиталі донатом на банку - це завжди потрібно. Ліки, книги, необхідні речі - завжди є потреба.
Банка тут 🔗https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
І так, звісно, книга - «Це ок, якщо ви не ок” — не ідеальна для військових. Деякі повертають, бо вона більше про втрату в цивільному житті. Але принципи проживання втрати описує непогано і тому я продовжую її радити і дарувати. І багато хто залишає собі.
Бо хлопці читають і для них вона є підтримкою.
@BagnenkoPsy
❤25👍5😢4
Виписувати свій досвід і шукати сенс в ньому — важлива терапевтична практика.
Зараз готуюсь до групи з терапевтичного письма (кому цікаво — детальніше тут). Одна з настільних книг - «Як писати про війну», яку дуже радив пан Ростислав Семків.
«Як писати про травму» - цей розділ дуже і дуже важливий
Опис власних важких спогадів - це спосіб надати сенсу своєму досвіду. Мені дуже близька ця думка.
Думати на папері. Думати про те, чого не можеш усвідомити і дозволити підсвідомому проявлятись.
Це певний вид терапії.
А ви використовуєте письмо як терапевтичну практику?
P.S. А ще читав книгу в метро. Загалом весь час за кермом, то дуже давно вже не катався під землею. Так кайфанув сьогодні, але чесно кажучи мало людей читає, дуже багато в телефонах. Це засмутило. Хоча це просто реальність.
@bagnenkoText
Зараз готуюсь до групи з терапевтичного письма (кому цікаво — детальніше тут). Одна з настільних книг - «Як писати про війну», яку дуже радив пан Ростислав Семків.
«Як писати про травму» - цей розділ дуже і дуже важливий
Опис власних важких спогадів - це спосіб надати сенсу своєму досвіду. Мені дуже близька ця думка.
Думати на папері. Думати про те, чого не можеш усвідомити і дозволити підсвідомому проявлятись.
Це певний вид терапії.
А ви використовуєте письмо як терапевтичну практику?
P.S. А ще читав книгу в метро. Загалом весь час за кермом, то дуже давно вже не катався під землею. Так кайфанув сьогодні, але чесно кажучи мало людей читає, дуже багато в телефонах. Це засмутило. Хоча це просто реальність.
@bagnenkoText
❤14👍10
Forwarded from Психолог під час війни
Сьогодні один з дуже важливих днів для мене. І я неймовірно тішусь.
Це не зовсім в стилі цього каналу, але хочеться розділити, бо це так важливо.
Сьогодні я організував запис з бабунечкою її історії життя. Від моїх прадідуся і прабабуся до сьогодення. Від 1910 до 2025.
Я розумію, що невідомо, що буде завтра. А вона - живий носій історії.
Їй 89, вона 1935 року народження. Пережила 2 світову.
Пережила окупацію в Херсоні.
Говорила русні все, що думала.
Як мінімум, для моїх нащадків це точно буде цікаво.
Я зрозумів, що це варто зробити після того, як на наших щотижневих дерунчиках (наша сімейна традиція) у неї щотижня згадувались нові історії.
Це було складно, бо вона вже важкувато ходить.
Я переживав, чи зможе вона сидіти 30-40 хвилин під час розмови, може буде втомлюватись. Чи зможемо ми поговорити під запис так, як зазвичай. Іноді я коли ми говоримо повторюю питання двічі, бо вона не чує.
А ще у мене купа навчання і роботи, яке ніколи не закінчується і все виглядає терміновим. Але бабуся і її літопис набагато важливіший за всі термінові справи.
І вийшло все дуже добре.
Вийшло створити літопис її життя. Життя українки, яка багато чого бачила.
Вийшло записати погляд однієї людини через призму особистої історії. Ми ще й на манікюр і стрижку її звозили і це було дуже класно.
І тому сьогодні я дуже тішусь.
@BagnenkoPsy
Це не зовсім в стилі цього каналу, але хочеться розділити, бо це так важливо.
Сьогодні я організував запис з бабунечкою її історії життя. Від моїх прадідуся і прабабуся до сьогодення. Від 1910 до 2025.
Я розумію, що невідомо, що буде завтра. А вона - живий носій історії.
Їй 89, вона 1935 року народження. Пережила 2 світову.
Пережила окупацію в Херсоні.
Говорила русні все, що думала.
Як мінімум, для моїх нащадків це точно буде цікаво.
Я зрозумів, що це варто зробити після того, як на наших щотижневих дерунчиках (наша сімейна традиція) у неї щотижня згадувались нові історії.
Це було складно, бо вона вже важкувато ходить.
Я переживав, чи зможе вона сидіти 30-40 хвилин під час розмови, може буде втомлюватись. Чи зможемо ми поговорити під запис так, як зазвичай. Іноді я коли ми говоримо повторюю питання двічі, бо вона не чує.
А ще у мене купа навчання і роботи, яке ніколи не закінчується і все виглядає терміновим. Але бабуся і її літопис набагато важливіший за всі термінові справи.
І вийшло все дуже добре.
Вийшло створити літопис її життя. Життя українки, яка багато чого бачила.
Вийшло записати погляд однієї людини через призму особистої історії. Ми ще й на манікюр і стрижку її звозили і це було дуже класно.
І тому сьогодні я дуже тішусь.
@BagnenkoPsy
❤85👍12🔥4
«Самовідновлення мозку» - нова книга, яку вивчаю
Зараз такий завал по навчанню і роботі, що читаю менше.
Але є одна річ, яка завжди надихає - це книги і нові книги.
От приїхали свіжі книжечки від Нашого Формату. Розбираю і буду ділитись.
Загалом нейропластичність мозку - це сфера, яку відкрили нещодавно
Довгий час панувало уявлення про нездатність мозку до змін. Але все змінилось останні 20-25 років.
Нейропластинчіть - це здатність мозку змінюватися та адаптуватися протягом життя. Це процес, за допомогою якого мозок реорганізується у відповідь на новий досвід, навчання та вплив навколишнього середовища.
Для мене, як клінічного психолога, зараз це особливо важливо, бо я працюю з військовими у яких ПТСР, адаптаційні, тривожні, депресивні розладами. І їх відновлення - моя основна задача зараз і сенс.
Тому читаю з інтересом.
Коротше, «Самовідновлення мозк» - книга дуже багатообіцяюча.
Раджу.
В мою професійну бібліотеку однозначно поповнення.
А ви як ставитесь до новинок нон-фікшена, бо я щось останнім часом надихаюсь ними.
#Новинки
@BagnenkoText
Зараз такий завал по навчанню і роботі, що читаю менше.
Але є одна річ, яка завжди надихає - це книги і нові книги.
От приїхали свіжі книжечки від Нашого Формату. Розбираю і буду ділитись.
Загалом нейропластичність мозку - це сфера, яку відкрили нещодавно
Довгий час панувало уявлення про нездатність мозку до змін. Але все змінилось останні 20-25 років.
Нейропластинчіть - це здатність мозку змінюватися та адаптуватися протягом життя. Це процес, за допомогою якого мозок реорганізується у відповідь на новий досвід, навчання та вплив навколишнього середовища.
Для мене, як клінічного психолога, зараз це особливо важливо, бо я працюю з військовими у яких ПТСР, адаптаційні, тривожні, депресивні розладами. І їх відновлення - моя основна задача зараз і сенс.
Тому читаю з інтересом.
Коротше, «Самовідновлення мозк» - книга дуже багатообіцяюча.
Раджу.
В мою професійну бібліотеку однозначно поповнення.
А ви як ставитесь до новинок нон-фікшена, бо я щось останнім часом надихаюсь ними.
#Новинки
@BagnenkoText
❤30👍13🔥4🤔1
Forwarded from Психолог під час війни
Це Саша. Він служив в ЗСУ 5 років, ще до часів повномасштабної пішов служити.
Зараз ветеран. І йому 24.
Я ніяк не можу звикнути до багатьох речей, хоча може це і добре. Але тут виділю дві - коли мені розказують жахи війни молоді хлопці і коли ветеранами є молоді хлопці.
Ми працюємо над тим, що його турбує. Без деталей.
Подарував книгу, на яку ми збирали.
Пишу про це, бо військові серед нас. І вони потребують як мінімум розуміння і уваги. А також вміння взаємодіяти з ними і розуміння, що таке ПТСР, які симптоми існують і базові навички розмови з військовими.
І сьогодні хлопець, який може виглядати молодо і задорно - насправді бойовий ветеран.
Людина, яка пройшла і бачила так багато, як ми, цивільні, навіть не уявляємо собі.
Всім величезна подяка за те, що підтримуєте.
Звітую про надані книги ось такими короткими історіями.
Робота продовжується.
Я продовжую працювати в шпиталі, купляти книги і дарувати їм. Також закуповую ліки.
якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Книги закінчуються, треба купляти нові.
P.S. Він дозволив написати про нього, розуміючи мету - зменшення прірви між війскьовими і цивільними.
Дякую всім небайдужим.
@bagnenkoPsy
Зараз ветеран. І йому 24.
Я ніяк не можу звикнути до багатьох речей, хоча може це і добре. Але тут виділю дві - коли мені розказують жахи війни молоді хлопці і коли ветеранами є молоді хлопці.
Ми працюємо над тим, що його турбує. Без деталей.
Подарував книгу, на яку ми збирали.
Пишу про це, бо військові серед нас. І вони потребують як мінімум розуміння і уваги. А також вміння взаємодіяти з ними і розуміння, що таке ПТСР, які симптоми існують і базові навички розмови з військовими.
І сьогодні хлопець, який може виглядати молодо і задорно - насправді бойовий ветеран.
Людина, яка пройшла і бачила так багато, як ми, цивільні, навіть не уявляємо собі.
Всім величезна подяка за те, що підтримуєте.
Звітую про надані книги ось такими короткими історіями.
Робота продовжується.
Я продовжую працювати в шпиталі, купляти книги і дарувати їм. Також закуповую ліки.
якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Книги закінчуються, треба купляти нові.
P.S. Він дозволив написати про нього, розуміючи мету - зменшення прірви між війскьовими і цивільними.
Дякую всім небайдужим.
@bagnenkoPsy
❤55👍10🔥5🙏2🤔1💔1
Книжечка-мандрівочка про Херсон - це неймовірно приємно зроблена книга.
Дуже крута книга сьогодні!
Книжка-мандрівка про Херсон - це алфавіт міста.
Але непросто алфавіт, а дуже незвичайний!
Кожна літера — це ДНК міста, унікальна риса, без якої немислима його історія.
І насправді тут багато слів, про які знають тільки місцеві.
Наприклад - дім перуанського купця.
Або Очаківські ворота. Які колись були воротами в місто, як Золоті Ворота в Києві.
Забалка - район, через який я щоранку ходив пішки в школу.
Карантинний острів - місце, де усі кораблі через спалахи епідемій, мали проходити карантин.
Яхт-клуб - який просто неймовірно затишний як ззовні, так і поруч
Ну і відомі всі Олешківські піски, Таврійські ігри, Асканія Нова. І багато ще цікавого.
А ще кавунові форзаци.
А в кінці ще й наклейки!
Коротше, мати таку в бібліотеці обов’язково. Більше вивчити можна по лінку.
Тексти написані разом з місцевими експертами, тому тут буде цікаво як херсонцям, так і всім, хто тільки відкриває моє місто.
А найбільше мені до вподоби - що такі книжечки-мандрівочки є про кожне місто України.
Видавництво Старого Лева на висоті. Справжня якість і дуже важлива серія для України загалом!
А ви любите такі книжки-гортайки, книжки-мандрівочки?
P.S. Раптом хто не знає - я з Херсона. Постійно їжджу в місто як волонтер. І до всього з рідного міста велика увага.
P.P.S. В коментарях відео додам, де я трохи погортав цю неймовірну книжечку.
Дуже приємна на дотик, до речі.
@BagnenkoText
Дуже крута книга сьогодні!
Книжка-мандрівка про Херсон - це алфавіт міста.
Але непросто алфавіт, а дуже незвичайний!
Кожна літера — це ДНК міста, унікальна риса, без якої немислима його історія.
І насправді тут багато слів, про які знають тільки місцеві.
Наприклад - дім перуанського купця.
Або Очаківські ворота. Які колись були воротами в місто, як Золоті Ворота в Києві.
Забалка - район, через який я щоранку ходив пішки в школу.
Карантинний острів - місце, де усі кораблі через спалахи епідемій, мали проходити карантин.
Яхт-клуб - який просто неймовірно затишний як ззовні, так і поруч
Ну і відомі всі Олешківські піски, Таврійські ігри, Асканія Нова. І багато ще цікавого.
А ще кавунові форзаци.
А в кінці ще й наклейки!
Коротше, мати таку в бібліотеці обов’язково. Більше вивчити можна по лінку.
Тексти написані разом з місцевими експертами, тому тут буде цікаво як херсонцям, так і всім, хто тільки відкриває моє місто.
А найбільше мені до вподоби - що такі книжечки-мандрівочки є про кожне місто України.
Видавництво Старого Лева на висоті. Справжня якість і дуже важлива серія для України загалом!
А ви любите такі книжки-гортайки, книжки-мандрівочки?
P.S. Раптом хто не знає - я з Херсона. Постійно їжджу в місто як волонтер. І до всього з рідного міста велика увага.
P.P.S. В коментарях відео додам, де я трохи погортав цю неймовірну книжечку.
Дуже приємна на дотик, до речі.
@BagnenkoText
❤33👍5⚡1
Принц Гаррі. Запасний. І читання вихідних.
Книжка, яка лежала і чекала свого часу.
Коли я побачив, як він приїхав у Львів. А потім ще й сказав про це, то зрозумів - що це її час.
🇬🇧🤴Ось як Принц Гаррі прокоментував свій візит до Львова
— зазначив принц Гаррі.
З міркувань безпеки про неанонсовану поїздку британського принца стало відомо лише тоді, коли Гаррі вже покинув Україну.
Коротше, для мене він один з тих, хто попри беззубість і інертність світу продовжує називати біле білим, а чорне чорним.
А ця книга - це його спогади. Спогади молодшого сина короля Чарльза 3 і покійної принцеси Діани.
«Запасний» — так його одразу називали в королівській сімʼї. Основний — принц Вільям, а Гаррі запасний. Це не було образливо, це просто факт. І він про це і пише.
Читається легко.
Видавництво Лабораторія видає прекрасні книги. Лінк на книгу тут.
А ви що читаєте? Поділіться в коментарях?
@BagnenkoText
Книжка, яка лежала і чекала свого часу.
Коли я побачив, як він приїхав у Львів. А потім ще й сказав про це, то зрозумів - що це її час.
🇬🇧🤴Ось як Принц Гаррі прокоментував свій візит до Львова
«Це мій перший візит до України – і точно не останній. Для мене було величезною честю й привілеєм приїхати сюди разом із делегацією Invictus, із деякими з наших спортсменів та учасників ігор із Великої Британії за останні десять років»,
— зазначив принц Гаррі.
З міркувань безпеки про неанонсовану поїздку британського принца стало відомо лише тоді, коли Гаррі вже покинув Україну.
Коротше, для мене він один з тих, хто попри беззубість і інертність світу продовжує називати біле білим, а чорне чорним.
А ця книга - це його спогади. Спогади молодшого сина короля Чарльза 3 і покійної принцеси Діани.
«Запасний» — так його одразу називали в королівській сімʼї. Основний — принц Вільям, а Гаррі запасний. Це не було образливо, це просто факт. І він про це і пише.
Читається легко.
Видавництво Лабораторія видає прекрасні книги. Лінк на книгу тут.
А ви що читаєте? Поділіться в коментарях?
@BagnenkoText
❤31👍9🔥3
Це Київська область. Вчора був тут проїздом по справах і коли побачив — закляк. Це село було в окупації 3 роки тому. Окупація близько 37 днів.
Цей напис — попередження окупантів, що в будинку є діти. І ось так писали на парканах, щоб не провокувати і не повідомляти вголос чи не виходити на вулицю.
Пройшло 3 роки.
Напис досі є. Тільки в цьому селі таких я бачив кілька. Можливо люди виїхали, можливо загинули. Ми не знаємо.
Але ці написи — як шрами. Нагадують про минуле.
І про теперішнє на моїй рідній Херсонщині, де окупація триває вже більше 3 років. А також на великій частині рідної України.
Дивлюсь на цей напис і зʼявляються сили. Продовжувати робити те, що роблю. Консультувати. Підтримувати військових. Писати те, що підтримує стресостійкість.
Дивлюсь на цей напис.
Моторошно. Боляче. І зʼявляються сили.
Це не про книги, вибачте. Але це те, що на душі.
@bagnenkoText
Цей напис — попередження окупантів, що в будинку є діти. І ось так писали на парканах, щоб не провокувати і не повідомляти вголос чи не виходити на вулицю.
Пройшло 3 роки.
Напис досі є. Тільки в цьому селі таких я бачив кілька. Можливо люди виїхали, можливо загинули. Ми не знаємо.
Але ці написи — як шрами. Нагадують про минуле.
І про теперішнє на моїй рідній Херсонщині, де окупація триває вже більше 3 років. А також на великій частині рідної України.
Дивлюсь на цей напис і зʼявляються сили. Продовжувати робити те, що роблю. Консультувати. Підтримувати військових. Писати те, що підтримує стресостійкість.
Дивлюсь на цей напис.
Моторошно. Боляче. І зʼявляються сили.
Це не про книги, вибачте. Але це те, що на душі.
@bagnenkoText
💔84🙏6❤5