Я звинувачую Аушвіц. Читання для важких часів
Інколи дуже важко все, що навкруги виносити. Накопичується загальний біль, сум і важко це якось в слова навіть висказати. У мене є терапія власна, є спілкування з близькими людьми.
Але все одно важко.
І тоді я читаю особливі книжки.
Одна з них “Я звинувачую Аушвіц”. Це - історії другого покоління євреїв, які пережили Голокост.
Мої сльози вже не такі самотні.
Мій біль не такий сильний, коли я бачу, що війна приносить так багато болю і іншим.
І мені легше.
Історії життя - це взагалі доволі терапевтичний спосіб проживання.
Зараз я глибинно вивчаю наративну психологію.
Усвідомлення власної історії, власних коренів і заповнення прогалин - це важливий елемент дорослішання і прийняття себе.
На фото - шматочок історії жінки, з якою мама ніколи не обговорювала свій біль і страждання через Голокост і перебування в концтаборі. Мама у неї завжди тиха, сумна і страждає.
Коли дитина починає усвідомлювати власну історію не від мами, а від ссторонніх людей - це складно.
Не знаю, як воно діє, але біль інших допомагає усвідомити, що ти не один.
А ви що читаєте, коли складно?
P.S. Я вже якось писав саме про цю книгу. І мабуть, буду періодично знов про неї нагадувати, бо вона одна з улюблених для складних часів.
#Книжки
@BagnenkoText
Інколи дуже важко все, що навкруги виносити. Накопичується загальний біль, сум і важко це якось в слова навіть висказати. У мене є терапія власна, є спілкування з близькими людьми.
Але все одно важко.
І тоді я читаю особливі книжки.
Одна з них “Я звинувачую Аушвіц”. Це - історії другого покоління євреїв, які пережили Голокост.
Мої сльози вже не такі самотні.
Мій біль не такий сильний, коли я бачу, що війна приносить так багато болю і іншим.
І мені легше.
Історії життя - це взагалі доволі терапевтичний спосіб проживання.
Зараз я глибинно вивчаю наративну психологію.
Усвідомлення власної історії, власних коренів і заповнення прогалин - це важливий елемент дорослішання і прийняття себе.
На фото - шматочок історії жінки, з якою мама ніколи не обговорювала свій біль і страждання через Голокост і перебування в концтаборі. Мама у неї завжди тиха, сумна і страждає.
Коли дитина починає усвідомлювати власну історію не від мами, а від ссторонніх людей - це складно.
Не знаю, як воно діє, але біль інших допомагає усвідомити, що ти не один.
А ви що читаєте, коли складно?
P.S. Я вже якось писав саме про цю книгу. І мабуть, буду періодично знов про неї нагадувати, бо вона одна з улюблених для складних часів.
#Книжки
@BagnenkoText
tgoop.com/Bagnenkotext/2299
Create:
Last Update:
Last Update:
Я звинувачую Аушвіц. Читання для важких часів
Інколи дуже важко все, що навкруги виносити. Накопичується загальний біль, сум і важко це якось в слова навіть висказати. У мене є терапія власна, є спілкування з близькими людьми.
Але все одно важко.
І тоді я читаю особливі книжки.
Одна з них “Я звинувачую Аушвіц”. Це - історії другого покоління євреїв, які пережили Голокост.
Мої сльози вже не такі самотні.
Мій біль не такий сильний, коли я бачу, що війна приносить так багато болю і іншим.
І мені легше.
Історії життя - це взагалі доволі терапевтичний спосіб проживання.
Зараз я глибинно вивчаю наративну психологію.
Усвідомлення власної історії, власних коренів і заповнення прогалин - це важливий елемент дорослішання і прийняття себе.
На фото - шматочок історії жінки, з якою мама ніколи не обговорювала свій біль і страждання через Голокост і перебування в концтаборі. Мама у неї завжди тиха, сумна і страждає.
Коли дитина починає усвідомлювати власну історію не від мами, а від ссторонніх людей - це складно.
Не знаю, як воно діє, але біль інших допомагає усвідомити, що ти не один.
А ви що читаєте, коли складно?
P.S. Я вже якось писав саме про цю книгу. І мабуть, буду періодично знов про неї нагадувати, бо вона одна з улюблених для складних часів.
#Книжки
@BagnenkoText
Інколи дуже важко все, що навкруги виносити. Накопичується загальний біль, сум і важко це якось в слова навіть висказати. У мене є терапія власна, є спілкування з близькими людьми.
Але все одно важко.
І тоді я читаю особливі книжки.
Одна з них “Я звинувачую Аушвіц”. Це - історії другого покоління євреїв, які пережили Голокост.
Мої сльози вже не такі самотні.
Мій біль не такий сильний, коли я бачу, що війна приносить так багато болю і іншим.
І мені легше.
Історії життя - це взагалі доволі терапевтичний спосіб проживання.
Зараз я глибинно вивчаю наративну психологію.
Усвідомлення власної історії, власних коренів і заповнення прогалин - це важливий елемент дорослішання і прийняття себе.
На фото - шматочок історії жінки, з якою мама ніколи не обговорювала свій біль і страждання через Голокост і перебування в концтаборі. Мама у неї завжди тиха, сумна і страждає.
Коли дитина починає усвідомлювати власну історію не від мами, а від ссторонніх людей - це складно.
Не знаю, як воно діє, але біль інших допомагає усвідомити, що ти не один.
А ви що читаєте, коли складно?
P.S. Я вже якось писав саме про цю книгу. І мабуть, буду періодично знов про неї нагадувати, бо вона одна з улюблених для складних часів.
#Книжки
@BagnenkoText
BY Закнижжя!
Share with your friend now:
tgoop.com/Bagnenkotext/2299