Telegram Web
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Ці вихідні я, як ботан, пишу есе на тему психотерапевтичних навичок на 2-річній програмі по травмотерапії. Завдання було прочитати багато корисних книг і потім описати базові навички з консультування, окремо приділивши увагу своїм власним навичкам, які виходять добре і погано
Також вивчаю всі чотири Євангелія і дивлюсь на навички Христа в консультуванні і підтримці людей. Таке завдання у нас.

Треба написати есе на 20 сторінок, я вже дописую, написано 18.

Перші вихідні, коли не читаю, ну окрім Євангелій. Всі сили на цей текст.
Зрозумів, що тільки коли сфокусовано працюю — виходить добре і якісно.

А що читаєте (робите) ви? Діліться.
Надихайте ☺️
@bagnenkoText
Книги і кава - як вклад в ментальне здоров’я

Світ сходить з розуму, війна триває, тому продовжуємо підтримувати ЗСУ і військових, а щоб зберігати трохи менталочку - читаємо книги і п’ємо смачну каву.

У мене прекрасні поповнення, якими я щиро хочу ділитись.

Останні тижні захоплено читаю Клайва Льюіса, який написав не тільки всім відомі «Хроніки Нарнії»
Купив все, що міг.
Його щирість, глибока віра і вміння простими словами пояснити складне неймовірно надихає.

Листи до Малкольма - книга яку він написав перед смертю, а уперше вона була надрукована 1964 року, вже після його відходу у вічність. У листах до вигаданого друга Малькольма Люїс роздумує на різні теми християнства, зосереджуючись на молитві як діалозі людини з Богом.

Проблема страждання - роздуми богослова на тему «Якщо Бог добрий і всемогутній, чому Він дозволяє своїм створінням страждати від болю?».

Листи Крутеня - прекрасна книга, яка майстерно зроблена. Льюіс показує механізм дії зла у світі. Форма, яку обрав автор – листи-повчання старого, досвідченого диявола (Крутеня) до молодого бісика про те, як спокушати людей. Я її прочитав вже 3 рази і планую ще. Дуже крута.

Переживаючи скорботу - я вже прочитав її і писав буквально нещодавно. Щоденник болю, горя після втрати дружини. Неймовірна глибина. Дуже сильно.

Просто християнство - книга, в якій основні думки і питання до християнства автор розбирає глибоко і щиро.

Голокост - ніби роман, в якому відомий історик розбирає глибоко тему того, як Голокост став можливим. Це читається легко і я як завжди щиро тішусь, що у нас є видавництво Лабораторія Я це вивчаю в контексті того, як став можливим взагалі така тотальна ненависть до будь-якої нації

Вбивчі письменники - прекрасна книга, яка тільки вийшла від нового видавництва моїх гарних знайомих. Трукрайм, де письменники скоюють злочини.
Не зовсім моя тема, але вирішив поповнити бібліотеку. Та і щиро люблю підтримувати нові видавництва, кожна покупка - це вклад.

Кава на цей раз чудова і вся смачна:
☕️1. Espresso New Year - дуже кльова тематична різдвяна кава.
☕️2. Brazil Sao Paolo - неймовірно легка і затишна, як морозний сонячний ранок
☕️3. Peru El Aliso - неочікуваний смак. Якась вона дуже насичена і є присмак яблука і чогось дуже смачного. Зранку люблю обирати її.
☕️4. Guatemala Finca La Labor (кислинка) - неймовірний смак. Одна з моїх улюблених тепер


У мене є постійний промокод. То якщо ви замовляєте по ньому -
Промокод дає знижку 15% на всю зернову каву та 10% на новорічні набори лінійки 25CR і дріпи
Діє протягом двох місяців🌸

Промокод: Багненко
Дійсний 2 місяці
Сайт: https://25coffeeroasters.ua/index.php

А ще у них зараз доставка по всій Європі, є інстаграм Європейський (кому цікаво - підписуйтесь)

А якщо більше 350 грн замовлення - то безкоштовна доставка.
Спробуйте.

І в кінці трохи душна і занудна порада від психолога:
Не забувайте давати собі відпочинок. В цей період хронічного стресу потурбуватись про себе - це не розкіш, а задача щотижня. Час бездіяльності і повільності можна навіть в свій календар вносити (я так роблю, наприклад).
Турбуйтесь про своє ментальне здоровʼя.

А що у вас за новинки? В книгах чи може каві?

#Новинки
@bagnenkoText
45 основних технік психологічного консультування. Або моя психологічна бібліотека.

Для роботи в госпіталі з військовими збираю активно бібліотеку. Такі книги не купиш в звичайних книгарнях, деякі я відкопую на OLX, на барахолках або в спеціалізованих магазинах. І це моя величезна цінність.

І все більше книг збирається таких, які реально допомагають в роботі з військовими і цивільними і з’явились в потрібний час.
Я веду власну базу інструментів. Я описую техніки собі в нотатках і великій бібліотеці.
Але такої змістовної книги, де все описано - у мене ще не було.
Багато в мене цікавості до таких книг зараз, тому хочу більше про них писати писати.

Тут є і відомі техніки:
техніка порожнього стула
Усвідомлена уява
Рефреймінг
Ведення щоденника
Наративна терапія
І менш відомі (або виключно мені менше відомі)
«Плювок у суп клієнту»
Економіка жетонів
Вартість реакції
Моделювання

Потроху бібліотека крутих книг збирається.
Але я пишу про 1% тих, які є. Думаю, що варто писати більше, але цікаво, що думаєте ви? Поставте + в коментарях, якщо так або вогник 🔥і - або розбите серце 💔 якщо ні.
А то раніше я тут писав в основному про художку, але бачу величезну цікавість саме до психологічної літератури. І мені є що сказати.
P.S. В коментарях викладу всі 50 технік, які тут є.
@bagnenkoText
Думки військового. Нуль. Втрати.

Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові.
Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки:

Боюся виходити на нуль. Взяв страх сильний. 
Хлопців, з якими служив — більше половини немає.
Брат не виходить на звʼязок. Служить біля місяця. 
Рота вогневої підтримки.
Дрони. Артилерія. 
Кожен день авіація працювала по нас. 
Каб-250 біля бліндажа впав. І не розірвався. 
На позиції коли довго сидиш — кришу рве. 
35 днів. 
Це жесть, як то кажуть. 
В бутилочку пісяли.
В кульочок какали
Бере страх повертатись на позиції. 
Коли страх зʼявився — коли почала авіація бити. 
Приблизно — в жовтні 2024.
Трусити починає.
Паніка 
Дихання пришвидшується. 
Штопор якийсь. Боїшся. Все, не піду. 
Провізію і воду забирали в дощ або туман. Інакше не вийдеш. 
Що допомагає
1. Рухатись
2. Піти покурити
3. Щось робити

Просто не думаю і стає легше.


Думки іншого
67 бригада
Зараз всі хлопці в N. 
У війні ніде немає добре. 
З першого составу батальону залишилось чоловік 10.
Найкращий друг загинув в першому бою. 
В 2023. 
Він був один син у батьків. 
Намагаюсь по можливості і батьків підтримувати. 
Не осталось і дітей. 
Не було внуків
Не представляєте скільки зараз втрат. 

В мене за цей час багато було втрат
В мене побратим на руках загинув. 
Мені з цим жити. 
Снів не було до крайнього виходу. 
Кожну ніч зараз кошмари. 
Кожну ніч воюю.
Тяжкі бої. Втрати. 
Нас було 6.
Не спасли побратима. 
Не встиг врятувати. 
Залишилось 5. Всі 300-ті. 
Там час іде потіншому. 
Ми 300-ті робили штурм. 
Мене затрьосхотило о 13:30, а я думав 9 ранку. 
ТАм час іде по-іншому. 
Швидше. 
Нас почали штурмувати о 6:10.
Коли перша їх 4 пішла. 
Глянув на часи і зробив доповідь. 
Думав пару годин, а пів-дня вже пройшло. 
Багато роботи було. 
Просто він пронісся. 
Осколки не повитягували. 
Я дуже хочу повернутись додому. До того стану, який був. 
Я хочу нормально жити життя далі. 

Я продовжую консультувати тих, хто потребує цього найбільше.

Багато працюємо про втрати.
Якщо хочете попрацювати над вашими втратами - приходьте на консультацію @Bgnnk.
А також приходьте на майстер-клас. Вже 20 грудня о 19:00

Реєстрація тут:
https://forms.gle/myULpSGsHMisMFwz6

А якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/3YvCpzVLBV

Якщо це корисно — поставте ❤️

@BagnenkoPsy
Завтра, 18 січня, я буду записувати подкаст з Ілоною Замоцною, співзасновницею видавництва «Віхола».
Глобально хочу обговорити майбутнє нашої літератури найближчі 3-5 років.

Якщо у вас є питання про книговидавничу справу, майбутнє нашої літератури, книгарні, бібліотеки, книги, чому видають неканонічний канон в паперових обкладинках, які плани і взагалі про все шо хочете - напишіть в коментарях, будь ласка.

Вже підготував план розмови, але можу внести корективи ще.

Всіх обійняв.
@BagnenkoText
Як найкраще підтримати людину, яка переживає втрату

Кожна людина - окрема особистість, тому й підтримка має бути індивідуальною.
Насправді ключове - це зовсім не слова. Іноді ви справді не знаєте, що сказати і як підтримати. Але тут головне - ваш намір. Це має бути не прагнення нав’язати своє бачення підтримки (все буде добре, все на благо, так мало статись), а бажання потурбуватись про людину у формі, яка буде для неї прийнятна.

Найпростіший спосіб - це спитати, що саме буде для неї найкраще. Можна навіть сказати: “Я направду не знаю, як я можу підтримати тебе зараз. Але я тут для тебе, мені не все одно, що з тобою. І я просто хочу підтримати тебе. Якщо знаєш як, скажи. Якщо ні - я просто побуду поруч".

Заявити про цей намір можна різними словами, але якщо він справді є - це буде відчуватись. І якщо його немає - це теж буде відчутно.

У мене були випадки з військовими у шпиталі, коли я говорив не дуже влучну фразу, але відчував це, вибачався і казав: “Я ще не дуже добре розумію твою ситуацію, але я тут для тебе. Дозволь зрозуміти краще, як я можу тебе підтримати?"

Далі в картках ви знайдете приклади хороших фраз для підтримки людей, які переживають втрату. Гортайте і зберігайте собі.

А якщо хочете глибше розібратись, як проживати втрату і як можна підтримати у цьому інших, приходьте на майстер-клас 20 січня, понеділок.

Реєстрація тут:
https://forms.gle/myULpSGsHMisMFwz6

Використано матеріали особистих досліджень і порталу speakinggrief.org.

Поділіться цими матеріалами з тими, кому це потрібно.
Якщо це корисно - поставте вогник🔥.
@BagnenkoPsy
Ми з вами зробили неймовірно важливу справу!
Сьогодні відправили книги на Херсонщину. Щасливий.
В 4 бібліотеки - 3 в самому Херсоні і 1 в Кочубеївській громаді.
Загалом 109 кг книг.
Близько 250 примірників.

Ми не просто читаємо книги разом з вами. Ми потім підтримуємо тих, хто не має в місті книгарень і можливості купити.
Скоро прозвітуємо про доставку.
А поки просто хочу сказати - ми з вами зробили дуже важливу і класну справу!

Люди! Це реально дофіга книг! 109 кг.
І майже все це від вас (я тільки може кілограм 10 докупив)! Дякую щиро!
Відео - в коментарях.
@BagnenkoText
«Відновлення після втрат»

Продовжую збирати професійну бібліотеку і ділитись.

Ця книга — просто знахідка. Переклад відомої америуанської програми на українську, зручне видання в тв ердій палітурці. Науково обгрунтована програма роботи з втратами. Практичний посібник.

Написана доволі легко, отримав і одразу почав вивчати.

Якщо вам корисні книги з професійної бібліотеки — поставте 🔥
P.S. в коментарях залишу зміст. Він сильний.
@bagnenkoText
Думки військових.

Мене попаяло.
Я зрозумів, що мені важко.

Коли заринувся в ситуацію в нашій розмові.
Мене попаяло.

Ти зациклений на виживанні і тебе не турбує те, що ти бачиш. Багато трупів і не було можливості їх прибрати. Довгий час. А ти виконуєш свою роботу далі.
Йдеш і дивишся, як тіла чорніють.
Міняються.

Зуби починають виглядати.
Як тварини обʼїдають.
Тоді я сприймав це просто як роботу. І це було як частина світу, в якому я жив.
По ходу психіка це все одно по-своєму сприйняла.
Я думав, що це не беру до душі.
Але зараз розумію - це все дуже травмувало

Згадав ситуацію.
Хотів вийти з бліндажа, шоб мене вже знищили.
Туалет під себе там — це норм.
Я прийшов і мене в перший же день затрьохсотило.

Відмовився від евакуації.
Бо моїх хлопців тільки 3 залишилось. І я не міг їх покинути.
Нас і газом травили. І гранати закидували.

Чим довше, тим більше крутилось — вийди звідси, хай вбʼють. І не будеш мучитись.
-10 морозу. Це дуже важко.
Я не їв ці всі дні. Бо потім в туалет іти, а вийти неможливо.
Кусок галети пожував чуть-чуть. І все.
І потім це все сниться. Уривками. Кров. Каски. Мертві.

Я не можу це розказати нікому з близьких.
Білшості кажу, що я в тилу. На позиції не ходжу.
Не хочу близьким це розказувати.
Бо їх реакція тільки гірше зробить. Вони не зрозуміють. Добре, що можу тут говорити.

***
А ще дуже важко проживати втрату. Ми стали як брати.
Перед його смертю розмовляв по телефону. Він каже: «Хочу на вихід.»
Я йому «Ти там акуратно.»

Він пішов.
Вог прилетів.
Моментальна смерть була.
Півтора роки тому.
Липень місяць.

Досі важко.
Я з ним іноді розмовляю.

Ми як брати стали.
Дуже багато про військову справу. Саме він мене навчив.
Завдяки йому я до сих пір живий. Я впевнений.

Постійно ці моменти в голові прокручую.
Як ми разом.
Він мене вчив. Розтяжки ставити. І просто жити.

Брав за щоки отак і казав: «Який ти молодець»
Зараз з його батьками общаюсь.
Він був єдиним сином.

Мамка у нього через це раком заболіла.
Дуже важко. Дуже. Батьки не мають ховати дітей.

У нас було багато планів після війни.
І зараз його немає. І це важко.

Я боюсь забути.

Коментар В.Б.
Ми продовжуємо працювати і опрацьовувати його втрати. Це непросто, бо треба занурюватись у важкі спогади. Але горювання - це природній процес опрацювання втрати і завдяки цій роботі загалом йому стає краще. Важливо дозволяти собі горювати і проживати всі емоції, які виникають в процесі усвідомлення втрати.

Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові.
Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки:

А якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/3YvCpzVLBV

Якщо це корисно — поставте ❤️
P.S. Інформація розміщена з дозволу.

@BagnenkoPsy
Відкриваю для себе Ішігуро «Не відпускай мене»

Нобелівський лауреат, до якого давно приглядаюсь але так і не читав..
Порадився з тими, хто багато читав його. І обрав книгу «Не відпускай мене».

Книга захоплює своїм неспішним темпом і теплою оповіддю головної героїні. Мені з моїм темпом і роботою з втратами і у шпиталі з військовими — це дуже корисно і потрібно - сповільнитись і подихати спокійним повітрям героїв книги.

Ішігуро прекрасно підходить під це. І надихає мати низький темп і спокій.

До речі, дуже класне видання від Видавництва Старого Лева, приємна верстка і прекрасне художнє оформлення. В коментарях покажу кілька розворотів книжки.

Книжка «Не відпускай мене» - дійсно не відпускає ))))
А ви читали Ішігуро? Як вам?
@BagnenkoText
Моє читання на вихідні - логотерапія!

Логотерапевтичні книжки в моїй бібліотеці займають все більше простору. Дякую за реакції на питання, чи потрібно більше ділитись моєю бібліотекою психологічних крутих книг.

Сьогодні весь день на навчанні Тімо Пурйо.
А ще у мене є його книга з досить заумною назвою «Духовні можливості логотеорії Віктора Франкла», але з достатньо легко читаємим текстом, який надихає.
І сьогодні якраз вирішив її почитати і дещо освіжити в пам’яті.

Тімо Пурйо - доктор філософії, акредитований логотерапевт. Президент і головний тренер Інституту Віктора Франкла у Фінляндії. І просто приємна людина, яка живе з сенсом служити іншим.

Ну і тут буде влучно показати деякі думки з книги.
Вона дуже корисна, хоч і неможливо читати довго, бо треба переварювати.

За Фрейдом першопричиною всієї людської діяльності є прагнення до насолоди, а за Адлером - прагнення до влади. Франкл стверджує, що людина перш за все є духовною істотою і мотиватор, який її рухає також повинен мати духовну якість.
Франкл показав у своїй логотеорії, що основним мотивом людини є воля до сенсу.
Ніхто явно не бажає хаосу чи порожнечі, але кожен прагне сенсу за завершеності свого життя.

Щоб людина могла спрямувати себе на найціннішу можливість сенсу, доступну у певній ситуації чи моменті, вона повинна спочатку бути готовою знайти можливості сенсу, приховні у ситуації.

Людина реалізує свою волю до сенсу під керівництвом сумління та через самодистанціювання. Або, інакше кажучи, щоразу, коли людина діє згідно зі своєю волею до сенсу і слухає голос свого сумління, вона спрямовується до універсально найціннішої можливості сенсу

Щоб людина відчувала своє життя, як хороше, вона повинна бути «кимось для когось», а також мати можливість відчути його вплив у своєму духовному усвідомленні.

Змінити можна лише те, що стало свідомим. Усі можливості, які дрімають у нас, мають бути пробуджені, щоб вони стали реальними та виникли. Отже, йдеться про глибинне усвідомлення того, для чого людина живе, для чого чи кого.

Книга дійсно наповнена сенсами.
І надихає мати власний сенс життя і жити з ним.
Раджу.

В коментарях покажу зміст. Він прекрасний і заслуговує на увагу!

А що читаєте ви на цих вихідних?
@bagnenkoText
Голокост: нова історія.

Хочу розказати про цю книгу саме сьогодні.

Сьогодні, 27 січня, світ відзначає Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.

Саме цього дня 1945 року бійці Першого Українського фронту розпочали звільнення нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцимі. Під час Другої Світової війни внаслідок Голокосту у Східній Європі загинули понад 6 мільйонів осіб, з яких — 1,5 мілйьона на території окупованої України.

В Україні Бабин Яр став жахливим символом «Голокосту від куль». 29 та 30 вересня 1941 року нацисти розстріляли в урочищі 33 771 єврея. За оцінками істориків, за час нацистської окупації Києва у Бабиному Яру було вбито від 70 до 100 тисяч людей: євреїв, ромів, українців, пацієнтів психіатричної лікарні.

Я почав читати цю книгу з простим бажанням - зрозуміти чому і як розвивається зло.
Бо звірства рашистів - це те, про що я іноді думаю. Як це можливо.

В шпиталі я консультую військових. Іноді - звільнених з полону.
Знаю людей, які були в полоні і на підвалі в Херсоні.
До речі, і книгу читав в шпиталі, вже в кінці робочих днів, тому і фото зі шпиталю

І я усвідомив одну просту річ.

Звірства і зло поширюється, коли зусібіч є мовчазна згода або підтримка.

Книга розказує детально про те, як ненависть до євреїв була однією з ключових в ідеології Гітлера ще з 1920-х.
В 1930-х він прийшов до влади, а вже в 1940-х почались масові знищення.
Потім нацисти почали винищувати і людей з психіатричних лікарень, людей з розладами, людей з інвалідністю.
Були цілі центри евтаназії.

Але я хочу зупинитись на одному моменті, який мені особливо запам’ятався в книзі.
Момент спротиву злу прямо в серцевині зла.
В серпін 1941 року програма евантазії (14f13 і T4 вони називались, щоб не було зрозуміло про що це) активно працювала, в’язнів концтаборів перевозили до центрів евтаназії.
Людей доставляли до центрів і вбивали чадним газом. (в липні 1941 року 500 хворих ув’язнених відправили до центру евтаназії у Зонненштайні з Аушвіцу і вбили. Їх вбили в не в концтаборах, а в самому центрі Німеччини).

І от єпископ Мюнстерський, Клеменс фон Гален на проповіді в церкві зробив заяву, яка стала одним з найвідоміших виявів спротиву в історії Третього Райху, різко розкритикувавши практику «евтаназії».
У Мюнстерському соборі він сказав:
«Протягом кількох місяців ми отримували звістки, що людей, які тривали час хворіли і вважалися невиліковними, забирають з психіатричних лікарень і закладів опіки за наказом з Берліна. Через недовгий період родичі отримують сповіщення, що пацент помер, тіло кремували, а попіл можуть надіслати їм. Шириться підозра, що ці численні випадки раптової смерті психічно хворих відбуваються не з природніх причин, а з умислу, який випливає з доктрини про знищення так званого «життя, не гідного життя».
Йдеться не про машини, не про коней ч. корів. Ні, йдеться про людей, наших одноплемінників, наших братів і сестер. Бідних, хворих, непродуктивних людей… Але невже через це вони втратили право жити?»

Це було дуже невчасно для Гітлера. Але він відчував, що може втратити підтримку людей в цьому регіоні і враховував суспільні настрої. Вже через кілька тижнів 24 серпня 1941 року Гітлер вирішив скасувати програму Т4. І систематичні масові вбивства психічно хворих припинились.
Це не зупинило масове знищення євреїв, ромів, Свідків Єгови, і всіх інших, хто не відповідав расовим ознакам.

Але це приклад. Приклад, як одна людина, піднявши голос за правду, навіть посеред зла може вплинути.

Книга важка.
Але книга важлива. Важлива для розуміння того, як розвивається зло.
Голокост - жахлива сторінка в історії людства, але такою самою жахливою сторінкою є і звірства рашистів зараз.

Книгу щиро раджу.
Особисто мені зараз важко читати щось легке і відволікатись. Мені краще заглиблюватись в глибини важких подій, бо це допомагає справлятись і з важкими подіями сьогодні.

Дякую видавництву «Лабораторія» за видання таких важливих матеріалів.

В коментарях зміст і одна важлива для мене сторінка.

А ви як зараз, можете читати важкі книги?
@BagnenkoText
Думки військових.

Я не знаю, що зі мною. Внутрі шось поламалось.
15 суток в оточенні сиділи.
Виходили дуже тяжко.
Був ситуативгий страх. Арти. Русні.
Страх смерті.
Плаксивість зʼявилась
Не можу досі відійти від цього.
Щось поламалось внутрі. В один момент.
По ночам не сплю.
Просинаюсь мокрий.
Дуже все раздражає.
Пацанюре голову одірвало на очах.
Виходили дуже тяжко.
2 ротних залишилось.
Ми вже людей вивели всіх.
Самі пішли зранку.
Фпв заходила ззаду на мене.
Покійний хлопець врятував мене. Включив реб і це мене врятувало. А він загинув.
Після цього. Як щось надломилось внутрі.

Як в грі Мортал Комбат.
Є певна кількість життів.
І є тоненька красна полоска.
От відчуття, що вже тоненька полоска. Це моє життя.
Там ти на адреналіні. Там тобі все одно.
Там навіть всі балаболи круті.
Там ти не можеш дать слабину.
В один момент зʼявилось ось це відчуття. Красна точка. Всьо.
Плаксивість зʼявилась.

Добило те, що втрат багато.
Такі втрати пішли — шо капець.
Постійно калейдоскопи в снах.не можу відпочити.
Коротиши такі
На нулі — адреналін. Там просто працюєш.
Коли виходиш з нуля — просто розсипаєшся.
Починаючи від срачки до спазмів.
Шлунок болить.
Ноги крутить.
Саме важко це зайти і вийти.
Поки не включиться адреналін — дуже важко.
А він включається, поки не почуєш перший приход або стрелкотню.
В потім набагато легше — просто робиш роботу.
На мене велися. Знаючи, що я бойовий.
Цей авторитет працював.
Але я почав уникати знайомства з новими бійЦями.
Але це тяжко.
Коли ти не знаєш бійця і втрачаєш — це трохи легше.
Але коли знаєш — це просто жесть.
Я почав уникати — одіть, обуть. Все
Зараз постійно поганий настрій.
Я не помню, коли я сміявся.

З грудня місяця одні втрати.
Живеш в постійному стресі.
Родичі назвонюють.

Раніше були поранення були і контузії. Але я тоді відновився.
І ще помітив, що став дуже лякливим. Коли граната взривається - я не реагую. Зенітка працює - теж.
А коли хтось зошит впаде в кімнаті — смикаюсь. Підкидає аж.
Я просто не можу вже зайти і виконать завдання.
Я вже навоювався.

Коментар В.Б.
Після участі в бойових діях, коли загроза життю місяцями реальна психіка не справляється. І симптоми ПТСР дуже довго з людиною. Нав’язливі спогади, Уникнення, знижений настрій, втрата інтересу до життя, агресивність. Найбільш бойові хлопці відчувають слабкість і плаксивість, «щось всередині зламалось».
Ми продовжуємо працювати. Але це важкий і довгий процес.

Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.

Якщо хочете підтримати роботу для хлопців
- закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо це корисно — поставте ❤️

І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.

#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy
Моя майбутня книга і страхи.

Готуємо до видання мою книгу і продовжуємо зустрічатись з редакторкою видавництва «Відкриття» - Наталєю Васильєвою.

Я вірю, що це буде дуже важлива і корисна книга.
Періодично описую цей процес створення книги.
Сьогодні хочеться поділитись думками саме про страхи і як їх обходити.

Писати книгу - це складний процес.
Це як намагатись постійно доглядати великий сад. Бур’яни виростають постійно.
Це справді сад в своїй голові.

Наприклад, зараз я свідомо розумію, що у мене є страхи.
Прям такі іноді нав’язливі, але тихенькі і підсвідомі.
Страх засудження кількома значимими людьми, що ця книга — повне лайно.

І цей страх деякий час тому стримував.
Але чесно кажучи, коли я його усвідомив - то зміг опрацювати.

У мене зараз в роботі моя третя книга - вона про втрати, і я її пишу якраз на навчанні ЛітОсвіти (писав раніше про це).
А друга книга вже написана, зараз в процесі редагування і буде видана з видавництвом «Відкриття».
І наче і досвід є, але ці страхи все одно періодично переслідують.

Так от є 2 речі, які дуже допомагають

1. Стабільна робота з редактором. Бо ти бачиш свій текст іншими очима. І ти можеш проговорювати і покращувати якісь нюанси по тексту.

2. Виписати власні причини для тексту. Сьогодні я виписав, чому я таки пишу цю книгу.

Я виписав собі 5 причин.
І чесно, ті страхи може і є, але я продовжую творити і писати попри них.

Сьогодні написав 1400 слів.
І це прям класний штрих, що можна послухати страхи, а можна просто продовжувати працювати, не даючи їм місця.

Захотілось поділитись.

А як ви справляєтесь зі страхами і сумнівами, коли пишете важливі для вас тексти?
А якщо в цілому корисно про написання книги - поставте вогник. хоч буду розуміти.
@BagnenkoText
Як проживати втрати, чому нам так потрібні люди для проживання і як не застрягнути у горі і депресії ? Добре, що ти тут, випуск 42!

Втрата відносин, смерть, втрата дому, стабільності, професії, і майбутнього - все це те, що наповнило життя українців.
Втрата - це наша реальність сьогодні.

І я хочу і намагаюсь все більше говорити про це.

Але найкраще говорити з тим, хто глибоко в цьому розбирається.
Тому говорили з Сашею Некіпеловою, доулою смерті, яка саме і займається цим - допомагає людям, які проживають втрату.


Як проживати втрати.
Чому уникання емоцій і важких почуттів - погана стратегія в довгостроков
Еміграція і втрата дому
Втрата відносин
Чому потрібні інші люди, щоб проживати втрату?
Робота горя, щоб прожити втрату.
Чому немає правильного і неправильного горювання.
Про ведення щоденника і проживання втрати.
Книги, які допомагають з цим

Зазвичай подкасти у мене 40-50 хвилин.
Але тут розмова настільки змістовна і цінна, а гостя не поспішала після запису, що подкасту вийшов на 1,5 години концентрованої користі. А насправді ми говорили з Сашею 1 годину до подкасту, 1,5 години на подкасті і ще годину після подкасту.

Ця розмова - квінтесенція важливих думок про втрату.

Обережно. У відео дуже багато корисних думок. Тому якщо не візьмете блокнот і ручку, то потім треба буде зупиняти, бігти і шукати 🙂

https://youtu.be/ZLF4FCB7nPM

P.S. Якщо у вас є сили на одне відео на цю тему - то ось саме те відео. Бо тут я задаю всі прості і важливі питання по темі, і ми разом їх обговорюємо з Сашею. І трохи ділюсь власним досвідом опрацювання втрат в шпиталі з військовими.
@bagnenkoPsy
2025/02/26 16:23:33
Back to Top
HTML Embed Code: