Ніхто й не сумнівався. Одна проблема шо колір не ваш улюблений, а то б він давно уже зігував на родінє антифашизма, і ще б на сво поїхав.

Що спільного між останнім інтервʼю Тараса Чмута, книжками про «Гаррі Поттера» і новиною про те, що автор книжки «Іди туди, де страшно» не приїде в Україну, бо страшно?

Тарас Чмут сказав, що Європа сприймає війну в Україні, як війну для бідних. Мається на увазі, що у них, у європейців (та і взагалі у наших західних партнерів) є суперкласні літаки, є флоти, є високоточна зброя і новітні танки, і вони не розуміють, що, цитата, «не треба мати найкращу техніку […] треба мати достатню техніку в достатній кількості».

Я не згоден до кінця. Так, вони дійсно не розуміють. Але переважно тому, що НЕ ХОЧУТЬ розуміти.

Я достатньо спілкуюся із представниками країн-партнерів і як голова ГАР МО, і як приватна особа, для того щоб усвідомити: більшість з них (не всі!) свідомо або несвідомо закривають очі, щоб не побачити того, що зруйнує їхній комфортний світ.

Того, що війна, до якої вони готувалися десятиріччями і до якої звикли – коли у ворога є драні кросівки, осел пустельного кольору і РПГ-7 з РПК радянського виробництва – це не та війна, яка прийде до них. До них прийде наша війна. З дронами і вбивствами під підʼїздом за допомоги зламаних аккаунтів застосунків з AppStore. З палаючими містами і жужжанням «шахедів». З окопами, траншеями, сітками, «єгозою». Та, що так схожа на Першу світову, яку вони воліють забути.

І якщо визнати цей факт, то доведеться занадто багато змінювати.

Повертати призов.

Вивалювати мільярди на зброю, а не на соціалку.

Виходити з конвенцій.

Втрачати рейтинги, довіру населення і найголовніше – внутрішній спокій. Від думки, де найближче бомбосховище. Чи вміє донька накладати турнікет. Чи настільки далеко від Києва чи Покровська до Відня чи Парижу. Як звучить смерть, яка прийде за тобою, і яка на смак вода після доби під палючим сонцем у броні.

І вони не хочуть. Не хочуть думати про це.

Продовжують готуватись не до війни багатих – а до ЗРУЧНОЇ їм війни. Війни, про яку комфортно думати. Війну десь там. Як це було в Афганістані, Іраку, Сирії, інших далеких країнах.

Звідси і новини про те, що армія США вперше (!) здійснила скид гранати з дрона чи що новітня інструкція для танкових підрозділів рекомендує їм збивати дрони з основної гармати «Абрамса». Бо зручніше корегувати видуману реальність, ніж сприйняти справжню. Це, звичайно, краще ніж нічого, але від реальності це не врятує.

У одній з передостанніх книжок з «Гаррі Поттера» був такий момент, коли Волдеморт вже повернувся при купі поважних свідків, але міністр магії відмовляється в це вірити, бо це ламає його світ. Він боїться не те щоб йти, а дивитися туди, де страшно.

Міністри магії все ж інколи приїзжають в Київ. А потім,

повертаючись додому,

закривають очі.