Колись, коли до керма стануть насправді дорослі, до фахівців почнуть дослухатися, до проблем в країні почнуть підходити комплексно, у війську почнуть цінувати компетентність та ініціативу і не сприймати долбодятлів незалежно від звання (так, досі вірю в дива). Колись...
...місце дислокації бригади буде повноцінною комфортною військовою базою, а не постсовковим військовим містечком. Колись в місті, де (чи поруч якого) стоїть бригада, буде місце, котре сприйматимуть як офіцерський клуб, і буде бар, де збиратимуться сержанти і солдати.
Кожна бригада із історією матиме свою патронатну ГО. А ще матиме партнерський дитячій табір на природі.
Можливо, колись буде і рекрутинговий офіс із крамничкою брендованих сувенірів.
Колись бригада в своєму місті буде першим лобістом в шкільному чемпіонаті із страйкбол-рекону - і в ньому в ігровій формі молоді і дорослі, в форматі хобі вчитимуть базу орієнтування, CQB, орієнтування. До слова, головним партнером місцевого клубу власників зброї і регулярних стрільб також буде Бригада.
Колись на свята бригада відкриватиме двері своїм друзям і до неї приходитиме її велика родина: хто служить зараз і служив раніше, їх сім'ї, волонтери, хто донатив, плів сітки чи ремонтував корчі. І прийдуть туди старші, дорослі і малі. Буде велике родинно-бригадне барбекю, дружнє пиво в широкому колі на природі вдень і вузьке коло віскі для своїх вечором.
Усі бари міста матимуть дзвін і традицію - людина, яка заходить в бар і кладе на стійку коїн, отримує перший напій коштом закладу. І дзвін повідомлятиме відвідувачам - серед гостей є військовий. І відвідувачі будуть кивком чи потиском вітати власника коїна.
Все це навколомілітарні важливі традиції. Колись ми (суспільство) доростемо до цього. Сподіваюся. Бо зараз є перші кроки в тому напрямку.

Спостерігаю за ініціативами 46 окрема аеромобільна бригада ДШВ ЗС України - правильно використовують брендування, самі намагаються опікуватися рекрутингом, самі залучають цивільних до різних корисних активностей... От організували цивільним невелиичке занурення у військовий світ. Зайдіть на їх сторінку, прочитайте детальніше.
Все це невеличкі корисні кроки до "Колись", котре ми разом маємо створити потім. #THIS_IS_THE_WAY

Точкове занурення цивільних у військовий світ через короткий навчальний курс. Брудно, адреналіново, гучно, в сажі і крові - інформативно.

Так сталося, що пару днів довелося почитати деякі cjwvtht;tds коментарі та переписки. Спало на думку... охоплення в акаунту майже нема, то можна написати - найбільшим болем і відчуттям "обірваного балкону" вередині буде не заплачена ціна, не кількість втрачених і втраченого. Це приголомшить, так.... але доб'є інше - розчарування в тих, на кого були усі сподівання.
Образ, що його зліпили зі страху, сподівань, ілюзій, безвиході "якщо не вони, то хто ж..." почне обсипатися як стара штукатурка. Не одразу. Але почне. Виявиться, що не все то золото, що... Виявиться, що поруч із блискучим і осяяним завжди існувало гниле. Виявиться, що в одному флаконі може бути мед і повне лайно. Не повально, звісно. Але часто. Надто. На жаль.
І от тоді і в тих, хто чекав, і в тих, хто повернеться, багато в кого в голові крутанеться: "бляха, навіщо так... це ж множить на нуль все..." І тоді настане час ескапізму. Хто в себе. Хто в пляшку. Хто "в уходники". А хто спакує валізу безвороття - рятувати залишок, що ще відміряний.
Якщо буде можливість, треба буде знайти цей допис через Х часу. Перевірити здогад. Заодно послухаю кілька пристойних треків.
P.S. Mi scusi, насправді давно музики не було... хрєн з ним, із охопленням - згоріла хата, гори й сарай.
HAEVN feat. Neco Novellas - Great Mother (Live in Paradiso)
https://www.youtube.com/watch?v=OSjNdYFmGxY
Who Wants To Live Forever | Arena di Verona 2024
https://www.youtube.com/watch?v=-m-dfRbocdU
Melody Gardot - There Where He Lives In Me (Official Audio)
https://www.youtube.com/watch?v=b9OnjNrV8Jc
Larkin Poe - If God Is A Woman (Official Video)
https://www.youtube.com/watch?v=4fiwE2UB4SU
і знову ті ж дівчата - гарно про PF
Pink Floyd "Wish You Were Here" (Larkin Poe Cover)
https://www.youtube.com/watch?v=kZApH4XknUc
DOS GARDENIAS (Isolina Carillo) /Juan Carlos Velazquez & Juana Cardozo & Miguel Velazquez https://www.youtube.com/watch?v=-XnXqspfLaM
HAVASI — Дорога (Official Music Video)
https://www.youtube.com/watch?v=WUsQbri9yaI
Eric Clapton - One Woman (Official Music Video)
https://www.youtube.com/watch?v=pJCx57kp0dE
Lucky Peterson - I'm Still Here [ Official Music Video ]
https://www.youtube.com/watch?v=TI5GHHYE6Ko
Coda

Манкуртики чи не найперше позбулися згадок про цю пісню. Вона не вкладається в шаблончик. Але з поміж усіх задумів, що входили в довгий перелік складових реформи айдентики ЗСУ, був славень Війська. І ніщо не пасує Збройним Силам, як ця пісня. Бо саме ЗСУ по справжньому зродилися великої години з пожеж війни. Саме збройників плекав біль за долю України і лють на ворогів. Саме спадковість до чину Перших і Других визвольних важлива, щоб осиковий кілок якомога глибше увійшов в труп окупантської ідеологічної машини.
Так, ця пісня, цей кліп - пропаганда. Але це правильна українська пропаганда. Бо propago - розширювати, продовжувати, збільшувати, зберігати, увічнювати. А поруч із забезпеченнями силами й засобами війська, забезпечення суспільства українським сенсом, це один із китів національної безпеки.
Словом - поширте це відео. І нехай від нього десь скорчить якусь квнськукакуюразніцу.
P.S. Можна написати багато текстів, але куди важивішим буде коротке повідомлення тим, кого знаєш та знак уваги на вулиці людині в пікселі. Дяка захисникам за захист Державності. https://www.youtube.com/watch?v=RgdANpB9PnY

З нагоди приходу пана Марка Рютте в крісло генсека НАТО - вечірня оповідка про втрачені можливості, системність, політику пам'яті, військово-патріотичне виховання і рекрутинг.
Передмова: Сьогодні так сталося, що в ефірі Телеканал "Прямий" ми із Валерій Прозапас згадували ініціативу наділити військові частини повноваженнями рекрутингу. Ясна річ, наголосили, що для повноцінного механізму залучення людей, слід мати такий же механізм демобілізації, гарантоване потрапляння туди, куди рекрут зголосився йти і ще ряд факторів із якими проблема. А ще довелось згадати, що здоровий рекрутинг є лише кінцевою ланкою якісного військово-патріотичного виховання - чого у нас ніколи не було.

А ВПВ прошивається в багатьох площинах: тісна комунікація військових і цивільних (я про це писав кілька дописів назад), побудова в суспільстві культу професійної військової служби, в самих ЗСУ кардинально якісно інший підхід до виховання офіцера і сержанта (тут багато військових посміхнуться), додаємо відповідну побудову ряду шкільних предметів, позашкільного дозвілля, кіно і музейна справа...
Ви спитаєте - до чого тут Рютте? Досі була довгенька приказка, а тепер буде коротенька казочка.
Казочка: В одній невеличкій країні на півночі затишної пряничної Європи, біля холодного моря, посеред тюльпанів, вітряків і інших стереотипних образів є... музей. Військовий музей. Навіть так - Національний військовий музей. Подивіться уважно на світлини нижче... Просто хлопчаче задзеркалля - за вуха не відтягнеш. Комфортно, інформативно, натурально...
А тепер пригадайте - чи створила Україна щось подібне за 30+ років?

Нац.Військ.Музей є структурною (!) одиницею (!) Міністерства оборони. Чи варто нагадувати що МО країни і її збройні сили є безпосередніми вигодонабувачами від такого музею? Не в сенсі грошей, в сенсі виховання. Бо без ефектної ілюстрації мілітарного минулого нації, як пояснити сучасникам (і нащадкам), що вони мають захищати країну своєї нації? До чого ж Рютте? Ну, музей відкрився в 2014 році. На той час Марк Рютте був прем'єром вже 4 роки. А раніше він працював Державним секретарем з вищої освіти і науки, освіти, культури та науки. Музей, вочевидь, це і освіта, і культура і наука. І ідеологія. І пропаганда (перестаньте смикатися - це нормальний термін). В Нідерландах була суспільна дискусія - чи варто витрачати багато грошей на збройні сили. Музей був покликаний довести - варто. Припускаю, свою роль він зіграв.

Усвідомлення важливості фінансування музеїв взагалі і військових музеїв зокрема - маркер притомності влад. Фінансуєш, розвиваєш - інвестуєш у національно- та військово-патріотичне виховання = в свій захист. Не фінансуєш? Ну, буде як в Україні. Так, Нідерланди мають яскраву мілітарну історію, але чи в України вона менша?
Ясна річ, музей в Нідерландах не єдиний такий в старому світі. Є в Італії, активно розвивають тему в Польщі. Тут і Василь Павлов може підкинути прикладів "красиве + змістовне".
До слова - в Національному військовому музеї Нідерландів буквально цими днями відкривається експозиція, що присвячена нинішній російсько-українській війні. Anastasiia Haidukevych , сподіваюся, вернеться і розповість соцмережам - як це було.

На хвіст: останнім часом мене цікавить тема мілітарної естетики і її просування в цивільний світ. Як повідомлення світові про тих, ким ми пишаємося, як елемент промоції красивої української мілітарної айдентики, символів, образів. Останнє фото в галереї - крамничка тематичного мерчу МУЗЕЮ! Музею, Карл! Як Ви розумієте - попит там є, а запитань "накой воно треба" - нема. На цьому казочці кінець.
Тихої усім ночі. За можливості.

Ще одна грань нашого волонтерського буття. Реальний чат, реальні люди. Весь офіс в пополамі вже хвилин 10. До сліз.
Але з пісні слів не викинеш - ми натурльно постійно збираємо гроші на КУНГИ. А ще в них є КУХНІ! А коли об'єднуються кунги і кухні, це чисте задоволення. Навіть коли літерки не губляться. 🙂
Допомогти тут:
ПРИВАТ24: 5169 3305 3948 0845
ІНШІ БАНКИ: 5375 4115 0177 8331
USDT (TRC20)
THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX

Такеє діло... біда не в тому, що якийсь чиновник наколядував собі гору кешу. Зараз усі говоритимуть про чергову конкретну особу, але зверніть увагу - даний персонаж на ліжку з баблом не одинак в колообігу сірих грошей. Ця гора є тільки тому, що ці пачки принесли якісь українці. Той самий "простий народ", який бізнесує, лоббіює свій інтерес і вважає за доречним прокласти стежку до власного приутку так - через хабар. Біда в тому, що для досягнення своїх (переважно простих) цілей громадяни не бачать іншого способу, як принести "котлету". І вважають "котлету" нормою.
Це важливо - в появі "чарівних тумбочок" або "невичерпних диванів" є не тільки той, хто бере, а ті, хто дають. Вони поруч із Вами. Вони завжди на соцопитуваннях відповідають, що не зустрічали фактів корупції особисто. Ці достойники, що лобіювали власний інтерес і наповнювали тумбочку, можуть бути доволі благопристойними особами своїх громад, вони можуть волонтерити, можуть допомагати війську, виділяти кошти на соціальні програми. Зароблені і потрачені на благі справи кошти, з'являються в тому числі в наслідок стимулювання певного чиновника. Просто це "проста дорога", а прості дороги у нас люблять.
Тих, хто наповнював тумбочку в кадрі не буде, але вони нікуди не зникнуть і знайдуть інший спосіб і іншого чиновника, через якого вони спробують полегшити своє підприємницьке життя.
Я до чого - проблема не в тому, що є корупційні чиновники. Як і проституція, корупція існувала і існуватиме завжди. Питання в обсягах. І якщо ми хочемо, щоб "чарівних тумбочок" було менше, треба не лише хапати за волохату руку (бажано б потім доводити до логічного фіналу), куди більш важливим є прибрати підстави для появи хабара - щоб хабарі не брали, треба, щоб їх не давали. Свідомо не давали.

Якщо бізнес може працювати спокійно, якщо йому не треба ніде "підмазувати", якщо ризик репутаційний буде вагоміший, аніж потенційні "полегшення через підмаз"... корупція почне кукситися і зменшуватися - бо навіщо, якщо можна розвиватися і без того?
На дивані валяється наслідок. Головне зло - відсутність в країні комфортного (чесного, законного, рівноправного) простору для бізнесу. Тому бізнес, який ще якимсь дивом намагається існувати тут, виживає як може. В корупційний спосіб також.
Хворобу тра лікувати не з наслідків, а з причин.

Рутина. У кожного вона своя. У нас є дві частини рутинного клопоту.
Одна приємна - це готувати поїздку в бік війни. Це розпаковувати квадріки, розвантажувати-завантажити дрони, нафаршировувати ДПК, КШМ чи ПАРМ, зрештою - передавати все це майно підопічним. Це світла частина.
Але є темна. Не те, щоб неприємна - дискомфортна. Це просити ВАШІ гроші. Ми ж не на Марсі живемо, ми тутешні. Ми також бачимо ціни, читаємо новини, знаємо, що кожен з нас стає біднішим. Ми знаємо, що Ваші можливості допомагати стають меншими. Але ми маємо щотижня просити у Вас гроші.
Бо всупереч різним "планам завершення", війна триває. FPV мають вилітати, зарядні станції - живити, гума - замінюватися, наші майстерні, шиномонтажі, душові і штабні причепи - мають працювати в полях. За будь-якої погоди.
І щоб працювало, потрібно, щоб нафарширований цільовий контейнер доїхав до своєї в\ч. Доїхав = причіп.

Кількість причіпів підбирається під 300 на загал. Без них контейнер, це велике одоробло, яке треба якось перемістити. А із колісним возиком - це вже мобільна корисна точка.
Ми вже витратили на причіпи більше 50 МІЛЬЙОНІВ гривень. І кожного тижня ми маємо купувати ще. Це одна із наших постійних трат. І, щоб не говорили в новинах, ми наємо - нам потрібно буде ще дуже багато причепів. Тому із дискомфортом в душі, але ми знову просимо ВАШІ гроші - якщо 100 тисяч читачів закине вартість чашки кави, ми отримаємо чималу суму і зробимо чергову покупку....
Репост також допомога. А донат і репост, це однозначно схвальна посмішка усіх богів, що існували, існують і будуть існувати.
Приват24: 5169 3305 3948 0845
Інші банки: 5375 4115 0177 8331

Днями трапило в око - десь в цивілізованому світі вирішили робити території без гаджетів. Заходиш - ховаєш і ні дінь-дінь. Пекельні борошна, звісно, таким катувати можна. Але настрій в ідеологів задуму серйозний, кажуть - "задофіга залипає сучасний гомо-сапієнс в екран... діти світу білого не бачать, дорослі не здатні передихнути, палець на скрол рухається вже ледь не рефлексивно". Мовляв, є усі ознаки, що наша кукуха вже зібрала торбу і виїхала, але записку не написала, тож ми досі не в крурсі, бо вкотре завтичили в екран. Така собі цифрова залежність
"Ну ок, - подумалося, - чим ще гасити залежність від цифри, як не ламповим, аналоговим, медово-карамельно неквапним, вогниково-теплим-в-пику-осіннім-мокротам." Нехай буде демарш цифровій диктатурі та ідіотським алгоритмам FB.
Пледова тиша в звуках і паузах.
Andrea Vanzo - Autumn Intro - Extended Version
https://www.youtube.com/watch?v=F75130Hyf64
Peter Dugan | YESTERDAY (Beatles Piano Cover)
https://www.youtube.com/watch?v=dZ0fxTb7exs
Passacaglia - Handel/Halvorsen
https://www.youtube.com/watch?v=3XTveZVjbz8
Liber Tango💃 [Best Version] bandoneon x violin,cello,piano (A.Piazzolla) https://www.youtube.com/watch?v=ayIBq77HvLA
Fabio Capponi | Celeste notte (string orchestra version)
https://www.youtube.com/watch?v=yCfX_n3HbHg
Yiruma - Kiss The Rain (Orchestra Version)
https://www.youtube.com/watch?v=1e07OAWvWkQ
Merry Christmas Mr. Lawrence / Ryuichi Sakamoto
https://www.youtube.com/watch?v=z9tECKZ60zk
A Way of Life (from "The Last Samurai") \\ Hans Zimmer \\ Jacob's Piano https://www.youtube.com/watch?v=mmZJpKXG0rE
Coda

УП жаліється, що ОПа на них тисне. Прям намагається знищити. Яка сумна новина. Прям аж підвисаєш - яка реакція доречніше.
При чому, коли цих достойників спитаєш "а ви не відчуваєте, що самі винні і зараз вас просто наздогнав бумеранг"? Вони не зрозуміють, а в чому ж їх провина.
І це стосуєтсья не лише УП, а багатьох інформаційників. Вони не вважають, що несуть відповідальність за спотворений образ реальності, як 2014-19, так і після. Вони не помічають, наскільки обтічними і уСЛУЖливими стали в епоху велосипедиста на троні "акули пера"... а колись при Пороху їх рвало на шмаття від слова "недорогенька". Їм забракне чесності визнати, що в нинішньому трешові на Банковій, у відсутності свободи слова і присутності авторитаризму в крані, є і їх, медійників, пряма провина - усі вони в прискоки в 19 році "валили систему".
Ну як, дорозвалювалися?

Утискати свободу слова - зло. Але коли ти забронзовів в п'єдестальчику інфо-гранто-антокурпціонера та втратив відчуття реальності... це ще більше зло. Коли прикриваючись "стандартами" забуваєш, що в першу чергу медійник має бути громадянином - потрійне зло. А коли ти допускаєш сам стільки зла, чого ж нарікати, що тебе намагаються вгризти ті, кого ти так поблажливо пустив чарівної булави?

Немає золота в Сірих Горах. (багато літер)
Колись, завершивши написання саги про Відьмака, Анджей Сапковський написав доволі самоіронічну книгу про жанр фентезі, помилки авторів, штампи, канони і взірці і фейли. Власне, це не книга, а добірка доволі гострих критичних статей, які чітко вказують – де якість, а де неякість.
За останні днів 10 на очі трапилася низка матеріалів, які нагадали онте самокопання Сапковського. Усі матеріали стосувалися політики: уривки соціологій, роздуми візіонерів про повоєнні виклики, версії – з чим має змиритися суспільство вертаючись до мирного життя.
А ще, шість днів тому я попросив читачів сторінки (а це переважно люди, небайдужі, із власними думками, хто вміє, або опановує «причина-наслідок») дати обгрунтоване бачення - ЩО РОБИТИ, щоб країна почала виправляти свої проблеми, з чого починати.
262 коментаря по суті і лише кілька людей згадали, що для лікування хвороб (корупції, неефективності управлінців, нестабільності роботи інституцій… ) слід в першу чергу кардинально змінити наше ставлення до політики. А саме – вимагати ідеологічної політики, ідейних партій, гуртування навколо візій і світогляду, компетентності в планах, відповідальності політиків і… виборця, що вручає політикам ключі і паролі від країни.
Усі, хто вказав на «слід почати із появи ідеологічних політичних сил», як правило додають «але на жаль…» Ось вам кілька уривків «але…», що звучать як застереження :
- …люди хочуть чути від політиків позитивні історії (в сенсі, хочуть почути, як політики вирішать людські проблеми),
- …люди не хочуть брати участь у вирішенні проблем - бажають отримати результат (в сенсі – я ж котик, в мене лапки… тобто я ж простий народ, я маю отримувати, а не докладати зусиль),
- …люди хочуть, щоб у них все було, але обтяжувати себе термінами, відповідальністю, співучастю – не хочуть,
- …люди хочуть простих рішень (військову хунту, страти злочинців, відібрати, поділити),
- …люди не хочуть відповідальності – «а чого я, я проста людина, я нічого не вирішую» - це наші люди,
- …люди бажають взаємовиключних історій – низькі податки і високі соціальні видатки; кордони 91 року, але без втрат і масового занурення у війну; нові і ще новіші обличчя без політичного бекграунду, але мега-крутим досвідом (звідки йому взятися?); щоб чиновниками і політиками були фахівці топ-рівня за зарплату дрібного менеджера…
- …люди бажають зробити собі добре за чужий кошт (роззути олігархів, нехай заплатить Захід чи Росія, я за закон, але шоб кум міг порішать),
- …люди категорично не визнають своєї провини, за те, що робили хибний вибір, приводили до влади чортів – «а шо я?» (хтось бачив, куди поділися з машин наліпки «ЗЕкоманда»? а шо сі стало?)
- …люди вважають, що той, за кого вони голосують, це апріорі крайній в усіх питаннях і винний в усіх проблемах вже на наступний день після виборів.
Хто упізнав знайомих?
Читаючи такі бажання суспільства, політикум починає сприймати їх за вводні – у нас нема інших людей, будемо підлаштовуватися під таких що є: «люди хочуть оптимістичних історій – ок, ми будемо розповідати такі історії» (привіт ЗЕтехнологія 2019, коли кожній цільовій співали свою приємну пісню), «люди не розуміють ваших складних слів – ми будемо простішати і спускатися на рівень аудиторії»… Такий собі попит, що породжує пропозицію.
От тільки спрощення веде до наступного спрощення, а потім до примітиву, деградації і занепаду. І тут питання - на підставі чого з’явитися якісній ідеологічній політиці, якщо політики волітимуть спрощуватися на догоду?
Виходить немає золота в Сірих горах?

Чи ситуацію зламають саме ті, хто захоче піти проти течії?
Не намагатися сподобатися усім – визначити свою аудиторію і стати амбасадором її інтересів.
Не боятися слова «ідеологія» - ні, їх час не минув.
Не прогинатися під «чужі», навіть дуже звабливі «фішки» – здобудеш трохи нових прихильників, але втратиш довіру найвірніших.
Не уникати «складних слів» – я поважаю свою аудиторію, я поясню їй, бо розуміння важливо для обох сторін.
Не гнатися за «це впливова людина на районі, в нього ресурс і він приведе голоси» – цей безідейний Цар Локальної Гори міг купити собі любов дрібними подачками, клявся на вірність усім владам, і кожну зраджував заради наступної. Краще програти із ідейними, компетентними, але поки не ресурсними, аніж виграти із впливовими та безпринципними.
Перелік можна продовжити. Він вартує того, щоб йти проти течії в Сірі Гори? Там таки може бути золото.
#нотатки_консерватора