Медвинська республіка
На Київщині є маленьке, але дуже сміливе село Медвин. У квітні 1919 року, з приходом червоних окупантів, у Медвині почалося антибільшовицьке повстання. З перемінним успіхом селяни боролись до 1922 року. Кульмінацією повстання було проголошення, Медвинської республіки, яка підтримувала УНР.
Селяни були впевнені, що протримаються кілька місяців, а там , надійде підмога з сусідніх сіл і військо Петлюри. Повстанці активно робили вилазки, знешкоджували більшовицькі загони. Утім зброї виявилося обмаль (на 1000 воїнів всього 300 рушниць). Ці події непокоїли Москву. Приклад Медвина могли перейняти інші села.
Каральна операція більшовиків закінчилась спаленням близька 600 хат та собору. Загалом у Медвині російські окупанти знищили понад 6 тисяч осіб.
Після окупації міні-республіки більшовики ще два десятиліття вишукували і знищували в Медвині всіх, хто хоч якось був причетним до повстання.
На фото керівники Медвинського повстання.
На Київщині є маленьке, але дуже сміливе село Медвин. У квітні 1919 року, з приходом червоних окупантів, у Медвині почалося антибільшовицьке повстання. З перемінним успіхом селяни боролись до 1922 року. Кульмінацією повстання було проголошення, Медвинської республіки, яка підтримувала УНР.
Селяни були впевнені, що протримаються кілька місяців, а там , надійде підмога з сусідніх сіл і військо Петлюри. Повстанці активно робили вилазки, знешкоджували більшовицькі загони. Утім зброї виявилося обмаль (на 1000 воїнів всього 300 рушниць). Ці події непокоїли Москву. Приклад Медвина могли перейняти інші села.
Каральна операція більшовиків закінчилась спаленням близька 600 хат та собору. Загалом у Медвині російські окупанти знищили понад 6 тисяч осіб.
Після окупації міні-республіки більшовики ще два десятиліття вишукували і знищували в Медвині всіх, хто хоч якось був причетним до повстання.
На фото керівники Медвинського повстання.
Наші предки мали багато ремесел, а вміння та знання передавались по роду. Саме так з'являлись династії стельмахів, бондарів, гутників. Щоправда, залишились від них лише прізвища.
Список давніх українських професій (він далеко не повний):
Бондар - майстер із виготовлення діжок.
Гутник - спеціалізується на виготовлення скла і виробів з нього.
Дротар – скріплював розбитий посуд, виготовляв клітки для тварин.
Кушнір - шиє хутряні вироби.
Мірошник - власник млина, який допомагав перемелювати зерна.
Стельмах - виготовляв транспортні засоби із дерева: вози, сані, колеса.
Чинбар - майстер пошиття взуття.
Лимар - майстер, який вичиняв шкіру-напівфабрикат для виготовлення збруї (обладунків для коня) та інших господарських виробів.
Список давніх українських професій (він далеко не повний):
Бондар - майстер із виготовлення діжок.
Гутник - спеціалізується на виготовлення скла і виробів з нього.
Дротар – скріплював розбитий посуд, виготовляв клітки для тварин.
Кушнір - шиє хутряні вироби.
Мірошник - власник млина, який допомагав перемелювати зерна.
Стельмах - виготовляв транспортні засоби із дерева: вози, сані, колеса.
Чинбар - майстер пошиття взуття.
Лимар - майстер, який вичиняв шкіру-напівфабрикат для виготовлення збруї (обладунків для коня) та інших господарських виробів.
Друзі, всім привіт!
Надіюсь що у всіх все добре, наскільки це можливо на сьогодні.
Приношу свої вибачення за довгу відсутність, старатимусь постити максимально корисної та цікавої інформації для Вас і почнемо прямо зараз.
Коли, як не сьогодні нам потрібно відновлювати та творити свою історію!
Все буде Україні! Слава Україні! 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Надіюсь що у всіх все добре, наскільки це можливо на сьогодні.
Приношу свої вибачення за довгу відсутність, старатимусь постити максимально корисної та цікавої інформації для Вас і почнемо прямо зараз.
Коли, як не сьогодні нам потрібно відновлювати та творити свою історію!
Все буде Україні! Слава Україні! 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Пам’ятка про незалежність України, представлена делегацією української республіки на мирній конференції (Mémoire sur l’indépendance de l’Ukraine présenté à la Conférence de la paix par la délégation de la république ukrainienne)
«Пам’ятка» представлена українською делегацією, на Паризькій мирній конференції, головною метою якого було обґрунтування права українців на незалежну державу та визнання Української Народної Республіки.
Документ містив 125 сторінок обґрунтованих відомостей про географію, історію, культуру, економіку України та представлення бажаних кордонів УНР (карта на фото).З аналогічними документами в Парижі перебували й інші національні делегації: польська, чехословацька, грузинська, азербайджанська тощо.
Карта демонструє територіальні вимоги делегації УНР.Основним критерієм належності території до України була наявність там української етнічної більшості, зафіксованої переписами та етнографічними картами.
Все буде Україні! Слава Україні!🇺🇦🇺🇦🇺🇦
«Пам’ятка» представлена українською делегацією, на Паризькій мирній конференції, головною метою якого було обґрунтування права українців на незалежну державу та визнання Української Народної Республіки.
Документ містив 125 сторінок обґрунтованих відомостей про географію, історію, культуру, економіку України та представлення бажаних кордонів УНР (карта на фото).З аналогічними документами в Парижі перебували й інші національні делегації: польська, чехословацька, грузинська, азербайджанська тощо.
Карта демонструє територіальні вимоги делегації УНР.Основним критерієм належності території до України була наявність там української етнічної більшості, зафіксованої переписами та етнографічними картами.
Все буде Україні! Слава Україні!🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Трисуття
Наш герб має дуже давню історію та сакральний зміст. Трисуття є унікальним символом, який несе глибокий закодований зміст — три сутності. Це Дерево Життя, в якому об'єднані Три Суті - Яв, Нав і Прав.
Трисуття має горизонтальну лінію, яка символізує розділення світу на Явний (над Землею) і Навний (підземний, або захований) світи. Явний світ є життям людини на землі, а Навний є світом пращурів, померлих родичів, мудрістю віків.
Життя народжується із «зерна», яке ніби посаджене у «землю» — змістовно ділить світ між живими і мертвими. Підземна частина зерна Нав — дух предків, із якого виходить, род-иться явне життя Яв — центральний росток у Трисутності. Це явне життя направляється з двох сторін складною структурою Прав — законів, правди життя. Прав є направляючою сутністю, яка ніби виростає із досвіду і мудрості пращурів Нав і яка є непохитна, як два ножі, що направляють Яв-не життя.»
Наш герб має дуже давню історію та сакральний зміст. Трисуття є унікальним символом, який несе глибокий закодований зміст — три сутності. Це Дерево Життя, в якому об'єднані Три Суті - Яв, Нав і Прав.
Трисуття має горизонтальну лінію, яка символізує розділення світу на Явний (над Землею) і Навний (підземний, або захований) світи. Явний світ є життям людини на землі, а Навний є світом пращурів, померлих родичів, мудрістю віків.
Життя народжується із «зерна», яке ніби посаджене у «землю» — змістовно ділить світ між живими і мертвими. Підземна частина зерна Нав — дух предків, із якого виходить, род-иться явне життя Яв — центральний росток у Трисутності. Це явне життя направляється з двох сторін складною структурою Прав — законів, правди життя. Прав є направляючою сутністю, яка ніби виростає із досвіду і мудрості пращурів Нав і яка є непохитна, як два ножі, що направляють Яв-не життя.»
Як медведчук «захищав» Василя Стуса (медведчук був «адвокатом» Василя Стуса).
Кримінальна справа відносно Стуса була порушена 13 травня 1980 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було застосовано 15 травня 1980 року.
Поета звинуватили в тому, що він вчинив дії з виготовлення, зберігання і розповсюдження «з метою підриву та ослаблення радянської влади ворожої літератури, що порочить радянський державний і суспільний лад».
Адвокат медведчук в.в. вступив у справу на підставі ордеру №058310 від 24 вересня 1980 року, виданого Шевченківською юридичною консультацією Київської міської колегії адвокатів.
Цікаво, що медведчук навіть не ознайомлювався з кримінальною справою та не подавав такого клопотання.
Окремо варто зупинитись на ставленні Василя Стуса до адвокатури та захисника. Так, 3 вересня 1980 року обвинувачений звернувся із заявою, в якій прохав надати можливість ознайомлюватися зі справою за допомогою «міжнародного адвоката» залученого за допомогою організації «Міжнародна амністія» чи «Пен-клуб», зазначаючи що:
«Інститут політичної адвокатури в СРСР практично відсутній (на судах офіційні адвокати СРСР виконують функцію другого прокурора). А другий прокурор мені не потрібен». (В. Стус)
О 10 ранку 29 вересня 1980 року розпочався судовий розгляд справи в Київському міському суді на вулиці Володимирській. Процес відбувався в закритому режимі, на засідання не допустили навіть дружину Стуса Валентину Попелюх. Цікаво відстежити лінію поведінки адвоката Медведчука на різних етапах процесу.
По суті, свій захист Стус здійснював самостійно. Він заявив відвід всьому складу суду, посилаючись на те, що радянський суд за визначенням не може розглянути його справу об'єктивно.
Підсудний також заявив клопотання про надання можливості бути присутнім в судовому засіданні представникам міжнародних організацій, у тому числі — «представникам комісії по правам людини ООН», «представникам міжнародної юридичної асоціації — міжнародна амністія» та іншим.
Цілком справедливі вимоги. Якою ж була реакція адвоката медведчука?
Він не підтримав ні заявлений відвід, ні клопотання підзахисного, а натомість заявив, що покладається «На розгляд суду».
А суд, звісно, не задовольнив відвід і клопотання про публічний розгляд справи теж фактично відхилив.
Стус, вочевидь, розуміючи, що адвокат Медведчук його захищати не буде, заявив:
«Я відмовляюсь від адвоката Медведчука і взагалі від любого Радянського адвоката. Я вимагаю адвоката з міжнародної правової організації» (В. Стус).
Прокурор попросив відхилити клопотання Стуса щодо залучення адвоката з міжнародної правової організації, мотивуючи це тим, що така участь не передбачена радянським законодавством. На думку прокурора, участь Медведчука в процесі обов'язкова, бо «підсудний... не має юридичної освіти і свої інтереси сам не зможе в повній мірі захистити». І медведчук з прокурором погоджується, відмовляючи Стусові в праві на захист міжнародними правниками, а щодо участі в процесі своєї кандидатури покладається на розсуд суду:
«В першій частині я згоден з прокурором. А що стосується моєї участі у судовому засіданні — це право підсудного і я покладаюсь на розсуд суду» (в.медведчук)
Зрештою суд перейшов до стадії дебатів. Після виступу на стадії дебатів прокурора Армасова, який попросив для «особливо небезпечного рецедивіста» 10 років позбавлення волі та 5 років заслання — кульмінація процесу: слово надається захиснику Медведчуку.
Кримінальна справа відносно Стуса була порушена 13 травня 1980 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було застосовано 15 травня 1980 року.
Поета звинуватили в тому, що він вчинив дії з виготовлення, зберігання і розповсюдження «з метою підриву та ослаблення радянської влади ворожої літератури, що порочить радянський державний і суспільний лад».
Адвокат медведчук в.в. вступив у справу на підставі ордеру №058310 від 24 вересня 1980 року, виданого Шевченківською юридичною консультацією Київської міської колегії адвокатів.
Цікаво, що медведчук навіть не ознайомлювався з кримінальною справою та не подавав такого клопотання.
Окремо варто зупинитись на ставленні Василя Стуса до адвокатури та захисника. Так, 3 вересня 1980 року обвинувачений звернувся із заявою, в якій прохав надати можливість ознайомлюватися зі справою за допомогою «міжнародного адвоката» залученого за допомогою організації «Міжнародна амністія» чи «Пен-клуб», зазначаючи що:
«Інститут політичної адвокатури в СРСР практично відсутній (на судах офіційні адвокати СРСР виконують функцію другого прокурора). А другий прокурор мені не потрібен». (В. Стус)
О 10 ранку 29 вересня 1980 року розпочався судовий розгляд справи в Київському міському суді на вулиці Володимирській. Процес відбувався в закритому режимі, на засідання не допустили навіть дружину Стуса Валентину Попелюх. Цікаво відстежити лінію поведінки адвоката Медведчука на різних етапах процесу.
По суті, свій захист Стус здійснював самостійно. Він заявив відвід всьому складу суду, посилаючись на те, що радянський суд за визначенням не може розглянути його справу об'єктивно.
Підсудний також заявив клопотання про надання можливості бути присутнім в судовому засіданні представникам міжнародних організацій, у тому числі — «представникам комісії по правам людини ООН», «представникам міжнародної юридичної асоціації — міжнародна амністія» та іншим.
Цілком справедливі вимоги. Якою ж була реакція адвоката медведчука?
Він не підтримав ні заявлений відвід, ні клопотання підзахисного, а натомість заявив, що покладається «На розгляд суду».
А суд, звісно, не задовольнив відвід і клопотання про публічний розгляд справи теж фактично відхилив.
Стус, вочевидь, розуміючи, що адвокат Медведчук його захищати не буде, заявив:
«Я відмовляюсь від адвоката Медведчука і взагалі від любого Радянського адвоката. Я вимагаю адвоката з міжнародної правової організації» (В. Стус).
Прокурор попросив відхилити клопотання Стуса щодо залучення адвоката з міжнародної правової організації, мотивуючи це тим, що така участь не передбачена радянським законодавством. На думку прокурора, участь Медведчука в процесі обов'язкова, бо «підсудний... не має юридичної освіти і свої інтереси сам не зможе в повній мірі захистити». І медведчук з прокурором погоджується, відмовляючи Стусові в праві на захист міжнародними правниками, а щодо участі в процесі своєї кандидатури покладається на розсуд суду:
«В першій частині я згоден з прокурором. А що стосується моєї участі у судовому засіданні — це право підсудного і я покладаюсь на розсуд суду» (в.медведчук)
Зрештою суд перейшов до стадії дебатів. Після виступу на стадії дебатів прокурора Армасова, який попросив для «особливо небезпечного рецедивіста» 10 років позбавлення волі та 5 років заслання — кульмінація процесу: слово надається захиснику Медведчуку.
«Товариші судді!
Предметом судового розгляду, ось вже на протязі трьох днів являється кримінальна справа по звинуваченню Стуса Василя Семеновича в скоєнні злочинів, передбачених ст. 62 ч. 2 КК України та ч 2 ст. 70 КК РРФСР. Кваліфікацію його дій я вважаю вірною.
Але при винесенні вироку я прошу урахувати всі обставини, які характеризують особу підсудного, його відношення до праці, фізичний стан та стан здоров'я, всі ці обставини заслуговують уваги і потребують ретельного вивчення з Вашої сторони.
Це пов'язано не тільки з вимогою закону але й з тим, що тільки враховуючи їх при обранні міри покарання Ваш вирок, винесений в нарадчій кімнаті, буде обґрунтований та справедливий» (в.медведчук)
Матеріали справи свідчать, що адвокат медведчук не заявив жодного протесту чи клопотання, не ознайомлювався з матеріалами справи, не подав жодної скарги, пояснення, доказу тощо!
медведчук кілька разів публічно коментував свою позицію під час того судового процесу. Так, у 2012 році віктор медведчук підтверджує факт того, що він визнав у судовому процесі вину свого підзахисного. Більше того, Медведчук послався на те, що начебто сам Василь Стус в судовому засіданні заявив, що він «всегда выступал и будет выступать против советского строя и советской власти».
Предметом судового розгляду, ось вже на протязі трьох днів являється кримінальна справа по звинуваченню Стуса Василя Семеновича в скоєнні злочинів, передбачених ст. 62 ч. 2 КК України та ч 2 ст. 70 КК РРФСР. Кваліфікацію його дій я вважаю вірною.
Але при винесенні вироку я прошу урахувати всі обставини, які характеризують особу підсудного, його відношення до праці, фізичний стан та стан здоров'я, всі ці обставини заслуговують уваги і потребують ретельного вивчення з Вашої сторони.
Це пов'язано не тільки з вимогою закону але й з тим, що тільки враховуючи їх при обранні міри покарання Ваш вирок, винесений в нарадчій кімнаті, буде обґрунтований та справедливий» (в.медведчук)
Матеріали справи свідчать, що адвокат медведчук не заявив жодного протесту чи клопотання, не ознайомлювався з матеріалами справи, не подав жодної скарги, пояснення, доказу тощо!
медведчук кілька разів публічно коментував свою позицію під час того судового процесу. Так, у 2012 році віктор медведчук підтверджує факт того, що він визнав у судовому процесі вину свого підзахисного. Більше того, Медведчук послався на те, що начебто сам Василь Стус в судовому засіданні заявив, що він «всегда выступал и будет выступать против советского строя и советской власти».
Ось чому в Україні багато російськомовних людей.
1720 – указ Петра І про заборону друку українською мовою та захоплення українських церковних книжок.
1729 – Петро ІІ наказав переписувати російською мовою всі постанови та накази уряду, написані українською мовою.
1763 - Катерина ІІ заборонила викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
1764 - Катерина ІІ наказала русифікувати Україні.
1769 – РПЦ постановила конфіскувати українські букварі та церковні книжки.
1775 – знищення Запорозької Січі та закриття українських шкіл при кабінетах козацького полку.
1804 – заборона всіх українських шкіл на території російської імперії.
1832 – реорганізація освіти в Україні остаточно перевела все викладання в навчальних закладах на російську мову.
1847 – заборона багатьох творів української літератури (Шевченка, Куліша, Костомарова та інших).
1862 – закриття українських недільних шкіл для дорослих.
1863 – Валуєвський циркуляр, заборона видання української літератури.
1864 – вся початкова освіта повинна проводитись лише російською мовою.
1870 – міністр російської імперії заявив, що кінцевою метою освіти для всіх «іродців» (неросіян) є їх русифікація.
1876 – постанова Олександра ІІ про заборону друку та ввезення з-за кордону будь-якої української літератури, а також про заборону вистав українською мовою та українські тексти в музичних нотах.
1881 – заборона викладання в народних школах та проведення церковних проповідей українською мовою
1884 – заборона Олександром ІІІ українського театру.
1888 – указ Олександром ІІІ заборонив використання української мови в офіційних установах та українських назвах.
1892 – заборона перекладати книги з російської українською мовою.
1895 – заборона Головним управлінням друкарства видавати україномовні дитячі книжки.
1927 - згортання курсу українізації.
1932 - гострий протиукраїнський і одночасно росифікаційний курс.
1938 - постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Об обязательном изучении русского языка в школах национальных республик и областей».
1940-1950 - посилення курсу русифікації, особливон на заході України.
1950-1960 - Майже цілковито зрусифіковано професійно-технічні школи і середньо-спеціальні навчальні заклади. В більшості університетів викладали російською мовою.
Це далеко не повний список.
1720 – указ Петра І про заборону друку українською мовою та захоплення українських церковних книжок.
1729 – Петро ІІ наказав переписувати російською мовою всі постанови та накази уряду, написані українською мовою.
1763 - Катерина ІІ заборонила викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
1764 - Катерина ІІ наказала русифікувати Україні.
1769 – РПЦ постановила конфіскувати українські букварі та церковні книжки.
1775 – знищення Запорозької Січі та закриття українських шкіл при кабінетах козацького полку.
1804 – заборона всіх українських шкіл на території російської імперії.
1832 – реорганізація освіти в Україні остаточно перевела все викладання в навчальних закладах на російську мову.
1847 – заборона багатьох творів української літератури (Шевченка, Куліша, Костомарова та інших).
1862 – закриття українських недільних шкіл для дорослих.
1863 – Валуєвський циркуляр, заборона видання української літератури.
1864 – вся початкова освіта повинна проводитись лише російською мовою.
1870 – міністр російської імперії заявив, що кінцевою метою освіти для всіх «іродців» (неросіян) є їх русифікація.
1876 – постанова Олександра ІІ про заборону друку та ввезення з-за кордону будь-якої української літератури, а також про заборону вистав українською мовою та українські тексти в музичних нотах.
1881 – заборона викладання в народних школах та проведення церковних проповідей українською мовою
1884 – заборона Олександром ІІІ українського театру.
1888 – указ Олександром ІІІ заборонив використання української мови в офіційних установах та українських назвах.
1892 – заборона перекладати книги з російської українською мовою.
1895 – заборона Головним управлінням друкарства видавати україномовні дитячі книжки.
1927 - згортання курсу українізації.
1932 - гострий протиукраїнський і одночасно росифікаційний курс.
1938 - постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Об обязательном изучении русского языка в школах национальных республик и областей».
1940-1950 - посилення курсу русифікації, особливон на заході України.
1950-1960 - Майже цілковито зрусифіковано професійно-технічні школи і середньо-спеціальні навчальні заклади. В більшості університетів викладали російською мовою.
Це далеко не повний список.
АРМІЯ ҐВАЛТІВНИКІВ
Статистику про зґвалтування збирали німецькі лікарні. За даними двох головних госпіталів Берліна, кількість жертв у німецькій столиці становила від 95 до 130 тисяч. Один із лікарів припускає, що кожна десята жінка згодом померла, переважно наклавши на себе руки. Усього ж трагедію пережили 2 мільйони лише німецьких жінок, немало з них, якщо не більшість, зазнали групових зґвалтувань.
Є документальні докази і про те, що жертвами насилля були не лише німки, а польки, українки, білоруски – жінки, яких вивезли до Німеччини на рабську працю.
Британський історик Ентоні Бівор, який детально вивчав злочини червоноармійців, зазначив:
"Мабуть, найбільше вражає з того, що потрапило мені до рук, так це дуже детальний рапорт заступника начальника політичного відділу Першого Українського фронту, який повідомляє Центральному Комітетові комсомолу про поширені зґвалтування російських, українських та білоруських жінок і дівчат - тих, кого насильно забрали до Німеччини сили Вермахту і змусили до рабської праці. Всі ці молоді жінки кілька років молилися, щоб їх визволила червона армія, а червоноармійці їх ґвалтували й знущалися з них."
Спогади Наталі Ґессе, яка в часи війни була фронтовим кореспондентом.
"Радянські солдати ґвалтували кожну німку віком від 8-ми до 80-ти, це була армія ґвалтівників."
Радянський майор в інтерв’ю британському журналістові у ті часи зізнався:
"Наші солдати настільки скучили за сексом, що ґвалтували і жінок 60-70-ти років, на здивування бабусь, якщо не на радість."
А один із російських ветеранів не приховує і задоволення: "Там у Німеччині мільйони наших. "
Статистику про зґвалтування збирали німецькі лікарні. За даними двох головних госпіталів Берліна, кількість жертв у німецькій столиці становила від 95 до 130 тисяч. Один із лікарів припускає, що кожна десята жінка згодом померла, переважно наклавши на себе руки. Усього ж трагедію пережили 2 мільйони лише німецьких жінок, немало з них, якщо не більшість, зазнали групових зґвалтувань.
Є документальні докази і про те, що жертвами насилля були не лише німки, а польки, українки, білоруски – жінки, яких вивезли до Німеччини на рабську працю.
Британський історик Ентоні Бівор, який детально вивчав злочини червоноармійців, зазначив:
"Мабуть, найбільше вражає з того, що потрапило мені до рук, так це дуже детальний рапорт заступника начальника політичного відділу Першого Українського фронту, який повідомляє Центральному Комітетові комсомолу про поширені зґвалтування російських, українських та білоруських жінок і дівчат - тих, кого насильно забрали до Німеччини сили Вермахту і змусили до рабської праці. Всі ці молоді жінки кілька років молилися, щоб їх визволила червона армія, а червоноармійці їх ґвалтували й знущалися з них."
Спогади Наталі Ґессе, яка в часи війни була фронтовим кореспондентом.
"Радянські солдати ґвалтували кожну німку віком від 8-ми до 80-ти, це була армія ґвалтівників."
Радянський майор в інтерв’ю британському журналістові у ті часи зізнався:
"Наші солдати настільки скучили за сексом, що ґвалтували і жінок 60-70-ти років, на здивування бабусь, якщо не на радість."
А один із російських ветеранів не приховує і задоволення: "Там у Німеччині мільйони наших. "
«Кляті кацапи, …, їдять щі навіть з тарганами» (М. Гоголь).
Слово «кацап» має тюркське походження: тур., крим.-тат., азерб. kassap («м'ясник»). До тюркських мов це слово потрапило з арабської, де qaşşăb означає «живодер», або «м'ясник», «той, що забиває худобу».
Відмічають також такі словосполучення в тюркських мовах: «адам кассаби» означає «люта людина», «деспот», вираз «кассап одлу» — «шельма»; «кассапчи» — караїмською означає «кат»; «хассап» мовою кримських татар означає «м'ясник».
Треба знати, що слово „кацап“ вже віддавна знане в мовах багатьох східних турецьких племен і значить „різник“, „лютий чоловік“, „кат“, „деспот“, „злодій“.
За однією з версій, прізвище «м'ясник» закріпилося після того, як під час взяття Казані, татарам (жителі Казані — столиця сучасного Татарстану) було пообіцяно, якщо вони здадуть місто без бою, то всім подарують життя. Проте коли татари здали зброю і відчинили ворота, то війська Івана Грозного вирізали майже все місто.
Слово «кацап» має тюркське походження: тур., крим.-тат., азерб. kassap («м'ясник»). До тюркських мов це слово потрапило з арабської, де qaşşăb означає «живодер», або «м'ясник», «той, що забиває худобу».
Відмічають також такі словосполучення в тюркських мовах: «адам кассаби» означає «люта людина», «деспот», вираз «кассап одлу» — «шельма»; «кассапчи» — караїмською означає «кат»; «хассап» мовою кримських татар означає «м'ясник».
Треба знати, що слово „кацап“ вже віддавна знане в мовах багатьох східних турецьких племен і значить „різник“, „лютий чоловік“, „кат“, „деспот“, „злодій“.
За однією з версій, прізвище «м'ясник» закріпилося після того, як під час взяття Казані, татарам (жителі Казані — столиця сучасного Татарстану) було пообіцяно, якщо вони здадуть місто без бою, то всім подарують життя. Проте коли татари здали зброю і відчинили ворота, то війська Івана Грозного вирізали майже все місто.
1 травня 1966р. Георгій Москаленко та Віктор Кукса вночі встановили синьо-жовтий прапор на даху головного корпусу Київського інституту народного господарства.
Прапор був пошитий з двох жіночих шарфів. Національний герб вирізали з чорної матерії і нашили на прапор. Чорнилом на прапорі було дописано друкованими літерами: "Ще не вмерла Україна, Ще її не вбито. ДПУ" (демократична партія України).
Під час встановлення Українського прапора Георгій Москаленко стояв на сторожі біля пожежної драбини з самопалом, а Віктор Кукса виліз на дах, зрізав кухонним ножем червону ганчірку і натомість прив’язав синьо-жовтий прапор. Коли Віктор спустився, Георгій побризкав асфальт авіагасом, щоб міліцейський собака не взяв сліду, і друзі вирушили пішки до гуртожитку.
Уже о 7-й годині ранку біля "нархозу" метушилися сполохані міліціонери та кадебісти. Але прапор боялися знімали, оскільки думали, що він замінований. Поки викликали саперів, поки ті приїхали і виявили, що небезпеки нема, минуло ще кілька годин. Урешті жовто-блакитний стяг зняли.
Відчайдушних хлопців шукали дев’ять місяців. Кадебісти мали єдину зачіпку – напис на прапорі. Весь інститут перевіряли за почерками. Робили це непомітно, під виглядом необхідності заповнити якісь документи.
Наприклад, Георгія Москаленка викликали до військкомату і попросили заповнити анкету для виїзду за кордон - обов’язково друкованими літерами. Георгій здивувався, бо ніхто його в зарубіжжя не відряджав. Але анкету заповнив – і попався.
Рішення Київського обласного суду, ухвалене на закритому засіданні 31 травня 1967 року, не відрізнялося логікою. Віктор, який вивішував прапор, отримав два роки, а Георгій, який лише прикривав друга, – три.
Фото внизу.
Прапор був пошитий з двох жіночих шарфів. Національний герб вирізали з чорної матерії і нашили на прапор. Чорнилом на прапорі було дописано друкованими літерами: "Ще не вмерла Україна, Ще її не вбито. ДПУ" (демократична партія України).
Під час встановлення Українського прапора Георгій Москаленко стояв на сторожі біля пожежної драбини з самопалом, а Віктор Кукса виліз на дах, зрізав кухонним ножем червону ганчірку і натомість прив’язав синьо-жовтий прапор. Коли Віктор спустився, Георгій побризкав асфальт авіагасом, щоб міліцейський собака не взяв сліду, і друзі вирушили пішки до гуртожитку.
Уже о 7-й годині ранку біля "нархозу" метушилися сполохані міліціонери та кадебісти. Але прапор боялися знімали, оскільки думали, що він замінований. Поки викликали саперів, поки ті приїхали і виявили, що небезпеки нема, минуло ще кілька годин. Урешті жовто-блакитний стяг зняли.
Відчайдушних хлопців шукали дев’ять місяців. Кадебісти мали єдину зачіпку – напис на прапорі. Весь інститут перевіряли за почерками. Робили це непомітно, під виглядом необхідності заповнити якісь документи.
Наприклад, Георгія Москаленка викликали до військкомату і попросили заповнити анкету для виїзду за кордон - обов’язково друкованими літерами. Георгій здивувався, бо ніхто його в зарубіжжя не відряджав. Але анкету заповнив – і попався.
Рішення Київського обласного суду, ухвалене на закритому засіданні 31 травня 1967 року, не відрізнялося логікою. Віктор, який вивішував прапор, отримав два роки, а Георгій, який лише прикривав друга, – три.
Фото внизу.
Міф про шапку Мономаха
Шапка Мономаха - головний убір московських князів, аналог корони.
За сфальсифікованою версією історії, візантійський імператор Костянтин IX Мономах прислав своєму онуку - Великому київському князеві Володимиру Мономаху шапку — символ імператорської влади. На думку московських мономаховичів, це давало їм право на титул «цар».
Це походження широким науковим загалом визнається сумнівним.
Найвірогіднішою видається версія, що хан Узбек подарував головний убір московському князю Юрію Даниловичу в 1317 при його одруженні з донькою хана Кончакою.
Наприкінці XV століття її перейменували, додали хрест й виписали новий паспорт — підтасовану легенду, яка пов'язувала її з візантійським імператором Констянтином Мономахом.
Шапка мала особливий статус і функцію. Нею вінчали на правління 9 царів. Причому кожен одягав Шапку лише одного разу, під час урочистої церемонії.
Шапка не мала нічого спільного з справжнім Мономахом.
Шапка Мономаха - головний убір московських князів, аналог корони.
За сфальсифікованою версією історії, візантійський імператор Костянтин IX Мономах прислав своєму онуку - Великому київському князеві Володимиру Мономаху шапку — символ імператорської влади. На думку московських мономаховичів, це давало їм право на титул «цар».
Це походження широким науковим загалом визнається сумнівним.
Найвірогіднішою видається версія, що хан Узбек подарував головний убір московському князю Юрію Даниловичу в 1317 при його одруженні з донькою хана Кончакою.
Наприкінці XV століття її перейменували, додали хрест й виписали новий паспорт — підтасовану легенду, яка пов'язувала її з візантійським імператором Констянтином Мономахом.
Шапка мала особливий статус і функцію. Нею вінчали на правління 9 царів. Причому кожен одягав Шапку лише одного разу, під час урочистої церемонії.
Шапка не мала нічого спільного з справжнім Мономахом.
Цікаві факти про першого Президента України.
У юності Кравчук був натурником для пам’ятника Щорсу.
«Будучи студентом, я гуляв по Хрещатику. Підходить до мене чоловік, представляється архітектором Лисенком і пропонує попозувати для його роботи.»
За роботу отримував непогані на той час гроші і, за його словами, годував на них пів-гуртожитка.
Кравчук як завідувач відділом агітації і пропаганди ЦК Компартії України був одним з організаторів евакуації людей з Прип'яті, отримав свою дозу радіації.
"У мене по всьому тілу з’явились фурункули. Лікарі порекомендували хірургічне втручання, переливання крові, і я ліг у лікарню.»
Кравчук завзятий мисливець. Але каже, що для нього полювання не вбивство, а спілкування з природою.
" У лосів, оленів, косуль та кізок стріляти не можу, шкода".
Під час президентства Кравчука його дружина принципово не виконувала роль першої леді й не супроводжувала президента під час офіційних подорожей та зустрічей.
У юності Кравчук був натурником для пам’ятника Щорсу.
«Будучи студентом, я гуляв по Хрещатику. Підходить до мене чоловік, представляється архітектором Лисенком і пропонує попозувати для його роботи.»
За роботу отримував непогані на той час гроші і, за його словами, годував на них пів-гуртожитка.
Кравчук як завідувач відділом агітації і пропаганди ЦК Компартії України був одним з організаторів евакуації людей з Прип'яті, отримав свою дозу радіації.
"У мене по всьому тілу з’явились фурункули. Лікарі порекомендували хірургічне втручання, переливання крові, і я ліг у лікарню.»
Кравчук завзятий мисливець. Але каже, що для нього полювання не вбивство, а спілкування з природою.
" У лосів, оленів, косуль та кізок стріляти не можу, шкода".
Під час президентства Кравчука його дружина принципово не виконувала роль першої леді й не супроводжувала президента під час офіційних подорожей та зустрічей.
Друзі, всім привіт!
Разом з телеграм каналом розпочинаємо новий формат на YouTube.
Дуже важлива ваша підтримка, вподобайка та підписка ❕❕❕
Давайте разом підтримаємо україномовний контент та переможемо у інформаційній війні! 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Підписуйтесь ⬇️⬇️⬇️
https://www.youtube.com/watch?v=Y18FoYfIIDM&t=1s&ab_channel=%D0%A5%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B8%3F
Разом з телеграм каналом розпочинаємо новий формат на YouTube.
Дуже важлива ваша підтримка, вподобайка та підписка ❕❕❕
Давайте разом підтримаємо україномовний контент та переможемо у інформаційній війні! 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Підписуйтесь ⬇️⬇️⬇️
https://www.youtube.com/watch?v=Y18FoYfIIDM&t=1s&ab_channel=%D0%A5%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B8%3F
YouTube
Як росія вкрала історію України? Вкрадена історія України! Фальсифікація історії! Хто ми?
Як росія вкрала історію України? Звідки взявся «братній народ»? Чому сотні років пропагували міф про об’єднання братніх народів? Хто нам брехав? На всі ці питання ви знайдете відповідь у цьому відео.
______________
Підтримайте канал підпискою та вподобайкою…
______________
Підтримайте канал підпискою та вподобайкою…
Друзі, другий ролик вже на каналі!
Дивимось, підписуємось, ставимо вподобайки🇺🇦🇺🇦🇺🇦
https://www.youtube.com/watch?v=od0T2qKYFzQ&ab_channel=%D0%A5%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B8%3F
Дивимось, підписуємось, ставимо вподобайки🇺🇦🇺🇦🇺🇦
https://www.youtube.com/watch?v=od0T2qKYFzQ&ab_channel=%D0%A5%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B8%3F
YouTube
Українці - нація хліборобів? Справжнє ремесло української нації.
Українці - це нація хліборобів. Завдяки віковій пропаганді це твердження почали сприймати за правду. Але чи дійсно це так? Давайте зруйнуємо нав’язані стереотипи та пригадаємо, яке головне ремесло української нації.
______________
Підтримайте канал підпискою…
______________
Підтримайте канал підпискою…