Османи і Айсін-Ґіоро. Чому туркам вдалось те, що не вдалось маньчжурам?
Усім нам відомі розповіді про падіння пост-номадичних імперій.
Двома найголоснішими прикладами можна однозначно назвати Османську Імперію та Велику Цін, тобто імперії турків та маньчжур відповідно.
Багато в чому, сценарії розпаду схожі. Звісно, різняться обставини, але порівняння одного до іншого можливе та не позбавлене сенсу.
І, якщо в турків вийшло утримати державу, при, здавалось би, гірших умовах, ще й в солідних кордонах, то маньчжури програли.
У чому ж річ?
Річ у авторі турецької весни - М. Кемалі. Людина, як прийнято казати, з "низів", що довів вірність кожній верстві суспільства, на противагу осідшим та ісламізованим верхівкам в лиці аристократії та монаршої османської родини.
Маньчжурську ж, коротку "весну", представляли в більшості якраз-таки асимільована аристократія та монарша родина, яка не користувалася великою підтримкою через свою слабкість та втрачену владу. Це не дозволило маньчжурам відчути свою різку відмінність від ханьського населення, яке теж було підданим маньчжурського імператора і не дало маньчжурам відчути себе нацією.
Звісно, турецький сценарій далеко не ідеальний. Хоч турецька ідентичність і була сформована та кристалізована до, як здавалося, ідеалу, але все це трималося лише на самому Ататюрку, після смерті якого мусульманські шахраї зайняли позбавлені ідей голови турків.
Але, очевидною все ж є думка, що існування пост-кочової держави в будь-якому стані краще ніж її відсутність.
#теорія
#маньчжурія
#туреччина
Усім нам відомі розповіді про падіння пост-номадичних імперій.
Двома найголоснішими прикладами можна однозначно назвати Османську Імперію та Велику Цін, тобто імперії турків та маньчжур відповідно.
Багато в чому, сценарії розпаду схожі. Звісно, різняться обставини, але порівняння одного до іншого можливе та не позбавлене сенсу.
І, якщо в турків вийшло утримати державу, при, здавалось би, гірших умовах, ще й в солідних кордонах, то маньчжури програли.
У чому ж річ?
Річ у авторі турецької весни - М. Кемалі. Людина, як прийнято казати, з "низів", що довів вірність кожній верстві суспільства, на противагу осідшим та ісламізованим верхівкам в лиці аристократії та монаршої османської родини.
Маньчжурську ж, коротку "весну", представляли в більшості якраз-таки асимільована аристократія та монарша родина, яка не користувалася великою підтримкою через свою слабкість та втрачену владу. Це не дозволило маньчжурам відчути свою різку відмінність від ханьського населення, яке теж було підданим маньчжурського імператора і не дало маньчжурам відчути себе нацією.
Звісно, турецький сценарій далеко не ідеальний. Хоч турецька ідентичність і була сформована та кристалізована до, як здавалося, ідеалу, але все це трималося лише на самому Ататюрку, після смерті якого мусульманські шахраї зайняли позбавлені ідей голови турків.
Але, очевидною все ж є думка, що існування пост-кочової держави в будь-якому стані краще ніж її відсутність.
#теорія
#маньчжурія
#туреччина
Московська орда - найбільший оксюморон європейської політографії ?
Кому, як не українцям чути, а часто і вживати, словосполучення "московська/російська орда".
Ми також часто чуємо, що росіяни "політично є нащадками Золотої Орди"
І, хоч і є в цьому може і була б частина правди, якби не одне але:
На відміну від імперської, совєцької та сучасної традиції РФ, в домусульманській Золотій Орді, та і в інших монгольських державних утвореннях, хана, або іншого правителя, найчастіше за все обирали, а не він сам приходив шляхом перевороту, узурпації влади чи в будь-який інший спосіб. І традиції вибору хана, насправді, більше схожі на козацькі вибори гетьмана, або ж короля в Речі Посполитій, аніж на деспотичні московські потуги.
У традиції влади Московія більше нагадує імператорський (та й насправді будь-який) Китай. Що і не дивно - Чингіз хан використовував китайську систему для керування підкореними осідлими народами, в тому числі руськими князівствами.
Що стосується ж Золотої Орди - її хани прийняли арабську національну віру, чим на завжди закріпили за собою статус деспотів та розвалили державу на уламки, дозволивши бувшим, "вкусившим плід" китайського управління осідлим васалам поглинути бувшого хазяїна.
Кому, як не українцям чути, а часто і вживати, словосполучення "московська/російська орда".
Ми також часто чуємо, що росіяни "політично є нащадками Золотої Орди"
І, хоч і є в цьому може і була б частина правди, якби не одне але:
На відміну від імперської, совєцької та сучасної традиції РФ, в домусульманській Золотій Орді, та і в інших монгольських державних утвореннях, хана, або іншого правителя, найчастіше за все обирали, а не він сам приходив шляхом перевороту, узурпації влади чи в будь-який інший спосіб. І традиції вибору хана, насправді, більше схожі на козацькі вибори гетьмана, або ж короля в Речі Посполитій, аніж на деспотичні московські потуги.
У традиції влади Московія більше нагадує імператорський (та й насправді будь-який) Китай. Що і не дивно - Чингіз хан використовував китайську систему для керування підкореними осідлими народами, в тому числі руськими князівствами.
Що стосується ж Золотої Орди - її хани прийняли арабську національну віру, чим на завжди закріпили за собою статус деспотів та розвалили державу на уламки, дозволивши бувшим, "вкусившим плід" китайського управління осідлим васалам поглинути бувшого хазяїна.