Як би я не тікав від усвідомлення і прийняття цієї трагічної новини, вона все одно мусить бути озвучена на цьому каналі: днями померла Ірина Маркова.
Навіть якщо досі вам це ім'я не було знайоме, давайте цінувати і пам'ятати її - чудову сміливу і життєлюбну людину, бо вона була цього варта як за життя, так і по смерті.
Ірина Маркова - талановита перекладачка з хорватської та боснійської мов. Її стараннями на світ з'явилися чудові переклади українською мовою творів Іво Брешана, Мілєнка Єрґовича та Славенки Дракуліч. Вона співпрацювала з видавництвом "Книги - ХХІ", де вийшов її перший переклад - роман Азартні ігри з долею Іво Брешана, з видавництвом "Комора", яке надрукувало збірку репортажів Мілєнка Єрґовича Жертвам сниться велика воєнна перемога, роман Астарот того ж таки Іво Брешана та роман Славенки Дракуліч Ніби мене нема(є), а ще - з видавництвом "Komubook", у якому вийшов її переклад роману Пси на озері Мілєнка Єрґовича. Над перекладом епічного роману Рід цього ж письменника Ірина Маркова працювала останнім часом. Це її останній проєкт, втілення якого у видавництві "Комора" Ірина вже не побачить. На жаль...
Пам'ятаю, як знайшов Ірину в інстаграмі й підписався на її соцмережі, коли остаточно вирішив робити у Варшавському університеті дипломну роботу по українських перекладах балканської літератури. Планував ще тоді взяти в неї розлоге інтерв'ю для дипломної, проте все відкладав до кращих - постковідних / повоєнних - часів. А потім - звістка про хворобу Ірини, збори на лікування, довгі місяці очікування, надії на одужання...
Знаючи, скільки лікарняних кіл пекла подолала Ірина, як стійко та наполегливо боролася з хворобою, що ніяк не відступала - досі дивуюся з її витримки. І в цей же час вона продовжувала працювати. Попри все. Переклала величезний роман Єрґовича, заснувала нове видавництво, співпрацювала з літагенцією OVO - і це тільки те, що я знаю.
Особливою несподіванкою стала саме поява "Koimoiakai Publishing House" - видавництва, яке спеціалізується на виданні балканської літератури українською мовою і співзасновницею якого була Ірина. І першим утіленим проєктом видавництва стала публікація роману хорватської письменниці Марини Вуйчич 50 цигарок на честь Єлени саме в перекладі Ірини Маркової. І перших сто примірників цієї книги за передзамовленням розсилали в ексклюзивному пакуванні. Вона прийшла мені ще в лютому настільки гарно запакована, що я досі не наважився розпакувати її. Здається, мій примірник ще й підписаний пані Іриною - та не знаю, коли наважуся заглянути досередини. Хотілося б сказати, що тоді, коли мине біль цієї втрати. Та чи мине він?
Видавництво "Комора" у своєму інстаграмі опублікувало красиве фото Ірини разом з Єрґовичем, таке світле й затишне. Хочеться, щоб його побачили всі й запам'ятали Ірину саме такою.
Ірина Маркова слугує прикладом стійкості для всіх нас. І її смерть - важка втрата перш за все для нашої культури, адже Ірина, молода, талановита й енергійна, ще стільки могла б зробити для промоції балканської літератури в Україні. Її перекладацька спадщина - як міст на Дрині - безцінний та міцний зв'язок наших літератур.
Навіть якщо досі вам це ім'я не було знайоме, давайте цінувати і пам'ятати її - чудову сміливу і життєлюбну людину, бо вона була цього варта як за життя, так і по смерті.
Ірина Маркова - талановита перекладачка з хорватської та боснійської мов. Її стараннями на світ з'явилися чудові переклади українською мовою творів Іво Брешана, Мілєнка Єрґовича та Славенки Дракуліч. Вона співпрацювала з видавництвом "Книги - ХХІ", де вийшов її перший переклад - роман Азартні ігри з долею Іво Брешана, з видавництвом "Комора", яке надрукувало збірку репортажів Мілєнка Єрґовича Жертвам сниться велика воєнна перемога, роман Астарот того ж таки Іво Брешана та роман Славенки Дракуліч Ніби мене нема(є), а ще - з видавництвом "Komubook", у якому вийшов її переклад роману Пси на озері Мілєнка Єрґовича. Над перекладом епічного роману Рід цього ж письменника Ірина Маркова працювала останнім часом. Це її останній проєкт, втілення якого у видавництві "Комора" Ірина вже не побачить. На жаль...
Пам'ятаю, як знайшов Ірину в інстаграмі й підписався на її соцмережі, коли остаточно вирішив робити у Варшавському університеті дипломну роботу по українських перекладах балканської літератури. Планував ще тоді взяти в неї розлоге інтерв'ю для дипломної, проте все відкладав до кращих - постковідних / повоєнних - часів. А потім - звістка про хворобу Ірини, збори на лікування, довгі місяці очікування, надії на одужання...
Знаючи, скільки лікарняних кіл пекла подолала Ірина, як стійко та наполегливо боролася з хворобою, що ніяк не відступала - досі дивуюся з її витримки. І в цей же час вона продовжувала працювати. Попри все. Переклала величезний роман Єрґовича, заснувала нове видавництво, співпрацювала з літагенцією OVO - і це тільки те, що я знаю.
Особливою несподіванкою стала саме поява "Koimoiakai Publishing House" - видавництва, яке спеціалізується на виданні балканської літератури українською мовою і співзасновницею якого була Ірина. І першим утіленим проєктом видавництва стала публікація роману хорватської письменниці Марини Вуйчич 50 цигарок на честь Єлени саме в перекладі Ірини Маркової. І перших сто примірників цієї книги за передзамовленням розсилали в ексклюзивному пакуванні. Вона прийшла мені ще в лютому настільки гарно запакована, що я досі не наважився розпакувати її. Здається, мій примірник ще й підписаний пані Іриною - та не знаю, коли наважуся заглянути досередини. Хотілося б сказати, що тоді, коли мине біль цієї втрати. Та чи мине він?
Видавництво "Комора" у своєму інстаграмі опублікувало красиве фото Ірини разом з Єрґовичем, таке світле й затишне. Хочеться, щоб його побачили всі й запам'ятали Ірину саме такою.
Ірина Маркова слугує прикладом стійкості для всіх нас. І її смерть - важка втрата перш за все для нашої культури, адже Ірина, молода, талановита й енергійна, ще стільки могла б зробити для промоції балканської літератури в Україні. Її перекладацька спадщина - як міст на Дрині - безцінний та міцний зв'язок наших літератур.
💔12😢7
Сьогодні, 27 червня, міг би відзначати своє тридцятиріччя чудовий хлопець, якого маю честь називати своїм другом - Микола Мялковський. З нагоди цих тридцяти могло би сипатися багато мемів і підйобів про старість в його сторону, багато привітань від рідних, друзів, побратимів, потисків рук і поплескувань по спині, посмішок і поцілунків. Та, на жаль, Микола вже не з нами. Своє життя він поклав - без пафосу і перебільшень - за звільнення України від русні, за свободу та цивілізаційний вибір України, вибір всіх і кожного з нас. І пам'ять про навіки двадцятивосьмирічного міцного парубка буде жити в наших душах. А ще - у цілком осяжних і конкретних справах.
Завдяки Фонду імені Миколи Мялковського у с. Замлиння Ковельського району Волинської області матір Миколи - відома художниця Тетяна Мялковська - сьогодні відкрила Артрезиденцію "Виднокрай". Чудовий задум, майстерне втілення, прекрасна мета.
Наші Найкращі і по смерті роблять нашу країну ліпшою, продовжуючи жити своїми справами, своїм внеском у нашу свободу.
Завдяки Фонду імені Миколи Мялковського у с. Замлиння Ковельського району Волинської області матір Миколи - відома художниця Тетяна Мялковська - сьогодні відкрила Артрезиденцію "Виднокрай". Чудовий задум, майстерне втілення, прекрасна мета.
Наші Найкращі і по смерті роблять нашу країну ліпшою, продовжуючи жити своїми справами, своїм внеском у нашу свободу.
❤9💔6
Forwarded from Волинські Новини
❤️🩹Нове життя забутої хатини на Волині: художниця Тетяна Мялковська створює артрезиденцію в памʼять про сина-героя.
Село Замлиння на Любомльщині – межа українсько-польського кордону. Тут час плине повільніше – і саме це стало однією з причин, чому художниця Тетяна Мялковська, засновниця та керівниця ГО «Пятерня», вирішила створити артрезиденцію – простір для творчості, відпочинку та реабілітації.
«Придбати стару хатину нам запропонували місцеві жителі. Я відразу побачила, як можна змінити цей простір. Ми вирішили дати йому нове життя», – розповідає пані Тетяна.
З початку квітня тут тривають ремонтні роботи, до яких приєдналися десятки людей: волонтери, студенти, будівельники, мешканці села. Цей проєкт став можливим завдяки Благодійному фонду імені Миколи Мялковського, заснованому в памʼять про сина Тетяни Мялковської, який загинув на війні.
27 червня 2025 року Миколі мало б виповнитися 30 років. Відкриття артрезиденції планується саме у його день народження – як вдячність і світла пам’ять про Героя.
Село Замлиння на Любомльщині – межа українсько-польського кордону. Тут час плине повільніше – і саме це стало однією з причин, чому художниця Тетяна Мялковська, засновниця та керівниця ГО «Пятерня», вирішила створити артрезиденцію – простір для творчості, відпочинку та реабілітації.
«Придбати стару хатину нам запропонували місцеві жителі. Я відразу побачила, як можна змінити цей простір. Ми вирішили дати йому нове життя», – розповідає пані Тетяна.
З початку квітня тут тривають ремонтні роботи, до яких приєдналися десятки людей: волонтери, студенти, будівельники, мешканці села. Цей проєкт став можливим завдяки Благодійному фонду імені Миколи Мялковського, заснованому в памʼять про сина Тетяни Мялковської, який загинув на війні.
27 червня 2025 року Миколі мало б виповнитися 30 років. Відкриття артрезиденції планується саме у його день народження – як вдячність і світла пам’ять про Героя.
❤9🆒3
#армія
Було вчора.
Скоро обід. Заповнюю журнал спостереження за радіацією, в кабінет заходить побратим з інженерного взводу й тихо по-змовницьки каже:
- Йдем в автопарк і нахуяримось черешень?
- Давай ще й суниць нахуяримось!
Пропозиції, від яких неможливо відмовитися.
Було вчора.
Скоро обід. Заповнюю журнал спостереження за радіацією, в кабінет заходить побратим з інженерного взводу й тихо по-змовницьки каже:
- Йдем в автопарк і нахуяримось черешень?
- Давай ще й суниць нахуяримось!
Пропозиції, від яких неможливо відмовитися.
💯7😁5👍1
#армія
Був на вихідних удома й розповідав мамі про хлопця з Ковеля, якого мобілізували в той же день, що й мене. Кажу, мовляв, був такий бідовий, перебивався заробітками, жінка покинула й дітей забрала в Польщу, а тепер - старшина! Звання дали, посаду дали, кабінет дали, людей у підпорядкуванні має, ходив такий гордий і щасливий мені показувати своє "царство". Хвалився, що скоро відбуде полігон і на Запоріжжі матиме ого-го яку зарплатку й хороше місце.
- От, - кажу мамі, - розцвів чоловік. Приємно глянути!
Й ось я вернувся після вихідних в частину й дізнався, що "перспективний чоловік" обрав
Силу
Звитягу
Честь
🫡
П.С. Найсмішніше в цій історії, що в п'ятницю, перед від'їздом на "вихідні", він підійшов і позичив у мене гроші на дорогу, - тобто я його "уход в лєс" ще й профінансував 🤣
Був на вихідних удома й розповідав мамі про хлопця з Ковеля, якого мобілізували в той же день, що й мене. Кажу, мовляв, був такий бідовий, перебивався заробітками, жінка покинула й дітей забрала в Польщу, а тепер - старшина! Звання дали, посаду дали, кабінет дали, людей у підпорядкуванні має, ходив такий гордий і щасливий мені показувати своє "царство". Хвалився, що скоро відбуде полігон і на Запоріжжі матиме ого-го яку зарплатку й хороше місце.
- От, - кажу мамі, - розцвів чоловік. Приємно глянути!
Й ось я вернувся після вихідних в частину й дізнався, що "перспективний чоловік" обрав
Силу
Звитягу
Честь
🫡
П.С. Найсмішніше в цій історії, що в п'ятницю, перед від'їздом на "вихідні", він підійшов і позичив у мене гроші на дорогу, - тобто я його "уход в лєс" ще й профінансував 🤣
🙈6😁5
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Поки я на службі, мою кімнату (хату-читальню) зайняла племінниця і знімає контент, щоб мені скучно не було 😅
❤13🔥4😁2🤯1🆒1
#армія
Заступили сьогодні в наряд і побратим на курилці розповідав мені про свою БЗВП на полігоні.
*погляд вдалину*
- Враження - заїбісь!
*глибока затяжка*
- Але ннннууу його нахуй.
Заступили сьогодні в наряд і побратим на курилці розповідав мені про свою БЗВП на полігоні.
*погляд вдалину*
- Враження - заїбісь!
*глибока затяжка*
- Але ннннууу його нахуй.
😁6❤2😢1
Чергова хуйня від Читомо: завуальована критика читачів, які, бачте, цькують видавництва за пройоби; замовчування поширення практики перекладів з кацапської, а не з оригіналу; нуль аналітики про вплив ромкомів на якість літератури; видавання бажаного за дійсне; прогрів авдиторії під чергове зростання цін... І тому подібне. Читайте на свій розсуд. Але загалом - стаття не варта Вашого часу, як і більшість матеріалів від Читомо (які щось зовсім здулися до водички та абстракцій). Можливо, прокоментую дещо пізніше. А, може, й ні.
💔5💯1
Forwarded from Chytomo (настя насть)
Війна триває, але триває і наш книжковий ринок. Не без проблем, але ми раді, що він загалом все ще тримається на ногах. В середині року саме час фіксувати тренди і зміни.
📚 Наприклад, ми ще не можемо побачити підтвердження падіння за обсягами виданого, проте великі видавництва згадують про зменшення продажів до 20%. При цьому Книжкова палата звітує про отримання 6680 назв книжок за перше півріччя, накладом 13,2 млн примірників. І це лише вершечок айсберга, про який ми хочемо поговорити.
▫️У цьому огляді ви не знайдете багато добрих новин, але можливо, ця спроба реальної оцінки ситуації дозволить розпочати дискусію, якої ми всі потребуємо.
Читайте матеріал за посиланням.
👉 Підписатися на Читомо в телеграмі
📚 Наприклад, ми ще не можемо побачити підтвердження падіння за обсягами виданого, проте великі видавництва згадують про зменшення продажів до 20%. При цьому Книжкова палата звітує про отримання 6680 назв книжок за перше півріччя, накладом 13,2 млн примірників. І це лише вершечок айсберга, про який ми хочемо поговорити.
▫️У цьому огляді ви не знайдете багато добрих новин, але можливо, ця спроба реальної оцінки ситуації дозволить розпочати дискусію, якої ми всі потребуємо.
Читайте матеріал за посиланням.
👉 Підписатися на Читомо в телеграмі
👍1