Рекомендасьйон:
На сайті видавництва Українського католицького університету раптом стала доступна книга 2002 року видання, а саме - Історія Франції. Королівська держава та створення нації (від початків до кінця 18 століття) авторства Вадима Ададурова. Таке враження, що десь на складі виявили зайвий ящик книг з друкарні, який припадав пилом двадцять років. І нарешті продають тираж. Сам Вадим Ададуров - топовий український історик, захистив докторську дисертацію під керівництвом Ярослава Грицака. Займається історією Франції, переважно епохи наполеонівських воєн та їх відголосків на теренах Східної Європи.
Рекомендую придбати цю раритетну книжку. Тим більше, що ціна просто смішна - 50 гривень.
Купити можна за посиланням.
На сайті видавництва Українського католицького університету раптом стала доступна книга 2002 року видання, а саме - Історія Франції. Королівська держава та створення нації (від початків до кінця 18 століття) авторства Вадима Ададурова. Таке враження, що десь на складі виявили зайвий ящик книг з друкарні, який припадав пилом двадцять років. І нарешті продають тираж. Сам Вадим Ададуров - топовий український історик, захистив докторську дисертацію під керівництвом Ярослава Грицака. Займається історією Франції, переважно епохи наполеонівських воєн та їх відголосків на теренах Східної Європи.
Рекомендую придбати цю раритетну книжку. Тим більше, що ціна просто смішна - 50 гривень.
Купити можна за посиланням.
👍7
⸙ Index Librorum ⸙
Недавно - 26 лютого - Юрій Винничук написав на Збруч іронічний допис Була колись розпусна епоха, достатньо гидотний і на дражливу тему, щодо якої іронізувати не слід. Допис у відповідь на звинувачення професора Львівського університету Йосипа Лося за сексуальні…
Сьогодні Іларіон Павлюк написав заяву на вихід з PEN Ukraine - і я вважаю його рішення принциповим і правильним. Річ у тім, що сьогодні Загальні Збори ПЕНу проголосували за те, щоб не виключати Винничука з організації.
Юрій Винничук одним коротеньким текстом не тільки попсував собі репутацію, але й успішно посіяв розбрат у наскрізь лицемірному ПЕНі, де тепер два табори якось мають реагувати. Начебто. Проте відреагував не словом, а ділом один Павлюк. Він виступав за те, щоб Винничука викинули геть, та опинився в меншості й приняв єдине можливе рішення: - вийти з організації геть, якщо "сексист" і "мізогін" Винничук залишається.
А що там Софія Челяк? А Катерина Калитко й Тетяна Терен, десяток інших обурених? Де ж їхня принциповість? Президент ПЕНу Володимир Єрмоленко принципово виставив пафосний допис про свободу й демократію, намагаючись одночасно виправдати бажання викинути Винничука й залишитися в ПЕНі разом з Винничуком - і ще й якось зберегти обличчя перед членкинями ПЕНу. Віцепрезидент Андрій Любка навіть не прокоментував свій репост рішення Зборів, хоча принципово і потужно коментує все. Отак лиш Іларіон Павлюк продемонстрував солідарність з тими, хто бореться з мізогінією, та от самі жінки й чоловіки, яких образив Винничук, чомусь не такі принципові й підтвердити свою позицію конкретними діями - покинути ПЕН і втратити насиджені місця, - не рвуться.
Чи вважаю я текст Юрія Винничука огидним - так, однозначно. Хоча ностальгії за епохою, коли на харасмент закривали очі я там не побачив. І виправдання домагань теж. Катерина Родак - ініціаторка справи проти Йосипа Лося - теж не побачила, до речі. Та публікувати таку дичину в жодній формі неприпустимо. Бо письменник має нести відповідальність за свої тексти й висловлювати погляди максимально адекватно, якщо вже вони суперечливі. Та чи співмірна відповідь ПЕНу на "розпусну епоху" Винничука? Навряд чи. Це було схоже на партійні збори й вручення "вовчого квитка" (погугліть, що це, якщо хто не знає цього совєцького атрибуту) за неблагонадійність. Та як принциповий чоловік Винничук після хвилі гейту від колег мав би сам піти достойноу відставку ще до офіційного виключення, щоб тепер бідолашні опонентки й опоненти не опинялися в незручному становищі😄 Напевно, вже й не дуже раді кіпішу, який зчинили. Адже тепер Павлюк виглядає більшим борцем за права жінок, ніж Калитко чи Цілик. А чекати від них принципової позиції, яку продемонстрував Іларіон Павлюк зможе хіба наївний ідеаліст. ПЕН - це не про наївність та ідеали. Чому? А ось чому:
Юрія Винничука спершу вигнали з ПЕНу, бо
Та як же відреагував Український ПЕН, коли "насильство проти жінок" проявилося щодо Ірини Фаріон? Проявилося в граничній формі. Не словесною образою з нібито виправданням домагань, а фізичним вбивством. З якою заявою виступив PEN Ukraine? Де була реакція Володимира Єрмоленка, Катерини Калитко, Тетяни Терен? Я вже писав, як вони постили чілові фоточки з Карпат і гидили Фаріон в соцмережах навіть у день убивства. При тому, що Фаріон була письменницею, науковицею і реальною патріоткою. Їх колегою, по суті. Ось, у кого варто було би вчитися принциповості. Й ось, кого треба було захищати від реальних загроз, а не від хріновеньких текстів на Збручі. Де була тоді жіноча солідарність і принципова готовність "покласти край насильству проти жінок"?
Така ось форма вибіркової - безпечної - принциповості.
Папа, а там наші билі?
Папа, а оні там стоялі насмєpть?
Юрій Винничук одним коротеньким текстом не тільки попсував собі репутацію, але й успішно посіяв розбрат у наскрізь лицемірному ПЕНі, де тепер два табори якось мають реагувати. Начебто. Проте відреагував не словом, а ділом один Павлюк. Він виступав за те, щоб Винничука викинули геть, та опинився в меншості й приняв єдине можливе рішення: - вийти з організації геть, якщо "сексист" і "мізогін" Винничук залишається.
А що там Софія Челяк? А Катерина Калитко й Тетяна Терен, десяток інших обурених? Де ж їхня принциповість? Президент ПЕНу Володимир Єрмоленко принципово виставив пафосний допис про свободу й демократію, намагаючись одночасно виправдати бажання викинути Винничука й залишитися в ПЕНі разом з Винничуком - і ще й якось зберегти обличчя перед членкинями ПЕНу. Віцепрезидент Андрій Любка навіть не прокоментував свій репост рішення Зборів, хоча принципово і потужно коментує все. Отак лиш Іларіон Павлюк продемонстрував солідарність з тими, хто бореться з мізогінією, та от самі жінки й чоловіки, яких образив Винничук, чомусь не такі принципові й підтвердити свою позицію конкретними діями - покинути ПЕН і втратити насиджені місця, - не рвуться.
Чи вважаю я текст Юрія Винничука огидним - так, однозначно. Хоча ностальгії за епохою, коли на харасмент закривали очі я там не побачив. І виправдання домагань теж. Катерина Родак - ініціаторка справи проти Йосипа Лося - теж не побачила, до речі. Та публікувати таку дичину в жодній формі неприпустимо. Бо письменник має нести відповідальність за свої тексти й висловлювати погляди максимально адекватно, якщо вже вони суперечливі. Та чи співмірна відповідь ПЕНу на "розпусну епоху" Винничука? Навряд чи. Це було схоже на партійні збори й вручення "вовчого квитка" (погугліть, що це, якщо хто не знає цього совєцького атрибуту) за неблагонадійність. Та як принциповий чоловік Винничук після хвилі гейту від колег мав би сам піти достойно
Юрія Винничука спершу вигнали з ПЕНу, бо
..."Український ПЕН не толерує проявів ґендерно зумовленого насильства і дотримується принципів, висловлених у Women’s manifesto Міжнародного ПЕН, зокрема у його першому пункті “Non-violence” (“...покласти край насильству проти жінок у всіх його формах, зокрема юридичних, фізичних, сексуальних, психологічних, вербальних та цифрових…”)".
Та як же відреагував Український ПЕН, коли "насильство проти жінок" проявилося щодо Ірини Фаріон? Проявилося в граничній формі. Не словесною образою з нібито виправданням домагань, а фізичним вбивством. З якою заявою виступив PEN Ukraine? Де була реакція Володимира Єрмоленка, Катерини Калитко, Тетяни Терен? Я вже писав, як вони постили чілові фоточки з Карпат і гидили Фаріон в соцмережах навіть у день убивства. При тому, що Фаріон була письменницею, науковицею і реальною патріоткою. Їх колегою, по суті. Ось, у кого варто було би вчитися принциповості. Й ось, кого треба було захищати від реальних загроз, а не від хріновеньких текстів на Збручі. Де була тоді жіноча солідарність і принципова готовність "покласти край насильству проти жінок"?
Така ось форма вибіркової - безпечної - принциповості.
Папа, а там наші билі?
Папа, а оні там стоялі насмєpть?
Facebook
PEN Ukraine
Юрій Винничук залишається в Українському ПЕН - рішення Загальних Зборів організації
Рішення Виконавчої Ради Українського ПЕН виключити пана Юрія Винничука з організації викликало серйозні дискусії у...
Рішення Виконавчої Ради Українського ПЕН виключити пана Юрія Винничука з організації викликало серйозні дискусії у...
❤12👍1
#inprogress
Домучую У напрямку Ксенополісу Кшиштофа Чижевського - доброго, чуйного і співчутливого чоловіка, - але поляка. І його текст буквально з кожного розділу кричить мені, що полякам, навіть якщо вони добрі й співчутливі, довіряти не можна. Бо добрий поляк швидше знайде спільну мову з харошим русскім, ніж з добрим українцем.
І можна багато говорити про недоліки цієї книги - від романтичного (і цілком маніпулятивного) замилування Річчю Посполитою ДВОХ народів до обожнювання прикордоння - але чомусь прикордоння тієї ж таки Речі Посполитої, першої чи другої, де обов'язково мусить всістися поляк зі своїми культурними програмами та міжнародним порозумінням (що означає повагу до поляка і його культурнава наслєдія). На захист Чижевського скажу, що його есеї писалися у відносно спокійній обстановці ранніх двотисячних, коли після краху совєтської імперії все ще були романтичні мрії про те, що відтепер все буде гаразд, всі народи вільні й давайтє жить дружна. З іншого боку - я не надто чітко усвідомлюю контексти польсько-білоруського та польсько-литовського порозуміння, адже автор цим займався все своє життя, а я тільки три роки був отією людиною прикордоння, спілкуючись у Польщі з білорусами, литовцями та й росіянами теж. Ще більше я просто не вловлюю і не розумію з тексту, бо стиль автора дуже красномовно абстрактний, а я розучився сприймати інтелектуальні напівтіні, натяки й високі матерії. І, врешті, хто знає, чи написав би Чижевський зараз таку ж книгу, тими ж словами й із тими ж ідеями, коли побачив, що Росія робить тепер, що вона не трансформувалася і нікуди не поділася. От тільки це припущення й виправдовує автора в моїх очах. Бо, пишучи про людей прикордоння, а саме про Томаса Венцлову, він пише наступне:
І мені не треба було 2022-го року, щоб усвідомити марність порозуміння з росіянами та будування якихось там мостів над прірвою. Кундера (світла йому пам'ять і вітання з минулим днем народження) з його радикальним і принциповим відмежуванням від усього російського совєтського спадку, а заразом і від імперії - мені імпонує значно більше, ніж співчутливий поляк Чижевський, чи людина прикордоння Венцлова.
У відповідь Чижевському я би сказав, що також усвідомлюю, що таке бути східноєвропейцем - це бути людиною, для якої очевидним є той факт, що росія давно зробила свій цивілізаційний вибір, і він не на користь демократії, плюралізму думок, ба навіть загальнолюдських цінностей, що росія порвала із заходом рішуче й безповоротно. Бути східноєвропейцем - це хапатися за те все, що намагається знищити росія та росіяни - за власну ідентичність, за приналежність до Заходу, - і водночас припинити будь-які спроби тягти за собою на Захід ту блінолопатну скотоублюдію, шукати хароших русскіх і надіятися, що їх чомусь ще можна навчити, перевиховати. Ні, не можна.
Домучую У напрямку Ксенополісу Кшиштофа Чижевського - доброго, чуйного і співчутливого чоловіка, - але поляка. І його текст буквально з кожного розділу кричить мені, що полякам, навіть якщо вони добрі й співчутливі, довіряти не можна. Бо добрий поляк швидше знайде спільну мову з харошим русскім, ніж з добрим українцем.
І можна багато говорити про недоліки цієї книги - від романтичного (і цілком маніпулятивного) замилування Річчю Посполитою ДВОХ народів до обожнювання прикордоння - але чомусь прикордоння тієї ж таки Речі Посполитої, першої чи другої, де обов'язково мусить всістися поляк зі своїми культурними програмами та міжнародним порозумінням (що означає повагу до поляка і його культурнава наслєдія). На захист Чижевського скажу, що його есеї писалися у відносно спокійній обстановці ранніх двотисячних, коли після краху совєтської імперії все ще були романтичні мрії про те, що відтепер все буде гаразд, всі народи вільні й давайтє жить дружна. З іншого боку - я не надто чітко усвідомлюю контексти польсько-білоруського та польсько-литовського порозуміння, адже автор цим займався все своє життя, а я тільки три роки був отією людиною прикордоння, спілкуючись у Польщі з білорусами, литовцями та й росіянами теж. Ще більше я просто не вловлюю і не розумію з тексту, бо стиль автора дуже красномовно абстрактний, а я розучився сприймати інтелектуальні напівтіні, натяки й високі матерії. І, врешті, хто знає, чи написав би Чижевський зараз таку ж книгу, тими ж словами й із тими ж ідеями, коли побачив, що Росія робить тепер, що вона не трансформувалася і нікуди не поділася. От тільки це припущення й виправдовує автора в моїх очах. Бо, пишучи про людей прикордоння, а саме про Томаса Венцлову, він пише наступне:
Довго пам'ятатиму вечір у мене вдома, всього через кілька днів після смерті Збігнєва Герберта, коли Томас Венцлова декламував по пам'яті Повернення проконсула. Ми сиділи біля столу, заслухані в melos російської мови, якою відомі фрази звучали вражаюче правдиво, а певні значення і приховані підтексти кристалізувалися навіть виразніше. [...] Закінчив декламацію і одразу приступив до пояснення всіх нюансів послання поезії Герберта його дружині, росіянці. а потім ми читали Плач Фортінбрасса...
Я зрозумів тоді, що означає бути справжнім східноєвропейцем: сповна належати до Центральної Європи, що прагнула визволитися з "братніх" обіймів імперії, підкреслювати приналежність до литовських, західних рубежів совєтського архіпелагу, а заразом шукати опертя, зрозуміння і духовної спорідненості в околицях Петербурга або Москви. Якщо правда, що Росію від центральноєвропейських країн відділяє безодня, про яку писав Мілан Кундера, то Томас Венцлова прокладає над нею природний поміст і є найкращим провідником для тих, хто подорожує в обидва боки.
І мені не треба було 2022-го року, щоб усвідомити марність порозуміння з росіянами та будування якихось там мостів над прірвою. Кундера (світла йому пам'ять і вітання з минулим днем народження) з його радикальним і принциповим відмежуванням від усього російського совєтського спадку, а заразом і від імперії - мені імпонує значно більше, ніж співчутливий поляк Чижевський, чи людина прикордоння Венцлова.
У відповідь Чижевському я би сказав, що також усвідомлюю, що таке бути східноєвропейцем - це бути людиною, для якої очевидним є той факт, що росія давно зробила свій цивілізаційний вибір, і він не на користь демократії, плюралізму думок, ба навіть загальнолюдських цінностей, що росія порвала із заходом рішуче й безповоротно. Бути східноєвропейцем - це хапатися за те все, що намагається знищити росія та росіяни - за власну ідентичність, за приналежність до Заходу, - і водночас припинити будь-які спроби тягти за собою на Захід ту блінолопатну скотоублюдію, шукати хароших русскіх і надіятися, що їх чомусь ще можна навчити, перевиховати. Ні, не можна.
🔥6
Як вам ця моя тематична футболка на Великдень?)
Насправді щиро вітаю всіх своїх підписників християн, котрі святкують цей радісний день - свято Великодня. Для мене він також назавжди залишиться важливим святом - перш за все родинним. Тож бажаю усім благословення Господа, і пам'ятати, що життя перемагає смерть, віра перемагає зневіру, а добро врешті решт перемагає зло. Хоч і боротьба їхня вічна.
Перепрошую, що пропав надовго. Та я повертаюся, адже десь саме в цю пізню годину рівно два роки тому був створений канал Index Librorum. Таке ось маленьке свято, з яким себе і вас вітаю також. І хочу подякувати всім і кожному за те, що ви тут, що ви зі мною - й об'єднують нас книги. Та й не тільки.
🎉 🎂 🎉
Насправді щиро вітаю всіх своїх підписників християн, котрі святкують цей радісний день - свято Великодня. Для мене він також назавжди залишиться важливим святом - перш за все родинним. Тож бажаю усім благословення Господа, і пам'ятати, що життя перемагає смерть, віра перемагає зневіру, а добро врешті решт перемагає зло. Хоч і боротьба їхня вічна.
Перепрошую, що пропав надовго. Та я повертаюся, адже десь саме в цю пізню годину рівно два роки тому був створений канал Index Librorum. Таке ось маленьке свято, з яким себе і вас вітаю також. І хочу подякувати всім і кожному за те, що ви тут, що ви зі мною - й об'єднують нас книги. Та й не тільки.
🎉 🎂 🎉
❤12🎉3🔥2🥰1👏1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Терміново!
Передзамовлення роману Рафала Воячека Санаторій спливає
В інстаграмі з'явився простий, але такий потрібний проєкт Павла Шведа (засновника видавництва Komubook) - Ґраба, - що сповіщає про інтелектуальні книги, які незабаром з'являться друком. І ось виявилося, що мало хто в курсі, що готується українське видання єдиного роману культового польського поета Рафала Воячека Санаторій. І якось так між іншим Павло Швед каже, мовляв, запиши якесь промо-відео про книгу. Ну я і записав. По-стерненківськи суворе й пафосне. Постіронія зайшла в чат 🤭
То що я хочу сказати? Видавництво П'яний корабель зробило важливу річ - підготувало перший український переклад роману в якісному виданні. Він у самій Польщі тільки раз виходив окремою книгою. І ціна за передзамовленням більш ніж демократична - всього 300 гривень. Ви отримаєте круту книгу, та ще й підтримаєте видавництво.
Замовити роман можна через ґуґл-форму за посиланням.
Передзамовлення роману Рафала Воячека Санаторій спливає
27 квітня
. Лінк унизу. Та спершу трохи контексту.В інстаграмі з'явився простий, але такий потрібний проєкт Павла Шведа (засновника видавництва Komubook) - Ґраба, - що сповіщає про інтелектуальні книги, які незабаром з'являться друком. І ось виявилося, що мало хто в курсі, що готується українське видання єдиного роману культового польського поета Рафала Воячека Санаторій. І якось так між іншим Павло Швед каже, мовляв, запиши якесь промо-відео про книгу. Ну я і записав. По-стерненківськи суворе й пафосне. Постіронія зайшла в чат 🤭
То що я хочу сказати? Видавництво П'яний корабель зробило важливу річ - підготувало перший український переклад роману в якісному виданні. Він у самій Польщі тільки раз виходив окремою книгою. І ціна за передзамовленням більш ніж демократична - всього 300 гривень. Ви отримаєте круту книгу, та ще й підтримаєте видавництво.
Замовити роман можна через ґуґл-форму за посиланням.
❤8👍1
Десь півроку - від листопада - мої книги лежали кількома великими купами в найтеплішій кімнаті будинку, оскільки сусідка за моєю стіною третю зиму підряд проводить у Польщі й не опалює свою квартиру, тож моя кімната стає холодна й волога від конденсату - а від цього страждали книги. З'являлася цвіль, жовтів папір. Тож взимку приходилося їх оберігати, а ще чистити й обробляти формаліном, щоб грибок не поширювався.
Й ось більше місяця тому я нарешті почав їх назад переносити на свої стелажі й розставляти в новому порядку. І я не уявляв, яке це буде непосильне завдання. А ще це - одна з причин, чому моя активність в соцмережах була мінімальна.
Оскільки книги, придбані за останній десь +/- рік я тримав окремо, то тепер виявилося, що в мене катастрофічно бракує місця, щоб розставити всі книги. Щоб оптимально заповнювати полиці, приходиться комбінувати шалені критерії. І все воно ніяк не клеїться.
Аж сумно за часами, коли в мене було менше книг. І це ж я майже не купую новинок. Все одно їх ставити вже ніде 🤷🏻
Й ось більше місяця тому я нарешті почав їх назад переносити на свої стелажі й розставляти в новому порядку. І я не уявляв, яке це буде непосильне завдання. А ще це - одна з причин, чому моя активність в соцмережах була мінімальна.
Оскільки книги, придбані за останній десь +/- рік я тримав окремо, то тепер виявилося, що в мене катастрофічно бракує місця, щоб розставити всі книги. Щоб оптимально заповнювати полиці, приходиться комбінувати шалені критерії. І все воно ніяк не клеїться.
Аж сумно за часами, коли в мене було менше книг. І це ж я майже не купую новинок. Все одно їх ставити вже ніде 🤷🏻
❤8👍2🥰2
OMG, уже доступний для перегляду фінальний - 5 сезон - вбивчо книжкового серіалу Ти.
Я подивився щойно першу серію і готовий пищати як школярка, бо мене нагодували всім найкращим, що було в серіалі. Це наче квінтесенція того, що було раніше: той самий Нью-Йорк, книжкова крамниця, таємничі знайомства, щасливий шлюб, інтриги, натяки та відсилки. Йооой, наче римейк першого сезону з усіма фішечками. Творці точно знали, на що натиснути, щоб у нас потекло 🤣 Включно з останнім кадром, хоч він і був ну дуууууже передбачуваним.
Коли пройшов захват перших хвилин, то розумію, що багато чого виглядає штучно, недостатньо яскраво чи провокативно. Все продумано-стримано, так би мовити. Але які ще інтриги, коли ми і так знаємо вже все про головного героя і чого від нього очікувати?
Тим не менше, серіал ну дуже файний. Сподіваюся, до самого кінця триматиме планку.
Гарного мені перегляду!
*сенс життя на найближчі два дні знайдено*
Я подивився щойно першу серію і готовий пищати як школярка, бо мене нагодували всім найкращим, що було в серіалі. Це наче квінтесенція того, що було раніше: той самий Нью-Йорк, книжкова крамниця, таємничі знайомства, щасливий шлюб, інтриги, натяки та відсилки. Йооой, наче римейк першого сезону з усіма фішечками. Творці точно знали, на що натиснути, щоб у нас потекло 🤣 Включно з останнім кадром, хоч він і був ну дуууууже передбачуваним.
Коли пройшов захват перших хвилин, то розумію, що багато чого виглядає штучно, недостатньо яскраво чи провокативно. Все продумано-стримано, так би мовити. Але які ще інтриги, коли ми і так знаємо вже все про головного героя і чого від нього очікувати?
Тим не менше, серіал ну дуже файний. Сподіваюся, до самого кінця триматиме планку.
Гарного мені перегляду!
*сенс життя на найближчі два дні знайдено*
❤6🥰3👍1
І до новин про справжніх, а не кіношних, збоченців.
Стало відомо, що 24 квітня МОН України надало вчене звання доцента кафедри акторського мистецтва і режисури драми Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого тому самому режисеру Андрію Біолусу.
Цей режисер Молодого театру в Києві звинувачувався в сексуальному насильстві, але так і не був ні звільнений, ні покараний. А тепер він уже й доцент.
Інститут репутації в дії. Правова держава і громадянське суспільство, яке ми (не) заслужили.
В цей момент мені смішно і прикро за те, як цькували і обливали брудом того ж таки Винничука, хоча письменник якраз і вистьобував отаку викладацьку шушваль, що користується посадою в університеті задля харасменту. І поки всі обурювалися і цькували Винничука, писали заяви на вихід з ПЕНу, реальний збоченець і злочинець став доцентом.
Так переможемо.
Стало відомо, що 24 квітня МОН України надало вчене звання доцента кафедри акторського мистецтва і режисури драми Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого тому самому режисеру Андрію Біолусу.
Цей режисер Молодого театру в Києві звинувачувався в сексуальному насильстві, але так і не був ні звільнений, ні покараний. А тепер він уже й доцент.
Інститут репутації в дії. Правова держава і громадянське суспільство, яке ми (не) заслужили.
В цей момент мені смішно і прикро за те, як цькували і обливали брудом того ж таки Винничука, хоча письменник якраз і вистьобував отаку викладацьку шушваль, що користується посадою в університеті задля харасменту. І поки всі обурювалися і цькували Винничука, писали заяви на вихід з ПЕНу, реальний збоченець і злочинець став доцентом.
Так переможемо.
Суспільне | Новини
Андрію Білоусу надали вчене звання доцента кафедри акторського мистецтва в університеті Карпенка-Карого
Міністерство освіти і науки України 24 квітня 2025 року затвердило рішення про присвоєння вчених звань; доцентом кафедри акторського мистецтва став режисер і педагог Андрій Білоус — Cуспільне Культура
😐5😢1💩1
Яцек Денель - один з кращих письменників сучасної Польщі, поет, блискучий перекладач, колекціонер і знавець мистецтва, гуманіст і, зрештою, ікона стилю - сьогодні святкує свій 45-ий день народження.
Колись на фестивалі Фронтера (Луцьк, жовтень 2020) Яцек Денель сказав, що "коли стверджують, що я відомий закордоном, то я погоджуюся, але уточнюю, що за кордоном з Україною" - бо саме в Україні з'явилося найбільше перекладених книжок письменника. І я ось тішуся, що маю їх усі, а "Сатурна" - ще й з автографом 🥰 Понадто, "Сатурна" і "Щоденник року Христа" - маю ще й польською. "Щоденник..." наразі не перекладений, але все ще попереду, бо
Яцек Денель - великий друг України, котрий давно вживає "w Ukrainie", а не "na" як більшість поляків. Здавалося б, дрібниця - але така промовиста! А з 2022-го допомагає військовим, зокрема з обладнанням для польових шпиталів. За це 10 січня 2024 року від ДСНС України отримав заслужену медаль🏅
Чим не причина відкрити для себе його творчість і засісти за читання його книг?)
Колись на фестивалі Фронтера (Луцьк, жовтень 2020) Яцек Денель сказав, що "коли стверджують, що я відомий закордоном, то я погоджуюся, але уточнюю, що за кордоном з Україною" - бо саме в Україні з'явилося найбільше перекладених книжок письменника. І я ось тішуся, що маю їх усі, а "Сатурна" - ще й з автографом 🥰 Понадто, "Сатурна" і "Щоденник року Христа" - маю ще й польською. "Щоденник..." наразі не перекладений, але все ще попереду, бо
Яцек Денель - великий друг України, котрий давно вживає "w Ukrainie", а не "na" як більшість поляків. Здавалося б, дрібниця - але така промовиста! А з 2022-го допомагає військовим, зокрема з обладнанням для польових шпиталів. За це 10 січня 2024 року від ДСНС України отримав заслужену медаль🏅
Чим не причина відкрити для себе його творчість і засісти за читання його книг?)
🔥7❤1👍1
Окрема подяка талановитій @m_izanami за репродукцію картини Франсіско Гойї Сатурн, що пожирає свого сина, котру вона намалювала сама ❤️ І подарувала мені) Не те, щоб я давав їй вибір... 🤭
❤4🔥3👍1