Ви просили — я зробила.

Досі мої тексти валялися по всіх закутках мого забитого файлами телефону. Тепер вирішила зробити щось більш-менш структуроване, настільки це можливо.

Звісно, телеграм як де-факто кацапська соцмережа — не надто добрий майданчик для такого, однак поки люди тут, поки він має вагу серед всіх новинних ресурсів в Україні, робитиму контент тут.

Ну як контент — тут буду я: трохи оголена, трохи поза тим, як ви звикли мене бачити, трохи творча.

Така, як є. Велкам!

➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖

З особистого, воєнного і на відстані плацкартів

Лезом шкребти. Надірвати — не вишкребти
Всі инші мов воші у нашім раю
Шукати вагомість у власних прогрішеннях
Душити в собі всі потуги на блю

Вати у вухах ми шукали мов спокою
Шемрання степів ти ковтав горілиць
Шили собі шлюбне вбрання із пороху
Хоругви вштрикали в шипи з патерлиць

Цятки із шурхоту за шибами шпиряли
Я в себе тебе шпигувала до дна
Собі я тебе пришпандьорила штирями
Щоби тебе в мене не вкрала війна

Намертво било в зашторних приміщеннях
Штаблями шпарили вагони на схід
Я лезом шкребла. Не могла тебе вишкребти
Ти лиш щось пиши, якщо в тебе приліт.

➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖

Тут про мене березневу в місті, яке люблю найбільше

Трощило ребра. Без прелюдій рвало
Вітри набрІд жбурляли в провесінь
І вечір знов був затхло горілчаним
Був березень.
Був пʼяний березІль.

Мороз над ранок. Скурена цигарка
І я скурвлЕна крихтами тепла
Від рук твоїх ні холодно, ні жарко
Обрид. Облиш. Налий іще вина

Брунатним маревом вкривалися дерева
Трималась поручнів весна із просторіч
В підʼїздах рИгала окрилена богема
Твій дим з цигарок канув просто в ніч

Принишклий зойк розтанув десь в обвітрі
З сирен творилося обриддя сиренад
Був пʼяний бЕрезіль. Війни сумне поріддя.
Не лий у келих. Дай випʼю із горла.

➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖

Весна варована воєнним водевілем
В твоєму віддиху ще вирував Донбас
Пий воду. Воду, водолію
Бо водний, видиш, в темряві погас.

За північ било. Відгомін блекаутів
КіптЯва слів нас вабила в сильце.
Бо виживання в нас на відстані плацкартів
Бо ця війна від нас нікуди не втече

Година пік над-Харків автотраси
ШваркОти тьми ти запивав вином
Цей світ був вдіяний із покладів пластмаси
Цей світ був нашим персональним дном.

Ввірвавсь світанок. Свинцево росило
Вода й вуглець втавровані в асфальт
Цвяхами вбиті з фольг твої вітрила
У вирвах смол наш вчаділий гештальт.

Весна шквачала. Цвіту заметілі
В пилюці був совдепівський палас
Пий воду. Воду, водолію
Викашлюй з себе поклади пластмас.

Кава під каби,
Щодня як в капкані
У кадрі сьогодні кромсАний карниз

Цигарки в кармані
Життя як востаннє
Хай квітне той клятий метА-каббуддизм

Видок ексцентричний
Стан нервів критичний
Під кабли так личить тактичний набір

Жадання величних
Херня з накопичень
Життя все звелось під єдиний калібр

СклотАр в коридорі
Як склОпис в соборі
Сьогодні конклав обира канабіс

Більма червоні
Коліна в капроні
Над ранок ми вижили в ще одну ніч

Знов чути крилатих
Хай підуть у сраку
В пів планах на нині олдскул-кінофільм

Інакше у кадрі
Знов кава під каби
Несіть, бо не сила, мені вже той хміль.