Тренування й дисципліна — це два головні стовпи, на яких будується боєздатний підрозділ. Бійці вчаться діяти разом, довіряти один одному й виконувати завдання злагоджено, як єдиний механізм, коли довкола хаос і страх.
Як казав Роман Шухевич: «Дисципліна — це не обмеження, а ключ до перемоги. Вона є тим фундаментом, що тримає нас разом навіть у найважчих умовах».
У бою дисципліна визначає, чи зможе підрозділ вистояти під тиском. Це не просто підпорядкування наказам — це внутрішнє розуміння, що спільна робота важливіша за все інше. Бійці, які діють дисципліновано, витримують найскладніші випробування. Це те, що перетворює підрозділ на потужну силу, здатну не лише виживати, але й перемагати у найскладніших умовах.
На світлинах бійці 1-го штурмового батальйону, 2-ї штурмової роти.
Підписуйтесь на наc у YouTube | TikTok | Instagram
Як казав Роман Шухевич: «Дисципліна — це не обмеження, а ключ до перемоги. Вона є тим фундаментом, що тримає нас разом навіть у найважчих умовах».
У бою дисципліна визначає, чи зможе підрозділ вистояти під тиском. Це не просто підпорядкування наказам — це внутрішнє розуміння, що спільна робота важливіша за все інше. Бійці, які діють дисципліновано, витримують найскладніші випробування. Це те, що перетворює підрозділ на потужну силу, здатну не лише виживати, але й перемагати у найскладніших умовах.
На світлинах бійці 1-го штурмового батальйону, 2-ї штурмової роти.
Підписуйтесь на наc у YouTube | TikTok | Instagram
🔥16👍9❤🔥7❤2
11 років тому все почалося…
1 грудня 2013 року на Майдані вже був не просто протест, а революційні настрої. Після побиття студентів беркутівцями за ніч до того, 30-го листопада, понад мільйон українців вийшли на вулиці столиці.
Тоді у Києві націоналісти захопили КМДА, Будинок профспілок, Жовтневого палацу та спробували взяти під контроль Адміністрацію президента. Це був сигнал режиму Януковича, що їм не вдасться загнати протест у рамки мовчазного обурення.
Втім не всі були на боці Nаціоналістів. Опозиційні політики називали їх провокаторами, а їх дії провокаціями і закликали до стриманості. Багато медіа підхопили цю риторику, критикуючи «радикальність» молоді. Але вулиці говорили інше: люди вже не вірили у порожні слова політиків. Вони хотіли дій, а не чергових компромісів, які лише продовжували агонію корумпованого режиму.
1 грудня стало днем, який увійшов в нашу історію як початок великої боротьби за гідність і свободу. Nаціоналісти стали авангардом цієї боротьби, довівши, що лише сила волі та конкретні дії здатні змінити країну. Їхня рішучість і сміливість стала прикладом для всієї Nації, яка згуртувалася навколо ідеї змін і справедливості.
Підписуйтесь на наc у YouTube | TikTok | Instagram
1 грудня 2013 року на Майдані вже був не просто протест, а революційні настрої. Після побиття студентів беркутівцями за ніч до того, 30-го листопада, понад мільйон українців вийшли на вулиці столиці.
Тоді у Києві націоналісти захопили КМДА, Будинок профспілок, Жовтневого палацу та спробували взяти під контроль Адміністрацію президента. Це був сигнал режиму Януковича, що їм не вдасться загнати протест у рамки мовчазного обурення.
Втім не всі були на боці Nаціоналістів. Опозиційні політики називали їх провокаторами, а їх дії провокаціями і закликали до стриманості. Багато медіа підхопили цю риторику, критикуючи «радикальність» молоді. Але вулиці говорили інше: люди вже не вірили у порожні слова політиків. Вони хотіли дій, а не чергових компромісів, які лише продовжували агонію корумпованого режиму.
1 грудня стало днем, який увійшов в нашу історію як початок великої боротьби за гідність і свободу. Nаціоналісти стали авангардом цієї боротьби, довівши, що лише сила волі та конкретні дії здатні змінити країну. Їхня рішучість і сміливість стала прикладом для всієї Nації, яка згуртувалася навколо ідеї змін і справедливості.
Підписуйтесь на наc у YouTube | TikTok | Instagram
🔥27❤🔥9👍8
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Кінопоказ культового фільму «Пропала грамота» для бійців 1-ї мінометної батареї, 1-го механізованого батальйону.
Кінострічка вважається класикою українського кіно. Знята у 1972 році режисером Борисом Івченком.
Ця комедія 10 років пролежала на полицях, бо була заборонена партійними чиновниками.
Попри те, що у фільмі показані певні стереотипи про козаків, для українського (радянського) кінематографу це перше переосмислення козацької та української історії. Тут багато деталей, на які варто звернути увагу. Саме у них розкривається кінострічка, а разом із ними — задум режисера продемонструвати автентичну українську культуру, традицію, характер козацтва та висміювання російських поневолювачів.
Завдяки хорунжим сюжетна лінія «Пропала грамота» була розʼяснена і репрезентована для наших побратимів.
Підписуйтесь на наc у YouTube | TikTok | Instagram
Кінострічка вважається класикою українського кіно. Знята у 1972 році режисером Борисом Івченком.
Ця комедія 10 років пролежала на полицях, бо була заборонена партійними чиновниками.
Попри те, що у фільмі показані певні стереотипи про козаків, для українського (радянського) кінематографу це перше переосмислення козацької та української історії. Тут багато деталей, на які варто звернути увагу. Саме у них розкривається кінострічка, а разом із ними — задум режисера продемонструвати автентичну українську культуру, традицію, характер козацтва та висміювання російських поневолювачів.
Завдяки хорунжим сюжетна лінія «Пропала грамота» була розʼяснена і репрезентована для наших побратимів.
Підписуйтесь на наc у YouTube | TikTok | Instagram
🔥25❤🔥10❤5👍3
Український філософ, просвітитель, поет — Григорій Сковорода.
«Світ ловив мене, та не спіймав»
Маючи здібності до науки, він не залишався надовго у стінах Києво-Могилянській академії, перериваючи навчання мандрами, курсами, заробітками. Сковорода масштабував свій світогляд, то співаючи у придворній капелі в Санкт-Петербурзі, то працюючи у комісії із закупівлі токайських вин (Угорщина). Він побував у Німеччині, Польщі, Словаччині, проте повернувся вчителювати до України.
Як мислитель і письменник Сковорода розкривається під час своїх мандрів Слобожанщиною. Він не мав ні будинку, ні родини, вбачаючи у цьому власну свободу.
Сковорода любив свою землю і культуру, присвятив чимало текстів, які пробуджують національну свідомість та гідність.
«Всякому городу нрав і права» він писав: «Волі народної зроду немає / В кого із владою в серці зрослося».
Ці рядки стали символом його переконань: влада й багатство не можуть бути важливішими за свободу і чесність. Сковорода вірив, що справжнє щастя полягає не у зовнішніх досягненнях, а в гармонії з самим собою. Його ідея «сродної праці»наголошує, що кожна людина повинна знайти свій шлях, своє покликання, щоб бути корисною і щасливою.
Для Сковороди Україна була не тільки батьківщиною, але й джерелом надиху. Вважав, що Nація сильна тоді, коли її люди залишаються вірними власним цінностям і культурі.
Підписуйтесь на наc у YouTube | TikTok | Instagram
«Світ ловив мене, та не спіймав»
Маючи здібності до науки, він не залишався надовго у стінах Києво-Могилянській академії, перериваючи навчання мандрами, курсами, заробітками. Сковорода масштабував свій світогляд, то співаючи у придворній капелі в Санкт-Петербурзі, то працюючи у комісії із закупівлі токайських вин (Угорщина). Він побував у Німеччині, Польщі, Словаччині, проте повернувся вчителювати до України.
Як мислитель і письменник Сковорода розкривається під час своїх мандрів Слобожанщиною. Він не мав ні будинку, ні родини, вбачаючи у цьому власну свободу.
Сковорода любив свою землю і культуру, присвятив чимало текстів, які пробуджують національну свідомість та гідність.
«Всякому городу нрав і права» він писав: «Волі народної зроду немає / В кого із владою в серці зрослося».
Ці рядки стали символом його переконань: влада й багатство не можуть бути важливішими за свободу і чесність. Сковорода вірив, що справжнє щастя полягає не у зовнішніх досягненнях, а в гармонії з самим собою. Його ідея «сродної праці»наголошує, що кожна людина повинна знайти свій шлях, своє покликання, щоб бути корисною і щасливою.
Для Сковороди Україна була не тільки батьківщиною, але й джерелом надиху. Вважав, що Nація сильна тоді, коли її люди залишаються вірними власним цінностям і культурі.
Підписуйтесь на наc у YouTube | TikTok | Instagram
❤23🔥8👍3❤🔥1
«Улітка» (в неформальній військовій мові) — це барабанний магазин для АГС-17 «Полум'я» , названий так через свою круглу форму, схожу на равлика. Цей магазин надійно зберігає стрічку з гранатами і дозволяє швидко подавати їх до гранатомета під час інтенсивного бою. Простий і зрозумілий термін полюбився бійцям, бо легко запам’ятовується й добре передає вигляд пристрою.
Підписуйтесь на наc у YouTube | TikTok | Instagram
Підписуйтесь на наc у YouTube | TikTok | Instagram
🔥18👍6❤🔥4❤2
6 грудня 1919 р. розпочався Перший зимовий похід Армії УНР.
Під проводом Михайла Омеляновича-Павленка відбувся партизанський рейд українськими землями, які окупували білогвардійці та більшовики.
Блискуча спецоперація протривала 5 місяців і стала однією з найбільш героїчних і успішних операцій періоду Перших визвольних змагань. Її учасники подолали 2500 км., просуваючись із боям приблизно 16 км на день.
У той час уряд УНР знаходився у Польщі і ніякого звʼязку з ним не було. Рейдуючі групи покладалися лише на підтримку місцевого населення та проукраїнських отаманів із своїми загонами.
Головне завдання рейду — продемонструвати землякам, що українська армія не склала зброю і чинить опір окупантам. За період Першого зимового походу ними було проведено понад 50 успішних боїв.
Крім того, ця спецоперація стала великим морально-вольовим піднесенням для самих українських військових. Після низки невдач на фронті і відступу наші збройні сили повернулися до рідних земель і завдавали поразок ворогу у його ж тилах.
Аби осягнути емоцію подій, варто читати спогади його учасників. Зокрема, командир Петро Дяченко зворушливо описує радість побратимів, коли ті побачили Дніпро і береги Лівобережжя. У спогадах він зазначає, що козаки на конях чимдуж летіли туди і співали «Ще не вмерла Україна».
Усі учасники походу були нагороджені орденом Залізного Хреста, який у системі відзначень українського війська посідав «безапеляційно перше місце».
Опісля Лицарі зимового походу зʼєдналася з іншими частинами Армії УНР, що, разом із союзною польською армією, далі звільняли Україну.
Підписуйтесь на наc у YouTube | TikTok | Instagram
Під проводом Михайла Омеляновича-Павленка відбувся партизанський рейд українськими землями, які окупували білогвардійці та більшовики.
Блискуча спецоперація протривала 5 місяців і стала однією з найбільш героїчних і успішних операцій періоду Перших визвольних змагань. Її учасники подолали 2500 км., просуваючись із боям приблизно 16 км на день.
У той час уряд УНР знаходився у Польщі і ніякого звʼязку з ним не було. Рейдуючі групи покладалися лише на підтримку місцевого населення та проукраїнських отаманів із своїми загонами.
Головне завдання рейду — продемонструвати землякам, що українська армія не склала зброю і чинить опір окупантам. За період Першого зимового походу ними було проведено понад 50 успішних боїв.
Крім того, ця спецоперація стала великим морально-вольовим піднесенням для самих українських військових. Після низки невдач на фронті і відступу наші збройні сили повернулися до рідних земель і завдавали поразок ворогу у його ж тилах.
Аби осягнути емоцію подій, варто читати спогади його учасників. Зокрема, командир Петро Дяченко зворушливо описує радість побратимів, коли ті побачили Дніпро і береги Лівобережжя. У спогадах він зазначає, що козаки на конях чимдуж летіли туди і співали «Ще не вмерла Україна».
Усі учасники походу були нагороджені орденом Залізного Хреста, який у системі відзначень українського війська посідав «безапеляційно перше місце».
Опісля Лицарі зимового походу зʼєдналася з іншими частинами Армії УНР, що, разом із союзною польською армією, далі звільняли Україну.
Підписуйтесь на наc у YouTube | TikTok | Instagram
👍25❤🔥12❤3
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Завжди бути на передовій історії — її рушієм, характером і опорою.
Бути гордістю та силою Nації — у переможних звершеннях і у темні часи.
Пишатися і бути шанованим у своїй цілісній, самостійній і могутній Державі.
Усіх причетних з Днем Збройних сил України!
На відео бійці ударного взводу «Фатум», протитанкового батальйону, 1-го механізованого батальйону, артилерійського дивізіону 3 ОШБр.
Бути гордістю та силою Nації — у переможних звершеннях і у темні часи.
Пишатися і бути шанованим у своїй цілісній, самостійній і могутній Державі.
Усіх причетних з Днем Збройних сил України!
На відео бійці ударного взводу «Фатум», протитанкового батальйону, 1-го механізованого батальйону, артилерійського дивізіону 3 ОШБр.
❤🔥19🔥6🥰4❤1👍1
Гордість Nації: історії наших хорунжих, які надихають.
У Києві презентували книгу «Сильні жінки сильної країни», яка об’єднала 30 неймовірних історій українських жінок-військових. Це видання особливе тим, що до кожної розповіді додається QR-код із посиланням на відеоінтерв’ю. Читачі можуть не лише ознайомитися з текстом, а й почути голоси героїнь, побачити їхні емоції та відчути глибину їхніх переживань.
Серед героїнь книги — наша хорунжа Марина «Мамайка» Мірзаєва, яка є справжньою душею нашої спільної справи, людина, яка живе і дихає ідеєю, історією, Nацією та ідеологією. Її відданість — беззаперечна, її віра — непохитна. Вона завжди знаходить слова, які надихають, мотивують, підтримують. З нею поруч легко вірити, що разом ми подолаємо все, бо ця жінка не просто говорить — вона діє, і своєю силою духу творить справжні дива. Також в цій книзі є історії наших посестр Олени «Гайки» Толкачової, очільниці та керівниці патронатної служби «Янголи», а також Лілії «Хельги» Баркар, марксмена-розвідниці 1-го механізованого батальйону 3 ОШБр.
Ця книга — не просто збірка біографій, а жива пам’ять для нас і майбутніх поколінь. Вона показує, що війна — це не лише мужність, а й людяність, сила духу й безмежна відданість своїй країні.
Підписуйтесь на наc у YouTube | TikTok | Instagram
У Києві презентували книгу «Сильні жінки сильної країни», яка об’єднала 30 неймовірних історій українських жінок-військових. Це видання особливе тим, що до кожної розповіді додається QR-код із посиланням на відеоінтерв’ю. Читачі можуть не лише ознайомитися з текстом, а й почути голоси героїнь, побачити їхні емоції та відчути глибину їхніх переживань.
Серед героїнь книги — наша хорунжа Марина «Мамайка» Мірзаєва, яка є справжньою душею нашої спільної справи, людина, яка живе і дихає ідеєю, історією, Nацією та ідеологією. Її відданість — беззаперечна, її віра — непохитна. Вона завжди знаходить слова, які надихають, мотивують, підтримують. З нею поруч легко вірити, що разом ми подолаємо все, бо ця жінка не просто говорить — вона діє, і своєю силою духу творить справжні дива. Також в цій книзі є історії наших посестр Олени «Гайки» Толкачової, очільниці та керівниці патронатної служби «Янголи», а також Лілії «Хельги» Баркар, марксмена-розвідниці 1-го механізованого батальйону 3 ОШБр.
Ця книга — не просто збірка біографій, а жива пам’ять для нас і майбутніх поколінь. Вона показує, що війна — це не лише мужність, а й людяність, сила духу й безмежна відданість своїй країні.
Підписуйтесь на наc у YouTube | TikTok | Instagram
❤29🔥10🥰6👍5❤🔥1