Парадокс: чим більше читаєш, тим менше лишається часу на канал. Де ця гармонія ховається - не знаю, але все ще в процесі пошуку.
Не збиралась влуплювати дві книги за день, але так вийшло: прийшла друга частина «журавликів», і я засумнівалась в своїй памʼяті і кинулась перечитувати першу (спойлер - дарма сумнівалась, виявилось, що сюжет доволі непогано памʼятала, хоч і читала її більше року тому). Спільний відгук на цю пару буде вже завтра, а поки що… так, поки що я повернусь до читання :)
Не збиралась влуплювати дві книги за день, але так вийшло: прийшла друга частина «журавликів», і я засумнівалась в своїй памʼяті і кинулась перечитувати першу (спойлер - дарма сумнівалась, виявилось, що сюжет доволі непогано памʼятала, хоч і читала її більше року тому). Спільний відгук на цю пару буде вже завтра, а поки що… так, поки що я повернусь до читання :)
Шість багряних журавлів. Обіцянка дракона - Елізабет Лім
Вже якось розповідала, що на моїх поличках не-візуала "Журавлі" були єдиною книгою, яку купила через те, що воно красиве. Максимально нетипова історія для мене, а я ж навіть не захоплююсь естетикою в китайському стилі (і в принципі, якщо так подумати, естетикою в цілому). Але книга виявилась ще й цікавою, тож про другу частину взагалі питання не стояло (хіба що мало не побігла читати оригінал, бо було ну дуже цікаво, що буде далі).
Історія пригод імператорської дочки Шіорі, її братів, нареченого і дракона, що живуть в світі, де магія зникла. Як виявилось, не вся - бо на головну героїню з братами накладають прокляття, яке їм треба обійти. В другій частині їй треба буде виконати обіцянку, дану перед смертю, і пуститися в подорож, не менш небезпечну, ніж до того - та ще й зіткнутися з демоном, який всій компанії і до того крові попортив.
Історія абсолютно чарівна і світла. Як показала практика, потенціал на перечитування є, бо перша книга сподобалась так само, як і при першому читанні (а я, зазвичай, на другий раз більш прискіплива). А от друга лишила після себе трохи гіркувато-солодкий післясмак. Її темп значно відрізняється, і є повільнішим, ніж в попередній історії - і це парадоксально, бо пригоди набирають обертів, а коли читаєш поспіль (ще й впродовж одного дня) - порівняння не можуть не вилізати. Та дочитавши до кінця, розумію, що може воно так і треба було: хоч події другої книги починаються саме там, де герої розійшлись в попередній, та героїня вже не та. Вона вже побачила своїми очима горе і біль, вона пережила втрати, випробування і емоційні гойдалки, і вже мало чим нагадує ту шебутну імпульсивну імператорську дочку, яка постала перед нами на перших сторінках.
Дуже вже подобається тут любовна лінія. Вона ідеалізована до максимуму - і це дуже історії пасує, бо в нас же казка - нехай і в форматі ретеллінґу, а в казці все має бути казковим. Персонажі яскраві, і хоч братів трохи обділили увагою - та все одно образи вийшли яскравими і живими, а що мені ще потрібно? Правильно, добре проведений час - а на це я жодним чином не скаржусь.
Точно збиратиму і подальші книги всесвіту, бо просто не вмію зупинятись, якщо вже почала (що дуже відрізняється від мене зразка 10 років тому - там я ніяк не могла довести справу до кінця, і тепер рада, що це змінилось). І, думаю, точно перечитуватиму - бо часто в житті саме казок і не вистачає, особливо таких гарних (в усіх сенсах!)
Вже якось розповідала, що на моїх поличках не-візуала "Журавлі" були єдиною книгою, яку купила через те, що воно красиве. Максимально нетипова історія для мене, а я ж навіть не захоплююсь естетикою в китайському стилі (і в принципі, якщо так подумати, естетикою в цілому). Але книга виявилась ще й цікавою, тож про другу частину взагалі питання не стояло (хіба що мало не побігла читати оригінал, бо було ну дуже цікаво, що буде далі).
Історія пригод імператорської дочки Шіорі, її братів, нареченого і дракона, що живуть в світі, де магія зникла. Як виявилось, не вся - бо на головну героїню з братами накладають прокляття, яке їм треба обійти. В другій частині їй треба буде виконати обіцянку, дану перед смертю, і пуститися в подорож, не менш небезпечну, ніж до того - та ще й зіткнутися з демоном, який всій компанії і до того крові попортив.
Історія абсолютно чарівна і світла. Як показала практика, потенціал на перечитування є, бо перша книга сподобалась так само, як і при першому читанні (а я, зазвичай, на другий раз більш прискіплива). А от друга лишила після себе трохи гіркувато-солодкий післясмак. Її темп значно відрізняється, і є повільнішим, ніж в попередній історії - і це парадоксально, бо пригоди набирають обертів, а коли читаєш поспіль (ще й впродовж одного дня) - порівняння не можуть не вилізати. Та дочитавши до кінця, розумію, що може воно так і треба було: хоч події другої книги починаються саме там, де герої розійшлись в попередній, та героїня вже не та. Вона вже побачила своїми очима горе і біль, вона пережила втрати, випробування і емоційні гойдалки, і вже мало чим нагадує ту шебутну імпульсивну імператорську дочку, яка постала перед нами на перших сторінках.
Дуже вже подобається тут любовна лінія. Вона ідеалізована до максимуму - і це дуже історії пасує, бо в нас же казка - нехай і в форматі ретеллінґу, а в казці все має бути казковим. Персонажі яскраві, і хоч братів трохи обділили увагою - та все одно образи вийшли яскравими і живими, а що мені ще потрібно? Правильно, добре проведений час - а на це я жодним чином не скаржусь.
Точно збиратиму і подальші книги всесвіту, бо просто не вмію зупинятись, якщо вже почала (що дуже відрізняється від мене зразка 10 років тому - там я ніяк не могла довести справу до кінця, і тепер рада, що це змінилось). І, думаю, точно перечитуватиму - бо часто в житті саме казок і не вистачає, особливо таких гарних (в усіх сенсах!)
Помітила, що день після обстрілів в мене, зазвичай, зводиться на пси - тож цього разу зіграла на випередження, дала собі час і трохи пропала з радарів. Ну а ще - це непогане пояснення, як я проковтнула книгу на 1К сторінок за півтора дня (ну, майже дочитала - що там тих 100 сторінок?).
Менше з тим. Зловила себе на тому, що, на відміну від інших каналів, зовсім не цікавлюсь підписниками - і це страшенно несправедливо. Виправляюся. Як ви? Що читаєте хорошого?
Менше з тим. Зловила себе на тому, що, на відміну від інших каналів, зовсім не цікавлюсь підписниками - і це страшенно несправедливо. Виправляюся. Як ви? Що читаєте хорошого?
Короче, ситуація. Маякує, значить, нова пошта, що їде посилка. Помаркована як «подарунок». Імʼя відправника мені взагалі невідоме, все оплачене. Звичайно ж я починаю параноїти, шукати відправницю в фейсбуці (там доволі нечасте імʼя-прізвище, однозначно то вона), обличчя видається знайомим (але це в моєму випадку нічого не дає - я ж примудряюсь потім і з людьми, яких на відео бачила, вітатися, як з рідними…).
Короче. Все просто - то просто Аня примудрилась таки через подругу до мене з Албанії дотягнутись і порадувати! Дякую їй за це дуже, а нерви варто все ж таки полікувати :)
Короче. Все просто - то просто Аня примудрилась таки через подругу до мене з Албанії дотягнутись і порадувати! Дякую їй за це дуже, а нерви варто все ж таки полікувати :)
Чорнильно-чорне серце - Роберт Ґалбрейт
Цікаво, що я продовжую читати книги цієї серії. Цікаво, що я взагалі за них взялась свого часу. Та, мабуть, найцікавіше, все ж таки, те, що з кожною книгою я все більше входжу в смак. #топ_місяця #топ_взагалі
В цій частині Робін і Страйк занурюються в серпентарій під назвою "фандом відомого мультика", Корморан так взагалі відкриває для себе твітер (і не радіє цьому) - а все ж почалось з того, що на Денмарк-стріт прийшла знервована мультиплікаторка з проханням знайти того/ту, що булить її в мережі. За деякий час знаходять мертвою вищеназвану мультиплікаторку - ну і тут все закрути...
Так от. Основна цікавинка в тому, що книги з кожною наступною стають все краще і краще. І це дуже приємне різномаїття, бо якось сумною тенденцією стало те, що серії скочуються всім відомим і дещо еротичним маршрутом. Та не тут, тут неслося абсолютно радісно (ні, взагалі-то, та ви зрозуміли, про що я...) практично впродовж всієї історії.
Неслося так, що лише за пару годин після того, як я книгу закрила, до мене почало доходити, як там багато було нестиковок і нелогічного всякого. Слабке пояснення звʼязку між персонажами, нестиковка по дії, десь щось за вуха притягнуто... Але саме тому ця серія для мене настільки цінна - що-що, а от задати правильний настрій Ролінґ вміє, а за якісну атмосферу я можу пробачити багато, особливо коли мова про трилери. До того ж, саме з цією цеглиною ці дві ночі я ходила в укриття, тож, фактично, вбила двох зайців однією кулею - і відволіклась добряче, і читанням насолодилась (а ще, здається, побила свій рекорд зі швидкості читання книги в 1К сторінок - але то вже зовсім інша історія і не більше, ніж приємний нюанс).
Ледве вдається себе вмовити не хапати наступну книгу серії прям одразу - хоча зізнаюсь, дуже хочеться. Трохи поностальгувала за старим тві, та й за часами належності до ігрового фандому (соромно зізнатись, якого саме, тож не зізнаюсь) - теж. Від книги кайфонула, лайкаю від всього свого не менш темнуватого серця.
Цікаво, що я продовжую читати книги цієї серії. Цікаво, що я взагалі за них взялась свого часу. Та, мабуть, найцікавіше, все ж таки, те, що з кожною книгою я все більше входжу в смак. #топ_місяця #топ_взагалі
В цій частині Робін і Страйк занурюються в серпентарій під назвою "фандом відомого мультика", Корморан так взагалі відкриває для себе твітер (і не радіє цьому) - а все ж почалось з того, що на Денмарк-стріт прийшла знервована мультиплікаторка з проханням знайти того/ту, що булить її в мережі. За деякий час знаходять мертвою вищеназвану мультиплікаторку - ну і тут все закрути...
Так от. Основна цікавинка в тому, що книги з кожною наступною стають все краще і краще. І це дуже приємне різномаїття, бо якось сумною тенденцією стало те, що серії скочуються всім відомим і дещо еротичним маршрутом. Та не тут, тут неслося абсолютно радісно (ні, взагалі-то, та ви зрозуміли, про що я...) практично впродовж всієї історії.
Неслося так, що лише за пару годин після того, як я книгу закрила, до мене почало доходити, як там багато було нестиковок і нелогічного всякого. Слабке пояснення звʼязку між персонажами, нестиковка по дії, десь щось за вуха притягнуто... Але саме тому ця серія для мене настільки цінна - що-що, а от задати правильний настрій Ролінґ вміє, а за якісну атмосферу я можу пробачити багато, особливо коли мова про трилери. До того ж, саме з цією цеглиною ці дві ночі я ходила в укриття, тож, фактично, вбила двох зайців однією кулею - і відволіклась добряче, і читанням насолодилась (а ще, здається, побила свій рекорд зі швидкості читання книги в 1К сторінок - але то вже зовсім інша історія і не більше, ніж приємний нюанс).
Ледве вдається себе вмовити не хапати наступну книгу серії прям одразу - хоча зізнаюсь, дуже хочеться. Трохи поностальгувала за старим тві, та й за часами належності до ігрового фандому (соромно зізнатись, якого саме, тож не зізнаюсь) - теж. Від книги кайфонула, лайкаю від всього свого не менш темнуватого серця.
Що день Валентина, що книгодарування зводиться до того, щоб щось дарувати людям, які тобі небайдужі. Часто кажу, що цьому каналу найбільш вдячна за людей, з якими він мене зводить - тож навіть символічно, що саме сьогодні я принесла в клювику список книжкових каналів. Ну і ще - фотку пана Ґібсона з його дуже смачною лапою, бо таке завжди актуально.
Свій подарунок на Валентина я отримала ще з тиждень тому (не люблю чекати…), давно висів в моєму віш-листі, але все ніяк руки не доходили його таки купити. Досі шкодую, що не зʼїздила свого часу на екскурсію до «Мрії», що дивно - літаками зачарована з самого дитинства.
А от з книгодаруванням поки нема чим похизуватись (хоча, можливо, таки виберусь і це все швиденько виправлю). І навіть з вибором книги на день - поки що обираю між першими «Бріджертонами» та «Розквітає найчервоніша з троянд», і не знаю, що більше пасуватиме настрою.
А от з книгодаруванням поки нема чим похизуватись (хоча, можливо, таки виберусь і це все швиденько виправлю). І навіть з вибором книги на день - поки що обираю між першими «Бріджертонами» та «Розквітає найчервоніша з троянд», і не знаю, що більше пасуватиме настрою.
Розквітає найчервоніша з троянд - Лів Стрьомквіст
Я так і не змогла вирішити, що я хочу читати сильніше - тож вирішила діяти так, як мені властиво, і почати обидві книги. Спойлер -взагалі не пожалкувала! Спойлер 2 - #топ_місяця #топ_взагалі
Абсолютно шикарний комікс з химерною мальовкою (не дуже близький мені стиль, але ж все одно вміст важить більше за форму) про кохання, життя і всяке таке. Багато стьобу, сарказму, анекдотів про відомих людей (не в плані "заходять в бар священник, рабин і каченя...", а просто якісь замальовки з життя), соціології, трохи переказів відомих творів - коктейль абсолютно вибуховий (хоча і навіть без пінопласту).
Спираючись на абсолютно різні роботи і дослідження - бо тут і Сократ, і Жижек, і переказ історії Шиви з Парваті etc - авторка рефлексує про кохання з усіх боків і в різні часи, як воно міняється з часом, і як (та з яких причин) поступово стає слабшим і менш значущим. Гіркою пілюлею став приклад з "анною карєніною", бо ж звичайно ж у сферичного західного інтелектуала у вакуумі відвалилась би срака, якби він/вона не згадали б толстоєвського в своїй роботі.
Але, якщо опустити цю неприємну деталь - комікс сподобався просто нереально. Можливо тому, що з моменту, як влізла в "перші моногамні стосунки, в яких себе не руйную" (™️), було достатньо часу обдумати себе, якісь цінності і бажання (як окремо, так і в парі). А може, просто надто рано почала читати Джейн Остін, тож планочка з самого початку була задана ще та. Та найголовніше те, що я досі ніжно люблю кохання, ціную його і часто вважаю його рушієм якщо не життя - то значної його частини. І цьому не завадить навіть ця книга, що є поглядом на проблематику з іншого кута - навпаки, лише допоможе вкотре відчути, що мої уподобання мені подобаються ще сильніше. Всім бажаю приємного дня закоханих (як не в когось іншого - так в себе), а я піду далі читати про Дафну і Саймона.
Я так і не змогла вирішити, що я хочу читати сильніше - тож вирішила діяти так, як мені властиво, і почати обидві книги. Спойлер -
Абсолютно шикарний комікс з химерною мальовкою (не дуже близький мені стиль, але ж все одно вміст важить більше за форму) про кохання, життя і всяке таке. Багато стьобу, сарказму, анекдотів про відомих людей (не в плані "заходять в бар священник, рабин і каченя...", а просто якісь замальовки з життя), соціології, трохи переказів відомих творів - коктейль абсолютно вибуховий (хоча і навіть без пінопласту).
Спираючись на абсолютно різні роботи і дослідження - бо тут і Сократ, і Жижек, і переказ історії Шиви з Парваті etc - авторка рефлексує про кохання з усіх боків і в різні часи, як воно міняється з часом, і як (та з яких причин) поступово стає слабшим і менш значущим. Гіркою пілюлею став приклад з "анною карєніною", бо ж звичайно ж у сферичного західного інтелектуала у вакуумі відвалилась би срака, якби він/вона не згадали б толстоєвського в своїй роботі.
Але, якщо опустити цю неприємну деталь - комікс сподобався просто нереально. Можливо тому, що з моменту, як влізла в "перші моногамні стосунки, в яких себе не руйную" (™️), було достатньо часу обдумати себе, якісь цінності і бажання (як окремо, так і в парі). А може, просто надто рано почала читати Джейн Остін, тож планочка з самого початку була задана ще та. Та найголовніше те, що я досі ніжно люблю кохання, ціную його і часто вважаю його рушієм якщо не життя - то значної його частини. І цьому не завадить навіть ця книга, що є поглядом на проблематику з іншого кута - навпаки, лише допоможе вкотре відчути, що мої уподобання мені подобаються ще сильніше. Всім бажаю приємного дня закоханих (як не в когось іншого - так в себе), а я піду далі читати про Дафну і Саймона.
Вас стає більше, що не може не тішити. Тож, до уваги новоприбулих - швиденький екскурс каналом.
Пост-знайомство в мене тут - а кому ліньки ходити за посиланням, то зазвичай я позиціонуюсь як "ота дівчина, що багато всього читає" (хоча в моїй голові це все одно "та, що постійно жує желейки і показує своїх котів").
Пост-навигація по гештеґам - тут і основні - це #42звітує (підбиття підсумків місяця двічі на місяць, плюс топ сезону, топ року і анти-топ року - все це можна знайти саме за цим посиланням), #топ_взагалі і #Нахіба_я_це_читала
Зазвичай маємо три пости на день: відгук в обід, і щось, що стукне мені в голову вранці і ввечері (включно з музикою, але плейліст, якщо що, виглядає так, наче я його з 2010 не оновлювала). Але правила ці на камені не висічені, тож якщо між вказаним часом є чим поділитись - з радістю ділюсь.
Не уявляю свого життя без читання, і радію тому, що завдяки ньому я ще й з людьми тепер знайомлюсь. Тож так, будемо знайомі, рада вам!
ПС: джентельмен на фото - пан Ґаррус, ви його тут ще неодноразово побачите (з нього виходить абсолютно кайфовий фон для книг)
Пост-знайомство в мене тут - а кому ліньки ходити за посиланням, то зазвичай я позиціонуюсь як "ота дівчина, що багато всього читає" (хоча в моїй голові це все одно "та, що постійно жує желейки і показує своїх котів").
Пост-навигація по гештеґам - тут і основні - це #42звітує (підбиття підсумків місяця двічі на місяць, плюс топ сезону, топ року і анти-топ року - все це можна знайти саме за цим посиланням), #топ_взагалі і #Нахіба_я_це_читала
Зазвичай маємо три пости на день: відгук в обід, і щось, що стукне мені в голову вранці і ввечері (включно з музикою, але плейліст, якщо що, виглядає так, наче я його з 2010 не оновлювала). Але правила ці на камені не висічені, тож якщо між вказаним часом є чим поділитись - з радістю ділюсь.
Не уявляю свого життя без читання, і радію тому, що завдяки ньому я ще й з людьми тепер знайомлюсь. Тож так, будемо знайомі, рада вам!
ПС: джентельмен на фото - пан Ґаррус, ви його тут ще неодноразово побачите (з нього виходить абсолютно кайфовий фон для книг)
Тільки нещодавно скаржилась, що з прогулянки не принесла жодної книги, тепер от день книгодарування пройшов взагалі без поповнення… мабуть, перестановка і практично повна шафа нечитаного перед очима робить таки свою справу.
Anyway. По справам треба пробігтися на Олімпійську, і настрій грайливий - робимо ставки, скільки книжечок я сьогодні принесу додому :)
Anyway. По справам треба пробігтися на Олімпійську, і настрій грайливий - робимо ставки, скільки книжечок я сьогодні принесу додому :)
В листопаді закінчилися тримісячні щоденні поїздки з паном Ґібсоном в намаганнях вилікувати його ФІП, потім одразу почалися мої високоінтенсивні курси (буквально одразу - в день останнього уколу я поїхала на першу лекцію)... Тож, по завершенню всього цього, чесно пообіцяла собі перші два тижні лютого віддати на поталу режиму інцистування (ну або режиму збереження енергії, якщо хочете) - тільки ковдра, коти і читання, тільки гардкор. Тож і не дивно, що за цей час в мене і два товстунці, і англійською начитані трошк, і багато легкого читання просто тому що, і відчуття відпочинку докупи; ще б виспатись - і взагалі відчую себе оновленою.
#42звітує - перша половина лютого
1. Dance dance dance - Haruki Murakami
2. Вівці цілі - Євгенія Кузнєцова
3. Поклич лисицю - Маркель Ґрабо
4. She and Her Cat - Makoto Shinkai, Naruki Nagakawa
5-6. Хірург. Асистент - Тесс Ґеррітсен
7. Діти вогненного часу - Мія Марченко, Катерина Пекур
8. І зійде крига - Ханна Ґрейс
9-10. Шість багряних журавлів. Обіцянка дракона - Елізабет Лім
11. Чорнильно-чорне серце - Роберт Ґалбрейт
12. Розквітає найчервоніша з троянд - Лів Стрьомквіст
#42звітує - перша половина лютого
1. Dance dance dance - Haruki Murakami
2. Вівці цілі - Євгенія Кузнєцова
3. Поклич лисицю - Маркель Ґрабо
4. She and Her Cat - Makoto Shinkai, Naruki Nagakawa
5-6. Хірург. Асистент - Тесс Ґеррітсен
7. Діти вогненного часу - Мія Марченко, Катерина Пекур
8. І зійде крига - Ханна Ґрейс
9-10. Шість багряних журавлів. Обіцянка дракона - Елізабет Лім
11. Чорнильно-чорне серце - Роберт Ґалбрейт
12. Розквітає найчервоніша з троянд - Лів Стрьомквіст
Що я можу сказати, ставка не зіграла ні в кого, бо гальма в мене відмовили взагалі (а може, провина у вині з Книголенду, звідки я почала свій маршрут? Гммм…).
А результат - на фото. Плюс, ще одна, яку я на подарунок купила. Ні про що не шкодую, але і баланс на карті ще не бачила (і не хочу…точніше, побоююсь)
А результат - на фото. Плюс, ще одна, яку я на подарунок купила. Ні про що не шкодую, але і баланс на карті ще не бачила (і не хочу…точніше, побоююсь)