Forwarded from Sanchez Kladbone 🇺🇦
Тося була головним організатором вчорашнього Йоль Nevertep. Під час події були дві повітряні тривоги, протягом яких виступи зупинялися, а основна частина публіки та артистів покидали приміщення й шли в укриття.
Щойно тривога закінчувалася, виступи продовжувалися.
Усі колективи встигли виступити, працював ярмарок, були аукціони, люди багато танцювали, співали і донатили, також крута бригада ЩЕ.продакшен за допомогою нашої любої публіки зняла частину майбутнього кліпу Фолкулаки. Поки сума зібраних коштів не підрахована, але згодом буде повідомлена.
До чого я все це кажу? До того, що уявіть собі, під час війни, пиздеця, постійних тривог хтось каже "я втомився, давайте вже переговори", а хтось, жонглюючи часом, простором і дивами менеджменту робить івенти, збирає гроші на армію, дає заробити культурним центрам і майстрам традиційного крафту, дає розслабитися людям від стресу в колі однодумців, принагідно промотУючи український фольклор – і при цьому якось не втомлюється і переговорів із людожерами не хоче.
Я дуже пишаюсь своїми друзями і нашими слухачами і дякую їм/вам за те, що вони/ви саме такі.
Мені пофігу на політиків, недосконалу державу, оце все. Моя боротьба – за наше ком'юніті. Ми втомилися фізично і виснажені емоційно, але ми ніколи не втомимося боротися за те, що любимо. Ми любимо вас 🖤
Щойно тривога закінчувалася, виступи продовжувалися.
Усі колективи встигли виступити, працював ярмарок, були аукціони, люди багато танцювали, співали і донатили, також крута бригада ЩЕ.продакшен за допомогою нашої любої публіки зняла частину майбутнього кліпу Фолкулаки. Поки сума зібраних коштів не підрахована, але згодом буде повідомлена.
До чого я все це кажу? До того, що уявіть собі, під час війни, пиздеця, постійних тривог хтось каже "я втомився, давайте вже переговори", а хтось, жонглюючи часом, простором і дивами менеджменту робить івенти, збирає гроші на армію, дає заробити культурним центрам і майстрам традиційного крафту, дає розслабитися людям від стресу в колі однодумців, принагідно промотУючи український фольклор – і при цьому якось не втомлюється і переговорів із людожерами не хоче.
Я дуже пишаюсь своїми друзями і нашими слухачами і дякую їм/вам за те, що вони/ви саме такі.
Мені пофігу на політиків, недосконалу державу, оце все. Моя боротьба – за наше ком'юніті. Ми втомилися фізично і виснажені емоційно, але ми ніколи не втомимося боротися за те, що любимо. Ми любимо вас 🖤
#christmas #music
Останнім часом в мене дуже погано з бажаннями. От питають мене: чого ти хочеш? а я розумію, що більшість моїх бажань моїми власними руками і треба втілювати, і тільки плечима веду. Але частіше за все нічого не хочеться.
Тому коли я раптом усвідомлюю, що щось собі таки хочу, я кидаюсь це виконувати. І ось цього року я захотіла собі різдвяний альбом Тар'ї саме на Різдво. Не лише через його символізм. Справа в тому, що з концерту Тар'ї в МЦКМ веде свій відлік дилогія "Змієві святки/Змієве повечір'я" (так, книжок випадково написалось дві) бо саме там я й прониклась дуалізмом Різдва.
Хоч це і дрібниця, але я щаслива, що ця платівка таки доїхала до мене вчасно.
Останнім часом в мене дуже погано з бажаннями. От питають мене: чого ти хочеш? а я розумію, що більшість моїх бажань моїми власними руками і треба втілювати, і тільки плечима веду. Але частіше за все нічого не хочеться.
Тому коли я раптом усвідомлюю, що щось собі таки хочу, я кидаюсь це виконувати. І ось цього року я захотіла собі різдвяний альбом Тар'ї саме на Різдво. Не лише через його символізм. Справа в тому, що з концерту Тар'ї в МЦКМ веде свій відлік дилогія "Змієві святки/Змієве повечір'я" (так, книжок випадково написалось дві) бо саме там я й прониклась дуалізмом Різдва.
Хоч це і дрібниця, але я щаслива, що ця платівка таки доїхала до мене вчасно.
#mylife #christmas
Сиджу вдома. Вишиваю сорочку. Слухаю Тар'ю. Роблю селфаки. Операція "Різдвяний настрій попри все" триває.
Сиджу вдома. Вишиваю сорочку. Слухаю Тар'ю. Роблю селфаки. Операція "Різдвяний настрій попри все" триває.
#mylife #war #music #fuckingrussians
Які часи, такі й селфі з шопінг-молів. І, власне, шопінг-моли.
Отака красіва я була в суботу перед Невертепом. Бо Йоль Йолем, а чоловік має бути зібраний, особливо взимку.
Микита завтра їде на БЗВП, тож з Різдвом цього року робимо фальстарт. Їбана русня, як же я вас всіх ненавиджу за те, як ви отруїли нам кожну, навіть потенційно радісну хвилину життя.
Які часи, такі й селфі з шопінг-молів. І, власне, шопінг-моли.
Отака красіва я була в суботу перед Невертепом. Бо Йоль Йолем, а чоловік має бути зібраний, особливо взимку.
Микита завтра їде на БЗВП, тож з Різдвом цього року робимо фальстарт. Їбана русня, як же я вас всіх ненавиджу за те, як ви отруїли нам кожну, навіть потенційно радісну хвилину життя.
#christmas
З Різдвом всіх: і тих, хто святкує; і тих, хто любить антураж, і тих, для кого - це привід зібратись з рідними.
Бажаю нам всім, щоб наступне Різдво було набагато кращим за це.
Я вперше за багато років зустрічаю цей день окремо від Микити. Котусічку, я тебе дуже люблю. Бажаю, щоб надалі все було тільки краще. Наступного року наздоженемо.
З Різдвом всіх: і тих, хто святкує; і тих, хто любить антураж, і тих, для кого - це привід зібратись з рідними.
Бажаю нам всім, щоб наступне Різдво було набагато кращим за це.
Я вперше за багато років зустрічаю цей день окремо від Микити. Котусічку, я тебе дуже люблю. Бажаю, щоб надалі все було тільки краще. Наступного року наздоженемо.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
#christmas #ukrainiantraditions #music
Вперше ходила маланкувати. Дві години неперервного співу на всіх температурах, налипла на обличчя посмішка, 10к кроків в процесі, багато декорованого різдвяного Києва, потрапляння в тілівізар (вгадайте, як я відповідне відео підписала мамі), смаколики від грузинського ресторану, негайно в музейному дворику й розділені - все було, все на місці. Скільки зібрали грошей, поки не знаємо, але відео вже можем подивитись.
Вперше ходила маланкувати. Дві години неперервного співу на всіх температурах, налипла на обличчя посмішка, 10к кроків в процесі, багато декорованого різдвяного Києва, потрапляння в тілівізар (вгадайте, як я відповідне відео підписала мамі), смаколики від грузинського ресторану, негайно в музейному дворику й розділені - все було, все на місці. Скільки зібрали грошей, поки не знаємо, але відео вже можем подивитись.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
#christmas #music #ukrainiantraditions
Таки "Мама, я в тілівізарє", або Наша хода в сюжеті ТСН. Дууууже шкодую, що занадто серйозно сприйняла слова про "одяг для вулиці", не вдягнула свою версію костюму і бігала в джинсах та хустці. Ну хоч з загального гурту не вибиваюсь, і те добре.
Випуск новин отут, наш фрагмент з 18 хвилини.
Таки "Мама, я в тілівізарє", або Наша хода в сюжеті ТСН. Дууууже шкодую, що занадто серйозно сприйняла слова про "одяг для вулиці", не вдягнула свою версію костюму і бігала в джинсах та хустці. Ну хоч з загального гурту не вибиваюсь, і те добре.
Випуск новин отут, наш фрагмент з 18 хвилини.
#yearresults
29те грудня. Вперше за багато років у мене немає навіть приблизного плану, як і де я зустрічатиму Новий рік. Точніше, проводжатиму старий, бо якийсь він надто хріновий вийшов. Катаклізмів та втрат, що на нього припали, вистачило б років на 5, якщо не більше, і всі вони вмістились в один рік. Та все ж є бажання якісь підсумки року підбити, тож спробую відмітити основне. Рік рахуватиму від Йолю, бо, здається, саме тоді оцей темний час і почався.
1. Слон у кімнаті: я втратила дуже багатьох людей. Друзів (Шае, Інта), умовно-знайомих (Жаба, Прор), і навіть тих, чиє життя я бачила від самісінького початку і до кінця (дуже хрінове відчуття. максимально хрінове). З їхньою втратою в моїй душі утворилась величезна порожнеча. Дуже хотілося б, щоб наступний рік був не таким. Дуже.
2. Обидві моїх головні цілі на цей рік наразі провалені. Втім, в мене є специфічна тенденція виконувати "цілі" з річним запізненням (наприклад, як минулорічна "Поставити ялинку біля комину", закрита лише вчора), тож тут я не втрачаю надію.
3. На роботі я пройшла всі віражі американських гірок: запросила підвищення, звалила на себе 2,5 кратне навантаження, вигоріла, мовчки виповзла, отримала випробовувальний, пройшла його попри очікування керівництва, успішно закрила всі поставлені на рік цілі (деякі прямо тріумфально), і під новий рік змінила проект, нарешті попрацювавши на старому собі в кайф. Не таку кар'єру я уявляла собі в універі, ох не таку. Але принаймні вона продовжується.
4. Я стала жити сміливіше. Багато чого зробила вперше: виступила в косплейному дефіле, долучилась до Маланки, сольно заспівала на публіці (і не щось, а прямо цілого "Привида опери"), стала записувати пісні. І мені це подобається. Хоч це і дуже незвично для дівчинки, звиклої не піднімати руку, щоб "дати можливість іншим".
5. Я стала багато фотографуватись. З Нового року буду потроху викладати матеріали фотосетів, бо дуже хочеться, щоб мене бачили молодою та красивою.
6. Весь мій рік минув у боротьбі з тривожним розладом і можливою депресією. Наче і те і те наразі під контролем, проте час від часу непрожиті емоції беруть своє. Я дуже хочу, щоб вони мене відпустили будь ласка.
7. Напевно, головне за цей рік: я трохи несподівано для самої себе стала кліпмейкером. За цей рік з-під моєї руки вийшло два серйозних кліпи і один жартівливий. Ще двоє в процесі монтування, і один в препродакшні, поки оператор не повернувся з навчань.
8. Мій чоловік мобілізувався до ЗСУ. Моє життя некисло так контрастує з попередніми трьома роками, проте парадоксально стало трохи спокійнішим, бо зник фактор максимальної непередбачуваності, який весь рік тихо зводив мене з розуму.
9. І як приємна приправа: дві дальні мандрівки Україною, частково за кермом. Мені дуже цього не вистачало, справді.
Я дуже хочу, щоб наступний рік був кращим за цей. Дуже. В мене так багато задумів, і так мало сил на їх втілення. І я дуже хочу якесь їхнє джерело собі знайти.
29те грудня. Вперше за багато років у мене немає навіть приблизного плану, як і де я зустрічатиму Новий рік. Точніше, проводжатиму старий, бо якийсь він надто хріновий вийшов. Катаклізмів та втрат, що на нього припали, вистачило б років на 5, якщо не більше, і всі вони вмістились в один рік. Та все ж є бажання якісь підсумки року підбити, тож спробую відмітити основне. Рік рахуватиму від Йолю, бо, здається, саме тоді оцей темний час і почався.
1. Слон у кімнаті: я втратила дуже багатьох людей. Друзів (Шае, Інта), умовно-знайомих (Жаба, Прор), і навіть тих, чиє життя я бачила від самісінького початку і до кінця (дуже хрінове відчуття. максимально хрінове). З їхньою втратою в моїй душі утворилась величезна порожнеча. Дуже хотілося б, щоб наступний рік був не таким. Дуже.
2. Обидві моїх головні цілі на цей рік наразі провалені. Втім, в мене є специфічна тенденція виконувати "цілі" з річним запізненням (наприклад, як минулорічна "Поставити ялинку біля комину", закрита лише вчора), тож тут я не втрачаю надію.
3. На роботі я пройшла всі віражі американських гірок: запросила підвищення, звалила на себе 2,5 кратне навантаження, вигоріла, мовчки виповзла, отримала випробовувальний, пройшла його попри очікування керівництва, успішно закрила всі поставлені на рік цілі (деякі прямо тріумфально), і під новий рік змінила проект, нарешті попрацювавши на старому собі в кайф. Не таку кар'єру я уявляла собі в універі, ох не таку. Але принаймні вона продовжується.
4. Я стала жити сміливіше. Багато чого зробила вперше: виступила в косплейному дефіле, долучилась до Маланки, сольно заспівала на публіці (і не щось, а прямо цілого "Привида опери"), стала записувати пісні. І мені це подобається. Хоч це і дуже незвично для дівчинки, звиклої не піднімати руку, щоб "дати можливість іншим".
5. Я стала багато фотографуватись. З Нового року буду потроху викладати матеріали фотосетів, бо дуже хочеться, щоб мене бачили молодою та красивою.
6. Весь мій рік минув у боротьбі з тривожним розладом і можливою депресією. Наче і те і те наразі під контролем, проте час від часу непрожиті емоції беруть своє. Я дуже хочу, щоб вони мене відпустили будь ласка.
7. Напевно, головне за цей рік: я трохи несподівано для самої себе стала кліпмейкером. За цей рік з-під моєї руки вийшло два серйозних кліпи і один жартівливий. Ще двоє в процесі монтування, і один в препродакшні, поки оператор не повернувся з навчань.
8. Мій чоловік мобілізувався до ЗСУ. Моє життя некисло так контрастує з попередніми трьома роками, проте парадоксально стало трохи спокійнішим, бо зник фактор максимальної непередбачуваності, який весь рік тихо зводив мене з розуму.
9. І як приємна приправа: дві дальні мандрівки Україною, частково за кермом. Мені дуже цього не вистачало, справді.
Я дуже хочу, щоб наступний рік був кращим за цей. Дуже. В мене так багато задумів, і так мало сил на їх втілення. І я дуже хочу якесь їхнє джерело собі знайти.
#mylife
31ше грудня. Я вирішила розбавити новорічний стіл чимось цікавим. Маслопивом, чи йоркширським пудингом, наприклад. Планую до 3ї закінчити й таки вилізти прогулятися.
Діточки, ніколи-ніколи не ремонтуйте духовку. Не сперечайтесь з духами, які вам її зламали, бо кара буде страшною.
Upd: Мій поточний доробок:
Ростбіф (різдвяний ГП)
Йоркширський пудинг (там же)
Кажанячі крила (курячі та дуже смачні, Варкрафт)
Запечений батат (він же)
Люблю фентезійні книги рецептів. Все-таки є в них щось казкове.
31ше грудня. Я вирішила розбавити новорічний стіл чимось цікавим. Маслопивом, чи йоркширським пудингом, наприклад. Планую до 3ї закінчити й таки вилізти прогулятися.
Діточки, ніколи-ніколи не ремонтуйте духовку. Не сперечайтесь з духами, які вам її зламали, бо кара буде страшною.
Upd: Мій поточний доробок:
Ростбіф (різдвяний ГП)
Йоркширський пудинг (там же)
Кажанячі крила (курячі та дуже смачні, Варкрафт)
Запечений батат (він же)
Люблю фентезійні книги рецептів. Все-таки є в них щось казкове.
#christmas #music #ukrainiantraditions
І ми знову "в тілівізарі". Точніше, в об'єктиві "Суспільне. Культура", що проілюстрували нами свій матеріал з 5ма популярними щедрівками.
Наступного понеділка ми проведемо центром Києва ще одну, головну нашу Маланку. Назбираємо на ЗСУ, наспіваємось, постоїмо біля вогнища (так, в самому центральному центрі Києва, Сквот це дозволяє) і закриємо цикл українських традиційних зимових свят. Плануйте вже зараз, це - абсолютно феєрична подія, яку я вже кілька років не пропускаю, а тепер ще й безпосередньо візьму участь.
Дата: 6 січня
Час: 18:30 і до роз'їзду на коменду.
Локація: центр, район Золотих воріт - музейного кварталу. Деталі будуть пізніше.
А поки читайте матеріал
І ми знову "в тілівізарі". Точніше, в об'єктиві "Суспільне. Культура", що проілюстрували нами свій матеріал з 5ма популярними щедрівками.
Наступного понеділка ми проведемо центром Києва ще одну, головну нашу Маланку. Назбираємо на ЗСУ, наспіваємось, постоїмо біля вогнища (так, в самому центральному центрі Києва, Сквот це дозволяє) і закриємо цикл українських традиційних зимових свят. Плануйте вже зараз, це - абсолютно феєрична подія, яку я вже кілька років не пропускаю, а тепер ще й безпосередньо візьму участь.
Дата: 6 січня
Час: 18:30 і до роз'їзду на коменду.
Локація: центр, район Золотих воріт - музейного кварталу. Деталі будуть пізніше.
А поки читайте матеріал
Forwarded from СУСПІЛЬНЕ КУЛЬТУРА
✨ Українці святкують Щедрий вечір, або Маланку ввечері 31 грудня, напередодні календарного Нового року.
Суспільне Культура розповідає про найцікавіші українські традиції свята та ділиться п'ятьма популярними українськими щедрівками, які легко запам'ятати.
Суспільне Культура розповідає про найцікавіші українські традиції свята та ділиться п'ятьма популярними українськими щедрівками, які легко запам'ятати.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
#christmas #ukrainiantraditions #music
Сезон щедрувань продовжується. Цього разу - в Містечку Хансена у Тарасівці. Отак ми там маланкували для ВПО.
Окрім теплого прийому я ще й знатно офігіла від того, що потрапила за відчуттями в сетінг фільму "Один вдома". Бо містечко виглядає просто казково і світло.
Сезон щедрувань продовжується. Цього разу - в Містечку Хансена у Тарасівці. Отак ми там маланкували для ВПО.
Окрім теплого прийому я ще й знатно офігіла від того, що потрапила за відчуттями в сетінг фільму "Один вдома". Бо містечко виглядає просто казково і світло.
#mylife #antibydlo
Короткий опис мого життя: слухаю ютуб, мию холодильник, хочу в музей.
Щодо ютуба горю, сподіваюсь трохи по цьому відписатись, як таки в музей поїду.
Короткий опис мого життя: слухаю ютуб, мию холодильник, хочу в музей.
Щодо ютуба горю, сподіваюсь трохи по цьому відписатись, як таки в музей поїду.
#antibydlo #nailinthehead
Фух, тепер можна і погоріти.
Коротше, слухала я передачу "Суспільного" про совєцькі фільми. Однією з героїнь там була актриса Віталіна Біблів. І вона мені зробила пригар такий, що я почала на планшет кричати, аж поки не отямилась і не вимкнула її нахрін. Почала вона з того, що їй 44 роки, вона з родини савєцкава ваєннава що стояв під Васильковом, вчилась там у російській школі, і для неї савєцкіє фільми - це спогади про хороші миті з батьками. Ну ок, типаж мені знайомий, в принципі моя мама така ж, тільки старша, та і я оцієї савєцкай культури набралась від ностальгуючих батьків (саме тому зараз від неї сахаюсь, щоб витримати карантин і ментально від'єднатись). Але сама Біблів залишилась глибоко савєцкім чілавєкам, і що найгірше - вона цього не рефлексує, і люто цій рефлексії опирається.
Ось вам кілька дуже красномовних історій. Вона постійно повторює, як багато їздить по Європі, як співпрацює з європейськими театрами, і як же вони далеко від нас знаходяться - тридцять років нам вбогим до них повзти. Тільки щось мадамі навіть не стукає в голову, що частина її безпосередньої роботи як професіонала - це якраз вчитись передовим практикам і переносити їх в український театр, щоб оцей от "тридцятирічний відрив" подолався за п'ять чи менше років. Бо не знаю, як в театрі, а в айтішечці все саме так і працює.
Далі: оця от її старанно плекана савєцкая ностальгія. Леді, вибачайте, але на момент розвалу совка вам було 11 років. Ви маєте ностальгувати за 2 Unlimited, Територією А та фільмами зі Сталлоне, бо тоді саме це вивалювалось та підхоплювалось підлітками. Але ні, ви обрали ностальгію за фільмами рязанова, що з'явились до вашого народження. І часу розділити в своїй голові батьків та маскульт епохи ваших пелюшок у вас було завались.
Далі: питають її, а що робити з бабусями 70+ що вперто дивляться іронії судьби. І вона починає горланити, мовляв, та чого ви до бабусь причепились, і взагалі: що ми всі для них шедеврального зняли? І знаєте, що? Тупо цією фразою моя бабуся пояснювала свою любов до дешевого латинського "мила". Реально: а що ще мені, пенсіонеру, "ця держава" дала? Тільки моїй бабусі в цьому році було б 96. А мадам акторці, повторюсь, 44. І вона має доступ до класичних фільмів типу "Це прекрасне життя", "Біле Різдво", чи "Різдвяні канікули", які гіпотетичній бабці 80+ років залетять на "ура". Але сорян - це ж треба подумати.
Останньою краплею для мене став момент, коли її спитали: а Україна, щойно звільнена колонія, взагалі мала ресурси щось знімати на тому ж рівні, що й імперія? Знаєте, що вона відповіла? Заволала: "Ой, та залиште ви в спокої імперію! І взагалі краще її в собі перемагайте!" Ну так, ну так, шукайте всі причини в собі, і в жодному разі не чіпайте колонізатора, котрий з вас всі соки вижирав (чому до того було 15 хвилин етеру присвячено). В цей момент я тупо заволала і вимкнула ролик нахрін. Бо сорян, але коли ходячий заповідник савєцкава патерналізму закликає "пабідіть дракона в сібє", я тупо вибухаю.
Коротше, в мене тепер плюс одна тригерна персона. Зате вона зараз "дуже багато мандрує". Good for her, bitch.
Фух, тепер можна і погоріти.
Коротше, слухала я передачу "Суспільного" про совєцькі фільми. Однією з героїнь там була актриса Віталіна Біблів. І вона мені зробила пригар такий, що я почала на планшет кричати, аж поки не отямилась і не вимкнула її нахрін. Почала вона з того, що їй 44 роки, вона з родини савєцкава ваєннава що стояв під Васильковом, вчилась там у російській школі, і для неї савєцкіє фільми - це спогади про хороші миті з батьками. Ну ок, типаж мені знайомий, в принципі моя мама така ж, тільки старша, та і я оцієї савєцкай культури набралась від ностальгуючих батьків (саме тому зараз від неї сахаюсь, щоб витримати карантин і ментально від'єднатись). Але сама Біблів залишилась глибоко савєцкім чілавєкам, і що найгірше - вона цього не рефлексує, і люто цій рефлексії опирається.
Ось вам кілька дуже красномовних історій. Вона постійно повторює, як багато їздить по Європі, як співпрацює з європейськими театрами, і як же вони далеко від нас знаходяться - тридцять років нам вбогим до них повзти. Тільки щось мадамі навіть не стукає в голову, що частина її безпосередньої роботи як професіонала - це якраз вчитись передовим практикам і переносити їх в український театр, щоб оцей от "тридцятирічний відрив" подолався за п'ять чи менше років. Бо не знаю, як в театрі, а в айтішечці все саме так і працює.
Далі: оця от її старанно плекана савєцкая ностальгія. Леді, вибачайте, але на момент розвалу совка вам було 11 років. Ви маєте ностальгувати за 2 Unlimited, Територією А та фільмами зі Сталлоне, бо тоді саме це вивалювалось та підхоплювалось підлітками. Але ні, ви обрали ностальгію за фільмами рязанова, що з'явились до вашого народження. І часу розділити в своїй голові батьків та маскульт епохи ваших пелюшок у вас було завались.
Далі: питають її, а що робити з бабусями 70+ що вперто дивляться іронії судьби. І вона починає горланити, мовляв, та чого ви до бабусь причепились, і взагалі: що ми всі для них шедеврального зняли? І знаєте, що? Тупо цією фразою моя бабуся пояснювала свою любов до дешевого латинського "мила". Реально: а що ще мені, пенсіонеру, "ця держава" дала? Тільки моїй бабусі в цьому році було б 96. А мадам акторці, повторюсь, 44. І вона має доступ до класичних фільмів типу "Це прекрасне життя", "Біле Різдво", чи "Різдвяні канікули", які гіпотетичній бабці 80+ років залетять на "ура". Але сорян - це ж треба подумати.
Останньою краплею для мене став момент, коли її спитали: а Україна, щойно звільнена колонія, взагалі мала ресурси щось знімати на тому ж рівні, що й імперія? Знаєте, що вона відповіла? Заволала: "Ой, та залиште ви в спокої імперію! І взагалі краще її в собі перемагайте!" Ну так, ну так, шукайте всі причини в собі, і в жодному разі не чіпайте колонізатора, котрий з вас всі соки вижирав (чому до того було 15 хвилин етеру присвячено). В цей момент я тупо заволала і вимкнула ролик нахрін. Бо сорян, але коли ходячий заповідник савєцкава патерналізму закликає "пабідіть дракона в сібє", я тупо вибухаю.
Коротше, в мене тепер плюс одна тригерна персона. Зате вона зараз "дуже багато мандрує". Good for her, bitch.
#history #ukraine
Прийшла на виставку про дари козацької старшини - почалась тривога. Встигла тільки вступне слово прочитати. І от, є в мене питання: чого українські історики та виставкові куратори досі бояться словами через рот говорити, що козацька верхівка поголовно була шляхтою? Чого вони досі допомогають савєцка-расійськаму наративові про відсутність у українців дворянського стану? Що це блін за виплекана травма?
Прийшла на виставку про дари козацької старшини - почалась тривога. Встигла тільки вступне слово прочитати. І от, є в мене питання: чого українські історики та виставкові куратори досі бояться словами через рот говорити, що козацька верхівка поголовно була шляхтою? Чого вони досі допомогають савєцка-расійськаму наративові про відсутність у українців дворянського стану? Що це блін за виплекана травма?