Про Україну більш ніц не казав, але сказав що американці будуть рулити світом.

Кінець промови

Хор

20 січня - день Захисників донецького аеропорту.

Вони - витримали. Не витримав - бетон

Трамп реально сказав, що буде будувати Штати за принципом меритократії?

В Україні ж теж меритократія, хтось казав.

*переобувається в анархопримітивіста*

На цьому моменті всесвітньої історії ми можемо пошизувати🤔

Історія це вже зробила за нас

Залишається тоді що? Правильно - донатити на Айдар!

Все ще потребуємо ваших донатів на ремонт машини для наших Захисників з 4-ї роти Айдару

Загальна сума 150к

Реквізити:

Картка: 4441 1111 2982 1025

Банка: https://send.monobank.ua/jar/47tybYpcUF

Панство!

Дізналися про петицію щодо можливості особам, виключеним з війського обліку, підписувати контракт за згодою бригади: https://petition.president.gov.ua/petition/240596

Чому це потрібно? Це якраз таки про ту правильну інклюзію, коли особи що виключені з військового обліку, добровільно, при згоді бригади, зможуть підписати контраки з зс.
Насправді, тема - годна. Нам потрібно розвивати сфери залучення осіб, що потребують додаткових умов (осіб з інвалідністю) і така петиція є вирішенням. При цьому немає імперативної вимоги, що бригади зобов'язані приймати. Це дозволило б тим, людям, що мають інвалідність, продовжити або розпочати службу, якщо для них є місце з обов'язками, які вони реально можуть виконувати, що дозволяє таким людям бути задіяними. Навіть з моральної точки зору це важливо для багатьох, адже дає надію бути корисним Батьківщині і навіть може мотивувати залишатись в Україні надалі.

Так що... Підписуємо!

У зв’язку з тимчасовим припиненням фінансування США справді багато знайомих проектів почали заявляти про призупинення діяльності або її перехід на платну основу.

Це викликало різні реакції: одні цим фактом вкрай засмучені, інші скоріш раді. Справа в тому, що USAID фінансувало широкий спектр проектів, корисність і доцільність яких – різна. Наприклад, за цією програмою фінансувались і проекти такі як тренінги з домедичної допомоги, деякі програми з перекваліфікації або підвищення навичок, проекти інклюзивності (котрі затребувані у зв’язку з великою кількістю інвалідностей унаслідок війни).

Оскільки наразі йдеться про призупинення програми на 90 днів, а не про остаточну зупинку – казати, що всі проекти вмерли, було б неправдою. Питання в тому – скільки з них і які зможуть пережити цей період, а також – щодо яких буде відновлено фінансування (якщо буде).

Чому це погано?

▪️З грошей USAID виплачувались зарплати. Зараз цих коштів немає. Отже, спеціалісти можуть або продовжити тимчасово працювати на волонтерських засадах, якщо мають фінансову подушку, або повинні йти шукати підробіток в іншому місці. Це впливає на їх витрати та на структуру цих витрат.
За результатами опитування по волонтерці – зниження або зростання доходу – основний фактор, що впливає на донати. Менший дохід – зменшення кількості/суми донатів. Якщо хтось хотів би сказати, що люди, які працювали на грантові кошти – не донатили, то мушу розчарувати – це не так.
▪️Грантові кошти часто розподілялись на програми у малих населених пунктах, тим самим впливаючи на рівень життя. Оскільки перелік програм USAID – доволі широкий, то відсутність у людей зарплат з цих коштів може завдати збитків локальному бізнесу, що у свою чергу призводить до потенційного припинення діяльності та зменшення робочих місць. Зважаючи на те, що багато закладів наразі теж збирають донати на свої монобанки, то і на збори це теж може негативно впливати.
▪️Ще одна проблема – перехід проектів на платну основу або збір донатів на їх власну діяльність. Фактично, ще один тягар, котрий переходить на плечі платників податків: не хочеш, щоб проект, який ти вважаєш важливим, закрився – плати. Щоб продовжувати діяльність – потрібні немалі кошти, а отже, після донатів на підтримку діяльності – залишиться менше вільних коштів, зокрема і з тих, що люди витрачали на допомогу ЗСУ. Збори, якщо чесно, останнім часом і так йдуть вкрай паршиво, тому є сенс поборотися навіть за пару гривень (а конкуренція тепер зросла).

Що можна зробити?

Скоріш за все, якщо ви вже визначились з проектами, які вважаєте важливими, то справді туди задонатите, незалежно від позиції інших. Якщо ж ви скептично ставились до грантових програм, то це шанс внести зміни.
Придивіться ближче до ініціатив, котрі призупиняють діяльність. Раніше ви ніяк не могли на них вплинути, оскільки фінансувались вони не вами. Зараз же у вас є можливість розібратись, які ініціативи узагалі існували на грантові кошти і підтримати саме ті, в яких вбачаєте користь. Таким чином ви можете допомогти їм перебути цей період у 90 днів і бути в живому стані тоді, коли USAID потенційно відновлять. Тобто так, це можливість показати на практиці, які проекти в Україні – життєздатні і взагалі потрібні. Якщо населення готове щось підтримувати самотужки – то це свідчить про затребуваність.

💠У моєму топі підтримки: тренінги з медички, доступна освіта, програми з інклюзивності, направлені на підвищення самостійності осіб з інвалідністю.

Медичка – те, що треба знати і вміти усім, незалежно від місця проживання, віку, соціального статусу тощо.
Освіта – підвищення якості людського капіталу, шанс на здатність до збереження як нації навіть при зменшенні кількості населення (плюс здатність зробити більше, вкладаючи менше, бо працюючи на трьох роботах не дуже є час і мотивація підтримувати демографію)
Програми з інклюзивності – зменшення кількості населення, залежного від держави, коштів платників податків, задіяння людського капіталу, що поки не реалізований

Можете додати до списку, якщо знаєте щось важливе, але не назване тут

Інлюзивність взагалі - цікава штука і неочевидна. У мене от вдома старий совковий ліфт, по якому можна визначити чи він їде - онлі по звуку, бо він може іноді не їхати, коли є світло, а ніяких візуальних показників, що він працює - нема. Як можете зрозуміти, іноді я підіймаюсь додому пішки, бо ліфт не їде надто довго і я починаю думати, що він вмер😅

До речі, додам, чому я толератно ставлюсь до ініціатив, які вирішили запуститись на грантовій основі. USAID, ПРООН, усілякі регіональні програми розвитку (від того ж ЄС, зокрема) - існують в Україні тривалий час. Вірогідність, що програма ось так от різко припиниться, була вкрай мала. З цими програмами співпрацюють не підлітки і студенти - а люди з великим стажем роботи, сама держава, можна сказати. Якщо подивитись на багато заходів, організованих за підтримки Міністерств - там теж буде внизу написано, що реалізовано за сприяння USAID. Тобто це була ініціатива, котру вважали надійною.

Наступне - у нас війна і низкий рівень доходів у людей на базовому рівні. "Середня" зарплата витягується за рахунок обласних центрів (або дуже розвинених локальних центрів) та Києва (якщо статистика групує типу "середня зп по Україні", без відокремлення областей і населених пунктів з особливим статусом). Дуже багато крутих ідей впирається у відсутність грошів. Співпраця з бізнесом для забезпечення фінансової основи - це дуже слушна думка, але з власних спостережень, у малих населених пунктах бізнес почав приходити і розвиватися ПІСЛЯ того, як туди прийшли грантові проекти, бо в людей з'явились кошти, а відповідно - попит на нові типи товарів та послуг.

Гранти дозволяють продемонструвати свою ідею та отримати на неї кошти тут і зараз, а не через 10 років. У нас дуже багато людей не мають власного житла, живуть в орендованих квартирах чи гуртожитках. В основному - це і є молодь, котра генерує ідеї проектів. Якщо немає якогось зовнішнього фінансування - то перед людьми стоїть вибір: накопичувати на дуже добрий соціальний проект, чи накопичувати щоб мати що поїсти і де пожити. І накопичувати на житло таки має більше сенсу, бо поки накопичиш на проект - він може втратити актуальність.

Соціальні проекти взагалі дуже складно вивести на профіт. Часто вони просто жеруть кошти і всьо. Грантодавцям немає фінансової вигоди від них, але такі проекти все одно могли реалізовуватись тому, що надавачі коштів теж мають різні цілі. Так, це може вас здивувати, але є багаті люди, котрі виділяють частину статків виключно з благодійною метою, бо їм хочеться зробити комусь щось добре.

Однак, якщо проект планується як довгостроковий, то залишати його чисто на грантах - не слід. Тож ті проекти, які з'явились років 10 тому і досі не диверсифікували надходження - викликають у мене здивування. Коли подається грантова заявка, то там вказується, як планується зробити проект сталим. Чи зможе він функціонувати без подальших зовнішніх надходжень і якщо так, то через скільки часу. Проекти, котрим 1-3 роки насправді ще не могли вибудувати такі зв'язки, щоб окупитись і стати на самофінансування. За такий період навіть бізнес не окупляється повною мірою. Мені здається, що замінити гранти зв'язками з локальним українським бізнесом, теж не вдалося б, оскільки бізнес сам перебуває в скрутному становищі і не здатен відвалювати величезні суми на зп людям, з чиєї ж, власне, зп сам виживав.

Альтернативи? Ну я бачу напрямок взаємодії з бізнесом для розвитку у напрямку опанування зовнішніх ринків (із залишенням умовних центральних офісів в Україні). Вихід на зовнішні ринки - це залучення більшої кількості капіталу, і можливість виділити більшу суму на українські проекти в Україні та за кордоном. Інша справа, що це потребує дійсно значного залучення зусиль і роботи над людським капіталом, щоб він був на зовнішньому ринку конкурентоспроможним, але при цьому не звалював просто на закордони.

Чи це реально? Ну залежить особисто від кожної людини. В теорії - можливо. На практиці - можливо. Однак, працює на людському бажанні, а не на законодавстві та вказівках суб'єктів владних повноважень