This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Коти не те, чим здаються.
Ви знали, що топові сортирні комедії і топові драматичні серіали сучасності написала одна людина?
Чувак в 37 зняв "Супергеройське кіно", а через 10 років написав/спродюсував "Чорнобиль" (за що отримав 2 Еммі) і запустив "Останні з нас". Також він допомагав із сценарієм "Дюни: Частина 2".
Крейг Мейзін, ітс емейзін.
Чувак в 37 зняв "Супергеройське кіно", а через 10 років написав/спродюсував "Чорнобиль" (за що отримав 2 Еммі) і запустив "Останні з нас". Також він допомагав із сценарієм "Дюни: Частина 2".
Крейг Мейзін, ітс емейзін.
Фільми 2025: Топ-10
(tiktok версія / список в letterboxd)
Цей рік виглядає великонадійним, особливо в порівнянні з попереднім.Принаймні в кіно .
11. Пила 11
10. Еддінгтон (дата невідома)
реж. Арі Астер
Друга поспіль колаба режа з Гоакіном Феніксом, до яких доєднаються Емма Стоун (яка виявляється може зніматись не лише у Лантімоса), Педро Паскаль та Остін Батлер. Поставив би вище, якби не “Бо боїться”, бо боюсь той фільм вийшов доволі абстрактним потоком свідомості. Хоча тут нас теж чекає гримуча суміш жанрів.
9. Людина, що біжить (листопад)
реж. Едгар Райт
Едгар Райт теж має, як на мене, реабілітуватися за претензійний “Останньої ночі в Сохо”. Хоча тут планка висока, фільм за Стівеном Кінгом, що теж рідко вдається вдало. В головній ролі Глен Павелл, такий собі новий Раян Гослінг, у якого було 6 проектів за останні 3 роки.
8. Чорна сумка (13 березня)
реж. Стівен Содерберг
Цілих дві стрічки від працеголика Стівена Содерберга: шпигунська “Чорна сумка” з Кейт Бланшетт та Майклом Фассбендером та “Присутність” — жахастик, знятий з перспективи паранормальної сутності. Режисер продовжує шукати нові форми і робить це на високому рівні.
7. Power ballad (дата невідома)
реж. Джон Карні
Перекладу назви нема і думаю не буде – це маленьке кіно навряд чи до нас потрапить. Але я вкрай раджу подивитись усі 4 фільми Джона Карні, особливо, якщо ви любите музику і у вас є серце.
6. Мудрі хлопці (20 березня)
реж. Баррі Левінсон
Я думав, що Де Ніро вже зав’язав з мафією, але вони затягнули його назад. Та допоки він знімається в гангстерському кіно, на якому я виріс, я буду його дивитись. Тим паче тут він грає аж дві головні ролі, буде така собі отвєтка Тому Гарді. А режисує великий Баррі Левінсон ("Людина дощу"), тому фільм точно має бути краще, ніж та сама “Легенда”.
5. Голий пістолет (1 серпня)
реж. Аківа Шаффер
Це ризикований пік від мене, але я дуже скучив за жанром пародії і сподіваюсь на його відродження. Ребут культової стрічки від штемпа з Lonely Island, який розуміється на гуморі і на планці, на яку він зазіхає. Ліам Нісон, звісно, не Леслі Нільсон (хоча й ініціали ті самі), але ніхто не Леслі Нільсен, крім Леслі Нільсена.
4. Ножі наголо: Wake Up Dead Man (дата невідома - Netflix)
реж. Раян Джонсон
Друга частина саги Раяна Джонсона була відчутно слабше, але в ній був Едвард Нортон. Третя може бути ще слабшою, але там буде Ендрю Скотт, Гленн Клоуз, Кайлі Спейні, Джош Бролін, Міла Куніс, Джеремі Реннер, Джош О’Коннор, Керрі Вашингтон та звісно Деніел Крейг. Слоганом цього фільму має бути “Тут кожен знайде свій краш”.
3. Битва за перехрестя Бактан (серпень)
реж. ПТА
Кожен фільм режисера сам по собі завжди явище, але і каст тут теж байтить. Лео Ді Капріо, Шон Пенн, Бенісіо дель Торо і Реджина Голл, зірка "Дуже страшних кін", яку я б очікував радше в “Голому пістолеті" побачити. Це має бути кримінальна драма, сюжету нема, дати нема, чекаєм.
2. 28 років по тому (19 червня)
реж. Денні Бойл
Фільм, який слава богу не довелося чекати 28 років, а всього 23, якщо рахувати з першої частини. Оригінал став справжнім феноменом і жанру, і кіно загалом – бо одним з перших був знятий на цифру. Ця ж частина буде повністю знята на айфон. Що в принципі не ноу-хау: той самий Содерберг це робив в крутезному трилері “Unsane”, але тим не менш.
1. Мікі 17 (6 березня)
реж. Пон Джун Хо
Цей ультра-мега очікуваний фільм Пон Джун Хо з Робертом Паттінсоном мав вийти ще торік, тому він був і в минулому моєму топі. Але на цей раз у нього буде серйозний конкурент в прокаті, а саме “Песики” з Лесею Нікітюк. Та сподіваюсь ви встигнете потрапити на обидва фільми.
Почесна згадка:
"Аватар: вогонь і попіл"
#кінотоп
(tiktok версія / список в letterboxd)
Цей рік виглядає великонадійним, особливо в порівнянні з попереднім.
11. Пила 11
10. Еддінгтон (дата невідома)
реж. Арі Астер
Друга поспіль колаба режа з Гоакіном Феніксом, до яких доєднаються Емма Стоун (яка виявляється може зніматись не лише у Лантімоса), Педро Паскаль та Остін Батлер. Поставив би вище, якби не “Бо боїться”, бо боюсь той фільм вийшов доволі абстрактним потоком свідомості. Хоча тут нас теж чекає гримуча суміш жанрів.
9. Людина, що біжить (листопад)
реж. Едгар Райт
Едгар Райт теж має, як на мене, реабілітуватися за претензійний “Останньої ночі в Сохо”. Хоча тут планка висока, фільм за Стівеном Кінгом, що теж рідко вдається вдало. В головній ролі Глен Павелл, такий собі новий Раян Гослінг, у якого було 6 проектів за останні 3 роки.
8. Чорна сумка (13 березня)
реж. Стівен Содерберг
Цілих дві стрічки від працеголика Стівена Содерберга: шпигунська “Чорна сумка” з Кейт Бланшетт та Майклом Фассбендером та “Присутність” — жахастик, знятий з перспективи паранормальної сутності. Режисер продовжує шукати нові форми і робить це на високому рівні.
7. Power ballad (дата невідома)
реж. Джон Карні
Перекладу назви нема і думаю не буде – це маленьке кіно навряд чи до нас потрапить. Але я вкрай раджу подивитись усі 4 фільми Джона Карні, особливо, якщо ви любите музику і у вас є серце.
6. Мудрі хлопці (20 березня)
реж. Баррі Левінсон
Я думав, що Де Ніро вже зав’язав з мафією, але вони затягнули його назад. Та допоки він знімається в гангстерському кіно, на якому я виріс, я буду його дивитись. Тим паче тут він грає аж дві головні ролі, буде така собі отвєтка Тому Гарді. А режисує великий Баррі Левінсон ("Людина дощу"), тому фільм точно має бути краще, ніж та сама “Легенда”.
5. Голий пістолет (1 серпня)
реж. Аківа Шаффер
Це ризикований пік від мене, але я дуже скучив за жанром пародії і сподіваюсь на його відродження. Ребут культової стрічки від штемпа з Lonely Island, який розуміється на гуморі і на планці, на яку він зазіхає. Ліам Нісон, звісно, не Леслі Нільсон (хоча й ініціали ті самі), але ніхто не Леслі Нільсен, крім Леслі Нільсена.
4. Ножі наголо: Wake Up Dead Man (дата невідома - Netflix)
реж. Раян Джонсон
Друга частина саги Раяна Джонсона була відчутно слабше, але в ній був Едвард Нортон. Третя може бути ще слабшою, але там буде Ендрю Скотт, Гленн Клоуз, Кайлі Спейні, Джош Бролін, Міла Куніс, Джеремі Реннер, Джош О’Коннор, Керрі Вашингтон та звісно Деніел Крейг. Слоганом цього фільму має бути “Тут кожен знайде свій краш”.
3. Битва за перехрестя Бактан (серпень)
реж. ПТА
Кожен фільм режисера сам по собі завжди явище, але і каст тут теж байтить. Лео Ді Капріо, Шон Пенн, Бенісіо дель Торо і Реджина Голл, зірка "Дуже страшних кін", яку я б очікував радше в “Голому пістолеті" побачити. Це має бути кримінальна драма, сюжету нема, дати нема, чекаєм.
2. 28 років по тому (19 червня)
реж. Денні Бойл
Фільм, який слава богу не довелося чекати 28 років, а всього 23, якщо рахувати з першої частини. Оригінал став справжнім феноменом і жанру, і кіно загалом – бо одним з перших був знятий на цифру. Ця ж частина буде повністю знята на айфон. Що в принципі не ноу-хау: той самий Содерберг це робив в крутезному трилері “Unsane”, але тим не менш.
1. Мікі 17 (6 березня)
реж. Пон Джун Хо
Цей ультра-мега очікуваний фільм Пон Джун Хо з Робертом Паттінсоном мав вийти ще торік, тому він був і в минулому моєму топі. Але на цей раз у нього буде серйозний конкурент в прокаті, а саме “Песики” з Лесею Нікітюк. Та сподіваюсь ви встигнете потрапити на обидва фільми.
Почесна згадка:
"Аватар: вогонь і попіл"
#кінотоп
"Стрічка часу" Катерини Горностай потрапила в основну програму Берлінського кінофестивалю
Це документальне кіно (дізнався, що документалісти не люблять слово "документалка") про навчальний процес в Україні під час війни.
Великий успіх, це допоможе Україні значно більше, ніж якісь фільми штибу "Смерть путіна".
Фестиваль стає улюбленим для режисерки, її "Стоп-земля" також була представлена на ньому. Але тепер це головна програма, в якій їй компанію складе, до прикладу, новий фільм Річарда Лінклейтера.
Берлінале пройде з 13 по 23 лютого 2025 року.
Це документальне кіно (дізнався, що документалісти не люблять слово "документалка") про навчальний процес в Україні під час війни.
Великий успіх, це допоможе Україні значно більше, ніж якісь фільми штибу "Смерть путіна".
Фестиваль стає улюбленим для режисерки, її "Стоп-земля" також була представлена на ньому. Але тепер це головна програма, в якій їй компанію складе, до прикладу, новий фільм Річарда Лінклейтера.
Берлінале пройде з 13 по 23 лютого 2025 року.
“Боб Ділан: Цілковитий незнайомець” (2025): не камінь, що котиться
Завтра в прокат виходить новий фільм Джеймса Менголда, який знімав дуже різні фільмі, але завжди хороші. І цей не став виключенням. Хоча музичних байопіків останнім часом вийшло багацько і жодного видатного серед них не було, цей заслуговує на вашу увагу як мінімум центральною фігурою. Бо до масштаба особистості Ділана серед музичних артистів може дотягнутись хіба що Девід Бові. Саме тому, я вкрай раджу ще подивитись док “Немає шляху назад” (2005) від Мартіна Скорсезе та ігровий “Мене там немає” (2007) Тодда Гейнса, де Ділана грають шість топових акторів.
“Цілковитий незнайомець” же охоплює лише ранній період 1961-1965 років: від приїзда Боббі в Нью-Йорк, де всього за пару років 20-річного хлопця охрестили “голосом покоління” і до його революційного переходу від традиційного фолку до електронного звучання.
Важливо відмітити, що покази у нас будуть лише з субтитрами і це неймовірно чудово – бо лише в оригіналі ви можете повністю насолодитися акторською майстерністю і особливо виконанням Тімоті Шаламе, який взірцево опанував вокал легендарного співака. А пісень у фільмі вдосталь, і ви зможете осягнути геніальність кожної з них, навіть якщо почуєте їх вперше. Всі музичні номери у фільмі записувались наживо на майданчику. До Шаламе я завжди ставився скептично, але після цієї ролі знімаю перед ним свої рейбени. Він сам визнає, що тепер найбільше в кар’єрі він пишається саме цим перфомансом.
Але й усі інші виконавці доводять, що заслуговують тут бути. Едвард Нортон грає співака Піта Сігера, який тоді був флагманом фолку, і робить це настільки майстерно, що вже 4 номінація на Оскар у нього в кишені. Він завжди вмів співати і грати на гітарі, але тут робить це так вогняно, як ніколи раніше, ще й навчився лабати на банджо самого Піта Сігера. Бойд Холдбрук втілює ще одного культового музиканта, Джонні Кеша, хоча до глибин баритону того не дотягує. Зате Моніка Барбаро співає ніби медовими сотами замість слів настільки солодкий голос втіленою нею Джоан Баез. Ель Фаннінг дістається здавалось би невигідна і трохи пасивна роль подружки Ділана, але грає вона її блискуче і останнє слово лишається таки за її персонажкою. Також хочу відзначити Дена Фоглера, кожна секунда хронометражу якого в образі менеджера Альберта Гроссмана – це чисте золото кумедності.
Фільм, без сумніву, зроблено з любов’ю до автора і це відчувається в кожній створеній деталі, яка потрапляє в кадр: від предметів інтер’єру до 45 тисяч людей масовки на концерті. Це працює завдяки гармонії усієї команди: художників-постановників, костюмерів і оператору, який створив таку теплу картинку, яка нагадує безтурботне дитинство. В якій фестиваль в Нью-Порті відчувається, як літній табір, в якому я був і куди я хочу повернутись.
Сам 83-річний Боб Ділан виступив виконавчим продюсером стрічки, але він не показує свою юну тімоті-версію янголом з плоті і крові. Це загублений пацан, в джунглях волосся якого мільйон питань і жодної відповіді. Так, його поезія дійсно божественна і вона сама ллється на папір, але при цьому він не знаходить слів з тими, кого любить.
Неможливо осягнути весь геній цієї людини, і фільм лише веде нас по вершині цього скуйовдженого айсберга. Та він і не котиться каменем, аби охопити все, а навпаки – бере за руку, зупиняє і дає можливість насолодитись магією, на яку спроможна лише музика. Особливо, якщо це музика Боба Ділана.
Оцінка:гуляє з вітром
#шопокіно
Завтра в прокат виходить новий фільм Джеймса Менголда, який знімав дуже різні фільмі, але завжди хороші. І цей не став виключенням. Хоча музичних байопіків останнім часом вийшло багацько і жодного видатного серед них не було, цей заслуговує на вашу увагу як мінімум центральною фігурою. Бо до масштаба особистості Ділана серед музичних артистів може дотягнутись хіба що Девід Бові. Саме тому, я вкрай раджу ще подивитись док “Немає шляху назад” (2005) від Мартіна Скорсезе та ігровий “Мене там немає” (2007) Тодда Гейнса, де Ділана грають шість топових акторів.
“Цілковитий незнайомець” же охоплює лише ранній період 1961-1965 років: від приїзда Боббі в Нью-Йорк, де всього за пару років 20-річного хлопця охрестили “голосом покоління” і до його революційного переходу від традиційного фолку до електронного звучання.
Важливо відмітити, що покази у нас будуть лише з субтитрами і це неймовірно чудово – бо лише в оригіналі ви можете повністю насолодитися акторською майстерністю і особливо виконанням Тімоті Шаламе, який взірцево опанував вокал легендарного співака. А пісень у фільмі вдосталь, і ви зможете осягнути геніальність кожної з них, навіть якщо почуєте їх вперше. Всі музичні номери у фільмі записувались наживо на майданчику. До Шаламе я завжди ставився скептично, але після цієї ролі знімаю перед ним свої рейбени. Він сам визнає, що тепер найбільше в кар’єрі він пишається саме цим перфомансом.
Але й усі інші виконавці доводять, що заслуговують тут бути. Едвард Нортон грає співака Піта Сігера, який тоді був флагманом фолку, і робить це настільки майстерно, що вже 4 номінація на Оскар у нього в кишені. Він завжди вмів співати і грати на гітарі, але тут робить це так вогняно, як ніколи раніше, ще й навчився лабати на банджо самого Піта Сігера. Бойд Холдбрук втілює ще одного культового музиканта, Джонні Кеша, хоча до глибин баритону того не дотягує. Зате Моніка Барбаро співає ніби медовими сотами замість слів настільки солодкий голос втіленою нею Джоан Баез. Ель Фаннінг дістається здавалось би невигідна і трохи пасивна роль подружки Ділана, але грає вона її блискуче і останнє слово лишається таки за її персонажкою. Також хочу відзначити Дена Фоглера, кожна секунда хронометражу якого в образі менеджера Альберта Гроссмана – це чисте золото кумедності.
Фільм, без сумніву, зроблено з любов’ю до автора і це відчувається в кожній створеній деталі, яка потрапляє в кадр: від предметів інтер’єру до 45 тисяч людей масовки на концерті. Це працює завдяки гармонії усієї команди: художників-постановників, костюмерів і оператору, який створив таку теплу картинку, яка нагадує безтурботне дитинство. В якій фестиваль в Нью-Порті відчувається, як літній табір, в якому я був і куди я хочу повернутись.
Сам 83-річний Боб Ділан виступив виконавчим продюсером стрічки, але він не показує свою юну тімоті-версію янголом з плоті і крові. Це загублений пацан, в джунглях волосся якого мільйон питань і жодної відповіді. Так, його поезія дійсно божественна і вона сама ллється на папір, але при цьому він не знаходить слів з тими, кого любить.
Неможливо осягнути весь геній цієї людини, і фільм лише веде нас по вершині цього скуйовдженого айсберга. Та він і не котиться каменем, аби охопити все, а навпаки – бере за руку, зупиняє і дає можливість насолодитись магією, на яку спроможна лише музика. Особливо, якщо це музика Боба Ділана.
Оцінка:
#шопокіно
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
«Порцелянова війна» і Едвард Нортон номіновані на Оскар.