Щодо маркерів національної ідентичності...

Тезово.

1. Поняття «ідентичність» (англ. identity) походить від латинського кореня «idem», що означає «те саме».
2. У цьому первинному сенсі воно використовувалося мислителями Античності та Середньовіччя, які з'ясовували, що робить річ саме цією річчю, відмінною від інших.
3. Ідентичність позначала властивість речей залишатися тими самими, зберігати свою сутність, свою специфіку за всіх змін і перетворення.
4. В українській мові поняттю «ідентичність» відповідає слово «тотожність».
5. В психології «Ідентичність» («тотожність») формується у людини лише у контексті соціальної взаємодії.
6. Людина знаходить «ідентичність» в ході самоприписування себе до певних соціальних груп, що розглядаються як «свої», і самопротиставлення іншим спільностям, усвідомлюваним як «чужі».
7. В результаті зазначених процесів індивід усвідомлює свою приналежність до певного соціального оточення, спільність із ним.
8. В політичній філософії та соціології термін «ідентичність» також активно використовуватися в проблематиці расових, національних та етнічних відмінностей.
9. Національна та культурна «ідентичність» передбачає наявність самототожності у нації чи народності, що дозволяє їм визначити своє місце у світі.
10. Вона формується як усвідомлення подібності у світогляді, цінностях, традиціях та способі життя певної спільності, що передбачає чітке розмежування «свого» та «чужого».
11. Ідентичність фільтрується досвідом поколінь. Ось чому вони можуть існувати лише в межах спільнот, сформованих історією.
12. Ідентичність кожної людини є результатом історичного процесу, позначеного взаємодією культурного та біологічного, що сильно характеризує гомонізацію.
13. Ідентичність набагато більше успадковується, ніж створюється, і навіть якщо вона включає навмисний елемент (наприклад, коли людина намагається виправити свої хиби), вона долучається до історії та генеалогії.
14. Приналежність людини до спільноти розгортається у подвійному напрямку: часовому чи генеалогічному, з одного боку, просторовому чи територіальному, з іншого. Традиційно вона організована навколо чотирьох концентричних кіл.
Це:
· сім'я і дім;
· родина і місцевість;
· етнос і регіон;
· народ і батьківщина.
15. Позбавлення людини одного з цих чотирьох рівнів приналежності, означає ліквідацію її ідентичності.
16 Тому ми сьогодні обороняємо не лише наші землю від загарбників, але й нашу ідентичність та колективну свободу. Саме з цього і складається національний суверенітет.
17. Майбутнє України, не дивлячись на прагнення наших ворогів, залежить від сили її ідентичності - того, що не змінюється і має бути збережено, щоб адаптуватися в нових умовах.
18. І в душі нашого народу є приховані сили. Україна житиме доти, доки цього захочуть українці!

29 січня в середу в Європейському парламенті в Брюсселі відбулася друга конференція Make Europe Great Again (MEGA), організована Партією європейських консерваторів та реформістів (ECR).

В ній взяли участь представники консервативних спільнот багатьох країн.

На порядку денному були наступні доповіді, як

“майбутнє європейської цивілізації – економічний розвиток, культурна ідентичність та справжні фундаментальні цінності, старі та нові виклики в європейському суспільстві, відносини ЄС і США в контексті нової адміністрації Трампа, сhanging Tides or Hybrid War? – нові медіа-канали та їхній вплив на політику та вибори”

та ін.

Перша така конференція відбулася в квітні 2024 року в Бухаресті .

Деталі згодом.

"Заголовки проєктів, на перший погляд звучать нейтрально, але диявол, як відомо, криється в деталях.
Одним із таких пріоритетних напрямків у 2025му, вочевидь, слід вважати, мігрантську інтернаціоналізацію України посиленими темпами. За рахунок прибулих із Африки, Близького Сходу та Латинської Америки" - Global Village Home.
Стаття та повний список тих, хто будуть розширювати українцям "глобальні горизонти" за кошти Сороса - в першому коментарі

Як заявив спецпредставник Трампа з питань України та росії Кіт Келлог заявив в інтерв'ю Reuters, що українські президентські та парламентські вибори, призупинені під час війни потрібно провести.

«Більшість демократичних країн проводять вибори під час війни. Я вважаю, що це важливо»

, — сказав Келлог.
А це означає, що переможець буде відповідальним за переговори з москвою

124 роки від дня народження Валер’яна Підмогильного – одного з найвидатніших прозаїків українського «Розстріляного відродження».

Третього листопада 1937 року, до двадцятилітнього ювілею "Октябрськой революции", розстріляний разом з Миколою Зеровим, Валер'яном Поліщуком, Григорієм Епіком, Лесем Курбасом, Миколою Кулішем, Мирославом Ірчаном, Юліаном Шполою та ін.

У творчому доробку Підмогильного – переклади творів Анатоля Франса, Бальзака, Мопассана, Стендаля, Гельвеція, Вольтера, Дідро, Альфонса Доде, Проспера Меріме, Гюстава Флобера, Віктора Гюґо, Жоржа Дюамеля, які за своєю стилістичною точністю та мовною віртуозністю і досі вважаються неперевершеними.

Серед оповідань, повістей, романів Підмогильного окреме місце займає роман «Місто», - одна із знакових книг минулого століття.

Роман «Місто» з'явився на світ в 1928 році. Він написаний в модерністській стилістиці з використанням деяких моделей французького роману XIX ст. (щось на кшталт роману Мопассана «Милий друг»).

У романі «Місто», вперше від традиційної селянської соціальної тематики, акцент переноситься на урбаністичну проблематику, порушуються філософські питання буття, аналізується психіка героїв, а конфлікт розгортається між людьми з різними світоглядами. Тому роман «Місто» по праву вважається першим урбаністичним романом в українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді.

Обов'язково прочитайте.

Тільки-но досяг єдності зі Всесвітом, а вже знову понеділок і треба йти займатися справами.
Всім доброго ранку та продуктивного тижня!

3 лютого 1929 року на Першому Конгресі Українських Націоналістів у Відні було створено Організацію Українських Націоналістів, яка об’єднала різні націоналістичні групи і організації в одну українську підпільну визвольну організацію на чолі з полковником Євгеном Коновальцем.

Внаслідок чого в українській історії постала безпрецедентна політична структура...

Детально ті події, в своїй книзі "Становлення ОУН", описує Зиновій Книш ("Ренс"):

Зразу ж після ліквідації USAID Трампа взявся за Міністерство освіти США..
Останнє звинувачують у нав'язуванні расово-гендерного порядку денного в американських школах та коледжах, залежних від урядових грантів.
Міністерство ліквідують, чиновників звільнять, а їхні повноваження віддадуть на рівень штатів.
Трамп знайшов спосіб дкмонтажу державних органів в обхід Конгресу. Їх просто піддають "оптимізації" та поєднують з іншими структурами. Наприклад, той же USAID влили в систему Держдепартаменту.
Доречі, щодо USAID. Прес-секретар Трампа Левітт у своєму виступі розповіла про те, як агентство з міжнародного розвитку витрачало кошти на дивні проекти:

1,5 мільйона доларів на просування рівності та інклюзивності на робочих місцях у Сербії;
70 тисяч доларів на постановку мюзиклу про рівність в Ірландії;
47 тисяч на створення транс-опери у Колумбії;
32 тисячі на розробку трансгендерного коміксу в Перу.

Тому буде проведено розслідування щодо шахрайств, марнотратств та зловживань.
Маю надію по Україні також.

Політика захисту національної спадщини
(про консервативне прочитання капіталу)

Особистий капітал, який ми отримуємо від наших батьків та який передаємо нашим дітям, належить не тільки нам, а й нашому роду.

І це визначає економічну суб’єктність людини – її здатність на примноження та передачі отриманої спадщини своїм нащадкам.

Якщо ж розглянути отримання спадкового капіталу в масштабі не родинному, а національному – то ми повинні задати два питання:

Чи маємо ми відношення до того національного капіталу, що був здобутий попередніми поколіннями?
Якщо так – то чи можемо ми стверджувати, що цей капітал на сьогодні належить нам чи він є узурпований?

Відповідь на питання захисту національного спадкового капіталу може дати консервативний підхід до даної проблеми.

Ані лібералізм, ані марксизм не можуть не тільки адекватно вирішити це завдання, а й навіть поставити це питання на порядок денний.

Оскільки лібералізм є, переважно, філософією приватного капіталу, а марксизм, в першу чергу переймається працею, ніж спадщиною.

Звичайно, що як у лібералізму, так і у марксизму є свої вимоги до влади.

У лібералів це: «ми платимо податки, відповідно, ми можемо питати з тих, хто ними розпоряджається».

У марксистів цю роль відіграє додаткова вартість: «влада, як агент капіталу живе за рахунок додаткового продукту, створеного нашою працею».

У консерваторів ж вимога до влади полягає в іншому: «влада розпоряджається нашою спільною національною спадщиною – або напряму, або визначає правила її використання».

Кожна з цих підстав безумовно важлива.
Однак в сьогоднішніх умовах перші дві з них або несуттєві, або фіктивні.

Ми виставляємо свій рахунок сьогоднішній владі не тому, що ми є платниками податків. І не тому, що ми є трудівниками.

Бо корінь проблеми полягає не в тому, що сьогоднішня влада стягує з нас податки чи експлуатує нашу працю, а в тому, що вона через свою олігархічну природу узурпує суспільний капітал, який включає не тільки уречевлену працю наших пращурів, а й нашу землю з її надрами.

Тому завданням консерватизму є захист, від обмеженого кола осіб, нашого національного спадкового капіталу, як основи загальної свободи.

P. S. До речі, це безпосередньо стосується і нематеріального капіталу, отриманого нами в спадщину – нашої культури.

Виявляється, що крім трансгендерної опери в Колумбії або створення «персоналізованих контрацептивів», друку контрацептивів на 3D-принтерах, контролю народжуваності, пропаганді зміни статі та підтримки сексменшин, про які розповів сайт адміністрації Трампа, USAID фінансувало організації, пов'язані з Джорджем Соросом.

Документ під назвою « Рекомендації щодо програми малих грантів Комісії з питань демократії » показує, що заявки на отримання грантів є частиною програми, яку Держдепартамент проводить у Східній Європі та країнах Балтії під назвою «Малі гранти з питань демократії».

Кошти американських платників податків були спрямовані до фондів Сороса «Відкрите суспільство», які, в свою чергу, фінансували лівацькі некомерційні організації.

Невдовзі ми дізнаємося - хто, скільки та на що саме отримував кошти в Україні.

Кошти від Сороса для українських мас-медія на просування лівацької ідеології. Читати.

Світлій пам'яті дяді Толі.
Вже 25 років, як немає з нами Анатолія Лупиноса ...

«Під скрес Московської руїни,
Під лицемірство каяття
Моя повстане Україна
До віковічного буття».

Вихід США із “Ради ООН з прав людини” для когось здалося майже кінцем світа...

Але, що то за права та яку людину вони захищали?

Для початку - історичний екскурс.

Відпочатково право визначалося як співвідношення справедливості та рівності - воно було нерозривно пов'язано з поняттям відносин, - що та кому має належати у рамках відносин між людьми. Це об'єктивне право.

Інша концепція права (у суб'єктивному сенсі), коли право перестало бути лише відносинами, а стало ще атрибутом індивідуальної природи людини, з'явилося нещодавно - в Новий Час. Зумовлено це було з підняттям класу буржуазії, цінності якої були протилежні як аристократичним, так і народним цінностям.
Це і стало основою ліберальною ідеології, спотвореної в ХХІ столітті лівацьким божевіллям.

Базується вона на тому, що кожна людина має індивідуальні “природні права”, обумовлені самою людської природою.
Але визначати цю “людську природу” та похідні від неї права - ліберальна ідеологія бере на себе, згідно власного бачення, цілком заперечуючи інші.

Яке це бачення? Лібералізм базується на антропологічній доктрині індивідуалістичного типу, яка розглядає людину як істоту фундаментально несоціальну.

Відповідно до цього бачення індивід сам для себе є джерелом своїх особистих прав, згідно яких він вільно діє з власного розрахунку та особистого інтересу.

І ось ця характерна для лібералізму риса людини є прямо ворожою колективної ідентичності.

Тому лібералізм історично прагне забрати в людини всі структури, до яких вона належить - сім’я, нація, батьківщина, громада та ін. Сьогодні це - стать та біологічний вид.

Відповідно суспільне життя тепер є справою індивідуальних рішень та зацікавленого вибору кожного.

Таким чином індивід перебуває у стані “війни”, яка відбувається з іншими індивідами (оскільки останні наділені тими ж самими правами), і в такий спосіб, суспільство перетворюється на поле конкуренції, де кожен інший - завжди потенційний конкурент.

Це особливо проглядається у соціальному дарвінізмі, як основі лібералізму.

З цього виходить, що цінності чи норми моралі, які неможливо звести до якогось розрахунку, стають неіснуючими.

В цьому контексті відношення людини до суспільства розглядається лібералізмом не в тому, що така її природа, а тому, що в цьому полягає її вигода. А якщо вигоди немає, то індивід може (принаймні теоретично) розірвати відносини з суспільством та його нормами.

І в цьому розриві, з їх точки зору, індивід найкраще демонструє свою свободу.

Це раніше свобода розумілася насамперед як можливість брати участь у громадському житті. Для ліберального індивіда свобода полягає головним чином можливості від цього життя ухилятися. Ось чому ліберали завжди прагнуть дати свободі визначення, як “свободи від”.

Таким чином, поширення лібералізму історично йшло пліч-о-пліч з руйнуванням колективних структур та людської солідарності.

А це потребувало юридичних процедур “захисту прав людини”. Адже вони чудово пам’ятають визначення Маркса, що “право є лише волею правлячого класу, зведеного до закону”.

N.B. Звичайно лібералізм має багато різних, а часом і суперечливих трактувань. Проте вони мають спільні точки дотику - в антропологічній доктрині індивідуалістичного типу та соціал-дарвінізмі.

Далі буде...

Освітяни обговорюють Комунікаційну стратегію МОН щодо реформи вищої освіти, яка ніде не публікувалася.
Цікавий документ, спікери цікаві, автор цікавий.

Британія офіційно скликала "Рамштайн".

Сполучені Штати вперше не головуватимуть на засіданні формату "Рамштайн" - Велика Британія офіційно підтвердила, що вона скликає зустріч, яка відбудеться 12 лютого.

Вперше Контактну групу з питань оборони України очолить міністр оборони Великої Британії Джон Гілі.

114 років тому в цей день в маленькому містечку Тампіко, штат Іллінойс, народилася дуже гарна людина - 40-й Президент Сполучених Штатів Америки Рональд Вілсон Рейґан (1911-2004 рр).
Для мене запам'яталися пов'язані з ним слова "рейґаноміка" та "імперія зла".
А чим вам запам'ятався Рональд Рейґан?