У цей день буде сказано багато пафосних фраз, але хочеться також сказати по-людськи і по-простому: ніфіга собі ви круті. На гарматах, в бліндажах, в стабіках, в штабах, за пультами, за компами, за кермом. Найкрутіші у світі. Вітаю вас. Вертайтесь, будь ласка, живими і здоровими 🫂

Норм скаталися в тур.
Дякуємо всім, хто купував квитки і донатив 🖤

Серйозна людина зі світу шоу-бізу

Це радісне соло на казу – на честь того, що 1500+ охуєнних людей не їбануло сьогодні в одному місці яким-небудь кінжалом 😁😁😁

Дожив до моменту, коли завтра є два поховання на різних цвинтарях на один час і можна обирати, куди піти.
Раніше так з концертами було.

Сім років і кілька кілограм тому ми в цей день грали на розігріві у Кінг Д'юда. Тоді нам здавалося, що ми дірвалися до однієї сцени із недосяжною зіркою. А тепер у нас на спотіфай стільки ж слухачів, як у нього, а на ютубі навіть більше. Все це дуже дивно 👀

But since it falls into my lot,
that I should rise and you should not –
I gently rise and softly call:
Goodnight, and joy be with you all!
😢

Thanx to Baldra for video

Я знаю купу військових, які не отримали дуже заслужених нагород. Знаю волонтерів, які пашуть, як прокляті, і не отримали жодної подяки. Та і звісно, всі нормальні люди працюють на результат, а не для подяки чи медалі.
Проте я не можу заперечувати, що подяка має значення. Вона пипець як мотивує. Хай це грамота на шматочку картону, хай алюмінієва медаль за три копійки. Але визнання того, що ти старався, і це має вагу і значення для інших – безцінне.
Багато хто лає Третю Штурмову за те, що вони розпіарені, надто медійні тощо. Ну так, грамотна медійність і правильна робота піар-відділу має результат, з такими підрозділами хочеться працювати набагато більше, ніж із тими, хто тобі не те, що якусь подяку – простий фотозвіт ніколи не вишле (якщо що, мова не про маленькі підрозділи моїх друзів і близьких – їм, звісно, нічого не треба слати, бо найвища винагорода то їхня ефективність і їхнє життя-здоров'я). Коротше, гладьте своїх волонтерів і донатерів, це їх мотивує не повзти в помиральну яму, а їбашити далі на перемогу.
Не знаю, наскільки заслужено прям аж табличку таку отримати від Трійки, але це збіса приємно.

Соня – втілення фрази "нормально роби, нормально буде". Коли ми їздимо в тур із Файним, вона найчастіше є нашою тур-менеджеркою. Це означає, що вона відповідальна за те, щоб ми сіли на потяг/в автобус, поїли, поспали, не обпісялися, мали витерті носи, були в шапці, не застудилися і пили водичку на сцені.
Мені доводилося працювати із великою кількістю тур-менеджерів, і більшість із них була... ок. Вони старалися, робили все правильно, деякі косячили, у деяких все було чітко.
Але Соня це окремий випадок. Якимось дивним чином вона встигає все й одразу, тримає в голові купу фактів (наприклад, хто яку каву п'є, кому неможна молока, о котрій на локації будуть волонтери, який у нас вагон і купе, такого плану). Вона турбується про нас, як про своїх дітей, притому, що їй щось типу 24 роки чи біля того. Я мало знаю стільки привітних і позитивних людей, водночас пробивних і цілеспрямованих.
З жахом думаю, що рано чи пізно Соня завдяки своїм талантам стане якимось директором чи великим начальником і не буде більше нас возити в тури і витирати нам носи 😭 але буду дуже радіти, що у неї все вийшло, бо вона таке сонечко і заслуговує на найкраще.
А ще у неї чудовий тернопільський прононс і лексика, завдяки чому мій словник збагатився словами на кшталт "зашпортатися".
Маю також визнати, що наявність поруч у турі людей типу Соні дуже розбещує і робить із тебе one brain cell амебу, тому що ти просто перестаєш думати і бути дорослою самостійною людиною, натомість відчуваєш себе клієнтом молодшої групи дитсадочка, якого вихователька водить скрізь за ручку. Проте завдяки цьому якість виступів помітно зростає, бо є ресурс сфокусуватися на класному перформансі, знаючи, що все інше вже продумано та організовано.
Якби в нашій країні таких Сонь було хоча б 5%, думаю, ми б давно виграли війну, побудували би в кремлі АТБ, обігнали Голівуд і запустили в космос власну ракету поперед Ілона Маска.
Просто хотілося поділитися тим, які іноді трапляються класні люди по життю.

++ Ворнінг, в тексті є спойлери по Аркейну++
Хороша історія містить в собі магію меду поезії, і саме тому торкається серця. Коли ми дивимося мультик, серіал чи фентезі-фільм, ми ж однозначно знаємо, що персонажі несправжні, що їхні долі і страждання чи радості вигадані, а самі вони актори або навіть просто пікселі на екрані.
Чому ж тоді коли я слухаю саундтрек до Аркейну, у мене стискається серце? Бо люди, що його створювали, ретельно помазали все медом поезії. Я викупаю, що це професіоналізм, математика, маркетинг, нейропсихологія, що спеціальна команда сидить і вираховує, яким кольором зробити очі персонажу, і на якій секунді запустити саундтрек, щоб всі заплакали. Але я так думаю, що якщо нема таланту у команди творців, то ніяка математика не допоможе – є купа добре зроблених, але пласких і прісних творів. В Аркейні я абсолютно чітко як досвідчений сценарист з рекламно-кліповим досвідом бачу всю технологію і логіку створення. Але коли Джінкс стріляє з акуло-пушки під співи Стінга, або коли Екко і Паудер танцюють під Стромае, у мене зводить горло і я відчуваю цілком реальний біль. Мед поезії тече по глибоко схованим власним ранам і пече їх, водночас роблячи тобі солодко й тепло.

Власне трек

Знову зранку бомбанув мене фейсбук.
Відео: жінка-військова заходить в квартиру, видно, що зі служби, до неї біжить маленька донька. Жінка плаче, дитина не відпускає маму.
З посту під відео зрозуміло, що жінка дронщиця, що служить в бригаді "Хижак" (патрульна поліція) і що у неї 5 дітей.
У коментарях просто пир духа. "Нафіг лишила п'ять дітей і пішла грати в героїню?", "Дивіться, яка в неї крута квартира, це вона наворувала в поліції і тепер ще й пішла заробляти на війні". "Цим відео влада перевіряє реакцію народу на примусову мобілізацію жінок! Україну хочуть зачистити від людей!“

Насправді нормальних адекватних коментарів більше, але і цих прям дофіга, і це вочевидь не боти, а простий наш богообраний нарід.

Терміново треба назад у бульбашку і задраїти всі люки.

Мої відчуття по Сирії.
З одного боку, чистий жах після кадрів із в'язниці Седная.
З іншого, злобна радість від думки про те, як із ситуації очкує Хуйло.
На його очах інший тиранічний режим впав, причому тоді, коли вже ніхто на то у світі особливо не сподівався. Але повстанці змогли, попри підтримку іншого диктатора. І кореш Хуйла був змушений з ганьбою тікати і шукати прихисток. А де в аналогічній ситуації його зможе знайти сам путін? В КНДР?
Я думаю, в момент падіння режиму Асада старе хуйлове очко трошки зробило жим-жим. Виявилося, що можна звалити тирана і відкрити всі його жахливі в'язниці, на весь світ продемонструвавши, на чому тримається удавана "велич".
Мрію, щоб російські в'язниці із нашими бранцями відкрилися якнайшвидше.

Бойовому побратиму дуже потрібна кров
Група 1 -
Можливо це врятує йому ногу.

Киів
Микола координатор +380 93 400 41 17


@ginger114

Цікаво, це тільки у мене так чи це масове явище поваленої імунки внаслідок трьох років постійного стресу? Я хворію майже нон-стоп, за рік це вже десь сьомий чи восьмий раз. При цьому я вважайте що зожник, не бухаю, не курю, їм всякі вітаміни і корисну їжу. Але ж це якась жесть, постійно якісь грві, кашель, горло, і так по колу з перервами на пару тижнів. Може просто навколо ходить якесь розмаїття різних бацил і я ними всіма по черзі хворію? Може треба піти свічку в церкву поставити? Може це москальські шпіони мене труять "новичком"? Гадки не маю, але цей дебільний стан істоти із соплів та хрипів мене відверто дістав. Я зазвичай хворію раз, ну максимум два рази на рік. А в цьому році легше порахувати місяці, коли не було режиму бацили. Через це я не можу ходити нормально по-людськи в гості чи до себе запрошувати. А всі концерти проходять на якихось кінських дозах ліків, щоб просто виповзти на сцену і щось просипіти в мікрофон.
Окремо обідно, що це в більшості випадків навіть не якась повноцінна шняга типу корони чи грипу з температурою і галюнами від лихоманки, яким перехворів і молодець. А просто нудний затяжний нежить, якому не видно кінця.
Пипець якийсь, злить неймовірно.