Без особистого лідерства в цій системі, без окремих інноваторів, що випереджають систему, буде складно витримати гонку технологій із Росією. Тому ми будемо й надалі заохочувати особисте лідерство та інновації.
Вчора на фронті ми говорили з командирами бригад, зокрема, про дрони та інновації.
Бригадам треба більше власних коштів для того, щоб самостійно забезпечувати себе дронами. І це варто підтримати. Ми збільшимо прямі кошти до бригад.

Значну кількість дронів дає держава. Значну кількість дронів дають волонтери.
Але самі бригади часто бувають іще швидшими у визначенні та заповненні потреб.
І звертаюся до командирів усіх рівнів у наших Силах оборони й безпеки України: обовʼязково дослухайтесь до інноваційних пропозицій підлеглих, бережіть тих, хто впроваджує технології, і поширюйте досвід найкращих рот і батальйонів у бригадах.

Україна вже робить максимум, щоб наростити власне виробництво гармат та артилерійських снарядів і виробництво у співпраці з партнерами. Цього року ми вже виробили більш ніж 2,5 мільйона мінометних пострілів і снарядів до артилерії калібрів від 60 до 155 міліметрів. Нарощуємо це виробництво.

Так само нарощуємо все, що стосується дронів.
Наступного року Україна виробить як мінімум 30 тисяч далекобійних дронів.
Поставлене завдання зробити щонайменше 3 тисячі крилатих ракет і ракет-дронів.
Так само, як і в цьому році, в наступному ми повністю виконаємо цілі щодо виробництва й постачання всіх інших типів дронів.
Наші воїни вже забезпечують збиття російських розвідувальних дронів за допомогою наших FPV. Продовжуємо шукати рішення для збиття «шахедів» за допомогою FPV.

Щодо ракетної програми багато хто вже запам’ятав українські «нептуни».
Але ми зробили ще «довгі нептуни». Вже сама назва свідчить про завдання. І вже є перші ураження.
Я пишаюся нашими українськими розробниками та виробниками ракет.

Фактично щомісяця я стараюсь відвідувати наші оборонні підприємства. Ми не поширюємо цю інформацію в деталях. Зрозуміло, що це закриті об’єкти.
Але на кожному такому обʼєкті – і я хочу, щоб ви про це знали – я дякую працівникам від імені всіх українців та українок, усього нашого народу.
Це люди, які будують не просто ракети й дрони, створюють не просто снаряди чи техніку.

Українська зброя – це одна з основ української незалежності.
Але одним лише нарощуванням виробництва ми не можемо обійтися.
Нам потрібно випереджати Росію в технологіях. Зараз часто ми шукаємо відповіді на їхні технологічні рішення. Потрібно, щоб вони шукали відповіді на наші технологічні рішення.

Саме це є головною ідеологією пункту «Зброя» у Плані стійкості.
Заради цього в Україні впроваджується формат технологічної Ставки.
У цьому форматі на регулярній основі будемо збирати найкращих фахівців та найкорисніші технологічні ідеї. Перше засідання технологічної Ставки відбудеться на початку грудня.
Саме міцний оборонно-промисловий комплекс України здатен забезпечити Україні самостійність у виборі військової стратегії.

Реалізація воєнних пунктів Плану перемоги та відповідних пунктів Плану стійкості забезпечить реальне стратегічне стримування Росії. Навіть без ядерної зброї ми можемо знайти конвенційні інструменти стримування.
Наша зброя завжди буде нам першим гарантом.
Ми готуємо для цього надійну фінансову основу. Ми спрямовуємо власні інвестиції у виробництво зброї та залучаємо партнерів.

Сьогодні, після цього засідання, я зустрінуся з Прем’єр-міністром Данії Метте Фредеріксен. Вона прибула з візитом в Україну. Щоб підтримати нас у такий день – тисячний день повномасштабної війни. І щоб знову збільшити нашу співпрацю.
Данія стала одним із найнадійніших оборонних партнерів України. Ми всі вдячні Метте за це.
Завдяки данській моделі в український ОПК вже залучено понад 1 мільярд доларів від країн-партнерів. Нещодавно до них приєдналася Норвегія. І маємо відкрити наш ОПК для повноцінної співпраці з партнерами.

Якщо разом із Британією чи Америкою ми здатні виробити тисячі одиниць ракет на рік, значить, потрібен цей партнер навіть у державній частині ОПК. Ми залучили понад 40 іноземних оборонних компаній до роботи в Україні. У сфері ОПК працюють більш ніж 600 вітчизняних компаній, які загалом забезпечують 300 тисяч робочих місць. Це все – історичне досягнення України.

Так само всі ми маємо бути вдячними кожному українському підприємцю, усім, хто зберігає та створює робочі місця в усіх галузях української економіки.
Попри всі складнощі війни українська економіка зберігає базову стійкість. І потребує нової економічної політики нашої держави. Політики, яка буде базуватися на кількох ключових речах.

Максимальна підтримка українського підприємництва, локалізації та виробництва в Україні. Потрібне розширення доступу українських виробників до ринку публічних закупівель – усе, що можна виробляти в Україні, має вироблятися в Україні та закуповуватись в українських виробників. Потрібне дієве страхування військових ризиків. Потрібні послідовна дерегуляція та захист свободи підприємництва, які знайдуть своє відображення економічним зростанням. Потрібне поступове зменшення частки перерозподілу ВВП державою.

Безпека ведення бізнесу та зниження тиску на бізнес від усіх державних інституцій, які контролюють діяльність інших, а не самі створюють додану вартість. Сприятливість української юрисдикції та залучення інвестицій невіддільні від захищеності кожного «білого» бізнесу в Україні.

Чесність у відносинах між державою та бізнесом. Ми зацікавлені у максимальній і легальній зайнятості в Україні. В детінізації. І ми розуміємо, що цього не можна досягти лише силовими заходами. Потрібен стимул для детінізації, а не новий тиск. Потрібна довіра та якісне, не надмірне регулювання державою суспільних відносин.

Саме така економічна політика може привести Україну до стійкого економічного зростання, достатнього рівня забезпеченості оборонних потреб України та збереження людського капіталу завдяки тому, що українці зможуть реалізовувати в Україні себе та свої прагнення. Без сильної економіки цього не буде. А сильної економіки не буде без поваги до підприємництва та підприємців.
Тому фактично йдеться не просто про рішення щодо економіки. Йдеться про рішення щодо майбутнього.

Іншою стороною економічної сили для України є здатність держави виконувати свої зобов’язання, передусім соціальні, завдяки податкам і зборам. І в цьому теж варто бути чіткими. Саме внутрішнім ресурсом ми забезпечуємо наші Сили оборони й безпеки України. Тому сплачені податки – це зарплати воїнів.
І хоч зараз, у час війни, ми з об’єктивних причин не забезпечуємо себе самі необхідним фінансуванням на сто відсотків, все ж ми змогли гарантувати на цей і наступний роки повне фінансове забезпечення.

Ризиків для Сил оборони й безпеки України через фінансування немає. У цьому році і в наступному. Незалежно від політичної турбулентності будь-де у світі. Всі зарплати та пенсії в Україні будуть виплачені згідно із законом.

Маємо пакет зимової підтримки для людей.
В березні 2025-го, як щороку, відбудеться індексація пенсій на рівень інфляції.
У наступному році передбачаємо розширення державних програм підтримки бізнесу та споживачів.

Програма «5-7-9» минулого року стала фактично єдиним джерелом доступних кредитів для бізнесу. Цього року уряд почав переорієнтовувати її на інвестиційні цілі.
Понад тисячу українських виробників купили нове обладнання завдяки грантовій програмі підтримки переробної промисловості.