Спойлерний переказ «Crusade: Nachmund Gauntlet» – частина п'ята, війна ангелів.

– Целестіна та Гааркен кинулися один одному назустріч, кожен прорубаючись крізь ворожі війська. Жива Свята зазнала потужного удару та з кров'ю на вустах відлетіла вбік. Поки вона намагалася відновити рівновагу, а позаду наближався Гааркен, їй відкрилася повна картина битви. Позиції сестер тріщали – так, мучеництво стало би для них в радість, але назрівала справжнісінька бійня.

– Перш ніж Гааркен встиг завдати нового удару, Целестіна відступила та помчала вниз, до позицій посестер. Вона поклялася, що зрадницький лідер загине, але спочатку треба врятувати Ер'юту та сестер від неминучої загибелі.

– Гааркен розраховував на впертість сестер. Він знав, що вони битимуться до смерті. Це давало йому виправдання для того, щоб кинути на них сили Чорного Легіону кількості, переважаючій загони інших легіонів та банд. Він не сумнівався у їхній відданості Абаддону, але, забезпечивши Чорному Легіону перемогу над столицею, він закріпив за собою честь подарувати цей трофей Магістру Війни.

– Целестіна спустилася до враженої Ер'юти, але замість слів заохочення чи хвали вона натомість дорікнула їй, нагадуючи, що лише Імператор має право судити смерть вірних, а не вони самі. Мучеництво це славетно. Безглузда загибель, втім, є ганебною, адже лише виконує роботу ворога за нього. Своїм завзятим опором Ер'юта ризикувала саме цим. Канонеса палала від приниження та гніву, але розуміла, що слова Целестіни натхненні самим Імператором. Відома своєю непохитністю, Юніт цього разу послухала Целестіну та наказала своїм сестрам відступати, щоб потім битися знову.

– Целестіна залишила невеликий загін сестер як ар'єргард, поки головні сили Ер'юти відступали та з’єднувалися з іншими імперськими підрозділами. Деякі імперські захисники всередині столичного комплексу відмовилися відступати, воліючи змусити зрадників заплатити за кожен клаптик землі й виграти час для втечі своїх побратимів, щоб вони могли продовжити боротьбу в Його ім’я.

– Щоб відволікти зрадників, Юніт атакувала сестрами-ветеранками, і водночас наказала поширити звістку про відступ серед усіх вірних, що ще билися. Столичний комплекс приречено. Лоялісти повинні врятуватися, щоб відплатити ворогу на інших фронтах.

– Вартові Ковенанту відступали під вогнем лицарів Хаосу. Але це не була панічна втеча – це був ретельно спланований маневр, покликаний покарати надмірну самовпевненість єретиків. Щойно лінія лицарів розтяглася, група танків космодесанту відділилася й відкрила вогонь по атакуючих єретиках, а потім вирушила вперед під прикриттям іншого загону бронетехніки. Несподіваний вихор пострілів застав єретиків зненацька, знищив кількох Бойових Псів та повалив дві давні бойові машини.

– Магістр Нардет отримав повідомлення, що імперські сили здійснюють масовий відступ. Якби він був менш досвідченим командиром, то поклав би провину на слабкість смертних союзників – і за провал, і за смерті побратимів. Але він не був дурнем. Він знав, що його союзники постраждали не менше за космодесантників, а можливо, навіть більше.
‎
– Відступ був найрозумнішим рішенням. Виснажені, майже без боєприпасів, Вартові мали перегрупуватися і переозброїтися, перш ніж вирушити на наступне поле бою Санґва Терри.

Спойлерний переказ «Crusade: Nachmund Gauntlet» – частина шоста, фінал.

– Титани Легіо Темпестор не припинили переслідування лицарів Хаосу, але коли побачили демонічні легіони, що вільно плюндрували руїни орбітальних гармат, їхня честь вимагала змусити створінь заплатили за таку зневагу. Титани спрямували свою апокаліптичну вогняну міць на демонів. Коли вогненний шторм розсіявся, стало видно, що більшість демонів практично не зазнали шкоди від нищівного обстрілу. Побачивши перед собою нових смертних ворогів для тортур і кривавої різанини, демони кинулися до Титанів. Заревіли бойові гудки, машини приготувалися до наступу.

– Але їх швидко перевершили кількісно – демони були всюди, нечестивими лезами й чаклунством вони змусили Титанів впасти на коліна, а потім роздирали їхні корпуси в пошуках екіпажів. Ще гірше – лицарі Хаосу відмовилися від гонитви за Вартовими Ковенанту та повернулися, щоб добити Титанів. Вони спробували попередити демонів, аби ті не чіпали їхню законну здобич, але емпіричним істотам було байдуже. Величезний Кровоспраг, махнувши крилами, злетів до Титана-полководця та впився в нього пазурами, жадаючи дістатися до принцепса. Коли демонічна лапа потягнулася до нього, принцепс прокляв чудовисько та перевантажив реактор Титана.

– Гааркен не приєднався до гонитви за лоялістами. З одного боку він мав задоволення отримати Ер'юту як трофей та ризик, що вона відновить опір деінде, з іншого – стратегічну користь від захоплення її командного центру разом із цінними даними та спорядженням, а також славу взяття столиці для Магістра Війни. Останнє здавалося йому набагато важливішим. Він не міг дозволити іншим лордам привласнити собі трофеї. Втім, він наказав механізованим підрозділам Чорного Легіону переслідувати лоялістів. Більшість Повелителів Ночі також кинулися за ними, змагаючись з мисливцями Чорного Легіону в тому, хто швидше знищить втікачів.

– Зрадники легко наздогнали та перемогли б Юніт та її війська, якби не ар'єргард Целестіни. Під прикриттям відступаючих сестер, Жива Свята та її вартові завдавали блискавичних ударів по ворожих лавах. Вона убивала чемпіонів Хаосу в запеклих повітряних дуелях та блокувала кожну спробу оточити імперців. Попри те, що її сили були поступалися кількістю та вогневою міццю, вони дивом утримували зрадників, хоча багато хоробрих лоялістів загинули, а сама Целестіна зазнала тяжких поранень.
‎
– Під захистом винищувачів та бомбардувальників, імперські десантні кораблі невтомно евакуювали армії. Целестіна піднялася на борт останнього бойового корабля, що здіймався в повітря. Перш ніж корабель відірвався від землі, його гармати встигли розірвати на шматки загін скажених єретиків-Астартес. Лише з десяток воїтельок її ар'єргарду пережили битву, але хоч їхні тіла були жахливо скалічені, їхні обличчя сяяли спокоєм і миром. Рука Живої Святої була зламана. Обличчя – обпалене. Кров текла з десятків ран. Але вона стояла, незламна. Імператор свідок, її обов’язок перед цим світом і його захисниками ще не добіг кінця.

У епілозі Гааркен займає командний центр Ер'юти та з допомогою свого виротворця відновлює всі тамтешні дані, які лоялісти намагалися знищити. Він планує використати зв'язок систем одна з одною в Стіні Санктус та замість однієї планети подарувати Абаддону цілий сектор.

Також виявляється, що всі десантники, які отримали від демона знак насправді продали йому свої душі і тепер приречені на вічні муки – ціна за зраду й сумніви у Магістрі Війни та Гааркені. По суті, він просто продав їх Чорр'канові. Нетар оцінив.

Наостанок – адмірал Пріска, яка намагалася дати йому бій раніше, потрапила в полон, і тепер є мутованою масою плоті всередині якогось єретичного пристрою. З її свідомості Гааркен хоче вирвати всі шифри, коди, імена, плани тощо – все, що відкриє йому двері до панування над сектором.