🦾Збір на Mavic 3 для анархіста Хенгіста!

👉 Ми підтримуємо Хенгіста від перших днів повномасштабного вторгнення. Це людина, яка послідовно виступала проти будь-яких форм фашизму та дискримінації — як у мирний час на вулицях Києва, так і після початку вторгнення в донбаських окопах.

💥🎸Наразі Хенгіст служить у загоні «Ватага Bravo-2». Загін складається зі знакових представників української хардкор-сцени, які, об'єднані спільними цінностями, увійшли до роти спеціального призначення снайперів і вогневої підтримки у складі 58-ї ОМПБр.

📡Наша задача — забезпечити Хенгіста дроном Mavic 3 для проведення розвідувальних операцій. І ми дуже розраховуємо на вашу підтримку!


Mavic 3 для штурману FPV-розрахунку🦾🦅

🎯Ціль: 75 000.00 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/7zFwMufbtu

💳Номер картки банки
5375 4112 2141 1619

PayPal:
[email protected]

Ще є питання до курської операції? Там у путіна очко овертона лопнуло

🐶 Українська атлетка Ярослава Магучіх пожертвувала мільйон гривень на допомогу тваринам. Це частина її премії за перемогу в стрибках у висоту на Олімпіаді-2024.

Допомогу отримали організація з порятунку тварин та довкілля UAnimals і чотири притулки.

Ще частину грошей спортсменка обіцяла віддати на ЗСУ й у фонд психологічної підтримки.

▪️ Преміальні за золото на Олімпіаді — $125 тисяч.

@babel

Олімпійська чемпіонка Ярослава Магучіх задонатила патронатній службі «Азову» 500 тисяч гривень на лікування військових із важкими нейротравмами.

Напередодні спортсменка пожертвувала мільйон гривень на допомогу тваринам. Усе це гроші з премії за перемогу в стрибках у висоту на Олімпіаді-2024.

@babel

А я нагадаю, що у 2021 році український твіттер намагався відмінити Ярославу через спільне фото з російською спортсменкою (якій вона, 19-річна, респектувала як видатній атлетці та взірцеві для наслідування)

Корч, куплений на ваші гроші в грудні 2022, згорів від удару ФПВ-дрона. Водію пощастило вискочити на ходу — відбувся відносно легким пораненням. Я вийшов з машини за 15 хвилин до удару. Мораль — засоби РЕБ не дають 100% захисту, навіть якщо закривають кілька популярних частот.

Курський фронт зараз у пріоритеті, але інші нікуди не ділися. На одному з них стримує повзучу навалу ворога наша частина.

Прошу допомогти зі збором на додаткові 3 станції РЕБ, що закриють діапазон у 0,3-0,6 ГГц. Сукупно ми зможемо закрити 0,3-1 ГГц — тобто ОСНОВНІ частоти ФПВ.

💣БАНКА

Ось таким чином має себе репрезентувати українська армія. Важливе відео.

🇺🇦 Збір на авто Mitsubishi L200

Відкриваємо новий важливий збір на автомобіль для нашого хорошого друга Беза.

На початку повномасштабного вторгнення Без став одним із засновників «Колективів Солідарності». І невтомно працював, щоб допомогти військовим.

Вже більше року, як Без сам пішов воювати, і зараз його новоствореному підрозділу потрібна ваша допомога.

Ось що пише Без:

«Вітаю, Я Бєз, анархіст, з початку повномасштабного вторгнення волонтерив для антиавторитарних бійців і бійчинь, а тепер вже більш ніж рік як воюю в рядах Сил Оборони. Зараз я в новоствореному підрозділі протидії ворожим БПЛА. Хоч наша команда й нова, ми вже виконуємо бойові завдання на Донеччині. Але як буває з новими підрозділами, нам багато чого бракує, і в першу чергу – власного авто для роботи. У зв’язку з цим потребуємо Вашої підтримки – допоможіть нам рятувати життя!»

Тож не вагаючись відкриваємо збір на 460 000 гривен, та дуже просимо його підтримати.

🎯Ціль: 460 000.00 ₴

🔗Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/349oybUfYt

💳Номер картки банки
5375 4112 2188 5523

PayPal: [email protected]

Так звучить незалежність 🇺🇦

У зв'язку з постійними інтернет-дискусіями на тему, фашизм у Росії чи комунізм, пропоную наступний тейк: у Росії націонал-більшовизм.

Так, ця ідеологія має прямий зв'язок з усіма трьома тоталітаризмами — фашизмом, нацизмом і сталінізмом.

Як на мене, сьогоднішні російські реалії — втілення вологих снів Едуарда Лімонова. Щоправда, у дещо кошмарному варіанті, як і все, що пробують зробити в цій країні. Самі нацболи при цьому або вбиті, або ув'язнені, або куплені, або у вигнанні.

Політичний режим Росії в 2024 році відповідає нацбольським мріям буквально:

• культ вождя;
• тоталітаризм;
• мілітаризм;
• антизахідництво;
• ультранаціоналізм, за якого «своїм» може стати будь хто, хто падає на коліна перед вождем, говорить і ненавидить російською;
• сталінський марксизм + фашистський корпоратизм;
• вибірковий расизм;
• звірина ненависть до всього українського — за аналогією нацистського антисемітизму.

Так, націонал-більшовизм у політичній компоративістиці ближчий до фашизму, ніж до сталінізму саме завдяки вибору на користь волюнтаризму замість більшовистської покірності. Цей аспект прослідковується і в російському суспільстві, де вождизм спокійно уживається з бунтівництвом.

Такі справи. Але як би ми не характеризували природу російського режиму, він заслуговує якнайшвидшого знищення незалежно від того, вважаємо ми його фашистським, сталінським чи ще якимось.

@penultimate_resort

Товариш висловив критичну ремарку: насправді, "звіриної ненависті до всього українського" в цьому дискурсі немає. Є лише імперська зверхність і знецінювання. Відповідно, інциденти винищення є суто емоційними або терористичними актами, а не ідеологічною боротьбою проти одвічного ворога.

Але будь-які порівняння (включаючи нацистів та євреїв) є умовними. Бо правий і мій товариш, коли каже про поблажливий наратив "старшого брата", і автор тексту, коли бачить в його реалізації тваринну ненависть. Насправді одне не заважає іншому. Бажання навернути нас до руського міру просякнуте щирим насиллям. Це, умовно, реакція традиційної сім'ї Кавказу (Ічкерія, Дагестан) на "розпусне" життя доньки — батьки, родичі, кровинушка, хіба ні? Чи заважає це їм викрадати й вбивати власних дітей? Аж ніяк. Так і тут. Ах ти, братішка, сука така, не бачиш мене родичем, цураєшся, та я тебе в попіл зітру! Послухайте дідусів божих одуванчиків, які після тєлєги про єдіний рускій народ як два пальці переходять на "стерти хохлів з лиця землі".

Тому все складніше.

6 років тому мені поставили діагноз великий депресивний розлад. Це відкриття стало шоком, хоча я декілька років як супроводжував кохану людину на її непростому шляху тими ж стежками. Панічні атаки, тривожка, критична втрата ваги, відсутність сну — я отримав досить густий пакет. Тоді ж я написав свій перший текст на цю тему, а ще через 2 роки вибухнув фрустрацією, бо товариш “втомився від ниття в інтернеті”. Моє життя виявилося наповненим новими подіями: розлучення, лікарні, фарма, терапія, кетамінові сеанси, поступова стабілізація. Ідею кінцевого зцілення я переніс в країну мрій, сфокусувавшись на ремісії.

Але минули роки, і я отримав новий досвід. Раніше я сприймав депресію синтетично — як зовнішнє захворювання, що атакує наче простуда. Я дратувався на тези людей з третім оком, які маркували депресію як певну сигнальну систему і ледь не глорифікували її. Я шукав універсальну хімічну формулу, що пофіксить мій баланс нейромедіаторів. Але серотонінову теорію нині заперечують, а я сам став критичніше відноситися як до соціального середовища, так до і до механізмів функціонування власної психіки.

Сьогодні я усвідомлюю, що обсесивне бажання зближення з коханою людиною, схильність до співзалежних відносин, ідеалізації та таке інше — не моя лірична фіча, а прокляття. Це складне відкриття для людини, яка спостерігала сюжети в кіно, де любов освячувала будь-які їх дії закоханих — і радісно цвірінькала: literally me! Сьогодні мій терапевт каже мені: треба вчитися самості. Не заповнювати діру в собі романтичним ідеалом. І, дійсно, це про ефективні адаптивні стратегії. Іншого виходу, ніж вчитися ним, в сучасному світі просто немає. Але в цьому і полягає проблема.

Як анархіст, я завжди вірив в цінність індивідуального вибору. Колективістські ідеї я пояснював виключно гносеологічно: кооперація ефективніше конкуренції, кожен виграє від залученості в спільне. Але ідеали — все одно свобода та забезпечення власних потреб. Так от, повертаючись до самості. Проблема в тому, що вектор на психологічну самодостатність — вимушений. Чужий для людини. Ми ніколи не жили як атомізовані субʼєкти раніше. Історія людства — це історія взаємодій колективів. Це наша еволюційна стратегія. Навіть нуклеарна сімʼя (мама-папа-я) — це чистий модерн, який палеоконсерватори з похміляя проголосили традицією, тоді як традицією є племʼя. Навіть більш складні інститути, як церква, ґрунтувалися на постійній колективній взаємодії. Недарма священників вважають такими собі психологами по фріпрайсу. Наша психічна система складна, вона потребує регуляції, а її каркас що зараз, що тоді незмінний. Біологічна еволюція не соціальна, вона вимагає десятків тисяч років. І ми, складні примати, схильні до регуляції колективом. Дико писати таке, все моє етичне бунтує, але це історична біг дата. Саме тому, бувши жорстким антипатиком організованих релігій, я наголошую на важливості багатьох їх відкриттів — ритуали створюють відчуття причетності та контролю, поклик до верховного Батька/Матері є виправданим, бо слугує компенсацією нашого екзистенційного жаху. Ліберальна модель взагалі не враховує всього цього. Центристи-подмєчатєлі люблять звинувачувати ультралівих у фантазійному баченні людини, але, по факту, бажана для них економіко-політична система сама будує штучну людину. Істоту, яка проводить години в фокусній відстані 50 см (тоді як приматам було важливо бачити горизонт для захисту від хижаків), в позі, якою людство стало послуговуватися лише 5000 років тому (без біологічної адаптації), що оперує знаковими абстракціями більше, ніж реальними обʼєктами, що сточує дофамінові рецептори об гемблінгові тригери, що перетворює нормальну для тіла глюкозну потребу в наркотичну тягу.

🔽 продовження

🔼 початок

В 1968 році в Німеччині було створено Соціалістичний колектив пацієнтів — обʼєднання пацієнтів та психотерапевтів, які звинувачували в провокації ментальних розладів не індивідуальні життєві події, а хворобливий стан суспільства внаслідок капіталізму. З часом їх заборонили як терористичну організацію, але концепція “антипсихіатрії” залишилася. Я хочу піти далі й оголосити ворогом не лише капіталізм (беззмістовну вірусну сутність, вічний двигун, що перетворює людську працю в самовиправдовувальну “економічну активність”), а й всю нашу технологічну цивілізацію. Friendship ended with cyberanarchism, now anarcho-primitivism is my best friend. Проблема не в прогресі як такому, а в його функціональному поєднанні з суспільними моделями, що користують людину як шматок пластиліну. 

Ми приречені вчитися штучним адаптивним стратегіям в наглухо їбанутому світі. Це як будувати замки на піску: ми перетинаємо пласти тяжкої нафти, щоб дістатися до зелених резервацій, ми заливаємо в очі синє світло, щоб мати можливість раз-двічі на рік вʼїбатися сонячними шотами, ми накидуємо собі ваги серед інших спітнілих тіл, бо не можемо подарувати нашим мʼязам нормальної динаміки.

Я вчуся бути один, бо постапокаліптична реальність уже навколо.

Ну а тепер я поїду крутити педалі.

​Вітаємо нашого редактора Тараса Білоуса з отриманням міжнародної лівої журналістської премії імені Даніеля Сінґера 👏

Від початку повномасштабного вторгнення Тарас долучився до Збройних сил України. Та увесь цей час він також продовжував боротьбу, беручи участь у запеклих дебатах міжнародної лівиці про характер російського вторгнення та підтримку лівими українського спротиву.

Підважуючи кемпістський підхід до міжнародної політики та намагаючись висвітлити український лівий погляд на розгорнуті події та їхні можливі наслідки з позицій міжнародної солідарності пригноблених, Тарас опублікував низку статей:

◼️ «Лист із Києва до західної лівиці».
◼️ «Самовизначення та війна в Україні».
◼️ «Тарас Білоус: не можна спрощувати цю війну до проксі-конфлікту».

І от нещодавно за ще одну свою публікацію «Війна в Україні, міжнародна безпека та ліві» наш редактор отримав міжнародну ліву журналістську премію імені Даніеля Сінґера.

У цій статті, полемізуючи з Сьюзан Воткінс із «The New Left Review», Тарас розвінчує тезу про «війну Росії проти НАТО», висвітлює вплив військових блоків й імперіалізму на низову боротьбу за визволення, а також порушує питання — як може виглядати прогресивна система міжнародної безпеки після 24 лютого 2022 року?

Усі гроші від премії — 10,000$, — Тарас передав волонтерській організації, яка підтримує антиавторитарних військових «Колективи солідарності».

Ще раз вітаємо нашого редактора і друга. А вам усім радимо прочитати його статтю за посиланням.