для гурманів присмаку многоходовочкі

🇺🇦 Привіт!

Ми — антиавторитарні активісти й аеророзвідники ЗСУ, працюємо з 15:00 24 лютого 2022 року. Тоді ми виконали своє перше бойове завдання в інтересах 92 ОМБр. З того часу ми сильно втомилися, але й еволюціонували, зробивши багато корисного, за що і були нагороджені медаллю «За оборону Харкова» та «Золотим хрестом». Медаль за скромність, на жаль, не дочекалися 😁.

Зараз ми виявляємо цілі, які передаємо арті, хаймарсам і далекобійним ударним дронам. Ці цілі зазвичай заховані у тилу противника та прикриті засобами ППО та РЕБ. І якщо з останнім ми справляємося, то втрати від ЗРК у нас значні.

Росіяни не шкодують ракет за 40 тисяч доларів (просто погугліть ракети ЗРК ТОР 2М як приклад і уявіть величезну ракету, що цілить у відносно маленький літачок). Вони не шкодують ракет, бо розуміють, що наша діяльність наносить шкоди на значно більші суми, особливо коли ми знаходимо щось «смачненьке». Ось така математика війни.

Під Соледаром у лютому-березні не було літачкових втрат. Під Бахмутом втратили один літак, у квітні на Куп'янську не втратили жодного. Та цього місяця нам збили 2 «Валькірії» і пошкодили «Орлик» (він повернувся, але поїхав на ремонт). Важкий місяць, хоча й продуктивний!

Тут усе просто та логічно: є цілі - є знищення ворожої техніки.

Тож годі слів, чекаємо ваших інвестицій:
1) у контрбатарейку (бо ворожі гаубичні батареї Д30 дуже-дуже нас не люблять);
2) у куріння в російських логістичних центрах і тилових складах;
3) у розвиток українського оборонпрому, що виготовляє дешеві (відносно) РЕБостійкі літаки.

Зараз ми збираємо 26 000 доларів — сума велика, та віримо, що це можливо.

Разом до перемоги!

🔹Приватбанк
5363542094889293

🔹Монобанк
5375 4112 0691 4447

Банка для збору

💡 PayPal: [email protected]

слоняра 🖤🖤🖤

🌿 Володимир Зеленський закликав до легалізації препаратів на основі медичного канабісу в ході свого виступу в Раді на честь Дня Конституції!

День гарних новин.
Я на швидку руку ознайомився з проектом закону про надання англійській мові статусу мови міжнародного спілкування, тож тезово опишу, що в ньому передбачено:

1. Вимога обовʼязкового володіння англійською мовою для держслужбовців вищих категорій.
2. Дублювання інтернет-представництв (вебсайтів) органів державної влади та навчальних закладів англійською.
3. Дублювання інформації в транспорті та медичних закладах англійською.
4. Обовʼязкове вивчення англійської мови в школах, вищих та середніх навчальних закладах.
5. Фінансування програми вивчення англійської для дорослих (топ!)
6. Демонстрація англомовних фільмів в оригіналі з українськими субтитрами (нарешті!)
7. Загальні речі щодо сприяння використання англійської мови у сфері культури.

Дубляж — це блювотний монстр, що спотворює кінодосвід через 1) втрату сенсів у випадку контекстної гри слів, 2) необхідність адаптовувати семантичний зміст до таймінгу прямої мови, 3) ефект зловісної долини, яку створює розбіжність міміки та слів.

Якби мова йшла виключно про положення щодо сабів, був би сенс говорити, що рішення популістське, адже не пропонує інституційних механізмів адаптації до використання англійської. Але цей законопроект передбачає комплексну державну політику, що інвестує в вивчення та поширення мови. Тому — однозначно гарні новини.

P.S. Окей, опція вибору, мабуть, найкраще рішення. Але зараз її немає, дублювання домінує в просторі комерційного кіно.

А ще це мінімальна повага (і дотичність) до чужої культури, про що часто забувають, тому я за те, щоб і фільмам інших мов теж зробили обов'язкову квоту в кінотеатрах.

Бо я певен, якщо запитати пересічного українця "а ви б хотіли щоб українське кіно за кордоном показували в дубляжі, чи щоб все в оригіналі із субтитрами?", то він обере варіант із субтитрами.

Ще одна важлива ініціатива на шляху до цифрової демократії. Але є проблема. Це інститут прописки реєстрації.

Щоб мати право брати участь у діяльності своєї громади, мені потрібна відповідна реєстрація на проживання. У випадку оренди житла сподіватися на це марно. Чому? Тому що люди отруєні інститутом прописки та мають безліч упереджень до механізму реєстрації. Особливо орендодавці. Так, реєстрація (на відміну від прописки) не наділяє правом на проживання, не кажучи вже про власність. Процедура зняття теж елементарна. Але наше атомізоване суспільство, просякнуте історичною недовірою до бюрократії, на ці уточнення не зважає. На облік ставати треба? Треба. На комунальні платежі впливає? Впливає. "Ну то яка різниця, як це зараз називається? Я чужих людей до свого дому не припишу!".

Ці обмеження змушують владу шукати ситуативні рішення, такі як заявки до ЦНАП про зміну місця голосування на період виборів. Але це системна проблема, бо існує безліч сервісів та моделей, що відштовхуються від реєстрації (мій 10-річний період проживання в Києві все ще не дає мені легальної можливості володіти картою киянина).

Над інститутом реєстрації тяжіє спадщина інституту прописки, що виражається в підвʼязці не до факту проживання (як це має бути), а до права власності (як це є). І поки це питання не вирішено, концепція повсякденної участі громадян в справах своєї громади залишатиметься обмеженою. "Киянин в третьому поколінні" має відчутно більше прав, ніж "понаїхавший". А це, фактично, феодальні політичні категорії.

Б-же, який кайф, я не можу, це просто марожено!

Я впітав суржик з шовковичним соком житомирських вулиць. Я флексив його автентичними вайбами ще до усіх попиток столичних виковиряти общу ідентичність з мавзолеїв та повєстєй минулих лєт. Мої кармани до сіх пор лосняця густими "осьо" та протяжними "карочє".

І кажеться, ніби все це було вчора. Але де би не був - не забуду дім!

Лучі любві і обажанія цим святим людям, що підкинули мене до рідного смт суржик.

🖤🖤🖤

я помню, як мені хотілося ломати їбало снобам, що стібали провінціалів за "експресо". це була навіть не граматична пиха (типу, дойоб за "відсталість" та "безграмостність"), це була класична бравада привілеями від ссаних кімнатних жлобів та столичних хіккі. тому що провінціал пив розчинну каву великими чашками і про цю їбану культуру кофеїнових шотів банально не знав. і як це гівно називається - теж, відповідно, не знав.

те ж саме з суржиком. якщо вам здається, що це від невігластва, тугості чи ще чогось дискримінуючого - чекніть, бляді, свої прівіліджез. це частина культурного простору, густа та гаряча, і ті з нас, хто покинули дім, поїхали до зрусифікованих міст чи, як нині, до обтяжених патріотичним зудом, зберегли цю любов і відчуття справжньої ідентичності, що не доводилось конструювати штучно на уроках літератури

даруйте, сьогодні кровін розійшовся та лютує в коментах)

ти не повіриш, я і радянський монументалізм знаходжу дуже сильним культурним явищем. і багато інших речей, що наповнюють мозаїку такої різної та такої рясної української спадщини

ви просто всі травмовані і екстраполюєте відчуття власної меншовартості на оточуючих. а я людина вільна та відкрита. я не мислю вашими уйобськими категоріями про зашквари ("російським" чи "совєцьким"), мені не близька культура заперечення всього цього єбейшого багажу, який ми накопили за роки буремного національного творення. для вас Україна - це строго затверджені вчорашніми комсомольцями ідеологеми. це відібрані бюрократами глечики та пасторальні пейзажі, що своєю конформною пустотою готові служити будь-якій формальній ідеології.

а я ціную все, що було виплавлено цією землею. в боротьбі, в помилках, в стражданнях - це і є Україна. а ваш музейний експонат - це кадавр, якого ніколи не існувало насправді. ви молитеся мертвому і навʼязуєте свою некрофілію іншим.

так от, ідіть нахуй. Україна значно ширше ваших їбаних шор.