Друзі, як я і обіцяв, в цю суботу зустрінемось в 15:00, будем балакати про найпомітніші жанри кримської традиційної музики. Буде про особливості, характерні для різних частин півострова, про різницю між селом і містом. Перед цим ми говорили про історію інструментальної музики, того в цей раз буде більше про пісні і танці.
Запрошую!

Я нагадую: завтра, в суботу, 15:00 зустрічаємось в зумі (посилання буде зразу перед початком).
Зараз в моїх друзів нема активних зборів, того я приймаю скріни з донатами або на Повернись живим, або на інший збір на ваш вибір.

Для затравки пропоную послухати пісню Aqşamlar oldı про любовні муки (здається через невзаємність). Зверніть увагу, як після сумної пісні в помірному темпі музиканти грають живішу багламу – мелодію-зв'язку. Така зміна настрою – важлива частина традиції.

https://on.soundcloud.com/mGt8LLmcaYGDQtZu5

Добрий день!
Через кілька хвилин починаєм зустріч, от посилання. Я надіюсь, ви вже задонатили 🙂

https://us05web.zoom.us/j/84698537301?pwd=GjocKbc4BSbLubRUdcVFeatRPw5tAl.1

Пробачте, не розрахував, прийшли тролі. Створюю нове посилання, напишіть в приват, я скину.

Дуже, от правда дуже сильний випуск. Слухав і дуже тішився, шо ці всі речі звучать вголос, осмислено.

До речі, знав про пісню Suvuq suv, це довгий ряд куплетів емігрантської журби. Але навіть не знав, шо зараз на місці села – Артек.

https://youtu.be/IJQikanOsI0?si=tnHGIr-ZDDDYrJ0Y

До теми рабів у відомих мандрівників. Вільгельм де Рубрук в 1253-55 роках проїхав з Близького сходу через Крим до Монголії і назад.

Крім інших товаришів в дорозі, з ним був "puer Nicolaus, quam emeram Constantinopoli de nostra eleemosyna" – "хлопець Миколай, якого я купив в Константинополі за нашу милостиню", тобто за гроші, дані королем на дорогу. Пізніше, на Волзі, з усеї групи пропустили далі тільки двох монахів, а інші мусили чекати рік, поки Рубрук вернеться назад. І більше ми нічого про цього Миколая не знаємо.

Цей випадок дивний, бо католицька церква дозволяла рабство, але забороняла тримати за рабів християн. А Миколай – цілком християнське ім'я.

Давайте трохи уважніше глянемо на питання рабства в ренесансу епоху.

🔸 І християнство, і іслам забороняли мати рабів своєї віри (навіть іншої конфесії, навіть секти). Відповідно, приблизно однакова кількість християн була в рабстві в мусульман, і навпаки.
🔸 Якшо хазяї рабів порушували закон, і тримали в себе одновірців, то раби могли подати в суд, і є випадки, коли їх справді звільняли.
🔸 Навернення рабів в віру могло б зламати цю систему. Але це економічно невигідно. В італійських судах раб, хрищений вже в неволі все одно лишався невільним. Я читав тільки про Італію, не знаю точно, як в інших, можуть бути нюанси.
🔸 Практика вкрасти підлітка, христити, але тримати як домашнього слугу була і пізніше в Україні (я знаю про випадки з 19 і початку 20 століття, з тої частини, яка була під Росією).

Того справді могло бути таке, шо Миколай у Рубрука – це був раб, хрищений і названий цим іменем вже в неволі.

Фан факт: в Херсонесі римляни переробили грецький театр в арену для гладіаторів.
Мінуси: там вбивали людей для розваги.
Плюси: ряди для глядачів розширили і дозволили вхід жінкам і дітям.

Як сталось шо в Парижі є важливі артефакти кримськотатарської культури?

Перший раз я взнав про Національну бібліотеку Франції коли побачив в їхній колекції дуже ранці записи кримськотатарських пісень. Перші компанії звукозапису хотіли записати і продати весь світ. І в 1910 році записали більше 100 пісень і інструментальних мелодій найвідомішого в Криму традиційного ансамбля під керівництвом Ашира уста. Записи робила французька фірма Пате (яка придумала патефон). В 1931 ця фірма разом з Музеєм мови і жестів зробили колекцію "колоніальних мов і діалектів", де були включені мароканські, алжирські, інші зразки пісень. І серед них – пісні кримських і волзьких татар. Пізніше музей переформували в Національну фонотеку.

А якшо говорити про рукописи, яких теж у них немало, то ше в 1795 році в Парижі була створена Спеціальна школа східних мов. Там вчили: арабську, турецьку, кримськотатарську, перську і малайську мови. Як бачимо, Крим періодично був цікавий Франції з політичного і колоніального погляду довгий час.