У 1890-х роках Матісс методично досліджував великі картини Лувру, вивчаючи цих художників так, як письменник вивчає літературу. Художник був рішуче налаштований навчитися малювати як великі майстри та розпочав з картини Шардена «Люлька», першої роботи, яку Матісс скопіював у Луврі.
Його бентежило невловиме синє забарвлення м'якої коробки в центрі натюрморту; синій колір, який одного дня міг здаватися рожевим, а наступного — зеленим. Він пробував усе, щоб розгадати таємницю цього кольору: розглядав його під лупою, аналізував світло на предметах, вивчав фактуру, плетіння полотна, глазурі, навіть розрізав власний етюд і поклав шматочки свого кольорового полотна поруч із картиною Шардена, щоб точно підібрати колір, але коли склав все разом, нічого не вийшло.
💙 Упродовж усього творчого шляху Анрі Матісс повертався до синього — від академічних етюдів до "gouaches découpées".
Про безмежний синій колір та його інтерпретації в українському та світовому мистецтві — розповість мистецвознавиця Діана Клочко у своїй лекції, що відбудеться цієї неділі о 18:00. 🦋
📍Львів // вул. Шота Руставелі, 8
Неділя, 06.07, 18:00
Вартість: 300 гривень
🌀Реєстрація та оплата — за посиланням.
Його бентежило невловиме синє забарвлення м'якої коробки в центрі натюрморту; синій колір, який одного дня міг здаватися рожевим, а наступного — зеленим. Він пробував усе, щоб розгадати таємницю цього кольору: розглядав його під лупою, аналізував світло на предметах, вивчав фактуру, плетіння полотна, глазурі, навіть розрізав власний етюд і поклав шматочки свого кольорового полотна поруч із картиною Шардена, щоб точно підібрати колір, але коли склав все разом, нічого не вийшло.
💙 Упродовж усього творчого шляху Анрі Матісс повертався до синього — від академічних етюдів до "gouaches découpées".
Про безмежний синій колір та його інтерпретації в українському та світовому мистецтві — розповість мистецвознавиця Діана Клочко у своїй лекції, що відбудеться цієї неділі о 18:00. 🦋
📍Львів // вул. Шота Руставелі, 8
Неділя, 06.07, 18:00
Вартість: 300 гривень
🌀Реєстрація та оплата — за посиланням.
❤31❤🔥1
Напередодні своєї лекції про синій колір у мистецтві Діана Клочко поділилась роздумами:
Запрошуємо на лекцію вже завтра! 💙
📍Львів // вул. Шота Руставелі, 8
Неділя, 06.07, 18:00
Вартість: 300 гривень.
Реєстрація.
#анонс
«У лекції про «Синій у мистецтві», яку, сподіваюся, прочитаю у львівській Я Галереї (Шота Руставелі, 8) вже найближчої неділі з 18:00, буде розмова саме про синій, а не блакитний.
Все ж таки це два різні кольори, хоча прапор України прийнято називати жовто-блакитним, та навіть в офіційних описах одну з барв часто подають як «синю».
Далеко не всі мови мають два слова для позначення цих відтінків. В українській культурі блакитний чітко співвідноситься з кольором неба, тому поділюся кількома міркуваннями щодо чоловічого персня, що зберігається в Ермітажі.
Це глибоке різьблення у світло-блакитному халцедоні овальної форми, що обертається у золотому обручі. Інталію датують приблизно 450–430 роками до н.е., знайдено її у гробниці біля Керчі. Тобто власник жив у місті Пантікапей (Παντικάπαιον) і замовив елегантне зображення птаха у польоті майстру, який залишив гордий авторський підпис грецькою: «Дексамен зробив це».
Інші коштовні камені з підписом Дексамена було знайдено в гробницях уздовж північного узбережжя Чорного моря та на материковій Греції. Це був знаний скульптор.
Я не дуже знаюся на птахах, але ці абриси нагадують мені сіру чаплю — через характерний «чубчик» із пір’їн на голові. Чапля — сіра, але тут вона здається просвітленою небесним кольором.
Цей образ перегукується з мозаїкою Алли Горської та Віктора Зарецького 1967 року, яку нещодавно відтворили в Києві — колись у Маріуполі.
Як ця коштовність опинилася в Москві? За часів СРСР ермітажні експедиції в Криму мали умовне «право першої ночі». І хоч би якою велетенською була їхня колекція — кількадесят тисяч одиниць — їм було замало. Їм потрібно було ще, і ще, і ще…
Москалі не зупиняються у грабунках. Скільки б не лежало у них — вони будуть забирати. І з землі, і з неба.
Якщо їх не зупинити…»
Запрошуємо на лекцію вже завтра! 💙
📍Львів // вул. Шота Руставелі, 8
Неділя, 06.07, 18:00
Вартість: 300 гривень.
Реєстрація.
#анонс
❤19
7 пісень. Живий звук. Сцена — простір артцентру Я Галерея Львів.
Проєкт-гурт Neyodovana у своєму першому live-відео презентуватиме чуттєвий вокал, повноформатне звучання бенду та акустичні моменти на межі тиші.
Це відео — поєднання музики, простору і розмови. Доповненням пісень стануть уривки інтерв’ю з Павлом Гудімовим: про музику, команду, плани, про те, як усе починалося і куди веде.
📍Премʼєра — на YouTube-каналі YaGallery!
Дивитися — за посиланням.
#ютуб
Проєкт-гурт Neyodovana у своєму першому live-відео презентуватиме чуттєвий вокал, повноформатне звучання бенду та акустичні моменти на межі тиші.
Це відео — поєднання музики, простору і розмови. Доповненням пісень стануть уривки інтерв’ю з Павлом Гудімовим: про музику, команду, плани, про те, як усе починалося і куди веде.
📍Премʼєра — на YouTube-каналі YaGallery!
Дивитися — за посиланням.
#ютуб
❤7🔥5❤🔥1
Про монументальну спадщину Ігоря Яновича.
Ні для не секрет, що у радянський час більшість художників, які завершували навчання на відділенні монументальної кераміки, мали можливість працювати в Художньому фонді, виконуючи різноманітні замовлення. І вони були досить різними. Такі замовлення надходили з санаторіїв, шкіл, дитячих центрів, художніх шкіл, ресторанів тощо. Це були як настінні розписи, так і керамічні панно, мозаїки, рельєфи на фасадах.
Ігор Янович також закінчив відділення кераміки й мав можливість брати участь у створенні таких робіт. До нашого часу збереглося небагато його творів. Наприклад, було знищено керамічні елементи в перукарні «Чародійка» на вулиці Франка у Львові, а також розпис у кав’ярні на цій же вулиці. Невідомою залишається доля робіт, що знаходились у приміщенні колишнього Воєнпроекту.
Водночас є кілька збережених об’єктів. У Трускавці, у готелі «Молдова» —
вціліли два монументальні панно, що займають цілу стіну.
А у Львові, на Личаківській, 90 — у Центрі дитячої творчості — на сходових клітинах збереглися два вражаючих панно, найімовірніше створених на початку 1970-х років. Точну дату виготовлення поки не вдалося встановити, проте ці роботи можна роздивитися в деталях. Тематично вони присвячені дитячій творчості, однак у ті часи художників зобов’язували включати до композицій піонерські краватки, серп і молот тощо — такі ідеологічні елементи були обов’язковими.
Частину символіки згодом було декомунізовано, але самі панно збереглися. Автор встановлений, і найближчим часом ми плануємо їх підписати — як частину історії монументальної кераміки та творчого доробку Ігоря Яновича.
Насолоджуйтесь свіжою порцією фото панно та запрошуємо відвідати виставкові проєкти Ігоря Яновича: «Подорож» — у Я Галерея Львів та «Жести» — у Я Галерея Київ.
📸: @_selivanova
#янович #кераміка
Ні для не секрет, що у радянський час більшість художників, які завершували навчання на відділенні монументальної кераміки, мали можливість працювати в Художньому фонді, виконуючи різноманітні замовлення. І вони були досить різними. Такі замовлення надходили з санаторіїв, шкіл, дитячих центрів, художніх шкіл, ресторанів тощо. Це були як настінні розписи, так і керамічні панно, мозаїки, рельєфи на фасадах.
Ігор Янович також закінчив відділення кераміки й мав можливість брати участь у створенні таких робіт. До нашого часу збереглося небагато його творів. Наприклад, було знищено керамічні елементи в перукарні «Чародійка» на вулиці Франка у Львові, а також розпис у кав’ярні на цій же вулиці. Невідомою залишається доля робіт, що знаходились у приміщенні колишнього Воєнпроекту.
Водночас є кілька збережених об’єктів. У Трускавці, у готелі «Молдова» —
вціліли два монументальні панно, що займають цілу стіну.
А у Львові, на Личаківській, 90 — у Центрі дитячої творчості — на сходових клітинах збереглися два вражаючих панно, найімовірніше створених на початку 1970-х років. Точну дату виготовлення поки не вдалося встановити, проте ці роботи можна роздивитися в деталях. Тематично вони присвячені дитячій творчості, однак у ті часи художників зобов’язували включати до композицій піонерські краватки, серп і молот тощо — такі ідеологічні елементи були обов’язковими.
Частину символіки згодом було декомунізовано, але самі панно збереглися. Автор встановлений, і найближчим часом ми плануємо їх підписати — як частину історії монументальної кераміки та творчого доробку Ігоря Яновича.
Насолоджуйтесь свіжою порцією фото панно та запрошуємо відвідати виставкові проєкти Ігоря Яновича: «Подорож» — у Я Галерея Львів та «Жести» — у Я Галерея Київ.
📸: @_selivanova
#янович #кераміка
🔥22❤10❤🔥3💘2
Forwarded from kinomenstanislav
«Мерзенне», «блювотне», «моторшне», «нелюдське», «химерне» – чи доводилось вам бачити кінострічки, які б підпадали під ці визначення?
Провокативні роботи Девіда Кроненберга, Такасі Міїке, Міхаеля Ганеке, Вернера Герцога, Йоргоса Лантімоса, Девіда Лінча, Джона Вотерса, Кійосі Куросави, Арі Астера, Пака Чхан Ука, Пона Джунхо, Тіма Бертона, Луїса Бунюеля та багатьох інших (так, це неповний список!) кіномитців – від неформатних голлівудських мюзиклів категорії «В» з Джонні Деппом та Іггі Попом до малобюджетних японських J-горорів з нікому невідомими акторами – увесь цей дивний і збочений кінематографічний світ неймовірно цікавий та незабутній.
Саме таку незабутність ми і пропонуємо вам на черговій кіно-«Я Галерея»-лекції від кіномена Станіслава Тарасенка, який 13 липня, о 18:00 розповідатиме про несімейне кіно для поціновувачів усього неформатного і оригінального. Буде цікаво, весело і гидко! Не пропустіть!
📍Львів // вул. Зелена, 20
Неділя, 13.07, 18:00
#події
- - - - -
🔗 Реєстрація на лекцію тут.
Провокативні роботи Девіда Кроненберга, Такасі Міїке, Міхаеля Ганеке, Вернера Герцога, Йоргоса Лантімоса, Девіда Лінча, Джона Вотерса, Кійосі Куросави, Арі Астера, Пака Чхан Ука, Пона Джунхо, Тіма Бертона, Луїса Бунюеля та багатьох інших (так, це неповний список!) кіномитців – від неформатних голлівудських мюзиклів категорії «В» з Джонні Деппом та Іггі Попом до малобюджетних японських J-горорів з нікому невідомими акторами – увесь цей дивний і збочений кінематографічний світ неймовірно цікавий та незабутній.
Саме таку незабутність ми і пропонуємо вам на черговій кіно-«Я Галерея»-лекції від кіномена Станіслава Тарасенка, який 13 липня, о 18:00 розповідатиме про несімейне кіно для поціновувачів усього неформатного і оригінального. Буде цікаво, весело і гидко! Не пропустіть!
📍Львів // вул. Зелена, 20
Неділя, 13.07, 18:00
#події
- - - - -
🔗 Реєстрація на лекцію тут.
❤10❤🔥2
Львівська графіка. Виставка творів з приватних збірок.
Крутезна колаба наших друзів @book9.lviv та @vinylclublviv!
Історія графіки Львова сягає ще тих давніх часів, коли в типографії Івана Федоровича народжувалися перші українські друковані книги, оздоблені чудовими дереворитами. І за ці пʼять століть графічне мистецтво міста над невидимою Полтвою не лише зберегло локальну своєрідність і традицію, а й значно розширило свої кордони — тематичні, жанрові, технічні та будь-які інші, що виникають у той особливий момент, коли мистець рисує чергову лінію.
Ця мініекспозиція в далеко не галерейному просторі рекорд-стору Vinyl Club — персональна й доволі субʼєктивна оповідь лише про декого з тих, хто творив львівську графіку останнього століття: Леопольда Левицького, Софію Караффу-Корбут, Ольгу Плешкан, Стефанію Гебус-Баранецьку, Ярославу Музику, Володимира Патика, Богдана Сороку тощо.
Не виставка, а радше своєрідний путівник, вміст якого змінюватиметься ледь не щотижня. І який, замість списку чітко означених маршрутів, лише натякатиме на ті ваші мистецькі подорожі, куди поведе вас цікавість та любов до
краси.
Куратор — Андрій Тимчишин-Валевський (Book 9 Lviv).
Старт — 6 липня.
Фінал — 31 липня 2025 року.
Усі експоновані роботи доступні для придбання. Частина коштів від продажів скеровується, на потреби 427-го окремого полку безпілотних систем «Papor».
__________________________________
10:00-20:00, без вихідних
📍Львів // проїзд Крива Липа, 5
📸: @sonya_rybka
#виставка #графіка
Крутезна колаба наших друзів @book9.lviv та @vinylclublviv!
Історія графіки Львова сягає ще тих давніх часів, коли в типографії Івана Федоровича народжувалися перші українські друковані книги, оздоблені чудовими дереворитами. І за ці пʼять століть графічне мистецтво міста над невидимою Полтвою не лише зберегло локальну своєрідність і традицію, а й значно розширило свої кордони — тематичні, жанрові, технічні та будь-які інші, що виникають у той особливий момент, коли мистець рисує чергову лінію.
Ця мініекспозиція в далеко не галерейному просторі рекорд-стору Vinyl Club — персональна й доволі субʼєктивна оповідь лише про декого з тих, хто творив львівську графіку останнього століття: Леопольда Левицького, Софію Караффу-Корбут, Ольгу Плешкан, Стефанію Гебус-Баранецьку, Ярославу Музику, Володимира Патика, Богдана Сороку тощо.
Не виставка, а радше своєрідний путівник, вміст якого змінюватиметься ледь не щотижня. І який, замість списку чітко означених маршрутів, лише натякатиме на ті ваші мистецькі подорожі, куди поведе вас цікавість та любов до
краси.
Куратор — Андрій Тимчишин-Валевський (Book 9 Lviv).
Старт — 6 липня.
Фінал — 31 липня 2025 року.
Усі експоновані роботи доступні для придбання. Частина коштів від продажів скеровується, на потреби 427-го окремого полку безпілотних систем «Papor».
__________________________________
10:00-20:00, без вихідних
📍Львів // проїзд Крива Липа, 5
📸: @sonya_rybka
#виставка #графіка
❤14❤🔥6🔥3