„Отже, будемо говорити серйозно й не "по-хлоп'ячому". Хвиля ображається, що ми назвали Україну самостійною державою. От тобі й раз. А хіба вона не самостійна? Перехрестіться, камраде, та подивіться в нашу конституцію. Розгорніть параграф перший і уважно перечитайте. Чи, може, ви гадаєте, що нашу конституцію складали "хлоп'ята"? Чи, може, ви, як Юринець, голосуєте й галасуєте за Малоросію? Чого ви повертаєтесь і так жалкенько по-рабськи усміхаєтесь до російського міщанина? Все одно п'ять з плюсом не поставить. Нічого вам "протестувати" й проти росіян, які теж мають свою конституцію й теж самостійні. Скажіть, будь ласка, який тризубівський великодержавник вже намагається і Московію українізувати?
Отже, ми є справді-таки незалежна держава, що входить своїм республіканським організмом в Радянський Союз. І самостійна Україна не тому, що цього хочемо ми, комуністи, а тому, що цього вимагає залізна й непоборна воля історичних законів, тому, що тільки таким чином ми прискоримо класову диференціацію на Україні. Коли якась нація (про це вже давно й не раз писалось) виявляє свою волю на протязі віків до виявлення свого організму як державної одиниці, тоді всякі спроби так чи інакше затримати цей природний процес, з одного боку, затримують оформлення класових сил, а з другого — вносять елемент хаосу вже в світовий загальноісторичний процес. "Замазувати" самостійність порожнім псевдомарксизмом значить не розуміти, що Україна доти буде плацдармом для контрреволюції, доки не перейде того природного стану, який Західна Європа пройшла в часи оформлення національних держав”,

— Микола Хвильовий, "Україна чи Малоросія".

От товарища из А.К.П.Р.

Единственный выход человека из затягивающийся петли капитализма лежит через переход к либертарно-социалистической концепции.
Наш проект предлагает возможность философского подхода в изучении анархизма, а также работает на перспективу применения полученных знаний на практике и организации региональных отделений в будущем.
Приглашаем вас к нам для дальнейшего общения, совместного творчества, обмена опытом и знаниями.

anarcho-communist party of rationalists:
https://www.tgoop.com/A_C_P_R

Viva la anarchia

Замітка: формалізм, летризм і футуризм.

Радянська спадщина залишила нам доволі важке ставлення до напрацювання форми як мети (однієї з), мовляв це - не головне. Основні акценти, що приносили автору бодай якусь доступність до виходу у світ і відповідне забезпечення, робилися на прорадянські теми, як то відсилання на класову тему чи на вихваляння ленінського централізму, незважаючи на ущербність техніки. Це описувалося багатьма українськими модерністськими авторами. У цьому викрили, наприклад, Тичину, незважаючи на тематику того ж "Партія веде".

Але відпрацьовування форми - обов'язковий елемент творчої роботи і прогресу. Тобто того оновлення налаштування, що необхідне для відповідності об'єктивного руху в принципі. Форма - той засіб, яким у принципі передається інформація, а тому це є важливим. Руйнуючи старі варіації, ми позбуваємося баласту архаїки, як Шевченко і навіть Франко: грубо кажучи, в'ялих пенсій, які більшою чи меншою мірою не в змозі задовольнити сучасні теми у своїх тематичних селах і у формі романтизму (чи сільського реалізму).

Сучасна творчість має бути залита мазутою, кодами ШІ, стрибком автоматизації та людиною у фрустрації своєї творчої натури через машину, суспільством сюру та нерозуміння своїх відчуттів. Не розумієте, що хотів донести сюрфутурист у своєму тексті? А тепер розсудіть, що ви взагалі розумієте сьогодні. Розгубленість від динаміки вірша — це неприємно. А ми живемо в цій динаміці.
Це (пост)футуризм, що усвідомлює всі наслідки безконтрольного розвитку технологій, весь стан людини в оточенні маркетингової отрути і попиту на публікацію фотографій.
Чє
Ло
Вєк
Наш вєк - це нарцисизм як наслідок об'єктивної хвороби капіталістичної та бюрократичної реальності. Наступний може стати втіленням автономного і щирого індивіда в колективі, як буква стає автономною одиницею в поемі. Це один з аспектів летризму, але це постлетризм, що не забивається в секту, а виходить в умови робітничого класу, в урбанізм і штовхає свій політичний порядок через вплив на середовище. Це неоситуаціонізм: розвиток ідей Гі та Рауля в нових практиках. Алфавіт як сукупність і кожна буква поодинці як конкретика - наші камради. В "О ю ґ є ж м" набагато більше поетичного змісту, ніж у сучасного продажного Жадана. Вони природні й первісні: якщо завгодно, вони - щирі, але не атомізовані. Вони друкуються на сучасних клавіатурах, але мають історичні передумови і свій самостійний характер. Букви - ми.

Лише зруйнувавши старі форми, ми зможемо віднайти і передати той зміст, що відповідає нашим реаліям. Ми руйнуємо цим цілі суспільства і традиції, але й створюємо найновіші варіанти культури.

Виступаючи за агресивну руйнацію всього застарілого, окреме місце виділяю раціональному продовженню, тобто створенню найбільш прогресивних умов, які тільки можливо реалізувати.

Привіт від редакції журналу сучасної лібертарної думки "Низовина". Півроку ми готувалися до запуску проєкту і нарешті це сталося — ми виходимо в світ!

Ми створили сучасний український онлайн-журнал про анархізм. Свою місію ми вбачаємо у поширені, розвитку і культивуванні лібертарних ідей в Україні. Через переклади іноземних творів і авторські статті сучасних анархістів та анархісток ми воліємо посилити позиції українського анархізму на міжнародній лібертарній сцені. Для цього ми надаємо можливість публікуватися у нашому журналі та шукаємо нових авторів і авторок з оригінальними ідеями і концепціями.

Детальніше про нас на нашому сайті: https://nyzovyna.com/about-us

Наша перша публікація — це стаття класика анархізму Петра Кропоткіна "Анархізм" (розділ "Введення в Анархізм"), яку він написав спеціально для Британської енциклопедії.

Текст складається з кількох частин, в яки Кропоткін наводить базове визначення "анархізму" як філософської ідеї, описує політико-економічні концепції анархістського (безвладного) суспільства, розглядає історію розвитку анархістських ідей від Стародавньої Греції до 1904 року. Останній розділ розповідає про ідеї, організації та структури, що вплинули на розвиток анархістських рухів та ідей.

Читати статтю

"Низовина" в Telegram та Instagram

Как анархофеминизм мыслит политику сегодня? | в гостях Кьяра Боттичи

Наше новое интервью — это эксперимент по преодолению языковых, географических и эпистемологических границ. Разговор о насилии над природой, колониальном воображении и пористости реальности.

Героиней этого выпуска стала итальянская философиня, исследовательница политического воображения Западной Европы и анархо-феминистка Кьяра Боттичи. Сейчас мы работаем над переводом и публикацией ее важнейшей теоретической книги — Anarchafeminism. Это большой философский трактат, в котором впервые за много лет метод анархистских феминисток был концептуализирован и применен для анализа современных политических проблем. Книга выйдет в нашем издательстве в начале следующего года. А пока мы предлагаем познакомиться с нашей авторкой поближе.

Наладить мостик между Тбилиси, Миланом и Нью-Йорком помог наш друг — музыкант, критик и философ Кирилл Городний.

[Пожалуйста, перед началом просмотра нажмите на кнопку «субтитры». Мы решили не озвучивать ролик, чтобы сохранить полиязыковую атмосферу прошедшей встречи.]

Хотите больше подобных видео? Есть несколько способов помочь нашему проекту:

• Подписаться на BOOSTY: https://boosty.to/egalite_magazine
• Подписаться на PATREON: https://www.patreon.com/user?u=97406675
• Тинькофф: 5536914142542525
• PayPal: https://www.paypal.me/egalitemagazine
• TBC: GE08TB7314245064400004 (Oleksandra Pushna)

Война против империализма предполагает борьбу на информационном фронте. К большому несчастью, наше движение, и без того ослабленное, испытывает влияние сил, стремящихся его опозорить и очернить. Не секрет, что от имени анархистов пишутся откровенно непотребные вещи, но сегодняшний материал будет не про неэтичные вещи, а попросту клеветнические. Мы не можем оставить это без внимания, поскольку клевета оказывает крайне негативное влияние как на тех, кто сочувствует борьбе за наши идеи, так и на тех, кто непосредственно сражается за них.

Являются ли анархисты, которые воюют в рядах ВСУ, нацистами? Можно ли полагать, что они нам не товарищи, раз предали свои идеалы? А предали ли они их? Это те вопросы, на которые мы постараемся ответить. Также мы коротко обговорим, почему клеветники проявляют непоследовательность в своей критике и меняют тактики убеждения в связи с тем, что неспособны скрыть очевидную ложь и ангажированность в своих диатрибах.

Сьогодні знайомимо вас зі статтею "Анархія без анархізму. Уроки містечка Черан" британського анархіста Самюеля Кларке, де він розповідає і осмислює досвід соціальної боротьби мешканців мексиканського міста. Оскільки державна влада не намагалася відстоювати інтереси місцевих жителів, ті самоорганізувалися і захистили те, що має соціальну і сакральну цінність для них — прадавні ліси. Їм вдалося зупинити вирубку, вигнати представників корумпованої місцевої влади і створити структури громадянського самоврядування. Ця структура замінила державне управління і перетворила Черан на "автономну зону".

Детальніше в нашій новій статті

— Когда мы уже сделаем то, что давно хотим?
— Давай сейчас?

С этого короткого диалога, но длительных размышлений до, начался Anarchist Cultural Review. Сначала были какие-то мелкие каналы, в которые мы не успевали ничего добавлять. Более-менее жил мой é-art, потому что я постоянно что-то ищу, ещё больше хотелось делиться.

Утвердившая окончательное решение начать анархистский проект о культуре череда событий — внезапная теплая коммуникация с Марком Антлиффом и Патрицией Лейтен, мысли о перезапуске киноклуба, усталость от насилия и доминирующего языка хамства военного времени — привели нас к этим трем буквам и хитрому черному коту, притаившемуся на одной из них.

Буду рада радовать вас большими и маленькими открытиями, а также вашей подписке на Anarshist Cultural Review.

Последнее время появились вопросы от ребят, которые хотят организовать ФНБ у себя в городе, поэтому мы выпустили инструкцию! В ней мы пробежались по азам организации и рассказали о своём опыте. Всем добра!

Свобода совести — неотъемлемое право каждого гражданина. Многие молодые люди в России сегодня сталкиваются с необходимостью служить срочную (а в связи с текущей мобилизацией — контрактную) службу. Желание потенциального военнослужащего практически не учитывается, и, как правило, он не знает о своих правах, в том числе о праве находиться на АГС — альтернативной гражданской службе.

В связи с этим предлагаем ознакомиться с материалами, собранными правозащитниками, консультирующими призывников по вопросам перехода на АГС.

Как избежать призыва, покинув Россию?

Что такое альтернативная гражданская служба?

Как защититься от облав?

Как встать на учёт и отстоять право не воевать?

Важные вопросы о военкоматах, повестках и ваших правах. Инструкция «Призыва к совести».

Анархізм часто оточений багатьма міфами та хибними уявленнями, що ускладнює розуміння його справжньої сутності. Багато людей уявляють собі анархічні суспільства як позбавлені закону і порядку. Саме тому важливо зрозуміти проти чого виступають анархісти і що вони пропонують натомість. У зв'язку з цим рекомендуємо ознайомитися з твором Морфеуса "Базові принципи анархізму".

Детальніше в нашій новій статті.

"Низовина" в Instagram