“Cancel culture - не для всіх” або Східна Європа is the new black colored ✊🏿 ✊🏽 ✊🏻

Ви вже напевно чули про новий сезон популярного серіалу «Емілі в Парижі», де поміж іншого з’являться новий персонаж — українка з надмірно типовим для нас ім’ям Пéтра🧐 Петра нахабна, трохи дурнувата, має повну відсутність смаку і любов до халяви, чим і пояснюється її злодійкувата поведінка.

Ми не будемо обурюватися з цього приводу, це вже успішно зробили до нас, а краще поговоримо про більш глобальні речі.

Цей серіал — справа рук відомого нам Netflix. Будьмо відвертими, аудиторія Netflix доволі особлива. Переважно це молоді і прогресивні люди (з усіма наслідками), які не сприймають стереотипів та упередженостей відносно кольору шкіри/гендеру/віку/чогось там ще. Це ж правда, хіба ні?

Насправді стереотипи — один з ключових комедійних елементів. Всі ми (навіть якщо нам зараз соромно за це…) (…але, насправді - ні) сміялися з образів «чорних кварталів», жартів про геїв, білявок, китайських чи індійських студентів, надто темпераментних мешканців Кавказу. Погодьтеся, будь-який серіал знятий принаймні до 2010-го року неодмінно спекулював цими темами.

Але щось пішло не так.

Що відбувається зараз, коли витвір сценаристів чи режисерів торкається чиїхось почуттів? Наприклад, HBO закрив серіал «Удача» з Дастіном Хоффманом через кілька нещасних випадків з тваринами під час зйомок.
Обурені смертями кількох коней зооактивісти, змусили авторів припинити роботу на серіалом, не дивлячись на розпочаті зйомки другого сезону. Або ж коли Кевін Спейсі був повністю вирізаний з вже відзнятого фільму «Усі гроші світу» та серіалу «Картковий будинок», через звинувачення у харасменті.

Та що там казати про Спейсі, коли нові морально-етичні стандарти змусили вирізати момент з Трампом у фільмі «Один вдома»? Культура скасування змушує глобальну індустрію забути про будь-які жарти, відносно певних категорій осіб.
Певних, але не всіх.

Як відомо, святе місце не може бути порожнім, особливо коли мова йде про улюблене аудиторією використання стереотипів.
Якщо не можна жартувати про чорних/геїв/жінок, бо всі вони мають згадуватися лише у позитивному контексті, то на допомогу приходять … (барабанна дріб) СХІДНЯКИ!💪🏻

Цей образ не такий вже й новий. Ще Моніка з «Друзів» жартувала про любов українських жінок додавати у будь-яку їжу сало, а Джаред Лето малював кокаїном мапу України. Ну, в ті моменти, коли не торгував зброєю.

І нас це не дивувало, бо стигми тоді були всюди, та й згадки про нас були не такими вже й образливими.

Але образ українців з того часу значно девальвував. Бо коли насміхатися над темною шкірою чи сексуальною орієнтацією стало табу, яке може поставити під загрозу твій фільм за кілька сотень мільйонів, доводиться вигадувати нові об’єкти для кепкування.
І хто підходить на цю роль краще, ніж українці чи інші мешканці Східної Європи?

Зрештою, вони minority, але достатньо білі, щоб це не викликало обурення. Тому на них можна ретранслювати всі хибні стереотипи, створювати фальшиві манери поведінки та висміювати без жодних перепон.

Така доля.

Інакше чому нікого (крім Назарбаєва) не обурив казахський журналіст Борат, який чомусь спілкується польською, а його донька румунською? Бо всім «нраіца».

Чи закріпиться цей штамп на українцях та українках — залежить лише від нас.
Зрештою, пам’ятаєте, як добре ми вмазали FIFA у 2018-му?😉 Фактично, Netflix вже заробив собі на невелику кампанію, на кштал #metoo чи #JeSuisUkrainianInParis, які викривали би приклади дискримінації наших співвітчизників за кордоном.

Бо ця вся історія зводиться до одного вибору, який доведеться рано чи пізно зробити всім прихильникам політкоректності: або ми жартуємо вільно без всяких обмежень (як у старих-добрих комедіях 90-х та нульових), або ж давайте дотримуватися справжньої рівності.

Простіше кажучи - або жартуємо з усіх, або ні з кого.

Без цього вибору поведінка Netflix та всіх його наступників буде лише прикладом безвідповідальної політики подвійних стандартів.

Повернення Порошенка в Україну: чого очікувати?

Якщо дуже довго казати: «Карфаген має бути зруйнований» — зрештою він впаде. Тому підозра п’ятому президенту мало кого здивувала. Втім, це не завадило йому стати головним хедлайнером новин напередодні свят. Ми у «Поганій кампанії» могли б впіймати хвилю хайпу, але вирішили взяти паузу, щоб підготувати для вас адекватний текст (а може й два) про цю історію.

Отже, Порошенко «відбув у турне» як мінімум до середини січня. Звісно, йому хотілося б повернутися у стилі Аятоли Хомейні, щоб одразу з аеропорту натовп відніс його у головне крісло країни. Які аргументи за/проти цього?

➕ Порошенко взяв паузу.
Це дуже важливо для мобілізації свого електорату. Фактично, у п’ятого президента є понад місяць, щоб організувати своїх прихильників та продумати план дій.

➖ Порошенко взяв достатньо велику паузу.
Як відомо, салат олів’є на вашому новорічному столі живе довше українських новин. Особливо це актуально в умовах свят, коли суспільна думка перебуває у напівкоматозному стані. Є ризик, що історія з Порошенко виявиться забутою чи набридлою.

➖ Незрозумілі сценарії.
Для успіху кампанії Порошенка потрібен істотний тригер, який може збурити протести. Порівняємо дві історії. Юлія Тимошенко була ув’язнена після довгого судового розслідування, яке постійно перебувало у полі зору медіа. Хоча це викликало певну реакцію, ніяких істотних протестів не було аж до самого Майдану. Тепер порівняйте цю ситуацію з арештом Саакашвілі у Києві, коли це перетворилося на епічну битву зі сценами на даху. Це зрештою мобілізувало більшість опозиції та значно вдарило по рейтингах влади (не варто забувати, що його кілька разів відбивали від правоохоронців).

➖ Імідж.
Більш того, між Тимошенко, Саакашвілі та Порошенком є критична різниця, що може стати ключовою. Саакашвілі на момент затримання, хоч і зазнавав вже іміджевих ударів, але все ще мав репутацію борця з корупцією та противника Росії.
Більша частина негативу Тимошенко з’явилася саме під час її ув’язнення на Лук‘янівці. До цього вона виводила людей на Майдан у 2004-му і радше виглядала як жертва інфантильної політики Ющенка. Жоден з них не мав такого антирейтингу, який зараз має Порошенко.
Тому їх не соромно було підтримувати. Але навіть це не врятувало їх від тюрми.

➖ Тактика — наше все.
Ідеальним варіантом для Петра Олексійовича було б прибути в Бориспіль, оточений технікою та тисячами правоохоронців, які миттєво кинуться на п’ятого президента. А його прихильники мужньо стримуватимуть ці навали. Порошенко із прапором, який йде брати владу, пізніше зобразять у картині «Петро, що веде народ».
Всі ці події під об’єктивами сотень камер обов’язково додадуть йому підтримки.
Втім, останні акції опозиції показують, що в МВС все ж таки читають західні методички по протидії протестам і неохоче ведуться на такі історії. Протест під Банковою показує, що поліція хоча й готується, але намагається діяти максимально лояльно, бо навіть найменша необґрунтована агресія — козир опозиції. Від цього саме й залежить успіх протесту.

➕ Вікно можливостей.
Зараз ми можемо спостерігати унікальне явище, коли вперше за багато років опозиція намагається діяти у більш-менш симбіозі проти Зеленського. Принаймні на кількох телеканалах чвари всередині неї вже майже непомітні.
Ми не будемо казати, що потенційний арешт Порошенка буде тим, що об’єднає опозицію. Але не варто виключати ситуативний альянс. Зрештою, акції «проти капітуляції» тимчасово об’єднали ЄС, Голос та Батьківщину. Хто зна, що буде цього разу?

Тому не варто очікувати на сенсацію по поверненню Петра Олексійовича до України. Новорічні свята у штабі Порошенка пройдуть у постійній розробці стратегій поведінки. Чи зможуть вони переграти Банкову — побачимо з часом.

Вчорашні події з Петром Олексійовичем може затьмарити лише одне — його обійми з Кірою Рудик🙈 Тією, яка два роки тому скаржилася, що Порошенко занадто сильно хоче обійняти «Голос»🧐

Ситуація така:

Літо 2019-го, «Голос» йде на вибори з риторикою «нових облич» та «професійного підходу до політики». Тим сами цілком і повністю зливаючи себе з електральним полем «Слуги Народу» з однієї сторони та «ЄС» з другої. Чим він і забовязаний своїм 5,82%.

Осінь 2019-го, фракція «Голосу» постійно бігає між критикою та підтримкою нової влади, намагаючись зобразити конструктивну позицію. Зрештою потрапляє у пастку «Самопомочі» та втрачає рейтинг.

Літо 2020-го, Кірі Рудик напередодні місцевих виборів показують соціологію. Стає зрозуміло, що головним конкурентом «Голосу» за виборця є саме «Євросолідарність» і без критики (навіть легкої) Порошенка голосів у них не з’явиться. Рудик в інтерв’ю для УП називає Порошенка конкурентом, після чого вся фракція «Голосу» вимушена пояснювати її логіку.

Початок 2020-го, Рудик говорить про нібито перемовини стосовно коаліції зі «Слугою».

Весна 2020-го, стає зрозумілим, що партії майже не видно і без критики влади можна втратити останній відсоток підтримки. «Голос» знову починає ходити на мітинги, а Рудик ліпити образ «партії бунтарів»🙃

Висновків буде декілька.

В політиці не існує союзників, а є лише тимчасові партнери та інтереси. Але формувати позицію потрібно завчасно та виважено, інакше твій рейтинг сягне дна ще до того, як ти вимовиш: «опозиція»😉

В Штатах кандидат до Сенату завдяки NFT зібрав 575 000 $ за 36 годин

Республіканський кандидат у Сенатори від Аризони знайшов цікавий спосіб збирати політичні пожертви. Блейк Мастерс виставив на продаж NFT (вид криптоактивів — фактично, унікальний об’єкт цифрового мистецтва) з обкладинкою власної книжки. Охочі знайшлися дуже швидко та поповнили фонд кандидата на пів мільйона доларів. Його колега з Каліфорнії виявилася менш успішною: лише 6 600 $ за три дні.

Традиційно, політики у США збирають пожертви продаючи різний мерч: футболки, кашкети, книжки. Але NFT, чий ринок сягнув 40 мільярдів минулого року, стає новим трендом. Не виключено, що таким чином можна обходити обмеження по фінансуванню виборчих кампаній.

А для наших депутатів є порада: NFT — вид мистецтва, а мистецька діяльність, як відомо, депутатам не забороняється. Тому малюйте картинки та виставляйте на продаж. Просто, законно та дуже дорого😎

⚡️З ВЛАСНИХ ДЖЕРЕЛ НАМ СТАЛА ВІДОМА ДАТА ПОЧАТКУ ВТОРГНЕННЯ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ДО УКРАЇНИ

Так, ми вже привернули вашу увагу. Вибачте за це, ми робимо так перший і останній раз, адже мова зараз піде про інформаційну гігієну. Можливо ви не ведетеся на панічні повідомлення у ЗМІ з похмурими прогнозами та «надійними джерелами». Але гарантовано хтось з ваших родичів/друзів/колег/сусідів репостив новину про ескалацію на кордоні, прогноз якогось сумнівного експерта чи повідомлення про нову дату вторгнення. Тому, будь ласка, прочитайте цей текст та надішліть його своїм близьким.

Поговорімо з вами, як не потрапити на гачок маніпуляцій?

Ніхто не знає, чи почнеться вторгнення та коли воно буде.

Керівники України, США та країн ЄС зараз перебувають у тісному контакті. Дипломати багатьох країн ведуть перемовини із Росією, щодо ситуації на кордоні. Розвідки по всьому світу намагаються отримати інформацію та зрозуміти подальший розвиток подій. І навіть на такому високому рівні немає усталеної думки. Звідки вона може з’явитися у ЗМІ чи соціальних мережах?

— Але ж про це пишуть відомі та авторитетні видання?

Так, але і у них є свої джерела. Ці джерела часто можуть помилятися, мати неправдиву інформацію чи навпаки, свідомо маніпулювати. Але у більшості випадків такі повідомлення — лише спроба створити собі клікбейтний заголовок. Погодьтеся, що це гарантований спосіб отримати купу переглядів, лайків та коментарів. До цієї інформації питань немає — вона вкид. А ось до принциповості таких журналістів питань безліч.

— Тобто нею не можна ділитися?

Так. Давайте відверто: коли говорять що у нас 8 років йде інформаційна війна, то роблять це не від нудьги. Росія завжди намагатиметься дестабілізувати ситуацію в Україні. Робиться це достатньо просто: потрібно посилити відчуття страху, паніки та незахищеності, щоб українці бігли до обмінників, поширювали фейки та втрачали будь-яку віру у власні сили. Це має зробити нас слабшими, бо так ми швидше підемо на поступки, яких від нас хочуть. Звісно, загроза Росії має нас мобілізовувати, ми маємо сприймати її серйозно та готуватися. Пам’ятайте про це.

— Але ж навіть президент казав про захоплення Харкова?

Наш президент робить те, що повинен робити у цій ситуації. Будь-яка людина, що хоч трохи розуміється на комунікаціях в дипломатії вам скаже: є внутрішні та зовнішні отримувачі інформації. Коли мова йде про санкції, військову та дипломатичну підтримку — нам потрібно казати про максимальний рівень загрози. Не всі на Заході розуміють ситуацію, а тому наші дипломати мають описувати потенційні загрози з максимальною кількістю фарб.

— Добре. Я не читаю неперевірені ресурси, не слухаю сумнівних блогерів. Але ж про це пишуть Західні видання. Навіть мапи малюють…

Так, це правда. Але ж країна походження ЗМІ не одразу робить його авторитетним? Згадайте історію, коли на Чемпіонат світу з футболу 2018-го в Росії пропонували їхати з Донецького аеропорту. Далеко не кожне видання має адекватне розуміння ситуації в Україні, не говорячи вже про власні джерела. На Заході також є власна «жовта преса». При чому це досить популярні та відомі сайти. Наприклад The Sun десятиліттями судиться за випуск неперевіреної інформації і отримує багатомільйонні штрафи. Звісно є ті, чий авторитет не викликає сумнівів. Але й вони помиляються, бо тоді б у нас відбулося вторгнення ще під Різдво.

— У мене є друг, який…

Стоп! Друзі є у всіх нас. Вони можуть служити в армії, працювати в уряді чи щось таке. Але також варто обережно сприймати інформацію. Ми можемо не так її зрозуміти, нам можуть сказати щось на емоціях чи жартома. Зрештою «зламаний телефон» приводить до нечуваних наслідків. Тому будьте обережні, особливо коли мова йде про сина маминої подруги, який колись проходив повз Міноборони та почув там щось.

— Але ж я можу все одно читати новини та обговорювати такі теми з друзями?

Цілком. З однієї сторони це добре, що суспільство не лишається осторонь. З іншої сторони професор Преображенський не радив читати до обіду газети.

Ви знали що є кореляція між частотою читання новин та рівнем депресії? Тому гортання новин 24/7 навряд чи призведе до чогось доброго, крім залежності та легкого маніакального стану. Зберігайте баланс.

— Можливо якось підготуватися? Я от подивився відео, як збирати тривожну валізу.

Береженого береже Бог. Це добре, що людина приблизно розуміє, що потрібно для надання першої допомоги та як поводитися у кризових ситуаціях. Всю потрібну інформацію здебільшого можна знайти на сайтах місцевих чи державних органів влади. Прочитайте її, про всяк випадок поділіться з близькими, але не закидуйте близьких інструкціями «як вижити під час апокаліпсису».

— То що робити?

Заспокойтеся, візьміть себе в руки та продовжуйте жити🙃 Україна пережила 13-й та 14-й роки. І це все завдяки нашим людям. Тому фільтруйте інформацію та не піддавайтеся паніці. Якщо є нестримне бажання допомогти — будь ласка. Можливостей зараз вдосталь: запишіться до тероборони свого міста, скиньте гроші благодійному фонду, який допомагає військовим, зрештою, заспокойте близьких. Надішліть їм зрештою цей пост. Бо від нашої стійкості, вміння демонструвати єдність та зберігати «холодну голову» залежить майбутнє України.

Впевнені, ми впораємося, бо ми круті😉

2022 рік буде багатий на вибори. Найцікавішими з них звісно будуть президентські перегони у Франції та проміжні вибори у Конгрес США (т.зв. «мідтерми»). Політики по всьому світу готуються, наповнюючи власні каси. Так наш улюбленець Дональд Трамп за минулий рік зібрав $122 мільйони, а в Австралії місцевий олігарх-антивакцинатор обіцяє провести «найдорожчу кампанію в історії» за $80 млн, щоб усунути від влади Лейбористів.

Ми у «Поганій кампанії» любимо рахувати чужі гроші, тому представляємо топ-5 найдорожчих виборів в історії💰Спойлер: всі вони зі Штатів (хоча Думчєв і намагався когось з них перебити).

🥇Майк Блумберг (2020) – $935 млн
Колишній мер Нью-Йорка та мультимільярдер дуже хотів стати кандидатом від Демократів та побороти на виборах Трампа. Його кампанія тривала всього кілька місяців, але, перш ніж зняти кандидатуру, витрачав він в середньому по $17 млн на день.

🥈 Хіларі Клінтон (2016) – $768 млн
Друга найдорожча поразка в історії. Цікаво, що на провальну президентську кампанію сенатор від Демократів Хіларі Клінтон витратила майже в два рази більше, ніж її опонент мільярдер Трамп.

🥉 Барак Обама (2008/2012) – $730 та 721 млн
Сумарно Обама на два президентські терміни витратив майже півтора мільярда. Цікаво, що саме Обама почав витрачати перші великі гроші на digital-кампанію.

4️⃣ Джо Байден (2020) – $564 млн
Перемога теперішньому президенту далася значно дешевше, ніж його попереднику-демократу. Хоча й загальні видатки на вибори 2020 стали найбільшими в історії.

5️⃣ Дональд Трамп (2020) – $426 млн
Нарешті перший кандидат від Республіканців у рейтингу.
Для порівняння на президентських виборах Володимир Зеленський витратив 89 млн гривень.

Враховуючи, що Сергій Притула створює власну партію «24 серпня», ми підготували кілька варіантів для інших політсил:

Партія «9 травня». Вже готовий гарний слоган: «Партія переможців». Назва підійде кожному, але не здивуємося, якщо найбільше до душі вона припаде Бойку чи Мураєву.

Юлії Тимошенко ми пропонуємо повернути серце на логотип «Батьківщини» та перейменувати її в партію «14 лютого». Не знаємо чи спрацює, але за тиждень вони точно потраплять у тренд.

Анатолію «першому непрохідному» Гриценко підійде партія «30 лютого» — вийде символічно. Якщо Ігор Смешко вирішить ще раз залізти на електоральне поле Гриценка, то для нього заброньована партія «31 лютого».

А ми продовжуємо рахувати чужі гроші

Що робити політику, якщо у нього немає потужного спонсора, а збирати пожертви не надто виходить? — брати кредит. І це не жарт, а досить поширена в ЄС практика отримання коштів на виборчу кампанію. Але й тут не так все чисто.

Минулого тижня кандидат у президенти Франції від ультраправого Національного Фронту Марін Ле Пен отримала кредит у 10,6 мільйона євро. Все б нічого, але гроші їй дав угорський банк. На минулих виборах вона також брала кредит у 9 мільйонів євро від фінустанови з промовистою назвою «Первый Чешско-Российский Банк». Напевно такий клієнт як Ле Пен був катарсисом російського банку, бо більше він ніколи не демонстрував активної діяльності та за кілька років зачинився.

Втім, щедрі кредити для євроскептиків від російських банків занепокоїли європейців. Тож з 2017 кредити на вибори можуть давати лише банки країн ЄС.
Чи то французькі банки не люблять правих, чи то відсоткові ставки там високі, але Ле Пен звернулася до банку з Угорщини. Цікаво, що перед цим вона зустрічалася з прем’єром Угорщини Віктором Орбаном, у якого також складні стосунки з ЄС. Син Орбана та його друг дитинства, суто випадково, володіють одним з найбільших банківських холдингів.
І також, чисто випадково, минулого тижня Орбан відвідував Путіна в Москві.

Ось така собі конспірологія з присмаком політичної корупції🤷🏻‍♂️

І про вчорашні події в Україні

Якщо панікувати, то тільки так:

https://savelife.in.ua/donate/