Книжечка-мандрівочка про Херсон - це неймовірно приємно зроблена книга.
Дуже крута книга сьогодні!
Книжка-мандрівка про Херсон - це алфавіт міста.
Але непросто алфавіт, а дуже незвичайний!
Кожна літера — це ДНК міста, унікальна риса, без якої немислима його історія.
І насправді тут багато слів, про які знають тільки місцеві.
Наприклад - дім перуанського купця.
Або Очаківські ворота. Які колись були воротами в місто, як Золоті Ворота в Києві.
Забалка - район, через який я щоранку ходив пішки в школу.
Карантинний острів - місце, де усі кораблі через спалахи епідемій, мали проходити карантин.
Яхт-клуб - який просто неймовірно затишний як ззовні, так і поруч
Ну і відомі всі Олешківські піски, Таврійські ігри, Асканія Нова. І багато ще цікавого.
А ще кавунові форзаци.
А в кінці ще й наклейки!
Коротше, мати таку в бібліотеці обов’язково. Більше вивчити можна по лінку.
Тексти написані разом з місцевими експертами, тому тут буде цікаво як херсонцям, так і всім, хто тільки відкриває моє місто.
А найбільше мені до вподоби - що такі книжечки-мандрівочки є про кожне місто України.
Видавництво Старого Лева на висоті. Справжня якість і дуже важлива серія для України загалом!
А ви любите такі книжки-гортайки, книжки-мандрівочки?
P.S. Раптом хто не знає - я з Херсона. Постійно їжджу в місто як волонтер. І до всього з рідного міста велика увага.
P.P.S. В коментарях відео додам, де я трохи погортав цю неймовірну книжечку.
Дуже приємна на дотик, до речі.
@BagnenkoText
Дуже крута книга сьогодні!
Книжка-мандрівка про Херсон - це алфавіт міста.
Але непросто алфавіт, а дуже незвичайний!
Кожна літера — це ДНК міста, унікальна риса, без якої немислима його історія.
І насправді тут багато слів, про які знають тільки місцеві.
Наприклад - дім перуанського купця.
Або Очаківські ворота. Які колись були воротами в місто, як Золоті Ворота в Києві.
Забалка - район, через який я щоранку ходив пішки в школу.
Карантинний острів - місце, де усі кораблі через спалахи епідемій, мали проходити карантин.
Яхт-клуб - який просто неймовірно затишний як ззовні, так і поруч
Ну і відомі всі Олешківські піски, Таврійські ігри, Асканія Нова. І багато ще цікавого.
А ще кавунові форзаци.
А в кінці ще й наклейки!
Коротше, мати таку в бібліотеці обов’язково. Більше вивчити можна по лінку.
Тексти написані разом з місцевими експертами, тому тут буде цікаво як херсонцям, так і всім, хто тільки відкриває моє місто.
А найбільше мені до вподоби - що такі книжечки-мандрівочки є про кожне місто України.
Видавництво Старого Лева на висоті. Справжня якість і дуже важлива серія для України загалом!
А ви любите такі книжки-гортайки, книжки-мандрівочки?
P.S. Раптом хто не знає - я з Херсона. Постійно їжджу в місто як волонтер. І до всього з рідного міста велика увага.
P.P.S. В коментарях відео додам, де я трохи погортав цю неймовірну книжечку.
Дуже приємна на дотик, до речі.
@BagnenkoText
❤33👍5⚡1
Принц Гаррі. Запасний. І читання вихідних.
Книжка, яка лежала і чекала свого часу.
Коли я побачив, як він приїхав у Львів. А потім ще й сказав про це, то зрозумів - що це її час.
🇬🇧🤴Ось як Принц Гаррі прокоментував свій візит до Львова
— зазначив принц Гаррі.
З міркувань безпеки про неанонсовану поїздку британського принца стало відомо лише тоді, коли Гаррі вже покинув Україну.
Коротше, для мене він один з тих, хто попри беззубість і інертність світу продовжує називати біле білим, а чорне чорним.
А ця книга - це його спогади. Спогади молодшого сина короля Чарльза 3 і покійної принцеси Діани.
«Запасний» — так його одразу називали в королівській сімʼї. Основний — принц Вільям, а Гаррі запасний. Це не було образливо, це просто факт. І він про це і пише.
Читається легко.
Видавництво Лабораторія видає прекрасні книги. Лінк на книгу тут.
А ви що читаєте? Поділіться в коментарях?
@BagnenkoText
Книжка, яка лежала і чекала свого часу.
Коли я побачив, як він приїхав у Львів. А потім ще й сказав про це, то зрозумів - що це її час.
🇬🇧🤴Ось як Принц Гаррі прокоментував свій візит до Львова
«Це мій перший візит до України – і точно не останній. Для мене було величезною честю й привілеєм приїхати сюди разом із делегацією Invictus, із деякими з наших спортсменів та учасників ігор із Великої Британії за останні десять років»,
— зазначив принц Гаррі.
З міркувань безпеки про неанонсовану поїздку британського принца стало відомо лише тоді, коли Гаррі вже покинув Україну.
Коротше, для мене він один з тих, хто попри беззубість і інертність світу продовжує називати біле білим, а чорне чорним.
А ця книга - це його спогади. Спогади молодшого сина короля Чарльза 3 і покійної принцеси Діани.
«Запасний» — так його одразу називали в королівській сімʼї. Основний — принц Вільям, а Гаррі запасний. Це не було образливо, це просто факт. І він про це і пише.
Читається легко.
Видавництво Лабораторія видає прекрасні книги. Лінк на книгу тут.
А ви що читаєте? Поділіться в коментарях?
@BagnenkoText
❤31👍9🔥3
Це Київська область. Вчора був тут проїздом по справах і коли побачив — закляк. Це село було в окупації 3 роки тому. Окупація близько 37 днів.
Цей напис — попередження окупантів, що в будинку є діти. І ось так писали на парканах, щоб не провокувати і не повідомляти вголос чи не виходити на вулицю.
Пройшло 3 роки.
Напис досі є. Тільки в цьому селі таких я бачив кілька. Можливо люди виїхали, можливо загинули. Ми не знаємо.
Але ці написи — як шрами. Нагадують про минуле.
І про теперішнє на моїй рідній Херсонщині, де окупація триває вже більше 3 років. А також на великій частині рідної України.
Дивлюсь на цей напис і зʼявляються сили. Продовжувати робити те, що роблю. Консультувати. Підтримувати військових. Писати те, що підтримує стресостійкість.
Дивлюсь на цей напис.
Моторошно. Боляче. І зʼявляються сили.
Це не про книги, вибачте. Але це те, що на душі.
@bagnenkoText
Цей напис — попередження окупантів, що в будинку є діти. І ось так писали на парканах, щоб не провокувати і не повідомляти вголос чи не виходити на вулицю.
Пройшло 3 роки.
Напис досі є. Тільки в цьому селі таких я бачив кілька. Можливо люди виїхали, можливо загинули. Ми не знаємо.
Але ці написи — як шрами. Нагадують про минуле.
І про теперішнє на моїй рідній Херсонщині, де окупація триває вже більше 3 років. А також на великій частині рідної України.
Дивлюсь на цей напис і зʼявляються сили. Продовжувати робити те, що роблю. Консультувати. Підтримувати військових. Писати те, що підтримує стресостійкість.
Дивлюсь на цей напис.
Моторошно. Боляче. І зʼявляються сили.
Це не про книги, вибачте. Але це те, що на душі.
@bagnenkoText
💔84🙏6❤5
Forwarded from Психолог під час війни
Військовий говорить. Поранення. Про плани. Що відновлює.
Мінометний обстріл
Зайняв оборону самий перший
Рацій не було
Дрон за мною гнався.
Перебіг ще кудись.
Двері всередині.
Пацанів мінометка вбила на моїх очах.
Заліг.
2 удара.
Побратиму в шию дуже великий осколок.
В руку.
На спині осколок сильний.
Вибігаю назад по кірпічам. По руїнам.
Перша хата.
Паніка. Запеклась кров. Автомат весь в крові.
Перша медична допомога.
Все розкидано.
Випив обезбол. Я знаю, де русня і біжу в іншу сторони.
До посадки це метрів 700-800. Дрони побачили, що я забіг.
Тільки вночі треба виходити.
Капюшоном накрився. Лежу.
Чую позивний.
Чую наш говор.
Виявилось, що заникались в тому гаражі.
Прийняли як щучку.
Надали першу медичну допомогу.
Подивились усюди, де осколок.
І врятували мене.
***
З кожним разом все тяжче і тяжче.
Мені тяжко.
За хлопців перейматись почав.
Міни видно в тепловізор
Бо на сонці нагріваються.
Але піхота не дивиться під ноги.
Вверх, на фпв і вперед.
Десь определенний участок — працюють. Шукають міни. Противотанкістів.
Хлопці там, а я тут. Переживаю за них.
Я тримаюсь бо я йшов добровільно.
Але загалом дуже важко.
***
Айклауд лістаю. Бачу фото побратима.
Відчуваю провину.
А найтяжче, коли чую: “За шо ви воюєте.”
“Ну я ж тебе туди не посилав.”
“Ми ж не хочем замість вас “
Всього 2 речі приносять задоволення
Полігон. І гонкі. На високій швидкості. Це адреналін, потреба в адреналіні.
І так, дуже став дратівливий.
***
Мене дуже заспокоює — коли спілкуюсь з дружиною. Це найбільше заспокоює
І з дітьми.
Старшій 30, меншій 28.
***
Запхали в буханку. Насипали бк.
Сказали на 4 суток.
Я був 20 діб на позиціях.
***
Хлопці за мною пішли.
А мене зараз списали по стану здоровя.
І я наїхав на офіцерів
Моїх документів нема. До сих пір нема. Вже другий місяць.
Ладно документів нема.
А вони не знають де пацани. Де їх шукати.
Будуть родичі шукати.
Будуть виходити на родичів.
Я їх послав. З ними посварився.
Бо це совкове відношення - неможливо терпіти.
***
Я боюсь мріяти про майбутнє.
Я бачив як мрії вмирають.
Я говорив з побратимом. Він розуазував свій план до деталей. Він мріяв про кавʼярню.
А на наступний день він загинув.
На щтурмі його не стало.
Ця інформація була сказана вголос.
Але хто це проговорює вголос — ті втрачали.
Я боюсь цього.
Я не думав, що до 2025 доживу.
І тому я боюсь будувати плани.
В короткому періоді планую.
Пожарю шашлик з дітьми.
Мені стращно планувати.
Я вмію планувати.
Але зараз я військовий. І у мене нема планів.
***
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо це корисно — поставте ❤️
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy
Мінометний обстріл
Зайняв оборону самий перший
Рацій не було
Дрон за мною гнався.
Перебіг ще кудись.
Двері всередині.
Пацанів мінометка вбила на моїх очах.
Заліг.
2 удара.
Побратиму в шию дуже великий осколок.
В руку.
На спині осколок сильний.
Вибігаю назад по кірпічам. По руїнам.
Перша хата.
Паніка. Запеклась кров. Автомат весь в крові.
Перша медична допомога.
Все розкидано.
Випив обезбол. Я знаю, де русня і біжу в іншу сторони.
До посадки це метрів 700-800. Дрони побачили, що я забіг.
Тільки вночі треба виходити.
Капюшоном накрився. Лежу.
Чую позивний.
Чую наш говор.
Виявилось, що заникались в тому гаражі.
Прийняли як щучку.
Надали першу медичну допомогу.
Подивились усюди, де осколок.
І врятували мене.
***
З кожним разом все тяжче і тяжче.
Мені тяжко.
За хлопців перейматись почав.
Міни видно в тепловізор
Бо на сонці нагріваються.
Але піхота не дивиться під ноги.
Вверх, на фпв і вперед.
Десь определенний участок — працюють. Шукають міни. Противотанкістів.
Хлопці там, а я тут. Переживаю за них.
Я тримаюсь бо я йшов добровільно.
Але загалом дуже важко.
***
Айклауд лістаю. Бачу фото побратима.
Відчуваю провину.
А найтяжче, коли чую: “За шо ви воюєте.”
“Ну я ж тебе туди не посилав.”
“Ми ж не хочем замість вас “
Всього 2 речі приносять задоволення
Полігон. І гонкі. На високій швидкості. Це адреналін, потреба в адреналіні.
І так, дуже став дратівливий.
***
Мене дуже заспокоює — коли спілкуюсь з дружиною. Це найбільше заспокоює
І з дітьми.
Старшій 30, меншій 28.
***
Запхали в буханку. Насипали бк.
Сказали на 4 суток.
Я був 20 діб на позиціях.
***
Хлопці за мною пішли.
А мене зараз списали по стану здоровя.
І я наїхав на офіцерів
Моїх документів нема. До сих пір нема. Вже другий місяць.
Ладно документів нема.
А вони не знають де пацани. Де їх шукати.
Будуть родичі шукати.
Будуть виходити на родичів.
Я їх послав. З ними посварився.
Бо це совкове відношення - неможливо терпіти.
***
Я боюсь мріяти про майбутнє.
Я бачив як мрії вмирають.
Я говорив з побратимом. Він розуазував свій план до деталей. Він мріяв про кавʼярню.
А на наступний день він загинув.
На щтурмі його не стало.
Ця інформація була сказана вголос.
Але хто це проговорює вголос — ті втрачали.
Я боюсь цього.
Я не думав, що до 2025 доживу.
І тому я боюсь будувати плани.
В короткому періоді планую.
Пожарю шашлик з дітьми.
Мені стращно планувати.
Я вмію планувати.
Але зараз я військовий. І у мене нема планів.
***
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо це корисно — поставте ❤️
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy
💔43❤18😢5🙏3👍2
«Броньований розум». Книга про стрес і взаємодію з військовими. Вивчаю зараз.
Як насправді допомогти людині, яка пережила травму і відновити її стійкість? Це тема, яка стала наскрізною в моєму житті.
У мене є принцип - я вивчаю все, що можу знайти для роботи з травмою, з військовими і відновленням стресостійкості. Всі книги потроху проходять мій фільтр
У мене вона стоїть десь пару місяців на поличці, не до неї було. Але нещодавно розговорився з колегами з сусіднього центру відновлення про цю книгу «Броньований розум» і зрозумів, що настав її час.
Про що книга?
Про бойовис стрес. Про те, як критичні події впливають на наш стан, як відновлюватись. І як допомагати відновлюватись військовим.
Цю книгу важливо прочитати, щоб розуміти, як взаємодіяти з військовими.
Але вона загалом потрібна і для всіх цивільних - бо всі ми живемо під постійними обстрілами і в Україні зараз немає безпечного місця.
І тому допомогти тому, хто потерпає
Переваги книги
1. Це як енциклопедія. Її не можна читати 100 сторінок за раз.
Але відкривати і потроху занурюватись в тему - якраз саме те.
2. Написана легко і зрозуміло.
Багато практичних прикладів з нашого життя
3. Теми. Дуже практичні і важливі. Які теми в книзі висвітлені
Бойовий стрес
Вплив травми на мозок, пам’ять, реакції, увагу.
Хронічний (неконтрольваний) стрес і його вплив на організм
Типи стрес-реакцій
ПТСР
Депресія
Суіцид
і багато інших, просто не вистачить все тут перераховувати.
Для кого книга?
Військові.
Психологи
Волонтери
Капелани
І кожен, хто відповідально ставиться до ситуації в країні загалом
І головне. Вона написана українцем, військовим психологом.
Її пише людина, яка дуже глибоко в контексті нашої війни.
Написана сержантом ЗСУ Костянтином Вальде Ульяновим, інструктором із психологічної підготовки - книга від цього дуже і дуже виграє.
Тому дуже раджу її.
В коментарях викладу зміст.
Якщо корисні такі книги - поставте вогник чи + в коментарях.
І до речі, ви читаєте книги про стрес і травму?
#Новинки
@BagnenkoText
Як насправді допомогти людині, яка пережила травму і відновити її стійкість? Це тема, яка стала наскрізною в моєму житті.
У мене є принцип - я вивчаю все, що можу знайти для роботи з травмою, з військовими і відновленням стресостійкості. Всі книги потроху проходять мій фільтр
У мене вона стоїть десь пару місяців на поличці, не до неї було. Але нещодавно розговорився з колегами з сусіднього центру відновлення про цю книгу «Броньований розум» і зрозумів, що настав її час.
Про що книга?
Про бойовис стрес. Про те, як критичні події впливають на наш стан, як відновлюватись. І як допомагати відновлюватись військовим.
Цю книгу важливо прочитати, щоб розуміти, як взаємодіяти з військовими.
Але вона загалом потрібна і для всіх цивільних - бо всі ми живемо під постійними обстрілами і в Україні зараз немає безпечного місця.
І тому допомогти тому, хто потерпає
Переваги книги
1. Це як енциклопедія. Її не можна читати 100 сторінок за раз.
Але відкривати і потроху занурюватись в тему - якраз саме те.
2. Написана легко і зрозуміло.
Багато практичних прикладів з нашого життя
3. Теми. Дуже практичні і важливі. Які теми в книзі висвітлені
Бойовий стрес
Вплив травми на мозок, пам’ять, реакції, увагу.
Хронічний (неконтрольваний) стрес і його вплив на організм
Типи стрес-реакцій
ПТСР
Депресія
Суіцид
і багато інших, просто не вистачить все тут перераховувати.
Для кого книга?
Військові.
Психологи
Волонтери
Капелани
І кожен, хто відповідально ставиться до ситуації в країні загалом
І головне. Вона написана українцем, військовим психологом.
Її пише людина, яка дуже глибоко в контексті нашої війни.
Написана сержантом ЗСУ Костянтином Вальде Ульяновим, інструктором із психологічної підготовки - книга від цього дуже і дуже виграє.
Тому дуже раджу її.
В коментарях викладу зміст.
Якщо корисні такі книги - поставте вогник чи + в коментарях.
І до речі, ви читаєте книги про стрес і травму?
#Новинки
@BagnenkoText
🔥39❤4👍3💔3
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Про відмінність ритму і дисципліни.
Вчора на ЛітОсвіті у нас був український письменник Любко Дереш.
Чесно, вперше взагалі зіткнувся з ним, хоча давно знаю про нього, його книги.
Був вражений купою корисної інформації і думок, які важливі.
Але поділюсь тільки однією думкою.
Знайдіть свій ритм.
Важливо знайти той ритм, в якому ви працюєте.
Дисципліна - слово, яке може напружувати, особливо, коли ти виснажений. Дисципліна — це добре, але іноді себе дисциплінувати дуже важко.
Ритм - це те, що допомагає автору.
Ритм - це про розуміння себе. Ритм - це про стабільність, але без насилля.
Ритм можна знайти навіть коли ти втомлений і виснажений (це про мої 4 навчання, дисертацію, роботу в шпиталі і написання книги, ахах)
Тому важливо знайти свій ритм! І рухатись в ньому.
Я вже писав свою книгу зранку сьогодні враховуючи цю думку — дуже продуктивно.
Якщо корисно — поставте 🔥.
Я тут вирішив не тільки про книги, але й іноді про письменницькі будні, що скажете?
@BagnenkoText
Вчора на ЛітОсвіті у нас був український письменник Любко Дереш.
Чесно, вперше взагалі зіткнувся з ним, хоча давно знаю про нього, його книги.
Був вражений купою корисної інформації і думок, які важливі.
Але поділюсь тільки однією думкою.
Знайдіть свій ритм.
Важливо знайти той ритм, в якому ви працюєте.
Дисципліна - слово, яке може напружувати, особливо, коли ти виснажений. Дисципліна — це добре, але іноді себе дисциплінувати дуже важко.
Ритм - це те, що допомагає автору.
Ритм - це про розуміння себе. Ритм - це про стабільність, але без насилля.
Ритм можна знайти навіть коли ти втомлений і виснажений (це про мої 4 навчання, дисертацію, роботу в шпиталі і написання книги, ахах)
Тому важливо знайти свій ритм! І рухатись в ньому.
Я вже писав свою книгу зранку сьогодні враховуючи цю думку — дуже продуктивно.
Якщо корисно — поставте 🔥.
Я тут вирішив не тільки про книги, але й іноді про письменницькі будні, що скажете?
@BagnenkoText
🔥46👍8
Книжкова Країна — чудове місце, де дискусії про літературу відбуваються прямо тут і зараз.
З паном Вячеславом Левицьким, упорядником серії класики Віват і Ольгою Погинайко, з видавництва Смолоскип говорили про Розстріляне Відродження, Сенченка, Дніпровського і його невидані романи.
Розмова про Розстріляне Відродження прямо біля стенду Смолоскипу — це прекрасно!
З Ростиславом Семківом перетнулись після його виступу.
З Ілоною Замоцною з Віхоли встигли трохи обговорити як розвивається їх видавництво (спойлер: дуже і дуже вверх)
З Лілією з Лабораторії перекинутись парою слів.
А з письменниками з ЛітОсвіти розвіртуалізувались.
Це прекрасний час.
Щиро надихаючь тим, як багато людей у нас читає!
@BagnenkoText
З паном Вячеславом Левицьким, упорядником серії класики Віват і Ольгою Погинайко, з видавництва Смолоскип говорили про Розстріляне Відродження, Сенченка, Дніпровського і його невидані романи.
Розмова про Розстріляне Відродження прямо біля стенду Смолоскипу — це прекрасно!
З Ростиславом Семківом перетнулись після його виступу.
З Ілоною Замоцною з Віхоли встигли трохи обговорити як розвивається їх видавництво (спойлер: дуже і дуже вверх)
З Лілією з Лабораторії перекинутись парою слів.
А з письменниками з ЛітОсвіти розвіртуалізувались.
Це прекрасний час.
Щиро надихаючь тим, як багато людей у нас читає!
@BagnenkoText
❤42👍9👏3