Про сенс і втрати. Роздум замість висновків

Ця війна принесла дуже багато втрат.
Мені не хочеться підсумків року.
Але хочеться поділитись одним роздумом, який я усвідомлюю все глибше останнім часом.

Десь півтора роки тому я просто лежав від болю і внутрішнього нерозуміння.
В прямому сенсі і ментально.
Сталось так багато втрат і болі, якої я не розумів, що я просто зупинився. І втрати були різні - втрата дому, втрата відносин, втрата ідентичності і того, хто я і куди далі рухатись, а також кілька смертей і невизначених втрат близьких людей.

Втрати загалом - це боляче. Робота горя важка.
А близькі люди і втрати - це дуже боляче.
Але коли ці втрати переплітаються і їх багато - відчуття, ніби ти лежиш під бетонною плитою і дихати немає чим.

До того ж я зробив кілька помилок і нерозумних вчинків і від них було ще болючіше.

Я багато роздумував, чому так і що робити.

І от тоді я прочитав у Едіт Егер одну думку.
“Зі свого досвіду я знаю, що жертви запитують: “Чому я?” а вцілілі питають: “Що далі?”.
Страждають усі. Проте не всі перебувають в стані жертви!
Неможливо уникнути людей, що завдають болю, або подій, що пригнічують. Але ми здатні обирати - лишатися у стані жертви чи ні. Ми не можемо обирати події, що з нами стаються, але ми точно можемо обирати, як діяти у відповідь на випробування, що випадають нам на долю. Але чимало людей залишаються в пастці жертви, бо підсвідомо так вони почуваються безпечніше»

Я не розумів, чому це сталось зі мною.
Я не розумів, що не так я зробив.

Але тоді я прийняв рішення не думати більше про це.
А думати, що далі. І що я буду робити далі.
Просто робити. І шукати свій особистий сенс життя. Що піднімає мене з кроваті зранку. Що дає енергію.

Я знайшов. Десь через півроку активних пошуків. Я зрозумів, що підтримувати тих, кому важко - це те, що я хочу робити.
А потім я почав наближатись до військових і побачив, що і для них я можу бути корисним.
Згодом я вже почав працювати в шпиталі, і за рік у мене більше 300 консультацій і більше 20 групових терапевтичних зустрічей. І купа інших важливих для мене досягнень, але не про них.
Цифри не так важливі.

Моїм сенсом стало підтримувати інших, кому складно. Спочатку цивільних. Згодом і військових

Я не обираю те, що зі мною сталось.
Але я обираю своє ставлення до всіх подій. Як казав Віктор Франкл в своїй прекрасній книзі.

Це мабуть мій висновок за останні роки.
Мати сенс. Щиро. І йти за ним. Він витягне з будь-яких ситуацій.

Я і зараз не розумію, чому так сталось. І можливо, і ніколи не дізнаюсь.
Але я продовжую усвідомлювати свій сенс і жити з ним.

І в 2025 я буду поглиблювати його.
І тому, все, що я роблю - робота в шпиталі, подкаст, ведення майстер-класів по розумінню цивільних і військових, волонтерські поїздки в Херсон, підтримка бібліотек на Херсонщині, купа навчання - все це задля цього сенсу.
Щоб хоча б одній людині поруч стало легше проходити все те, що несеться.

Обіймаю друзі.
Пишу це, тому що можливо це може бути корисним комусь
Якщо вам складно, це не назавжди. Так не буде завжди.
Обійняв.

@BagnenkoPsy

Книжковий подарунок на Новий рік

Оце у мене прекрасні друзі!

Подарували те, що дуже хотів.
Красиве і приємне видання Лесі Українки від Віхоли.
Я захоплююсь Лесею, але не так багато читав і в цьому році хочц це виправити. Ну і друзі дізнались про це (чи я підказав 😊)

А ще ми якраз будемо вивчати її особистість на психопатології і клінічній психології. Дуууже цікаво.
А що вам подарували на новий рік або які поповнення бібліотеки?
@bagnenkoText

Яка ваша перша книжка року?

У мене є важлива і формуюча звичка. На початку року я усамітнююсь на 1-2 дні, часто це номер в готелі, беру одну й ту саму книгу, перечитую її.
Це вже 5й рік поспіль. І це працює.
Тому моя книга - це «Дивись уперед». Вона про те, як писати план року і план життя. Це документ, в якому я обдумую багато і записую цінності, цілі, задачі і аналіз. У мене це працює. (Якось навіть відео про це знімав на своєму каналі.)

А також вивчаю купу інших книг, беру важливі думки до мого плану на рік (книги, які на фото на фоні). На фото багато психологічних, філософські, про втрати і трохи художки.

Я поки роблю паузу від соцмереж до 10 січня.
Може щось і буду писати, але не обіцяю.

Покажіть те, що ви читаєте на початку року. Це цікаво.
@bagnenkoText

Як вкорінитись на новому місці?

Багато хто з нас втратив свій дім. Дім, який ми любили - не завжди це фізичне знищення, це просто місце щасливих спогадів, де ми будували спокійне життя.
Багато хто переїхав з одного міста в інше, а багато хто виїхав за кордон.

Я дуже давно хотів записати саме подкаст на цю тему і саме з Оксаною.
Ми зустрілись з Оксаною Глєбушкіною, яка є громадською діячкою і після початку повномасштабого вторгнення не тільки не припинила те, що робить, а стала допомагати Херсонщині і загалом тим, хто потребує ще більше.

Але ключове - на мій погляд, їй вдалось вкорінитись на новому місці і продовжувати приносити користь і жити життя.
І саме про це, про особистий досвід ми і поговорили.

Говорили багато про що:

✅ Як будувати життя після переїзду з рідного міста?
✅ Що дає сили відновлюватись
✅ Чому людина, яка чекає перебуває в замороженому стані
✅ Люди - ключовий елемент відновлення
✅ Рітуали і звички, які тримають кукуху
✅ Чи можна зараз взагалі насолоджуватись життям?
✅ Як бути з тим, що деякі люди несвідомо починають мірятись горем і болем
✅ Кожен з нас має знайти свою точку докладання зусиль
✅ Про новий термін, який піднімає гідність - "новомістяни", а не ВПО (внутрішньо-переміщені особи)

Я надихнувся нашою розмовою.
Якщо чесно, я щиро радію, що є такі люди, як Оксана, які можуть і про свій ресурс потурбуватись і послужити іншим.
Її досвід дуже цінний.

До речі, це вже 40й випуск мого подкасту. Неймовірно. Можете привітати в коментарях і написати, які дивились і що було цінним? 🙂

Подивіться:
https://youtu.be/45plPUnAxUc

@BagnenkoText

Чому важливо підтримувати бібліотеки на Херсонщині?

Я поділюсь своїм болем.
Херсон — місто, де я виріс.І зараз його знищують.

Люди отримують багато серйозного стресу і травматичних спогадів. Бізнес в місті майже стоїть, працюють тільки великі супермаркети.

Після 3-4 години дня в місті життя немає. Трохи ходять маршрутки, люди дест переміщуються, але загалом всі питання вирішуються зранку. Ходити по вулицях іноді дуже небезпечно.

Востаннє я був в Херсоні 2 місяці тому, коли відвідав бібліотеки. Це дивне і дуже незрозуміле відчуття гіркого щастя і небезпеки. Ти розумієш, що прямо сьогодні може прилетіти в будь-який район. Але конкретно зараз тихо.

Я носив бронік — і був як абсолютний дивак. Всі, кого я бачив, постійно живуть в такій небезпеці, але давно вже ніхто не носить тих бронежилетів. Не стільки тому, що їх просто немає на всіх, а просто до небезпеки звикаєш.

Одна з невеликих розрад — це книги.
Книга занурює в прекрасний світ і дає відпочити. І я хочу підтримувати херсонські бібліотеки, відправляючи книги.

Прошу вас про допомогу. Ми зібрали всього 4000. Я хочу купити якісні книги, потрібно хоча б 10, краще 12 тисяч.

Відправляти буду вже 16 січня.
Я планую відправляти книги регулярно.

Ви можете долучитись 2 способами

1. Відправити книги з вашої бібліотеки і ми обережно доставимо їх.

Критерії для книг:
• Україномовні.
• Якісні. Такі, що не шкода на подарунок.
• Теми - художні, психологічні, корисні, цікаві, історичні.
• Для дітей і для дорослих.

Якщо ви хочете відправити книги для бібліотек - напишіть в особисті моїй помічниці @marimoiseieva, вона надасть адресу для відправки.

2. Задонатити. Є налагоджені зв’язки з 4 видавництвами, які дають гарні знижки.

🎯Ціль: 12 000.00 ₴

Посилання на банку: 
https://send.monobank.ua/jar/7ffeV1DctS

💳Номер картки банки
5375 4112 1864 0162

Кожні 50 грн надзвичайно важливі!

Дякую всім за підтримку! Дякую всім, хто вже задонатив і хто надіслав книги!
Ми разом робимо неймовірну справу!

Також прошу про репост, якщо у вас є канал або люди, які можуть долучитись до цієї ініціативи.


На фото я в бібліотеці в Херсоні, коли привіз туди першу партію книг.

@bagnenkoText

Думки військових

Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові.
Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки:

Не можу заснути
Слухаю легкі лекції.
Це давно вже у мене.
Ліки компенсують проблеми зі сном
Повинен щось слухати, щоб мозок абстрагувався від проблем зі сном.
Стан з одного боку депресії.
З іншого відчай, жах.
Уяви. За тобою полює снайпер.
Коли він стріляє — це страшно.
І страх постійно з тобою.
Тобі 2 години чекати. І по тобі буде стріляти снайпер.
Мертві тіла. Вони повсюди. Ми на позиціях, а вони повсюди.
Наступає весна.
Воно розлагається. Я не можу це забути.
Мінометні обстріли.
***
Я нікому не потрібен. Я дзвоню в міністерство ветеранів. «Нема денег» кажуть вони мені.
Виплати прекратились
Перервали лікування.
На роботу не беруть.
Кажуть: навіщо ти нужен.
Я уже списаний.
До війни був водієм.
Піти працювати дальнобоєм. Не можу. Перемикає часто.
Вже нема такого.
Багато агресії.
Намагаюсь менше балакать з гражданскими.
Стараюсь такі моменти зберігати.
Війна поділила людей на хороших і поганих.
Ми нікому не потрібні.
Візьміть любу людину, яка лікується.

Ти коли з військовими — то хоча б на одній хвилі.
Не гражданські.
Всі родня — служить. Всі, хто є.
Брат пропав без вісти.
Я списаний. Рік просидів вдома.
Обіда на все.
Близькі є підтримкою.
Несправедливість розʼїдає зсередини.
Нещодавно
Був в Києві.
Везли двухсотого.
Кортеж везе.
Ніхто не став навіть.
Це така неповага.
Люди зажрались.
Тепер здоровʼя не те.
Думаю, скільки ще протягну.

Всі фрази розміщені з дозволу. Дякую всім за підтримку роботи в шпиталі. Завдяки вам я закупив книги, канцелярію, планшетки, і все необхідне. Якщо є бажання підтримати - банка в коментарях.

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/3YvCpzVLBV

Дякую за всебічну підтримку. Лайки, репости, донати — все це неймовірно цінно.

Якщо вам це корисно — поставте 💔
@bagnenkoPsy

«Переживаючи скорботу» - книга, яка допомагає в проживання горя після втрати.

Клайв Льюіс - той автор, якого я відкриваю все більше.
Спочатку Хроніки Нарнії.
Потім «Листи Крутеня»
Він відомий богослов і письменник, близький друг Толкіна, ветеран 1 світової війни і дуже розумний автор.
Для мене він глиба, про яку я багато чув, але читав небагато

Зараз я вивчаю тему втрат і проживання втрат.
В моїй роботі в шпиталі - це одна з тем, з якою я найбільше стикаюсь. Смерть побратима. Смерть найближчої людини.

І знайшов неоціненну книгу.
Це щоденник, який відомий письменник вів для себе.

Він втратив кохану дружину, з якою одружився, в 54. Втратив від важкої хвороби. Одружився він з нею вже на стадії, коли розумів, що вона може померти.


Я не зустрічав кращого опису того, що проживає людина при втраті близького, аніж в книзі Клайва Льюіса “Переживаючи скорботу”.
Він писав щоденник для себе - з питаннями до себе, до Бога і до всього світу. Тут для мене він трохи схожий на книгу Йова у Старому Заповіті - розпачем, болем і інтенсивністю.
Іноді навіть відчуття ніби підглядаєш за людиною.

А потім з цього народилась тоненька книжка.
Найцінніше в ній те, що він автор, який вміє глибоко думати - спостерігає сам за собою і ділиться цим, як оголеною правдою.

Ось що він пише про початок і шоковий стан:

“Ніхто не казав мені, що скорбота схожа на страх. Мені не страшно, а відчуття, ніби страшно. Те саме тремтіння в животі, той самий неспокій, позіхання. Я невпинно ковтаю слину. Іноді вона відчувається, як легке сп’яніння чи контузія. 

Між мною і світом висить щось на кшталт невидимої ковдри. Я помітив, що мені важко сприймати будь-чию розмову. Чи, можливо, важко хотіти її сприймати. Це так нецікаво.
Проте мені хочеться, щоб поблизу були люди. Мені лячно, коли будинок пустий. Якби лише вони говорили одне з одним, а не зі мною

Це так точно і влучно.
Людина в горі потребує присутності інших.
Але все, що люди кажуть їй - це біль. Бо ніхто не може пережити і відчути біль іншої людини. І часто слова тільки погіршують.

Вся його книга - це суцільний крик і біль. 

“Це четвертий - й останній - порожній зошит, який я знайшов у будинку; чи майже порожній, оскільки вкінці є кілька сторінок, списаних дуже давньою арифметикою Дж.
Я дозволю йому обмежити мої нотатки. Я не купуватиму для них нових зошитів.
Оскільки ці записи були захистом від повного краху, певним запобіжним клапаном, вони принесли свою користь. 
те інше, що я планував, виявилося грунтованим на непорозумінні. Я вважав, що зможу описати стан; скласти мапу журби. Проте журба виявилась не станом, а процесом. Їй потрібна не мапа, а історія, і якщо в якийсь довільний момент я не припиню цю історію писати, то немає жодної причини, чому я взагалі маю коли-небудь спинитися. Щодня можна записати щось нове.
Скорбота схожа на довгу звивисту долину, де будь-який поворот може відкрити абсолютно новий краєвид. Як я вже зазначав, не з кожним вигином це трапляється. Іноді сюрприз буває протилежним: перед вами простягається точно такий же ландшафт, який ви здавалося, залишили далеко позаду. Саме тоді ви замислюєтеся: а чи не є ця долина траншеєю, що веде по кругу. Та насправді це не так. Є часткові рецидиви, проте послідовність неповторна.”

Існують етапи горя, фази горя і задачі горя. Але в книзі Льюіса можна простежити те, як він це проживає.
Книга маленька.
Всього 94 сторінки.

Але якщо ви проживаєте втрату або біль - то споглядання того, як проживає цей процес інша людина може бути для вас терапевтичним.

А якщо вам важливо дізнатись про це більше - до речі, я веду майстер-клас на цю тему 20 січня. (Лінк на реєстрацію тут: https://forms.gle/myULpSGsHMisMFwz6)
Приходьте.

А книга Клайва Льюіса справді терапевтична і турботливо допомагає опрацьовувати власні втрати. Раджу.

До речі, які книги про горе і горювання ви знаєте?

P.S. Тут буде ще про Клайва, думаю, бо я купив всі книги його, які існують. Про них якось окремо напишу.
Підписуйтесь: @BagnenkoText

Ці вихідні я, як ботан, пишу есе на тему психотерапевтичних навичок на 2-річній програмі по травмотерапії. Завдання було прочитати багато корисних книг і потім описати базові навички з консультування, окремо приділивши увагу своїм власним навичкам, які виходять добре і погано
Також вивчаю всі чотири Євангелія і дивлюсь на навички Христа в консультуванні і підтримці людей. Таке завдання у нас.

Треба написати есе на 20 сторінок, я вже дописую, написано 18.

Перші вихідні, коли не читаю, ну окрім Євангелій. Всі сили на цей текст.
Зрозумів, що тільки коли сфокусовано працюю — виходить добре і якісно.

А що читаєте (робите) ви? Діліться.
Надихайте ☺️
@bagnenkoText

Книги і кава - як вклад в ментальне здоров’я

Світ сходить з розуму, війна триває, тому продовжуємо підтримувати ЗСУ і військових, а щоб зберігати трохи менталочку - читаємо книги і п’ємо смачну каву.

У мене прекрасні поповнення, якими я щиро хочу ділитись.

Останні тижні захоплено читаю Клайва Льюіса, який написав не тільки всім відомі «Хроніки Нарнії»
Купив все, що міг.
Його щирість, глибока віра і вміння простими словами пояснити складне неймовірно надихає.

✅ Листи до Малкольма - книга яку він написав перед смертю, а уперше вона була надрукована 1964 року, вже після його відходу у вічність. У листах до вигаданого друга Малькольма Люїс роздумує на різні теми християнства, зосереджуючись на молитві як діалозі людини з Богом.

✅ Проблема страждання - роздуми богослова на тему «Якщо Бог добрий і всемогутній, чому Він дозволяє своїм створінням страждати від болю?».

✅ Листи Крутеня - прекрасна книга, яка майстерно зроблена. Льюіс показує механізм дії зла у світі. Форма, яку обрав автор – листи-повчання старого, досвідченого диявола (Крутеня) до молодого бісика про те, як спокушати людей. Я її прочитав вже 3 рази і планую ще. Дуже крута.

✅ Переживаючи скорботу - я вже прочитав її і писав буквально нещодавно. Щоденник болю, горя після втрати дружини. Неймовірна глибина. Дуже сильно.

✅ Просто християнство - книга, в якій основні думки і питання до християнства автор розбирає глибоко і щиро.

✅ Голокост - ніби роман, в якому відомий історик розбирає глибоко тему того, як Голокост став можливим. Це читається легко і я як завжди щиро тішусь, що у нас є видавництво Лабораторія Я це вивчаю в контексті того, як став можливим взагалі така тотальна ненависть до будь-якої нації

✅ Вбивчі письменники - прекрасна книга, яка тільки вийшла від нового видавництва моїх гарних знайомих. Трукрайм, де письменники скоюють злочини.
Не зовсім моя тема, але вирішив поповнити бібліотеку. Та і щиро люблю підтримувати нові видавництва, кожна покупка - це вклад.

Кава на цей раз чудова і вся смачна:
☕️1. Espresso New Year - дуже кльова тематична різдвяна кава.
☕️2. Brazil Sao Paolo - неймовірно легка і затишна, як морозний сонячний ранок
☕️3. Peru El Aliso - неочікуваний смак. Якась вона дуже насичена і є присмак яблука і чогось дуже смачного. Зранку люблю обирати її.
☕️4. Guatemala Finca La Labor (кислинка) - неймовірний смак. Одна з моїх улюблених тепер


У мене є постійний промокод. То якщо ви замовляєте по ньому -
Промокод дає знижку 15% на всю зернову каву та 10% на новорічні набори лінійки 25CR і дріпи
Діє протягом двох місяців🌸

Промокод: Багненко
Дійсний 2 місяці
Сайт: https://25coffeeroasters.ua/index.php

А ще у них зараз доставка по всій Європі, є інстаграм Європейський (кому цікаво - підписуйтесь)

А якщо більше 350 грн замовлення - то безкоштовна доставка.
Спробуйте.

І в кінці трохи душна і занудна порада від психолога:
Не забувайте давати собі відпочинок. В цей період хронічного стресу потурбуватись про себе - це не розкіш, а задача щотижня. Час бездіяльності і повільності можна навіть в свій календар вносити (я так роблю, наприклад).
Турбуйтесь про своє ментальне здоровʼя.

А що у вас за новинки? В книгах чи може каві?

#Новинки
@bagnenkoText

45 основних технік психологічного консультування. Або моя психологічна бібліотека.

Для роботи в госпіталі з військовими збираю активно бібліотеку. Такі книги не купиш в звичайних книгарнях, деякі я відкопую на OLX, на барахолках або в спеціалізованих магазинах. І це моя величезна цінність.

І все більше книг збирається таких, які реально допомагають в роботі з військовими і цивільними і з’явились в потрібний час.
Я веду власну базу інструментів. Я описую техніки собі в нотатках і великій бібліотеці.
Але такої змістовної книги, де все описано - у мене ще не було.
Багато в мене цікавості до таких книг зараз, тому хочу більше про них писати писати.

Тут є і відомі техніки:
✅ техніка порожнього стула
✅ Усвідомлена уява
✅ Рефреймінг
✅ Ведення щоденника
✅ Наративна терапія
І менш відомі (або виключно мені менше відомі)
✅«Плювок у суп клієнту»
✅Економіка жетонів
✅Вартість реакції
✅Моделювання

Потроху бібліотека крутих книг збирається. Але я пишу про 1% тих, які є. Думаю, що варто писати більше, але цікаво, що думаєте ви? Поставте + в коментарях, якщо так або вогник 🔥і - або розбите серце 💔 якщо ні.
А то раніше я тут писав в основному про художку, але бачу величезну цікавість саме до психологічної літератури. І мені є що сказати.
P.S. В коментарях викладу всі 50 технік, які тут є.
@bagnenkoText

Думки військового. Нуль. Втрати.

Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові.
Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки:

Боюся виходити на нуль. Взяв страх сильний. 
Хлопців, з якими служив — більше половини немає.
Брат не виходить на звʼязок. Служить біля місяця. 
Рота вогневої підтримки.
Дрони. Артилерія. 
Кожен день авіація працювала по нас. 
Каб-250 біля бліндажа впав. І не розірвався. 
На позиції коли довго сидиш — кришу рве. 
35 днів. 
Це жесть, як то кажуть. 
В бутилочку пісяли.
В кульочок какали
Бере страх повертатись на позиції. 
Коли страх зʼявився — коли почала авіація бити. 
Приблизно — в жовтні 2024.
Трусити починає.
Паніка 
Дихання пришвидшується. 
Штопор якийсь. Боїшся. Все, не піду. 
Провізію і воду забирали в дощ або туман. Інакше не вийдеш. 
Що допомагає
1. Рухатись
2. Піти покурити
3. Щось робити

Просто не думаю і стає легше.


Думки іншого
67 бригада
Зараз всі хлопці в N. 
У війні ніде немає добре. 
З першого составу батальону залишилось чоловік 10.
Найкращий друг загинув в першому бою. 
В 2023. 
Він був один син у батьків. 
Намагаюсь по можливості і батьків підтримувати. 
Не осталось і дітей. 
Не було внуків
Не представляєте скільки зараз втрат. 

В мене за цей час багато було втрат. 
В мене побратим на руках загинув. 
Мені з цим жити. 
Снів не було до крайнього виходу. 
Кожну ніч зараз кошмари. 
Кожну ніч воюю.
Тяжкі бої. Втрати. 
Нас було 6.
Не спасли побратима. 
Не встиг врятувати. 
Залишилось 5. Всі 300-ті. 
Там час іде потіншому. 
Ми 300-ті робили штурм. 
Мене затрьосхотило о 13:30, а я думав 9 ранку. 
ТАм час іде по-іншому. 
Швидше. 
Нас почали штурмувати о 6:10.
Коли перша їх 4 пішла. 
Глянув на часи і зробив доповідь. 
Думав пару годин, а пів-дня вже пройшло. 
Багато роботи було. 
Просто він пронісся. 
Осколки не повитягували. 
Я дуже хочу повернутись додому. До того стану, який був. 
Я хочу нормально жити життя далі. 

Я продовжую консультувати тих, хто потребує цього найбільше.

Багато працюємо про втрати.
Якщо хочете попрацювати над вашими втратами - приходьте на консультацію @Bgnnk.
А також приходьте на майстер-клас. Вже 20 грудня о 19:00

Реєстрація тут:
https://forms.gle/myULpSGsHMisMFwz6

А якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/3YvCpzVLBV

Якщо це корисно — поставте ❤️

@BagnenkoPsy