люблю я засинати до початку тривоги, бо опісля вже не можу…. тож поки літають шахеди вже дочитала «Коротку історію укрліту» Остапа Українця та прочитала 2 том «Песик, який пильнує зірки» Такаші Муракамі.

перша - все ще дотепно, цікаво, але МАЛО!! я б чесно хотіла б мати більшу версію, оскільки формат подачі у цьому мальописі дуже цікавий та затягує✨

«песик» цього разу не так сильно зачепив мене, чи то через адреналін, чи то просто друга частина не така сумна в порівнянні з першою. проте все ще дуже добра та світла історія вийшла.

вирішила відразу занотувати враження, бо все одно ж не спиться ;(
друзі, як ви? чи всі в порядку?

з вашого дозволу адмінка ще один день повтикає на львів і нарешті підведе підсумки червня, а також поділиться враженнями про декілька книжок 🙏🏻🙏🏻✨

файналі! ваша лінива блогєрка вирішила зібралась з усіма силами і занотувала, що б вона перечитала та порекомендувала, а що ні.✨

маємо: 6 книжок, 1 том манги та мальопис.✨

почнімо з “Відчуття закінчення” Джуліана Барнса. хоч і до книжкового клубу факультету (що і було причиною читання цієї книжки) я не встигла дочитати, але опісля обговорення вирішила дочитати, аби чіткіше окреслити все, що відбулось.

поставила їй 2.7 не лише з причини того, що через всю першу частину твору треба було пробиратись ніби через хащі, а просто через певну абсурдність книжки. ненадійний оповідач, любовна лінія, яка наче існує й питання чи міг взагалі справді когось кохати? хоч і книга начебто має (як мінімум заявлений в анотації) глибокий психологізм, але його я не відчула взагалі. не сподобалось(

про Песика, збірку оповідань Ґосподінова та про “Коротку історію укрліту” писала раніше, тож залишаю їх тут.

враження від мальопису та манги: https://www.tgoop.com/berriesbooks/344

враження від Ґосподінова: https://www.tgoop.com/berriesbooks/340

про “Точку нуль” Артема Чеха мені немає багато чого сказати, бо я б радила це прочитати. це збірка прози про період служби в АТО (2015-16). щоденний побут, адаптація до нових умов, нові люди, обовʼязки. хоч і здається, що основний фокус на спостереженні за їхнім життям і нам не розповідають про зіткнення, проте війна тут охоплює все.

“Розумні міста” Джермен Галеґуа мене розчарували не застарілістю, а пережовуванням однієї думки протягом всіх розділів. іноді складалось відчуття, що я вже це читала, але іншими словами.

“Як перекласти життя на сценарій” Антоніо Лукіча стала для мене неприємною несподіванкою. я дуже довго збиралась з силами написати повноцінний відгук на неї, але ніяк не дійшла. хоч і сама книжка це посібник для початківців “як написати сценарій”, мені було приємно читати цю книжку і без цієї мети. нові факти про те, як писався та знімався “люксембург люксембург” (і не тільки), цікаві вправи на розвиток надивленості й просто вайби позитиву. якби мене попросили описати цю книжку одним реченням і пояснити чому вона мені здається аж такою позитивною, то я б дала прочитати сторінку, яка пояснює це все тим, що ж там читав Лукіч у свої підліткові роки.

“Морбакка” - трохи ускладнений описами та розжовуванням будь-якого заходу, але дуже цікаво та по-шведськи. вперше за довгий час відчула потребу в художньому тексті, який не написаний дуже простою мовою. але хтось правильно у відгуках на ґудрідз запитав, що за такою кількістю згадок батька виникає питання - чи була у неї мати?😭

#чичитаєсофійка