як там ваші спини книги у новому році?))

колеги вже читають на повних парах, я тільки й встигаю зберігати собі TBR в гудрідсі)

нагадую вам про теку найприємніших творчих літературних каналів - діліться з друзями, щоб обговорювати спільний книжковий досвід ☺️

ну і ще один плюсик це зробити - блогери часто анонсують знижки, акції та різні розіграші, а тому у вас є шанс поповнити свою бібліотеку не за всі гроші світу 😅

тиць сюди, і буде вам щастя ❤️

трошки про всі гроші світу: побачила на якабу скільки коштує третя книга 🥲

я так розумію, ДО 20.02 в Україні очікується масовий продаж нирок 🙄

я ніколи не обираю нижню поличку в потязі, бо це означає, що на ній всі будуть сидіти/проходити повз/підіймати, щоб поставити сумки і взагалі як на мене нижній поверх це для екстравертів, а нижній - для інтровертів))

тому я забираюся на свою верхню палубу через 2 хвилини після того, як потрапляю в купе, і там ховаюся обіймаючи однією рукою телефон, другою паспорт, правою ногою притискаю до матрацу готівку, а лівою - татові мариновані грибочки, щоб не дай бог нічого не вкрали)))

і в такій позі «не чіпайте мене» проводжу всю дорогу

скажіть мені будь ласка, подорожуючі, ну от що може спонукати людей обирати екстравертну нижню поличку, коли нагорі так прекрасно і самотньо?

нарешті стало ясно шо з тими книгами робити 😂

трошки вам продовження епопеї із шиєю (яка почала боліти в жовтні і яка потім перейшла на затиснутий мʼяз у спині)

я оце обійшла масажистів, остеопатів, пішла на йогу, роблю розтяжки, займаюся спортом, сплю солдатиком, танцюю з бубном, молюся богу - все до фєні. воно в моменті стає легше, а потім повертається

сходила нарешті до невролога, вона дала мені тест на тривожність і, побачивши купу галочок, відправила до кпт-психотерапевта, бо якщо спина хєрачить 3 місяці і перестає тільки коли я відпускаю контроль (приблизно ніколи) або змінюю обстановку (наприклад, у відпустці), то питання затиску йде від голови

а ще вона виписала мені міорелаксанти та обезболи для мʼязів - стало трошки краще, але це всього на 10 днів

чи допомогла мені кпт-терапія дивіться в наступній серії 😄

#reanity_особисте

коли ну дуже хочеться в Гоґвортс 😅

я тут тільки що дуже майстерно пронесла в салон літака купу речей, маючи базовий квиток, а навчилася цьому минулого року під час подорожі в Канаду на 3 тижні з однісіньким рюкзаком

поділюся з вами лайфхаком, якщо раптом не знали) а ви діліться своїми ☺️

окрім рюкзака, я завжди подорожую з маленькою сумкою а-ля бананка (до неї питань ніколи не було) та шопером

оскільки єдиний момент коли перевіряють кількість речей це біля гейту, то до гейту я в цей шопер кладу всі шапки, шарфи, планшет, кіндл, снеки, зарядки і так далі

а біля гейту дістаю максимум, залишаючи зарядки та снеки, шопер на плече, зверху куртка, а всю електроніку тримаю в руках як personal items - вцілому в руках, як і на собі, ви можете пронести хоч слона

пройшла гейт - знову все поскладала в шопер) руки вільні, а в салоні твоя додаткова сумка вже нікого не цікавить

придовбалися до мене лише один раз в Порто, коли жіночка прям ходила роздивлялася хто шо має, а я ще не встигла зробити шоперні махінації і вона побачила його великим та відверто неприхованим)

цей шопер реально збільшує капасіті в півтора рази і допомагає в подорожі, особливо коли вона не коротенька)

#укрліт

дуже прикольно коли автор обирає собі нішу і в ній впевнено працює - точно знаєш якого стилю і якої глибини очікувати від кожного наступного твору

«Вівці цілі» - досить сумна історія про село на стику років, у якому морально та емоційно застряглі люди - Максим, що доглядає батька з Альцгеймером, приїжджа Яна, що досліджує ворожіння для дисертації, Слава Джуніор, якому лише дай підірвати петарду, Люба, яка піклується про всіх і вся, сублімуючи переживання за власного сина, що живе в Одесі на 13тому поверсі новобудови, та ще купа гостей, на яких не чекали і які приїхали на свята.
тільки настрій щось дуже не святковий

ця книга нагадує українську зиму, яка колись була сніжною та щасливою, а тепер навкруги лише чорна багнюка, і вже нема сил мріяти про майбутнє, а тому кожен намагається бути сьогодні. просто бути, просто не втратити себе (ще більше?)

якщо порівнювати з попередніми книгами, де Драбина - це про життя під час війни в еміграції, Мієчка - про сонячне дитинство, то Вівці - про життя під час війни в Україні. раджу братися за останню тільки якщо хочеться з кимось розділити свій стан і знайти «однодумців» в особі персонажів, але вцілому це не та історія, яка розрадить та допоможе перемкнути голову від реальності, а для мене це основна функція художньої літератури - емоційно досліджувати та проживати нові паралельні життя, а не розглядати своє власне під різними кутами (для цього є терапія)

Вівці цілі - 6/10

і в мене питання до тих, хто зараз в Україні:

скажіть будь ласка, чи подобається вам читати книги/дивитися контент про війну? я зараз не про новини чи документальні роботи, а про художнє відтворення подій, станів та рефлексію

якщо так - що саме вам дають такі історії?

а я тим часом починаю «Із крові й попелу», щось засумувала за фентезі 🙃

Оніксовий шторм та наступний корт оф щось там ще чекати, тому буду себе розважати новою серією

хтось читав? як вам?

почала нову книгу і просунулася аж на 3 відсотки, а все тому що ввечері тупо вирубає

тому замість книжкового контенту можу розказати, що сходила на йогу

тепер класи з йоги закривають і бізнес продають

хочете сходжу в гості до ваших ворогів?))

вчора помер американський режисер та сценарист Девід Лінч - йому було 78 років

про смерть Лінча родичи оголосили у Facebook:

«З глибоким жалем ми, його родина, повідомляємо про смерть людини і митця Девіда Лінча. Ми були б вдячні, якби ви залишили нас наодинці в цей час. У світі утворилася велика діра від того, що його більше немає з нами. Але, як він казав: «Дивіться на пончик, а не на дірку». Це прекрасний день із золотим сонцем і блакитним небом на всьому шляху».

причиною смерті стала діагностована ще у 2020 хвороба легень емфізема - митець курив з 8 років

серед найбільш відомих стрічок Лінча - «Синій оксамит», «Голова-гумка», «Малголленд Драйв» та серіал «Твін Пікс» - якщо ви раптом не дивилися

а ще на платформі masterclass є дуже класний запис його роздумів про креативність та режисуру 🙏

завжди прикро, коли великі талановиті люди йдуть від нас, тому бережіть їх мистецтво в собі ❤️‍🩹

хтось вже подивився Носферату? як вам? бо жанр зовсім не мій, але дуже хочу піти в кінотеатр (а ще на Babygirl з Кідман)

поки не розумію в нас тут дубляж португальскою чи оригінал, в розкладі ніяких приміток нема((

"Хороша погана дівчинка"

сходили з подругою на Babygirl, фільм англійською з португальскими субтритрами, де один з головних героїв ледь розкриває рота і ні на паузу не поставиш, ні слово не погуглиш - це був виклик))

але мені фільм дуже зайшов) спойлер: подрузі - ні))
єдине на чому зійшлися - Ніколь Кідман в свої 57 виглядає краще, ніж ми в 30 😁

якщо ви дивилися трейлер, то знаєте, що це історія про стосунки дорослої жінки - СЕО корпорації - та молодого хлопця, який прийшов до неї стажуватися

ну як стосунки - "блін да він просто її трахає кожні 5 хвилин" (с), тому якщо раптом ви хочете подивитися як кінематографічно трахають гарну жінку - це вже привід сходити в кінотеатр))

але особисто мені зайшла сама ідея про потаємні бажання і те, що певний ряд гострих відчуттів ти можеш отримати лише в ситуації небезпеки, незахищенності та заборони. тема не нова, але й ми вже пожили на цьому світі і знаємо, що з точки зору суто хімічних процесів - суміші адреналіну, дофаміну та кортизолу - є речі які можеш отримати лише "незаконним" шляхом

і бути дорослим означає робити свідомий вибір щодня і брати за це відповідальність)

кіно гарне, хімічне, іноді дуже влучно дотепне, але без комедії - дітей з собою не беріть)) а ще завдяки причинно-наслідковій драматургії дуже швидко відпадає бажання робити сумнівний вибір, тому якщо вас щось турбує - можна ще сходити для профілактики 😁

#reanity_дивимось