комунікація українських брендів то любов 🫶🏻

прийом прийом, що зараз читаєте?)

в мене «Аптекар» Стефані Майер (тієї самої авторки «Сутінок»), вже б дочитала, але «Чорне дзеркало» відволікло 🙃

якби у книгах можна було жити 🙃

добре що вже увімкнули, бо це не Україна де всі з генераторами і всесвітнім спокоєм 😁 якщо нема електрики - не працює нічого, а люди згрібають у супермаркетах воду та туалетний папір))

я ще й така вийшла за лате в старбакс з думкою ну в них же повинен бути генератор, у всіх кавʼярнях є генератор, я ж знаю, я це проходила

ага, щас)) на 9тій годині блекауту довелося пити апероль 😅

нещодавно ми з хлопцем обговорювали музику: переїхавши до іншої країни він став більше слухати іспаномовних пісень так само як і я - українських. дійшли до того, що через споживання "рідного" контенту ми відчуваємо сильніший звʼязок з домом та своєю культурою 🫂

так само і з книгами, особливо про самоідентичність або знайомі реалії

Твоє, моє, нічиє та інше - це екскурс в "совок" та дитинство, на яке зараз є змога подивитися під іншим кутом. дуже цікаво та трошки соромно помічати навʼязані тією ідеологією вподобання, коли навіть гидкий кисіль автоматично радісно згадуєш "ой та це ж як в дитсадочку!"

авторка ніби знімає пелену з нерушимих упереджень і показує як виглядав тогочасний світ, у якому ми виросли, без романтизації совковою владою та пропагандою

чому "когда я ем - я глух и нем" - бо обговорювати якість та смак їжі, яка не відповідала ГОСТу, було заборонено. не треба нам оцих незадоволених

чому "не жили багато, нечего и начинать" - бо всі рівні і хотіти більшого означає вибиватися з мас. заборона на мрії, зміни та розвиток

чому "тише едешь — дальше будешь" - заборона на ризик та ініціативу

і чому "мой адрес не дом и не улица, мой адрес - Советский Союз" - заборона на самоідентичність
_

тебе за ручку проводять книгою по усім "святим" місяцям совка, оголюючи правду і відслідковуючи звʼязок з мисленням сучасних людей, які хоч і народилися у вільній незалежній Україні, все одно у своєму світосприйнятті несвідомо несуть радянські патерни, і це лякає

лякає і засмучує, коли помічаєш, що деякі з них до сих пір живуть в тобі. і ти засуджуєш інших за це, але сам по інерції живеш по накатаним рейкам

дуже класна і дуже корисна книга, вона як відро холодної води на голову - допомагає прийти до тями і хоча б подивитися на себе - і малу і дорослу - зі сторони. ніхто з ваших рідних не буде таким безжальним)

Твоє, моє, нічиє та інше - 10/10

ps блок про барбі - окремий біль, ніколи блін не усвідомлювала скільки всього ховалося у звичайній ляльці, яка могла бути "ким завгодно", в той час коли в нашому дитинстві все, до чого тебе привчив соціум, це катати по двору у колясці пупса, програмуючи свій трирічний мозок на майбутнє материнство 🤦‍♀️

ps2 а ще збірка мені дуже нагадала неймовірну книгу "Кім Джійон, 1982 року народження», тільки про нашу культуру та токсичне минуле 🙃

це якась срака 😭

продовжую знаходити для вас інтерпретації улюбленої саги 🙃

⛓️ Harry Potter x Mad Max

отут були попередні:

🌼 Harry Potter x Studio Ghibli
💎 Harry Potter x Arcane
⚙️ Harry Potter x Cyberpunk

стійка для тих, хто вічно забуває назви книг 😁

я до речі нещодавно шукала одну жовту книгу - бо це єдине що памʼятаю - і не згадала(( навіть чат джіпіті не врятував ☹️

серферські нотатки:

сьогодні, коли хвилі підіймалися і сонечко їх підсвічувало, роблячи майже прозорими, - всередині було видно купу рибок

як у мультику 🥹

ps пляж Maceda на фото - найгарніший з усіх, що я бачила в Порто та околицях 💔

продовжуючи тему рибок 😁

всім гарної неділі))

і це ще про кокос мова не йшла 😁

вже три дні не можу зібратися написати відгук на книгу-переможця блогерів на "книжковій країні" 🥲

цей той дивний момент, коли мозок розуміє, що історія глибока, важлива і актуальна, але оці метафори, алюзії та філософія, що нашаровуються в геометричній прогресії, мене прям вимкнули емоційно і абсолютно дефокусували від описаних подій та сенсів
мені було нудно

можливо, тому що я слухала "Медузу", а не читала

можливо, тому що була в не підходящому стані чи настрої

можливо через кількість образів, які ніби флешбечнули мене у "я бачу вас цікавить пітьма", а пітьму я терпіти не можу

короче, не зайшло мені

залишу для вас опис скопійований з інету, бо не дарма ж книга стала вибором спільноти компетентних людей:

У грецьких міфах Медуза — невинна жертва насильства, яку боги перетворили на чудовисько й заслали на край світу. Кожен, хто бачив її, одразу ж від жаху перетворювався на камінь. Однак можна залишатися живим зовні, але заціпеніти всередині. Роман Любка Дереша «Погляд Медузи» — це багатоголоса історія про травму війни, від якої камʼяніють розум і серце, і про мандрівку до віддалених берегів несвідомого, де живе та зранена частина нас, яку ми самі вигнали поза очі.

Осінь 2022-го, Україна в блекауті. Темрява, сирени й обстріли з боку Росії. І дзвінок із поганими новинами про Славка, який від літа на фронті. Дзвінок, що змінить життя усіх Славкових друзів, відкриваючи крок за кроком приховані почуття, зіштовхуючи кожного із пітьмою всередині: страхом, болем, провиною, відчуженістю. «Погляд Медузи» — багатовимірний «роман зі свідомістю» про пошуки світла у час, коли його єдиним джерелом залишаємось ми самі.

Погляд Медузи. Маленька книга пітьми - 3/10. два за дуже класну акторську начитку АБУКа і один за те, що відсотків 15 все ж таки були цікавими 😶

ps тут є хтось, кому також не зайшло? бо те шо помідорами мене зараз закидають то ясно))

всім хто сумує за hold the door, shame on u та winter is coming присвячується 😁

минулого року в серпні (!!!) я писала про серфборд своєї мрії, який мені ще зовсім не по рівню, але він настільки гарний, що божечки тримайте мене семеро

вчора в мене був день народження, і хлопець зробив сюрприз 💔
каже «ти за два роки на мене так захопливо не дивилася, як на цю дошку»)))

залишилося навчитися кататися 🙂

#reanity_surfing

на честь Дня матері всі поїзди Укрзалізниці, які сьогодні курсують країною, отримали імена залізничниць, чиї діти захищають нас в лавах Сил оборони України, тих, хто віддав своє життя та тих, хто перебуває в полоні 💔