Ну, ви зрозуміли. Їхній неправильний колоніалізм і наш цивілізаційний підхід. «Взяли на озброєння» каже! Укотре євразійці зіткнулися з реальністю, яка, як виявляється, ніяк не сприяє виправданню їхньої ідеології, як не подивитися. Ну ми ж знаємо, що якщо парадигма дугінських сатаністів суперечить фактам, то тим гірше для фактів.

@bisovnya

Раніше ми вважали, що поділ Сирії передбачає також відокремлення тієї частини, яка підвладна актуальному уряду, але ситуація для Асада складається катастрофічним чином. Іранське державне телебачення стало називати протурецькі угруповання «збройною опозицією», а не «терористами-джихадистами». В ефірі заявили, що повстанці не нападали на шиїтів в Алеппо і не вбивали мирних жителів, хоча існують відеозаписи зі стратами шиїтів.

Крім того, офіційні представники Єгипту та Йорданії закликали президента Башара Асада покинути країну і створити уряд у вигнанні, але він наполягає на тому, щоб залишитися в Дамаску. З огляду на загальний настрій і те, що ніхто з союзників сирійського правителя не пропонує суттєвої підтримки, найімовірніше, ми є свідками скорого падіння режиму Асада.

@bisovnya

Дякуємо нашим добрим друзям із спілки «Пам'ять» за переклад і розміщення нашої публікації в журналі «Нашъ Путь» про Господара Валахії Влада Цепеша.

Нашими молитвами всіх благ вам. Чолом б'ю.

@bisovnya

Я християнин.

Я українець.

Я чоловік.

Я солдат.

Я вбивав людей. Саме тих що прийшли гвалтувати мою і вашу матір.

Більше того я з Наддніпрянщини, кацапська орда була за 15 км від мого райцентру і бився я так як міг. Ми відігнали.

Насмішок же над цією ЛЮДИНОЮ я терпіти не можу. Вбита фактично дитина.

І коли чиясь "недостатня русофобія" перетікає в людофобію як таку - сприймати це адекватно, холодно і "по-людськи" - просто не є можливим.

Царство Небесне.

https://www.tgoop.com/milinua/36809

Ну що ж, події в Сирії настільки блискавичні що ніякі прогнози майже неактуальні.

Але спробувати можна.

Цілком можливо Башар в трусіках, який зараз виступатиме по ящику передасть комусь владу, та відчалить кудись в горизонт, певно що до Пипи чи в Іран.

Єдиний шанс котрий є зараз у режиму - утримати сполучення між Дамаском і Латакією, а також кордон з Лівану звідки до них може підходити іранська допомога та проріджені жидами хезбалони з іншими співчуваючими. Задача мінімум, яка я думаю більш ніж реальна, суто з географії, етнографічних реалій та об'єктивної політики - вгризтись у Латакії, цілком можливо шо це вже буде і не клан Асада.

Ключем до розв'язання драми крайньої десятиденки та війни котра йде вже майже 14 років є місто Хомс, та вузенький коридор на захід від нього до Лівану що досі сполучає Дамаск і Тартус.

Попри успіхи опозиції та ХТШ (так, не "г"), я б не гадав на перед. Найближчі дні ми побачимо обстановку з Хомсом.

Взяття останнього повністю поховає останні шанси асадитів і БААС на претензію бути всесирійською силою, і скоріше звузить їх до паханів алавітської меншини, власне у Латакії та Тартусі.

Нині карта бойових дій десь приблизно така сама для режиму і опозиції як була у 2015, лише з десятки раз більшою інтенсивністю. Майже безвільне падіння Хами, а також Дейр-Зор, котрий взяли умовні курди взагалі без спротиву - запустили ефект доміно. Я не дивувався ситуації в Дераа, де режим за помочі кацапів на деякий час утихомирив повстанців і не учинив над ними розправу, що більш ніж дивно для Асада, і ось вони просто в потрібний момент дістали з копиць приховані автомати, а з шухляд повстанські знамена і вуаля. Ще більш дивною і досить неочікуваною є падіння Сувейди - це друзський регіон, що належить представникам одного з особливих відгалуджень ісламу. Вони традиційно лояльні до режиму в якості солідарності меншин. Чи приєднаються вони до повстання, чи спробують якоюсь мірою відколотись від сирійських проблем, як від режиму так і опозиції - побачимо.

Також друзи, з уже палестинцями бунтують і в самому Дамаску та околицях, що нам красномовно показує Асада - як приклад абсолютно необучаємого, твердолобого довбойоба-непотиста. Який навіть будучи людиною більш-ніж світською нині виглядає кретином навіть на фоні Каддафі і Саддама. Можна ставити його опудало в палату мір і ваги.

Проамериканські ж ребели з Ат-Танфу теж без проблем вступивши у веселі перегони зайняли без будь-якого геморою Пальміру, а це основна точка між Дамаском і Дейр-Зором, таким чином Асад лишився сухопутного сполучення з Іраком, а відтак напряму через нього і Іраном. Крім того утратив скудненькі контрольовані нафтові поля. Саме там навколо Пальміри у ході трьох битв за неї і передохло найбільше підорашок, властиво опущєй з одного відомого чвк. Теж біля Пальміри було зняте те саме мерзенне відео з кувалдою і місцевим фермером.

Надіюсь що сьогодні у пеклі чорти їбуть Уткіна з Пригожиним, та всю їх шайку з особливою пристрастю.

Сирійська Арабська Республіка припинила своє існування через 61 років зі свого заснування

Новий перехідний уряд Сирії скоро оприлюднить по всіх медіа та радіостанціях держави заяву про кінець режиму Асада.

@bisovnya

Лицемерие как оно есть

Патриарх Кирилл на премьере фильма Эмира Кустурицы о гонениях на УПЦ заявил, что ему «особенно тяжело просыпаться утром с мыслями о том, как страдает мой народ на Украине», потому что Киев - одна из столиц "нашего Православия".

Казалось бы, слова сострадания и заботы, но почему ты им не веришь? Почему они отдают фальшью, лицемерием и цинизмом? Потому что они исходят от человека, который на протяжении всех этих страшных лет ни разу не призвал к тому, чтобы остановить эту безумную войну. Больше того, сделал все, чтобы в умах многих россиян она стала «священной».

Почему патриарх молчал, когда российские ракеты уничтожали украинские города? Где была его скорбь, когда погибали тысячи украинцев — мужчин, женщин, детей? Он хотя бы слово соболезнования им сказал? Нет. Ни разу.

Именно поэтому слова патриарха о «страдании его народа в Украине» —это оскорбление. Оскорбление памяти тех, кто погиб от ударов российских ракет и беспилотников, тех, кто погиб в окопах, пойдя защищать Украину не потому, что ему захотелось повоевать с Россией, а потому, что к нему в дом пришла война.

Но, самое главное, слова патриарха Кирилла - это оскорбление каждого верующего УПЦ который с ужасом наблюдает, как РПЦ, вместо того чтобы быть голосом Божьей правды, становится инструментом политической пропаганды.

Патриарх Кирилл не имеет права называть украинцев «своим народом». Народ, на который обрушилась поддерживаемая им война, давно перестал воспринимать его как духовного лидера. Он для нас стал идеологом войны, голосом насилия, символом предательства христианских ценностей.

Киев — это не просто одна из двух «столиц» московского православия. Это нечто большее. Потому что, истинное Киевское Православие сегодня - не хочет иметь ничего общего с циничным союзом Церкви и государства, с империей лжи, прикрытой иконами. И касается это не только РПЦ, но и ПЦУ. Потому что, обе эти структуры сегодня обслуживают государственные, а не евангельские интересы.

Если патриарх Кирилл действительно считает страдания украинского народа своей болью, пусть сделает единственное возможное: осудит войну и перестанет служить идеологии разрушения. Разве не к этому Христос зовет каждого христианина?

Мы понимаем, что этого не будет. Потому что удобнее говорить слова о "скорби" на телекамеру, чем действительно становиться на сторону правды и мира.

Больно видеть, как Церковь превращают в политический придаток. Но ещё больнее осознавать, что за этим лицемерием страдают реальные люди, а вера миллионов превращается в очередной инструмент идеологической машины.

Уривок з лекції «Козак, Чернець, Маестро, і Безсмертний» присвячений Ліснику і Сашку Білому

Ігор Гаркавенко розмірковує на тему «великого» і «маленького» джихадів, посилаючись на Євангеліє та житіє українських військово-політичних діячів 2014 року

@bisovnya

Радимо нашим читачам лекцію від національного музею у Львові ім. Андрія Шептицького «Діяння святого архангела Михаїла на українських іконах ХVІ–ХVІІІ ст.»

На лекції гості музею мали нагоду розглянути «зблизька» сцени діянь архангела Михаїла на іконах різного часу створення з музейної збірки. Водночас пройтися сторінками захопливої біблійної історії, в якій архангел Михаїл відіграв виняткову роль. В українській традиції йому відведене чільне місце передусім як покровителю воїнства, а тому образ святого архангела Михаїла особливо актуальний під час воєнного лихоліття.
Було представлено три іконописні пам’ятки, одну з яких – нещодавно відреставровану ікону з церкви в с. Серни на Яворівщині.

Лекторка – провідна наукова працівниця відділу давньоукраїнського мистецтва Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького, кандидатка мистецтвознавства Марія Гелитович.

@bisovnya

Є розхожий міф, нібито перший прапор часів Київської Русі мав у собі зображення тризуба князя Володимира-Василя Святославича. І хоча тризуб справді належав великому князю-хрестителю, але універсальний символ Русі - голгофа. З прийняттям православ'я голгофський хрест став головним військовим, торговельним, політичним і духовним символом Київської Русі, який щільно використовувався як державний кілька століть.

Голгофський Стяг - найдревніший прапор Русі, після тисячі років знову з нами. Ми презентували вам його патчі із нашими дизайнерськими корективами раніше, але прислухавшись до ваших прохань випустили повноцінний прапор.

Ціна: 600₴ (за УБД: 200₴)

Зв'язок: @tofuchai

@bisovnya l @evangelium_aeternum

Слава Ісусу Христу! Запрошую всіх на благодійний концерт в місті Одесі, де я монотонно бубнітиму в мікрофон, а дружина заспіває мелодичні пісні під гітарний супровід.

Концерт проходитиме в ММК , вхід по донату від 100 грн.

До зустрічі!

Християнство — це виклик світові і його викривання.

Саме в християнстві людство здобуло нову реальність свого буття, коли людина у буквальному сенсі отримала грандіозну честь бути співкровником і співтілесником Бога. І з цього часу людині відкриваються нові масштаби її існування, її відносин із ближніми, відносин із Самим Творцем. Відтепер зникає етнічно-національна народна боговибраність і розпочинається боговибраність за приналежністю до єдиної спасительної отари, а перед Богоподобообразним (Бут. 1:26) творінням стоїть той самий вибір, що й в Едемі: бути у праці із Творцем, тобто Його співробітником, чи послідувати своїм лінивим вподобанням і підозрам, буцімто Господь чогось чи щось там тобі не додав (пор. Бут. 3:1-4).

В апостолах ми бачимо приклади виняткового вибору, коли кожен із них відмовляється від свого звичного життя рибалки, податкового робітника або навіть синедріонського поліцая. Це вже і неважливо! Неважливо, тому що вчорашній провінційний рибалка, митар-податківець чи фарисей-поліцай, вже сьогодні обирає стати співробітником Христа, щоб завтра бути Його посланцем (ἀπόστολος) і благовісником (εὐαγγελιστής). І ось цими працями світ отримує неповторну новину, що у звіщенні Небесної слави й подання миру людям доброї волі (Лк. 2:14), до світу вбогим, проте непорочним, чином прийшов Божий Син, аби прийняти людську плоть, обожествити і піднести до висоти Небесного блаженства сходинками, що здіймаються від Голгофського пагорбу і освітлюються Гефсиманським світлом Воскресіння.

Християнство — це виклик світові, на який слід відповідати із впевненістю, знайшовши в собі мужність піти за Христом; християнство — це викривання світові, який свою невпевненість виправдовує причинами, які і зрівнятися не в змозі із тим, що приготував Господь люблячим Його душам.

©️ Зі святом святого апостола Андрія Першопокликаного!