Сьогодні ми вшановуємо пам'ять святого Пантелеймона Нікомедійського - покровителя всіх лікарів, а також тактичних медиків, що зараз на лінії фронту рятують наших бійців і цивільних від наслідків ворожих атак.
Пантелеймон навчався медицини і став відомим лікарем. Він лікував хворих не тільки за допомогою медичних знань, а й молитвою, здійснюючи чудеса зцілення. За свою віру і чудеса Пантелеймона заарештували і піддали жорстоким мукам. Незважаючи на страждання, він відмовився відректися від християнства і був обезголовлений.
Найкращим зі способів вшанувати пам'ять святого Пантелеймона буде або пожертвувати гроші на потреби військових медиків, або відвідати найближчий курс тактичної медицини. Від себе всім східнякам можемо порадити наших близьких друзів з TacMed Kharkiv. В них як раз дроп шевронів, що є хорошим приводом допомогти їм фінансово.
@bisovnya
Пантелеймон навчався медицини і став відомим лікарем. Він лікував хворих не тільки за допомогою медичних знань, а й молитвою, здійснюючи чудеса зцілення. За свою віру і чудеса Пантелеймона заарештували і піддали жорстоким мукам. Незважаючи на страждання, він відмовився відректися від християнства і був обезголовлений.
Найкращим зі способів вшанувати пам'ять святого Пантелеймона буде або пожертвувати гроші на потреби військових медиків, або відвідати найближчий курс тактичної медицини. Від себе всім східнякам можемо порадити наших близьких друзів з TacMed Kharkiv. В них як раз дроп шевронів, що є хорошим приводом допомогти їм фінансово.
@bisovnya
Вважаємо нашим обов'язком опублікувати тут "Книгу буття українського народу" у скороченій версії (таким, яким ліміт символів позволить), тим самим долучивши публіку до фундаментальної праці Кирило-Мефодіївського Братства, чия спадщина, як ми вважаємо, незаслужено забута.
***
Бог створив світ і поставив людину над усім, наказавши їй множитися і шукати Бога для щастя всіх. Люди забули Бога, створили своїх богів і почали війни, що принесло горе і страждання. Бог покарав їх потопом, війнами і неволею.
Існує лише один істинний Бог, але люди створили багато богів і царів, що призвело до нових страждань. Єдиний Бог живе на небі, а створені людьми боги є страстями, править диявол.
Єдине царство — це Бог. Люди створили царів, але справжній цар — це Бог, наймудріший і найсправедливіший. Лукаві царі створили пани і невольників, що призвело до нових страждань.
Євреї були вибрані Богом, і їм був даний закон через Мойсея. Вибір царя виявився помилкою: навіть добрі царі, як Давид і Соломон, стали грішити. Хто каже, що він найкращий, грішить, як Адам.
Єдине царство — це Господь неба і землі. Євреї почали поклонятися Ваалу і Дагону, і їх царство загинуло. Греки відмовились від царя, ставши просвітленими, але не пізнали істинної свободи і потрапили в неволю.
Господь покарав людство, і найпросвітленіші стали рабами римських імператорів, які стали і царями, і богами. Господь послав Сина Свого, щоб показати істинного Бога і Царя. Христос навчив любити Бога і один одного, пожертвувати життям за інших, і став царем неба і землі. Учні Христові проповідували істину і свободу, зробивши всіх рівними братами.
Римські імператори намагалися знищити християнство, але віра зростала. Імператори прийняли християнство для своєї вигоди, що призвело до спотворення вчення. Царі і пани використовували християнство для своїх цілей, порушуючи істинну християнську свободу.
Благодать прийшла до народів Яфета, але була заплямована. Греки, римляни і німці спотворили її, залишивши королів і папів. Литва об'єдналася з Польщею, а Україна з Польщею як рівний з рівним, захищаючи святу віру і відмовляючись від винагород. Панство намагалося знищити козацтво і народ. Козацтво відновило свободу, але Україна була розділена Польщею і Московщиною. Україна встане з могили і буде незалежною в союзі слов'ян.
@bisovnya
***
Бог створив світ і поставив людину над усім, наказавши їй множитися і шукати Бога для щастя всіх. Люди забули Бога, створили своїх богів і почали війни, що принесло горе і страждання. Бог покарав їх потопом, війнами і неволею.
Існує лише один істинний Бог, але люди створили багато богів і царів, що призвело до нових страждань. Єдиний Бог живе на небі, а створені людьми боги є страстями, править диявол.
Єдине царство — це Бог. Люди створили царів, але справжній цар — це Бог, наймудріший і найсправедливіший. Лукаві царі створили пани і невольників, що призвело до нових страждань.
Євреї були вибрані Богом, і їм був даний закон через Мойсея. Вибір царя виявився помилкою: навіть добрі царі, як Давид і Соломон, стали грішити. Хто каже, що він найкращий, грішить, як Адам.
Єдине царство — це Господь неба і землі. Євреї почали поклонятися Ваалу і Дагону, і їх царство загинуло. Греки відмовились від царя, ставши просвітленими, але не пізнали істинної свободи і потрапили в неволю.
Господь покарав людство, і найпросвітленіші стали рабами римських імператорів, які стали і царями, і богами. Господь послав Сина Свого, щоб показати істинного Бога і Царя. Христос навчив любити Бога і один одного, пожертвувати життям за інших, і став царем неба і землі. Учні Христові проповідували істину і свободу, зробивши всіх рівними братами.
Римські імператори намагалися знищити християнство, але віра зростала. Імператори прийняли християнство для своєї вигоди, що призвело до спотворення вчення. Царі і пани використовували християнство для своїх цілей, порушуючи істинну християнську свободу.
Благодать прийшла до народів Яфета, але була заплямована. Греки, римляни і німці спотворили її, залишивши королів і папів. Литва об'єдналася з Польщею, а Україна з Польщею як рівний з рівним, захищаючи святу віру і відмовляючись від винагород. Панство намагалося знищити козацтво і народ. Козацтво відновило свободу, але Україна була розділена Польщею і Московщиною. Україна встане з могили і буде незалежною в союзі слов'ян.
@bisovnya
Творчість Достоєвського та підозри в його "українстві" зі сторони дослідника Арсена Річинського
Арсен Річинський, лікар і громадський діяч, у своїй роботі "Проблеми української релігійної свідомості" досліджує маловідомий аспект творчості Федора Достоєвського, пов'язаний з його українським корінням. Річинський підкреслює, що, хоча Достоєвський віддався російській культурі, в його творах можна знайти елементи, що вказують на українське походження і ментальність.
Річинський відзначає, що Достоєвський мав українське коріння по лінії батька, що вплинуло на його творчість. Зокрема, у деяких творах письменника можна знайти слова і граматичні форми, характерні для української мови, що є рідкісним явищем для російської літератури. Ці елементи, хоч і не дуже чисельні, на думку Річинського, свідчать про вплив української культури на письменника.
Зокрема, Річинський порівнює Достоєвського з Миколою Гоголем, відомим своїм переходом між українською та російською культурними сферами. Гоголь був глибоко пов'язаний з українською культурою, навіть коли писав російською мовою. Натомість Достоєвський, хоч і мав українське походження, повністю поринув у російське середовище і прийняв російські культурні та релігійні цінності. Проте Річинський вважає, що у його творах все ж можна відчути певний резонанс української душі, який проявляється в нетипових для російської мови словах і виразах, а також у деяких темах і мотивах.
Річинський також акцентує на індивідуалізмі героїв Достоєвського, який контрастує з колективістськими тенденціями російського суспільства. На його думку, ця індивідуалістична характеристика є віддзеркаленням українського менталітету, що цінує особисту свободу і незалежність, тоді як російське суспільство було більш схильне до колективізму та єдності.
Однак Річинський підкреслює, що цей український елемент був частково приглушений у творчості Достоєвського через його глибоку ідеологічну прив'язаність до місії Росії як захисника православ'я та месіанської утопії. Тим не менше, Річинський вважає, що ці українські впливи все ще є частиною творчого спадку Достоєвського і відображають складність його світогляду.
@bisovnya
Арсен Річинський, лікар і громадський діяч, у своїй роботі "Проблеми української релігійної свідомості" досліджує маловідомий аспект творчості Федора Достоєвського, пов'язаний з його українським корінням. Річинський підкреслює, що, хоча Достоєвський віддався російській культурі, в його творах можна знайти елементи, що вказують на українське походження і ментальність.
Річинський відзначає, що Достоєвський мав українське коріння по лінії батька, що вплинуло на його творчість. Зокрема, у деяких творах письменника можна знайти слова і граматичні форми, характерні для української мови, що є рідкісним явищем для російської літератури. Ці елементи, хоч і не дуже чисельні, на думку Річинського, свідчать про вплив української культури на письменника.
Зокрема, Річинський порівнює Достоєвського з Миколою Гоголем, відомим своїм переходом між українською та російською культурними сферами. Гоголь був глибоко пов'язаний з українською культурою, навіть коли писав російською мовою. Натомість Достоєвський, хоч і мав українське походження, повністю поринув у російське середовище і прийняв російські культурні та релігійні цінності. Проте Річинський вважає, що у його творах все ж можна відчути певний резонанс української душі, який проявляється в нетипових для російської мови словах і виразах, а також у деяких темах і мотивах.
Річинський також акцентує на індивідуалізмі героїв Достоєвського, який контрастує з колективістськими тенденціями російського суспільства. На його думку, ця індивідуалістична характеристика є віддзеркаленням українського менталітету, що цінує особисту свободу і незалежність, тоді як російське суспільство було більш схильне до колективізму та єдності.
Однак Річинський підкреслює, що цей український елемент був частково приглушений у творчості Достоєвського через його глибоку ідеологічну прив'язаність до місії Росії як захисника православ'я та месіанської утопії. Тим не менше, Річинський вважає, що ці українські впливи все ще є частиною творчого спадку Достоєвського і відображають складність його світогляду.
@bisovnya
Різдво святого Миколая Чудотворця
З часів стародавньої Русі в нашому, сміливо кажучи, українському християнстві збереглися лише деякі шанування, як, наприклад, безліч сюжетів та ікон, пов'язаних із Богородицею, що не дивно, зважаючи на те, що столиця нашої держави - її земний уділ. Серед інших так само чималу роль у православній традиції наших предків відігравав Миколай Чудотворець.
Шанування святого Миколая на Русі пов'язане з діяльністю князя Володимира Святославича, який, можливо, носив молитовне ім'я Миколай. У Києві культ святого розвинувся особливо сильно, і місто стало центром його шанування. У XI столітті князь Володимир встановив свята на честь перенесення мощей святителя Миколая, і Київ став володарем його мощей і чудотворної ікони. Святий Миколай шанувався як покровитель моряків, мандрівників, хліборобів і торговців. У Києві було побудовано безліч храмів на його честь, шість з яких збереглися до наших днів.
@bisovnya
З часів стародавньої Русі в нашому, сміливо кажучи, українському християнстві збереглися лише деякі шанування, як, наприклад, безліч сюжетів та ікон, пов'язаних із Богородицею, що не дивно, зважаючи на те, що столиця нашої держави - її земний уділ. Серед інших так само чималу роль у православній традиції наших предків відігравав Миколай Чудотворець.
Шанування святого Миколая на Русі пов'язане з діяльністю князя Володимира Святославича, який, можливо, носив молитовне ім'я Миколай. У Києві культ святого розвинувся особливо сильно, і місто стало центром його шанування. У XI столітті князь Володимир встановив свята на честь перенесення мощей святителя Миколая, і Київ став володарем його мощей і чудотворної ікони. Святий Миколай шанувався як покровитель моряків, мандрівників, хліборобів і торговців. У Києві було побудовано безліч храмів на його честь, шість з яких збереглися до наших днів.
@bisovnya
Доля мощей святих мучеників Бориса і Гліба
Після смерті Святополка в 113 р. кияни знову, як і 20 років тому, запросили на князівський престол Володимира Мономаха. Добродушний Володимир давно вже забув несправедливість Святополка, щиро оплакував його кончину і відмовився від запропонованої йому честі.
За законом престол мав перейти до дітей Святослава, але кияни й чути не хотіли про іншого князя. У місті почалися заворушення, заколотники почали грабувати і палити будинки євреїв-лихварів. На велику радість простого люду і самих святославичів Володимир в'їхав до Києва. Насамперед Мономах хотів утвердити своє прво на ім'я батька народного.
Тому, бажаючи полегшити долю простого люду: "...визначив, що позикодавець, взявши тричі з одного боржника так звані третні пологи, втрачає вже істинних своїх грошей... Мономах включив цей закон до статуту Ярославів." Дід Ярослав Мудрий дав руське ім'я онукові Володимир, а батько і мати прозвання Мономаха. По лінії матері він справді був онуком візантійського царя Костянтина Мономаха. І з ранньої юності вирізнявся військовою доблестю.
Ніхто з руських князів не доклав особливих зусиль у боротьбі із зовнішніми ворогами і не здобув стільки перемог. 2 травня 1115 р. за наказом Мономаха відбулося переміщення мощей святих Бориса і Гліба зі старої старої старої церкви до нового кам'яного храму в Іжгородську.
На честь свята з віддалених місць Русі зібралися князі, духовенство, бояри і безліч простого народу, люди тіснилися на вулицях і кожен хотів доторкнутися до праху святих. Олег Святославич дав розкішний бенкет князям; три дні пригощали бідних і мандрівників, це торжество, і Церковне, і Державне, зображуючи дух часу, варте зауваження в історії.
@bisovnya
Після смерті Святополка в 113 р. кияни знову, як і 20 років тому, запросили на князівський престол Володимира Мономаха. Добродушний Володимир давно вже забув несправедливість Святополка, щиро оплакував його кончину і відмовився від запропонованої йому честі.
За законом престол мав перейти до дітей Святослава, але кияни й чути не хотіли про іншого князя. У місті почалися заворушення, заколотники почали грабувати і палити будинки євреїв-лихварів. На велику радість простого люду і самих святославичів Володимир в'їхав до Києва. Насамперед Мономах хотів утвердити своє прво на ім'я батька народного.
Тому, бажаючи полегшити долю простого люду: "...визначив, що позикодавець, взявши тричі з одного боржника так звані третні пологи, втрачає вже істинних своїх грошей... Мономах включив цей закон до статуту Ярославів." Дід Ярослав Мудрий дав руське ім'я онукові Володимир, а батько і мати прозвання Мономаха. По лінії матері він справді був онуком візантійського царя Костянтина Мономаха. І з ранньої юності вирізнявся військовою доблестю.
Ніхто з руських князів не доклав особливих зусиль у боротьбі із зовнішніми ворогами і не здобув стільки перемог. 2 травня 1115 р. за наказом Мономаха відбулося переміщення мощей святих Бориса і Гліба зі старої старої старої церкви до нового кам'яного храму в Іжгородську.
На честь свята з віддалених місць Русі зібралися князі, духовенство, бояри і безліч простого народу, люди тіснилися на вулицях і кожен хотів доторкнутися до праху святих. Олег Святославич дав розкішний бенкет князям; три дні пригощали бідних і мандрівників, це торжество, і Церковне, і Державне, зображуючи дух часу, варте зауваження в історії.
@bisovnya
Православ'я та супрематизм
Джон Боулт у своїй роботі аналізує складний зв'язок між українським авангардом і православною традицією, особливо іконописом. Хоча на перший погляд авангард і православ'я здаються несумісними через радикальні зміни в естетиці та світогляді, насправді вони мають глибокі взаємозв'язки.
У перші десятиліття ХХ століття на теренах Російської імперії відбулося значне відродження інтересу до православної ікони. Ікона, яка раніше сприймалася більше як предмет релігійного поклоніння, почала розглядатися як об'єкт художнього аналізу. Цей зсув у сприйнятті збігся з народженням авангардного мистецтва, яке прагнуло досліджувати нові форми вираження і нові погляди на світ.
Мистецтво ікони і авангарду мають схожі формальні риси. Наприклад, використання плоского простору, акцент на лінії та кольорі, а не на об'ємі та перспективі, притаманні іконопису, знайшли відгук у роботах авангардистів. Павло Філонов і Казимир Малевич експериментували з такими аспектами, як вивчення та спрощення форми, що має паралелі з візуальним мовленням ікони.
Багато авангардистів були зацікавлені у відображенні трансцендентної реальності, що відповідає релігійному змісту ікон. Казимир Малевич зі своїм чорним квадратом прагнув створити "нову ікону", яка би відображала не матеріальну, а духовну сутність. Його роботи, як і роботи Василя Кандинського, були пронизані ідеями духовного відродження через мистецтво, що перегукується з релігійними ідеалами.
Інші художники, такі як Володимир Татлін і Іван Клюн, теж зверталися до іконописних технік та мотивів, хоча й переосмислювали їх у контексті сучасного мистецтва. Їхні роботи включали елементи традиційної ікони, такі як структура, симетрія, іконографія, але застосовували їх у новаторський спосіб.
Один з ключових моментів, який Боулт підкреслює, це спільний для авангардистів і православної традиції мотив "прийдешнього раю". Авангардисти, як і іконописці, прагнули відобразити ідеалізовану реальність, яка ще не настала, але яка є невід'ємною частиною їхнього мистецького бачення. Ікона, як і авангардне мистецтво, мала на меті трансформувати сприйняття і наблизити глядача до духовного просвітлення.
@bisovnya
Джон Боулт у своїй роботі аналізує складний зв'язок між українським авангардом і православною традицією, особливо іконописом. Хоча на перший погляд авангард і православ'я здаються несумісними через радикальні зміни в естетиці та світогляді, насправді вони мають глибокі взаємозв'язки.
У перші десятиліття ХХ століття на теренах Російської імперії відбулося значне відродження інтересу до православної ікони. Ікона, яка раніше сприймалася більше як предмет релігійного поклоніння, почала розглядатися як об'єкт художнього аналізу. Цей зсув у сприйнятті збігся з народженням авангардного мистецтва, яке прагнуло досліджувати нові форми вираження і нові погляди на світ.
Мистецтво ікони і авангарду мають схожі формальні риси. Наприклад, використання плоского простору, акцент на лінії та кольорі, а не на об'ємі та перспективі, притаманні іконопису, знайшли відгук у роботах авангардистів. Павло Філонов і Казимир Малевич експериментували з такими аспектами, як вивчення та спрощення форми, що має паралелі з візуальним мовленням ікони.
Багато авангардистів були зацікавлені у відображенні трансцендентної реальності, що відповідає релігійному змісту ікон. Казимир Малевич зі своїм чорним квадратом прагнув створити "нову ікону", яка би відображала не матеріальну, а духовну сутність. Його роботи, як і роботи Василя Кандинського, були пронизані ідеями духовного відродження через мистецтво, що перегукується з релігійними ідеалами.
Інші художники, такі як Володимир Татлін і Іван Клюн, теж зверталися до іконописних технік та мотивів, хоча й переосмислювали їх у контексті сучасного мистецтва. Їхні роботи включали елементи традиційної ікони, такі як структура, симетрія, іконографія, але застосовували їх у новаторський спосіб.
Один з ключових моментів, який Боулт підкреслює, це спільний для авангардистів і православної традиції мотив "прийдешнього раю". Авангардисти, як і іконописці, прагнули відобразити ідеалізовану реальність, яка ще не настала, але яка є невід'ємною частиною їхнього мистецького бачення. Ікона, як і авангардне мистецтво, мала на меті трансформувати сприйняття і наблизити глядача до духовного просвітлення.
@bisovnya
Forwarded from Terra Kozakorum
Нарешті звіт!
РЕБка уже майже тиждень як продуктивно працює!
Козаки сердечно дякують каналам та їх адмінам за поширення і безпосередньою грошовою допомогою:
НТП: www.tgoop.com/nt_orthodox
Журналу "Біси": www.tgoop.com/bisovnya
Євгену Карасю та фонду "Захист Майбутнього" які покрили більшу частину суми.
Та пані Тамарі Ткаченко з Києва.
А також громаді міста Борисполя та Бориспільського району, що пожертвували близько 100 тисяч гривень.
Окрема подяка від козаків, кого не згадали на відео:
Колишньому прес-офіцеру 72 ОМБр та одному з найкращих крігсберіхтерів сучасності - Роману Чопу: www.tgoop.com/photowar
Та каналу Ковчег: www.tgoop.com/kovcheg14
Всього було зібрано близько 313 тисяч, 275 з яких пішло на сам комплекс РЕБ: DELTA-TEC LOLI X8
https://deltatec.store/tproduct/769987310-582251230921-delta-tec-loli-x8
Остача піде на ремонт машин.
Чорні Запорожці, розвідники 1-го механізованого батальйону 72-ї ОМБр уклінно вдячні всім жертводавцям!
Слава Україні! Славі Ісусу Христу!
РЕБка уже майже тиждень як продуктивно працює!
Козаки сердечно дякують каналам та їх адмінам за поширення і безпосередньою грошовою допомогою:
НТП: www.tgoop.com/nt_orthodox
Журналу "Біси": www.tgoop.com/bisovnya
Євгену Карасю та фонду "Захист Майбутнього" які покрили більшу частину суми.
Та пані Тамарі Ткаченко з Києва.
А також громаді міста Борисполя та Бориспільського району, що пожертвували близько 100 тисяч гривень.
Окрема подяка від козаків, кого не згадали на відео:
Колишньому прес-офіцеру 72 ОМБр та одному з найкращих крігсберіхтерів сучасності - Роману Чопу: www.tgoop.com/photowar
Та каналу Ковчег: www.tgoop.com/kovcheg14
Всього було зібрано близько 313 тисяч, 275 з яких пішло на сам комплекс РЕБ: DELTA-TEC LOLI X8
https://deltatec.store/tproduct/769987310-582251230921-delta-tec-loli-x8
Остача піде на ремонт машин.
Чорні Запорожці, розвідники 1-го механізованого батальйону 72-ї ОМБр уклінно вдячні всім жертводавцям!
Слава Україні! Славі Ісусу Христу!
Журнал "БІСИ"
Нарешті звіт! РЕБка уже майже тиждень як продуктивно працює! Козаки сердечно дякують каналам та їх адмінам за поширення і безпосередньою грошовою допомогою: НТП: www.tgoop.com/nt_orthodox Журналу "Біси": www.tgoop.com/bisovnya Євгену Карасю та фонду "Захист Майбутнього"…
Двічі нас споминали. За таку сердечну подяку гріх не донатити в майбутньому, братія
СОБОР - папка українських православних телеграм-каналів. Від статей до мемів, від мемів до товарів і звісток із фронту. Приєднуйтесь і пропонуйте кандидатів на поповнення списку.
https://www.tgoop.com/addlist/-Afbl5sM9LIzNTcy
https://www.tgoop.com/addlist/-Afbl5sM9LIzNTcy
https://www.tgoop.com/addlist/-Afbl5sM9LIzNTcy
https://www.tgoop.com/addlist/-Afbl5sM9LIzNTcy
https://www.tgoop.com/addlist/-Afbl5sM9LIzNTcy
https://www.tgoop.com/addlist/-Afbl5sM9LIzNTcy
Чим закінчуються спроби влаштувати земний безбожний рай
Зі статті протоієрея Сергія Аракелова
Я вирішив торкнутися цієї теми не для того, щоб критикувати сучасну людину і зловтішатися над її проблемами. Я сам - син свого часу, відірваний від святоотцівської спадщини своїм вихованням і способом життя. Швидше, я хочу озвучити питання, які хвилюють нас усіх, і спробувати знайти на них відповіді. Як казав Тертуліан, "душа людини за природою християнська", і всі ми відчуваємо холод самотності та егоїзму, навіть якщо не завжди визнаємо це.
Ми часто шукаємо легкий вихід із проблем, які самі ж і створили, прагнучи до ідеального суспільства і забуваючи, що кожен із нас недосконалий. Ми намагаємося знайти розраду в матеріальних речах, в егоїстичних прагненнях, у поверхневих задоволеннях. Але такі спроби втекти від своїх внутрішніх проблем тільки призводять до нового самообману і розчарування. Про це нас попереджали багато мудреців і філософів, але ми не завжди готові їх слухати. Замість того щоб шукати винних у зовнішніх обставинах, ми повинні усвідомити, що причина наших бід криється в нашій занепалій природі і наших власних рішеннях.
Сьогодні кожен із нас стоїть перед вибором: закрити очі на проблеми і спробувати сховатися від них, або відкритися їм і знайти сміливість поглянути правді в очі. Другий шлях, хоча й важкий, дає нам шанс на виправлення і духовне зростання. Тільки чесне усвідомлення своїх недоліків і щире прагнення до добра можуть допомогти нам вибрати шлях життя, а не самообману.
@bisovnya
Зі статті протоієрея Сергія Аракелова
Я вирішив торкнутися цієї теми не для того, щоб критикувати сучасну людину і зловтішатися над її проблемами. Я сам - син свого часу, відірваний від святоотцівської спадщини своїм вихованням і способом життя. Швидше, я хочу озвучити питання, які хвилюють нас усіх, і спробувати знайти на них відповіді. Як казав Тертуліан, "душа людини за природою християнська", і всі ми відчуваємо холод самотності та егоїзму, навіть якщо не завжди визнаємо це.
Ми часто шукаємо легкий вихід із проблем, які самі ж і створили, прагнучи до ідеального суспільства і забуваючи, що кожен із нас недосконалий. Ми намагаємося знайти розраду в матеріальних речах, в егоїстичних прагненнях, у поверхневих задоволеннях. Але такі спроби втекти від своїх внутрішніх проблем тільки призводять до нового самообману і розчарування. Про це нас попереджали багато мудреців і філософів, але ми не завжди готові їх слухати. Замість того щоб шукати винних у зовнішніх обставинах, ми повинні усвідомити, що причина наших бід криється в нашій занепалій природі і наших власних рішеннях.
Сьогодні кожен із нас стоїть перед вибором: закрити очі на проблеми і спробувати сховатися від них, або відкритися їм і знайти сміливість поглянути правді в очі. Другий шлях, хоча й важкий, дає нам шанс на виправлення і духовне зростання. Тільки чесне усвідомлення своїх недоліків і щире прагнення до добра можуть допомогти нам вибрати шлях життя, а не самообману.
@bisovnya