Моє вечірнє чтиво.
Давно у мене не було такого захвату і відрази водночас.

І ще раз переконалась,що такі концентровані на страх,огиду і дискомфорт історії-мені найзручніше читати саме в малій прозі.

Якщо не знайомі з книгою,ось тут можете почитати огляд від Бабая. Власне ,через цей огляд я і погодилась почитати збірку.

Знову проводжу час з Кінгом😌
Цього разу мала проза. Вибір пав на цю збірку через те,що зовсім скоро можна буде подивитися екранізацію на одне з оповідань що тут є. Мова про «Мавпу». І так як я дуже скептична до екранізацій за Кінгом,то точно сперше хочу прочитати,а потім вже дивитися адаптацію)

Урвала. Якби ви знали, як я тішуся. З самого анонсу книги вона була в бажанках. І зʼявилась вона у мене лише після смерті Лінча,коли наклад всюди закінчився, і мені відкопали її в іншому місті в офлайн книгарні. Дуже вдячна і щаслива🥰

Забайтили мене читати романтику,аргументуючи грін флегами і відсутністю крінжі. Дуже рідкісний випадок,але що ж,раз в пару років можна спробувати. Налаштована досить скептично,але хто зна хто зна)

Читали цю книгу? Що скажете?

«Острів темряви»
✍🏻 Деніел Обрі

Головна героїня, Фрея Сінклер, покидає свою роботу в Ґлазґо та повертається до рідного містечка на Оркнейських островах. Вона шукає нового початку, але знаходить таємницю: після зимового шторму на березі з’являються людські рештки. Фрея береться за власне розслідування, яке втягує її,і нас заодно,в небезпечний світ місцевих секретів.

В першу чергу,хочу написати про атмосферними книги. Це просто вау.
Автор майстерно передає похмурий, таємничий настрій Оркнейських островів, роблячи їх повноцінним персонажем історії. Я таке обожнюю.Погода, природа та ізольованість цих місць створюють ідеальне тло для напруги та відчуття загрози. І ,от цей увесь антураж,дуже вдало попав мені в настрій,та в погоду на вулиці. (Так,на моє читання це теж впливає)

І тепер до більш глибокої теми. Це головна героїня-Фрея. По-перше,я обожнюю це імʼя. По-друге,воно дуже їй підходить. І по-третє…на скільки мені вона сподобалась. Ось все розслідування і таємниці припадають жінці в той же період,коли в її житті прийшли великі зміни,зокрема виявилась підозра на аутизм. І цей аспект дуже важливу роль зіграв в історії,адже її сприйняття ситуації і світу в цілому, додають геть іншого погляду на історію. Незвичного,глибокого.
Обрі показав,що люди з аутизмом не обмежені,а просто дещо інакші. Автор,до речі, теж має цю нейровідмінність,що і підштовхнуло його наділити Фрею своєю історією і вираженням розладу в житті. Та при цьому,він геть не давить на жалість тощо. А,ще раз повторю,просто показує що ці люди є,і їх на багато більше,ніж нам здається.А особливо жінок,яким діагностувати це й розлад важче ніж чоловікам.

Тож,у підсумку. Ця книга чудовий вибір для тих, хто любить неспішні, напружені трилери з цікавими персонажами та похмурою атмосферою. Якщо вам подобаються детективи з акцентом на психологію та інтригу, замовляйте ось тут.

Видавництво Лабораторія

Перша ночі.Привітайте чемпіона з книжкового тетрісу 🏆

Питання на кшталт:
•а якщо знадобиться книга з самого низу;
•а куди ти поставиш наступні книги Видавництва (які невдовзі приїдуть,до речі)
•а куди ти поставиш 4 том Хартстоперів (коли/якщо знайду)
•що робитимеш,якщо полиця таки трісне пополам?

Ці питання я ігнорую. Це проблеми майбутньої Насті. Зараз мій перфекціоніст придушує мого тривожника і я рада.

⚡️ До дня Святого червонопопія Валентина даруємо пісюновий набір: хтива добірка "Ґудзиків" та пісюни в асортименті

🔥 Давно ми вам не нагадували про Мілф Аделіни, тож час настав. За лише підписку, лайк, репост і вимоги до всіх своїх знайомих теж підписатися, ми, Саша, Настя та Дафа, вирішили обдарувати вас корисним (книги) та смачним (солодощі).

Умови:

✅ перевірити свою підписку на:
👉 @daphniasuggests (сповіщення включені)
👉 @sashas_reads (сповіщення включені)
👉 @book_dwarf (сповіщення включені)
👉 @milf_adeline (сповіщення включені)

✅ поділитися дописом з друзями. І перевірити, чи підписалися вони 👀

✅ натиснути кнопку "Хочу ґудзиків" (на каналі https://www.tgoop.com/daphniasuggests)

🏆 Ім'я переможця чи переможиці з'явиться в дописі замість кнопки ввечері у п'ятницю, 14 лютого. Але майте на увазі, що підписку пильно перевірятимуть🌚

Лежала я,значить,думала про вічне,і втикала на свої полички.

Всі ми знаєм це відчуття: бачиш нову книгу-все, треба брати! Поличка вже ломиться, список «обов’язкового читання» роздувся до неймовірних розмірів, але рука все одно тягнеться за новинкою чи черговим виданням у красивій обкладинці. І ось удома з’являється ще одна книга, яка, можливо, чекатиме свого часу місяці або навіть роки.

І згадала я,як знайома запитала у мене: нащо ти купуєш ще,якщо не всі наявні книги прочитано?
І,власне,ось до чого прийшли роздуми.

📚 Перше,і головне. Бо я так хочу. Бо я люблю це і це приносить мені радість.

📚 Естетичне задоволення. Книги-це не просто текст,а ще й оформлення, ілюстрації, приємний запах сторінок. Взагалі дуже подобається як візуально виглядають полиці в кімнаті.

📚 Страх втратити можливість. Іноді здається, що якщо не купиш книгу зараз, то потім її вже не знайдеш. Особливо це стосується колекційних видань і,тимпаче,книг улюблених авторів.І,через якийсь час,ідеш на олх і ридаєш над цінами,які виставляють бариги.

📚 Спокуса можливостей. Купуючи книгу,я купую не лише предмет, а й потенційний цікавий досвід,всесвіт. Книга може чекати свого моменту, а потім,одного разу,стати саме тією історією, яка буде «в настрій» або «в потрібний період життя».

📚 Книги як втеча. І це,певно,основна з причин,чому я взагалі читаю.Навіть якщо зараз немає сил читати, сама наявність книг поруч заспокоює. Це нагадування,що завжди можна відкрити сторінку й зануритися у світ, де все залежить лише від тебе та твоєї уяви.

Тож. Скільки коли і як купувати книги-особиста справа кожного. Бути книжковим драконом так само нормально,як і бути людиною з двома-трьома книгами вдома.

Чи є у вашій колекції книги, які ще чекають свого часу? І чи дратує вас це, чи навпаки-приносить задоволення? Бо мені точно приносить))

Напередодні дня закоханих пропоную вам,тим,хто закоханий в літературу, обожнює читати книжки,купувати книжки,кому важливо мати місце, де можна знайти цікаві огляди, дізнатися про новинки чи просто обговорити улюблені історії. Телеграм-канали – чудовий спосіб зануритися у світ книжок, знайти однодумців та отримати порцію натхнення для нових прочитань.
Там ви знайдете канали про художню та нон-фікшн літературу, класику, сучасні бестселери, детективи, фентезі, наукові видання й багато іншого.

Підписуйтесь на теку з книжковими телеграм-каналами💝

#прибуло
Довго думала чи мені це треба,та під впливом «любові» до Джека Різника,все ж,спробую.
Ну і плюс улюблений колір обкладинка і зріз,тож,як мінімум,це гарно)

Свіженька сторінка #scrapbooking 🥰

📖 “Faber & Faber: The Untold Story”
✍🏻Тобі Фейбер

Нонфікшн для мене,зазвичай,це виключення серед потоку художньої літератури. Читаю його рідко,тільки про те,що воістину зацікавить. От так вийшло з цією книгою.

Це не просто історія видавництва, а глибоке занурення у внутрішню кухню одного з найвпливовіших літературних домів Британії. Автор опирається на архівні матеріали, листування редакторів з письменниками та анекдоти з видавничого життя, що робить книгу цікавою не лише для фахівців, а й для широкого кола читачів.

Головний акцент книги,власне що найбільше було цікаво- це особистості. Тут є Т. С. Еліот не лише як поет, а й як редактор, який відбирав твори для публікації. Є історії співпраці з Сильвією Плат (дуже цікава і щемка) Семюелем Беккетом, П. Д. Джеймс і багатьма іншими. Джонс демонструє, як ризиковані видавничі рішення визначали майбутнє компанії- від прийняття «Володаря Мух» Вільяма Голдінга,до співпраці з режисерами й драматургами.

Це книга про те, як формувався літературний канон 20-го століття, про епоху до цифровізації й змін у книговиданні. Місцями вона може здатися надто деталізованою, але я таке обожнюю. Тимпаче якщо ти любиш літературну історію та зазирати за лаштунки видавничого бізнесу - це чудове читання.

Читавши переконувалась в тому,що бути видавцем складна і багатогранна справа. Що є багато ризиків як фінансових,так і репутаційних. Що видавництвам ми,читачі,потрібні і як підтримка і як мотивація.

Я б порадила почитати цю книгу і звичайним читачам,яким цікава тема. А також видавцям,і тим,які тільки заходять в цю справу, і тим,які в ній давно.

Видавництво Лабораторія

📖 «Щось урчить»
✍🏻 Похитон

Шок. Відраза. Захват. Здивування. Цікавість. Бозна ще які відчуття я пережила читаючи цю книгу.

Збірка оповідань не для слабкодухих. І точно для поціновувачів жахливого,такого тягучо-липкого,психологічно насиченого.

Персонажі,впродовж оповідань, в яких живуть, набувають змін як психологічних,так і візуальних.Ці зміни потворні, невідворотні…і,місцями, занадто реалістичні. В якийсь момент я зловила себе на тому,що під час читання просто завтикала в стіну,чітко уявляючи деяких реальних людей. Вони деградують, розчиняються в бузкових інтер’єрах, стають комахами, занурюються в жорстокі побутові трагедії, намагаються вирватися.Але виходу нема. Це не саме про тілесний жах, а щось глибше,по типу втрати людської сутності, розкладання свідомості, приреченості на власне єство

Серед усіх оповідань збірки,мене вразив «Хряк». Цей твір виділяється своєю психологічною нав’язливістю. Це не просто горор, а підняття дуже тонкої теми. Тут про страх чоловіків бути об’єктом небажаного бажання, бути безсилим перед тим, що неможливо назвати. Тут жах розвивається не через прямий конфлікт, а через відчуття неминучості: герой, сам того не усвідомлюючи, потрапляє в ситуацію, де контроль вислизає з його рук.

Також дуже прекрасно-жахливе оповідання «Риба-меч». Це слаттерпанк, який вразив як своєю жахливішою, так і красою.

Похитон в своїх оповіданнях безжалісний але дуже різний. Деякі з них читати було цікаво і страшно до паралічу рук, з трудом перегортуючи сторінку. Інші ж залишили більш байдужою мене, та це на краще, адже, якби все було на однаковому рівні концентрованого жаху- навряд я б лишилась задоволена.

Рекомендую дуже обережно, і тільки під вашу особисту відповідальність перед власною психікою і бажанням бачити гарні сни)