Терміново треба їхати, ось саме ця хвилина вирішальна

01.10.2024. Київ, Дарницький міст. 9:00, хвилина вшанування памʼяті українських воїнів які загинули у цій війні.

Це я так сьогодні зранку їхав на роботу. Єдиний, хто зупинився.

Хз, моралі не буде.

• Загалом відмінностей є набагато більше, але кожної, з уже названих, достатньо для ідентифікації. Прохання до колег не робити більш повні розбори, щоб не давати виробникам підробок можливості створити ідеальну копію, а також не заплутати людей більш субʼєктивними і важкими для розрізнення ознаками.

• Також рекомендуємо самим не намагатися шукати інші відмінності (якшо вони не дуже очевидні), оскільки, від року до року, деякі деталі, все таки, змінювалися, і ви можете сприйняти оригінал за підробку.
Ми дослідили майже всі зміни за 8 років виробництва 7 генерації, і з радістю проконсультуємо, якщо у вас виникнуть підозри щодо ще якихось відмінностей у своїх турнікетах.

LifeSaver Store

ЧОМУ МАЙБУТНІ ОФІЦЕРИ НЕ ЗНАЮТЬ ТАКМЕД? Ч1

Проблеми підготовки у Вищих військових навчальних закладах знаходяться поза межами інформаційного поля через низку причин, це і ізоляція від зовнішнього світу, відсутність зацікавленості суспільства та слабка робота самих викладачів та інструкторів у цих ВВНЗ (частіше за все, немає що показати). Спробую висвітлити цю проблему

Чому ж все так?

Програма підготовки рівня L-1A передбачає вивчення тактичної медицини у дисципліни БСВВ та розроблена таким чином, що можна викласти програму курсу CLS. Крайній наказ міністерства оборони №436 нарешті поставив крапки над "Ї" та визначив рівень підготовки яким мусять володіти всі офіцери без вийнятку - домедична допомога розширена або згідно курсу CLS від комітету ТССС. І тут вам може здатися що все ж добре, але є багато "але".

Підготовка курсанта з такмеду відбувається у перший рік його навчання у ВВНЗ, що однозначно не гарантує збереження хочаб усвідомлених навичок надання допомоги, мовчу про тактичну обізнаність яка, на мій погляд, є головною навичкою для майбутнього офіцера в тому числі і з такмеду.

Нормативна база не декларує принципи викладання, тому розклад занять може виглядати як пару годин сьогодні, пару годин через тиждень і так далі. І хоча існує і така форма навчання, вона є гіршою ніж викладання єдиним блоком, гірше тільки навчальні точки.

Особовий склад. Звісно у кожному ВВНЗ своя тусовка, але загальна картина має спільні риси, це недостатня кількість інструкторів на о/с, неможливо дотримуватись співвідношення курсант:інструктор 6-8:1 коли у вас просто немає цих людей, або якщо вони навіть є, навряд чи ви отримаєте години підготовки саме в цей момент. Профпридатність викладачів та інструкторів теж під питанням, я б не хотів бачити людей, які викладають такмед, але не можуть демонструвати навички або не мають бойового досвіду.

Навчально-матеріальна база, тут загальновійськова проблема, без волонтерів ми би вчили на пальцях.

Окремою темою є навчання з медичного планування, акцентованого на цій темі курсу просто не існує у програмі, весь базис які курсанти здобувають за чотири роки навчання в цьому питанні варіюється від відвідування пар з тактики до спілкування з інструкторами та викладачами на навчальних полігонах, відповідно підготовка кожного курсанту є дуже різною.

ТВО Бойового Медика 🫡

ЩО Ж ЦИМ РОБИТИ? Ч2

Виконання програми L1-A лежить на плечах планувальників, відповідно блокове викладання курсу можливо через усвідомлене ставлення до викладання курсу на рівні управління ВВНЗ та управлінь факультетів.

Підтримання навченості впродовж наступних 3 років це виклик для викладачів та інструкторів без додаткової програми навчання, без наказово затвердженої програми на рівні всього ВВНЗ неможливо підтримати курсанта на рівні CLS, і це не мусить бути заняття по пів години, це мусять бути контролі різного характеру від тестів до симуляційних відпрацювань з тактичними завданнями, повторного проходження курсів. В ідеальному світі майбутні командири саме бойових підрозділів мусять опанувати рівень бойового медика, цієї стратегії дотримується АЗОВ, але я наголошую, УСЮДИ не так як в Азові. І все це мусить бути забезпечено затвердженими годинами підготовки, інакше це має сумнівний результат.

Робота з викладацьким складом, підтримка бойового досвіду є важливим компонентом профпридатності для викладачів та інструкторів, але однозначно це мусить бути тонкий ручний процес контролю, який мусить враховувати, щоб вашого інструктора не зхантили до відрядженого підрозділу або він не залишився на полі бою.

Грошове забезпечення теж є проблемою, яка спонукає повертатися до бойових підрозділів або переходу в навчальні центри, бо ВВНЗ не отримають додаткові виплати, як інструктори у НЦ.

Збільшення штату інструкторів. Служба у ВВНЗ є досить престижною для інструкторів та викладачів через один ключовий фактор - особовий склад, курсант - це ідеальний військовослужбовець, кращого ви просто не знайдете і коли спеціалісти передають знання та навички, вони бачать опанування курсантом матеріалу, більшої насолоди просто немає. Тому враховуючи це та вище зазначені фактори ВВНЗ має стати конкурентним закладом для служби.

Всі роки війни ми знаходимось на шляху реформ, які загально можна характеризувати як "стій тут, іди сюда", поки ми намагаємось створити картинку, тільки сталі процеси будуть рухати цей весь піздець

ТВО Бойового Медика 🫡