Forwarded from Laughter in a Time of War 🇺🇦
Пише Vitaliy Deynega:
I’m Fine – так називається наша робота цього року на американському Burning Man. Якщо дивитись на неї здалеку – це просто красиві і яскраві, майже іграшкові, букви. Але коли підходиш до них ближче – бачиш, що обшито їх елементами поверхонь, які пошкодили російські ракети, снаряди та кулі.
Люди стоять і дивляться. Іноді дуже довго. Сміливіші торкаються гострих країв. Багато хто плаче. Здається, наша ідея спрацювала і її почують тут десятки тисяч людей. Наша абсолютно неадекватна життєва ситуація стала для нас нормою, ми навчились бути сильними і святкувати життя навіть за цих обставин. Ми все менше реагуємо на ракети і смерть, горе і надзусилля, які доводиться докладати, щоби просто не зʼїхати з глузду від страхів війни і від почуття провини за те, що робиш недостатньо. Ми правда «в нормі», просто наша норма страшніша за нічні жахіття. Але ми живемо, боремося і навіть намагаємось іноді радіти. Ми «в порядку». Ми навіть готові щиро запитати у світу «а як справи у вас?».
Інсталяція складається з різних елементів. Найбільше серед них розстріляних і порваних уламками знаків «пішохідний перехід». Їх всього дванадцять. Це про людей, вбитих росіянами на початку війни просто за те, що вони переходили дорогу чи їхали на велосипеді у справах. Є два знаки «обережно діти». Один з них було знято біля повністю зруйнованої росіянами школи в Херсонській області. Коли я розказую глядачам про неї, то кожен раз показую фото залишків школи. Є шматок торгівельного центру. Одного з найкращих в Херсоні. В якому був Мак і купа різних магазинів. Його розвалили з танків у перші ж дні повномасштабної війни. Є великі дорожні знаки з назвами населених пунктів: від Великої Криниці до Херсона, Чернігова та Харкова. Кожен з цих експонатів практично музейний. Бо, наприклад, в Херсоні було всього три настільки великих знаки.
Крім того є хвіртки і шматки парканів. Наприклад, великі і важкі залізні ворота з Макарова, які вирвало і зімʼяло вибуховою хвилею. Вони про звичайних людей, вина яких була лише в тому, що вони вирощували огірки та картоплю, жили в Україні. І були вбиті суто через це. Також є шматки сонячних панелей та трансформаторів, які показують, що росіяни не тільки вбивають людей, а ще чинять екоцид, знищуючи зелену і не тільки енергетику. Є шматки спортивних і дитячих майданчиків з тих частини Херсонської області, де цивільні уже або вбиті, або поїхали. Є хвіртка від двору, знищеного до рівня грунту, будинку.
Один американець сказав, що в нашій інсталяції стільки горя і смерті, що це важко витримати і заплакав. Інший сказав, що в ній багато сили, бо якби ми були жертвами, а не воїнами – ми б її сюди не привезли.
Ми розказуємо про те, як пишем друзям, на будинки яких впали уламки збитої балістики:
- Як ти?
- Я нормально. Нас з мамою залатали в лікарні. Але все ок. Вікна обіцяють заклеїти плівкою. Дякую, що запитав.
- Цю зиму ми можемо зустріти без світла, тепла і води в частині осель. Але ми нормально
- Вибухи в моєму місті але в прилетіло в інші будинки. Я в нормі
- Я тільки з похорону друга, але я в нормі. Дякую що дочекались на роботі
Це наша нова норма. Норма, якої ми не хотіли і не заслуговуємо. Але в якій ми продовжуємо боротись і святкувати життя. Ми чесно відповідаємо: «я нормально», часто навіть не усвідомлюючи, що пишемо це з найстрашнішого з можливих снів. І ми абсолютно щиро готові запитати, як справи у них і подякувати за допомогу. Бо, як ми не усвідомлюємо глибини жаху з якого це пишемо, так і не усвідомлюємо сили цих слів. І того наскільки сильним став кожен з нас. Але цей контраст дуже відчувається тут. І він викликає дуже глибоку емпатію, повагу і захоплення нами. Саме тому так багато людей плаче біля нашої роботи. Але не тому, що нас жаліють. А тому, що захоплюються тим, ЩО і ЯК ми проходимо разом, кажучи «ми в порядку».
I’M FINE ;)
З каналу: @wartimejokes
Надсилайте пропозиції: @wartimejokesbot
I’m Fine – так називається наша робота цього року на американському Burning Man. Якщо дивитись на неї здалеку – це просто красиві і яскраві, майже іграшкові, букви. Але коли підходиш до них ближче – бачиш, що обшито їх елементами поверхонь, які пошкодили російські ракети, снаряди та кулі.
Люди стоять і дивляться. Іноді дуже довго. Сміливіші торкаються гострих країв. Багато хто плаче. Здається, наша ідея спрацювала і її почують тут десятки тисяч людей. Наша абсолютно неадекватна життєва ситуація стала для нас нормою, ми навчились бути сильними і святкувати життя навіть за цих обставин. Ми все менше реагуємо на ракети і смерть, горе і надзусилля, які доводиться докладати, щоби просто не зʼїхати з глузду від страхів війни і від почуття провини за те, що робиш недостатньо. Ми правда «в нормі», просто наша норма страшніша за нічні жахіття. Але ми живемо, боремося і навіть намагаємось іноді радіти. Ми «в порядку». Ми навіть готові щиро запитати у світу «а як справи у вас?».
Інсталяція складається з різних елементів. Найбільше серед них розстріляних і порваних уламками знаків «пішохідний перехід». Їх всього дванадцять. Це про людей, вбитих росіянами на початку війни просто за те, що вони переходили дорогу чи їхали на велосипеді у справах. Є два знаки «обережно діти». Один з них було знято біля повністю зруйнованої росіянами школи в Херсонській області. Коли я розказую глядачам про неї, то кожен раз показую фото залишків школи. Є шматок торгівельного центру. Одного з найкращих в Херсоні. В якому був Мак і купа різних магазинів. Його розвалили з танків у перші ж дні повномасштабної війни. Є великі дорожні знаки з назвами населених пунктів: від Великої Криниці до Херсона, Чернігова та Харкова. Кожен з цих експонатів практично музейний. Бо, наприклад, в Херсоні було всього три настільки великих знаки.
Крім того є хвіртки і шматки парканів. Наприклад, великі і важкі залізні ворота з Макарова, які вирвало і зімʼяло вибуховою хвилею. Вони про звичайних людей, вина яких була лише в тому, що вони вирощували огірки та картоплю, жили в Україні. І були вбиті суто через це. Також є шматки сонячних панелей та трансформаторів, які показують, що росіяни не тільки вбивають людей, а ще чинять екоцид, знищуючи зелену і не тільки енергетику. Є шматки спортивних і дитячих майданчиків з тих частини Херсонської області, де цивільні уже або вбиті, або поїхали. Є хвіртка від двору, знищеного до рівня грунту, будинку.
Один американець сказав, що в нашій інсталяції стільки горя і смерті, що це важко витримати і заплакав. Інший сказав, що в ній багато сили, бо якби ми були жертвами, а не воїнами – ми б її сюди не привезли.
Ми розказуємо про те, як пишем друзям, на будинки яких впали уламки збитої балістики:
- Як ти?
- Я нормально. Нас з мамою залатали в лікарні. Але все ок. Вікна обіцяють заклеїти плівкою. Дякую, що запитав.
- Цю зиму ми можемо зустріти без світла, тепла і води в частині осель. Але ми нормально
- Вибухи в моєму місті але в прилетіло в інші будинки. Я в нормі
- Я тільки з похорону друга, але я в нормі. Дякую що дочекались на роботі
Це наша нова норма. Норма, якої ми не хотіли і не заслуговуємо. Але в якій ми продовжуємо боротись і святкувати життя. Ми чесно відповідаємо: «я нормально», часто навіть не усвідомлюючи, що пишемо це з найстрашнішого з можливих снів. І ми абсолютно щиро готові запитати, як справи у них і подякувати за допомогу. Бо, як ми не усвідомлюємо глибини жаху з якого це пишемо, так і не усвідомлюємо сили цих слів. І того наскільки сильним став кожен з нас. Але цей контраст дуже відчувається тут. І він викликає дуже глибоку емпатію, повагу і захоплення нами. Саме тому так багато людей плаче біля нашої роботи. Але не тому, що нас жаліють. А тому, що захоплюються тим, ЩО і ЯК ми проходимо разом, кажучи «ми в порядку».
I’M FINE ;)
З каналу: @wartimejokes
Надсилайте пропозиції: @wartimejokesbot
Forwarded from YIGAL LEVIN 🇮🇱🇺🇦
Про Гутерришей как явление. Человек на фото, тот, который между ефрейтором и литературным рабом ефрейтора, — это Анри де Байе-Латур, президент Международного олимпийского комитета. Ему так понравились Олимпийские игры 1936 года в Германии, что он активно поддерживал идею проведения еще одних зимних игр, снова в Германии, в 1940 году. Когда ему указывали на то, что Германия оккупировала Чехословакию, он раздраженно отвечал, что Международный олимпийский комитет вне политики, и вообще не нужно портить спорт из-за каких-то чехов или поляков.
Когда началась Вторая мировая война, Байе-Латур был очень огорчен и считал, что эта война крайне бессмысленна, а поэтому ее должен закончить кто-то сильный и могущественный, чтобы навести порядок. Он активно выступал против вмешательства США, считая, что это только подхлестнет милитаризм, эскалирует ситуацию, и что победить нацистскую Германию все равно никому не удастся, ведь это новая могущественная и непобедимая сила.
Видимо, продолжающаяся война, постоянная эскалация, вступление США в конфликт и начавшиеся неудачи Германии на поле боя так расстраивали бедного Анри, что его сердечко не выдержало, и он умер в 1942 году от сердечного приступа. Похороны были помпезными: сам ефрейтор прислал прощальный венок, а другие нацистские лидеры лично пришли проводить кортеж, охраняемый немецкими солдатами (дело происходило в оккупированной Бельгии), с телом этого большого сторонника мира, пацифиста и блюстителя по-настоящему международного спорта.
@yigal_levin
Когда началась Вторая мировая война, Байе-Латур был очень огорчен и считал, что эта война крайне бессмысленна, а поэтому ее должен закончить кто-то сильный и могущественный, чтобы навести порядок. Он активно выступал против вмешательства США, считая, что это только подхлестнет милитаризм, эскалирует ситуацию, и что победить нацистскую Германию все равно никому не удастся, ведь это новая могущественная и непобедимая сила.
Видимо, продолжающаяся война, постоянная эскалация, вступление США в конфликт и начавшиеся неудачи Германии на поле боя так расстраивали бедного Анри, что его сердечко не выдержало, и он умер в 1942 году от сердечного приступа. Похороны были помпезными: сам ефрейтор прислал прощальный венок, а другие нацистские лидеры лично пришли проводить кортеж, охраняемый немецкими солдатами (дело происходило в оккупированной Бельгии), с телом этого большого сторонника мира, пацифиста и блюстителя по-настоящему международного спорта.
@yigal_levin
Forwarded from SKVOT
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
На львівському вокзалі зазвучить орган, створений з російських ракетних снарядів, зібраних у Київській області.
«Інструмент» — це серія музичних перформансів, ініційована Жанною Кадировою. Вона запросила українських та міжнародних музикантів, які щотижня виконуватимуть композиції на органі.
22 листопада відбудеться відкриття проєкту, де музикантка та композиторка Олеся Борсук виконає авторський твір, написаний спеціально для «Інструмента».
↗ Skvot Mag ↗ Skvot Instagram ↗ Skvot YouTube
«Інструмент» — це серія музичних перформансів, ініційована Жанною Кадировою. Вона запросила українських та міжнародних музикантів, які щотижня виконуватимуть композиції на органі.
22 листопада відбудеться відкриття проєкту, де музикантка та композиторка Олеся Борсук виконає авторський твір, написаний спеціально для «Інструмента».
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Forwarded from Новинач
Внаслідок ранкової російської атаки було пошкоджено київський Костел Святого Миколая. Фото оприлюднила КМВА
Forwarded from Новинач
бетонная шкатулка
Photo
Костел святого Миколая у Києві відновлять за автентичними кресленнями 1899-1909 років аби розкрити задум архітекторів — Мінкульт.
Від оригінального плану костел відрізняється через радянську реконструкцію наприкінці 80х років, яка змінила призначення споруди, адаптувавши її під концертний зал
Від оригінального плану костел відрізняється через радянську реконструкцію наприкінці 80х років, яка змінила призначення споруди, адаптувавши її під концертний зал
Forwarded from ОКО 👁
Взуття в'язнів нацистського концтабору Аушвіц у Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту, Освенцим, Польща, 27 січня 2025
📷 Oded Balilty / AP
📷 Oded Balilty / AP
Forwarded from ҐРУНТ
Берлінське рекламне агентство Lure зробило величезну pro bono кампанію для російського медіа Meduza — для цього використали кадри горя українців.
Сама Meduza пише, що це її перша реклама за 10-річну історію і орієнтована вона на те, аби показати західному читачу, як страждають російські журналісти в еміграції.
У рамках кампанії створили фільм з журналістських матеріалів, де для емоційного ефекту використали кадри вибухів в Україні, розбомблених міст та навіть фотографію Ярослава Базилевича зі Львова на похороні дружини та доньок. Цей відеоряд транслювали, зокрема, в кінотеатрах перед фільмами та на платформах Meta та Google.
Також гасла «Там, де закінчуються інші заголовки, починається Meduza», «у росії вас заарештували б за те, що ви поділилися цим» та інші з’являлись білбордах та проекціях на знакових міських фасадів у Берліні, Лондоні, Парижі та інших містах.
Така безкоштовна реклама для росіян вже викликала обурення у соцмережах. Свою думку щодо кампанії можна висловити безпосередньо агенції в Instagram https://www.instagram.com/lureberlin?igsh=eHBiN3ZtMnY2cGh0
Сама Meduza пише, що це її перша реклама за 10-річну історію і орієнтована вона на те, аби показати західному читачу, як страждають російські журналісти в еміграції.
У рамках кампанії створили фільм з журналістських матеріалів, де для емоційного ефекту використали кадри вибухів в Україні, розбомблених міст та навіть фотографію Ярослава Базилевича зі Львова на похороні дружини та доньок. Цей відеоряд транслювали, зокрема, в кінотеатрах перед фільмами та на платформах Meta та Google.
Також гасла «Там, де закінчуються інші заголовки, починається Meduza», «у росії вас заарештували б за те, що ви поділилися цим» та інші з’являлись білбордах та проекціях на знакових міських фасадів у Берліні, Лондоні, Парижі та інших містах.
Така безкоштовна реклама для росіян вже викликала обурення у соцмережах. Свою думку щодо кампанії можна висловити безпосередньо агенції в Instagram https://www.instagram.com/lureberlin?igsh=eHBiN3ZtMnY2cGh0