⚡️ Варто пам’ятати, що поки ТЦК пакують людей в буси Помощник Юлии Тимошенко, Латентный петух Эдик Коваленко представляясь сотрудником Главного Управления Разведки, выделываясь,рассказывает что типо, он с какой то криминальной группой с его слов"держит город Днепр", унижаясь, как тряпка бегает за парнем в Днепре, врёт всем что миллионера из него сделал, а сам выпрашивает у него ПОСОСАТЬ . Ради разнесения информационного мусора и развлекухи, вместе с Американскими петушиными ЦРУшными-заднеприводными  спецслужбами устраивают пситеррор простым людям. Коваленко издевается над детьми и взрослыми как над скотом. В спортлайфе в Днепре, до болевого эффекта облучают  ЦРУшными электромагнитными и торсионными генераторами Украинцев, подают волны через мобильный телефон и городские ретрансляторы, сильно сужают сосуды, мешают Украинцам думать,вызывают тошноту и другие неприятные физиологические ощущения, используют НЛП.фото Балабола Коваленко и остального петушиного кубла на Аватаре. Жители Днепра, кто общается с этой мазью Коваленко, который с ЦРУшниками травит детей, задумайтесь,зачем вам этот Недоделок. Когда уже эта мразь нажрется и обрыгается своими сплетнями?

Двіженія, по поводу і без.

Ненавиджу це фото.
Воно блять таке пророче.

Проста метафізична фігня.

Правило 1 :Міф збирається з правди.
Правило 2: Знаючи пізнаючи світ - пізнаєш себе.
Правило 3: Не забувайте розважатися.
Правило 4: Коли ми знаходимо щось цінне для себе ми хапаємо це і тікаємо поки небезпека не стане далекою, а потім приходимо до ворога в ночі, і знищуємо його, не залишаючи слідів.

Це все перетворює тебе у скажений мікс вченого і божевільного капелюшка. У кожного з нас є своя передісторія, більше того, вона частково визначає якими саме методами ми будемо - користуватися у реалізації своїх проектів.

Найстрашніше, коли всі процеси завершуються- ти вже ні на що не впливаєш і просто дивишся за реакцію - тобто чи вийде заплановане.
Коли так а коли ні, починаючи дослід - перетворюючи математичну модель в реальність, ми насправді не знаємо- чим і до чого все прийде.

На якомусь етапі- за відсутності результату, втрачається цікавість до «обʼєкту» вивчення. Так працює життя.

Стільки праці, а в результаті нічого, хоча навіть «невдалий дослід»- це досвід.

Контрактор ПВК Єбалай у складі Батальйону Арей, зняв чудове новорічне відео.

Воно не стане популярним. Але чорт забирай як же це смішно.


Допомагайте УДА та Силам оборони це важливо.

Старий шеврон.
Початку повномаштабки.
На ньому багато істоїї.
Багато де побував.
І у кого пожив.

Оригінал зберігся в єдиному екземплярі.
Він доречі йде тільки в комплекті з командиром загону, по іншому не працює.

Тож або повернути, або.


Зараз причешим дизайн, як завжди дякую Федору, головний мемолог ПВК Єбалай.

І відправимо мемберам, що лишились живі.

Досі важко відвести погляд від цього фото😍

Мережа.

В принципі весь час між війнами, я завжди працював, а в принципі навіть жив на мережі, адже домом власне можна називати те місце де ти проводиш найбільше часу. Ми з пацанами обслуговували і будували безліч провайдерів по дніпропетровській області і не тільки.
І от з цього всього назбирався деякий досвід, який буде, можливо комусь цікавий.

Починав працювати на підрядника, робота мрії- 16 годин на ногах, на вулиці, з бухтою в руках, дахи закриті " кукушки" абоненти які періодично починають в тебе стріляти, ніхуя не метафорично, через те що якась пізда на КЦ дала не ту інформацію.

Ми з кентами вийшли з КС, тобто вся моя технічна команда, яку я протягнув крізь все життя збиралась як бригада монтажників, особисто навчав пояснював тонкості роботи.

З часом, працювати на КС стало просто фізично не можливо, не впевнений, що це проблема вищого керівництва, скоріше як завжди все всрали "міди на місцях". Топів взагалі мало турбує як виконуються задачі, якщо вони виконуються.

Все як в армії - командуючий корпусом дав наказ, в процесі відбувся такий собі " зіпсований телефон" - задача в пала на " АП" ( підрядник) , ну і кароче єбіться далі , АП нарізало задачу на ТО ( технічний відділ) , як завжди для нормального виконання якої матеріалів, ресурсів, а головне інструментів немає, а задача є , яку виконати варто бо з рештою, хочеш вижити треба гроші, по суті технарі які працюють на мережі в такому знаєте полоні , навіть від'їхати з району що обслуговуєш не можеш , о другій ночі звонить телефон і ти тупо валиш розбиратися з черговою хуйнею.
Робота вимагає від тебе, ставати універсалом , шарити в залізі , електриці, вміти спілкуватися з людьми і терпіти їх коні. Після роботи на КС я досить довго вчився тупо посилали долбойоба нахуй.
Короче працювати на АП це пекло йобане, довго думав чому не йшли, з таких умов.

І відповідь очевидна - мережа яку ми обслуговували, ставала нашим таким знаєте маленьким домом, працею, плюс я дійсно отримую задоволення розбираючись з "сіткою" , налаштовувати , оптимізовувати, доводити до ладу. Розбиратися з задачами , для яких треба мислити дуже не стандартно знати нюанси, про які не знає ніхто.

Ти зростаєшся з мережею яку обслуговуєш, маленька зарплата не дозволяє навіть придбати яку не яку тачку, тож починаєш використовувати шафи з ткд, як маленькі схрони, передача ключів інструментів все розкладено по коробочкам, для забезпечення логістики.

Щоб було зручно, щоб менше новити на спині.

80+ соціальних взаємодій в день, купа знайомих , знаєш де і що взяти , куди піти , з ким поговорити.

Ба більше знаєш всіх прикольних бабусьок - бо де взяти ключі як не у "бабушок".

Ми з тіпами пішли з КС , просто не було перспектив, працювати на ізнос за 400 доларів , як би тобі не подобалась робота тупо неможливо.

І на КС ми більше не повернемось, з моєї двіжухи виросли - сержанти і офіцери , начальник СТП , інженер ЛВС, та інші. Це люди яких я завжди тягнув за собою, скажімо так моє відділення.

Люди мультитули. Здатні виживати і пристосовуватися до будь яких умов, вчитися.

Зараз КС переживає не найкращі, часи - вдумайтесь в ТКД стоять ібп ящики не закриті, на КЦ повний трешак, абони істерять і є чому, банально для вирішення проблеми термінал схавав гроші а вони не впали на рахунок , треба не більше не менше ніж виєбать собаку причому без задоволення.

Немає фахівців, немає людей.

Є толкові технарі , я захоплююсь ідеєю , встановлення мікрофонів на УА для відстеження шахедів - геніально.

Але це тільки, ще раз показує, що кожний технарь , вчений - воїн, а кожен інструмент підчас війни стає зброєю в руках.

Для всього потрібні певні інструменти, а для того щоб розкрити їх потенціал - потрібен оператор, мультитул не робить тебе універсальним рішенням , знання і досвід роблять його універсальним інструментом.
Все працює в правильних руках, а якщо руки правильні - то працює як треба.

Можна забивати цвяхи мікроскопом, але щоб цього не робити купіть молоток.

І от людина яка знає що для чого потрібно і є мультитулом.

Я не ношу з собою зброї- бо я сам зброя.
Я не тягаю з собою ящик з інструментами бо я і сам інструмент.

Точніше , людина без якої ні зброя і інструменти не працюють як треба.

Хочете навчитися жити, попрацюйте на мережі, а потім повторюйте трохи, бажаю в умовах коли ніхуя немає і все треба діставати.

От тоді може, всяка хуйня перестане в голову лізти.

https://music.youtube.com/watch?v=yotxu_k15O4&si=jWF0vn2KmdLM4Syu

Ютуб підкинув статистику за минулий рік. Непогано, враховуючи низьку нашу активність протягом тривалого часу.

Український мілітарний ютуб.

І раз мене потягнуло пофілосоіствувти на тему, інструментів і зброї.

Подумайте, от про що:

Хлопчики дивляться на жінок як на інструменти, закрити свої потреби, щоб було не сумно і тд.

Чоловіки, розглядають трохи по іншому:
Жінка це зброя. Пістолет. Ти не будеш бігати і розмахувати пістолетом по серед вулиці, єбать у мене є ствол.

Він дістається тільки тоді коли є потреба.
Ти носиш його з собою. Чистиш і доглядаєш. І використовуєш тільки тоді коли слова вже не працюють.
Зброя це не понт. Не частина інтер'єру. Не доповнення стилю. Зброя - це зброя.

І коли ситуація складається так, що нею потрібно скористатися. Єбала завалюють всі.

До цієї думки комусь треба дорости, а комусь просто прийти в норму.

От і все.