​​Взяла участь у дискусії на Київському міжнародному економічному форумі. Була крута тема - Правда VS Пострравда: Україна в Інформаційній війні.

Панель, в якій окрім мене брали участь - керівниця з публічної політики Meta в Центральній та Східній Європі Катерина Крук, старший науковий співробітник Університету Джонса Гопкінса Пітер Померанцев, продюсер 1+1 Акім Галімов, редактор-засновник Forbes Ukraine Володимир Федорін та телеведуча Олена Цинтила, чудово модерував Вадим Карп‘як.

Маніпуляції, плітки, діри в нашій інформаційній безпеці - чи можлива взагалі інформаційна завіса від росії в умовах війни?

Я нагадала, як розвалився срср.

Його розвалила не гонка озброєнь і не економічні кризи, а контент та культура — самвидав, рок, джинси, західні радіостанції. Символи свободи, які проникали крізь залізну завісу. Сьогодні створити новий інформаційний бар’єр технічно можливо, але чи потрібно? Це дорого, неефективно, а головне — суперечить принципам демократії.

Є три шляхи реагування на інформаційні загрози.

Перший — заборони, як у випадку з Вконтакте. Це гра у кішки-мишки, де ми завжди на крок позаду, а контроль потребує значних ресурсів.

Другий — регулювання, як у ЄС з їхнім Digital Services Act, де онлайн-платформи зобов’язані швидко видаляти фейки. Але це працює тільки за умов жорсткого контролю, який у нас ще не сформований.

Третій, найбільш перспективний шлях — розвиток медіаграмотності. Інформаційна гігієна і критичне мислення мають стати основою нашого суспільства, і це питання освіти.

Також важливо налагодити діалог між державою і суспільством. Пострадянські країни часто довіряють чуткам більше, ніж офіційним заявам, але це можна змінити. Нам потрібна програма з медіаграмотності на всіх рівнях, як у Фінляндії, де створили стійкий імунітет проти інформаційних атак.

Час соцмереж створив новий парадокс: якщо хтось каже те, що ми хочемо почути, це сприймається як правда, незалежно від реальності. Соцмережі дали платформу конспірологіям, фейковим новинам і абсурдним теоріям, які швидко набувають популярності. Спростування таких фейків стає марною справою, адже сам процес заперечення часто тільки підсилює віру в них. Це, знов-таки, показує, що нам потрібно інвестувати в розвиток критичного мислення і вміння розпізнавати маніпуляції — це і є справжня протидія дезінформації.

Якщо ми хочемо уникнути маніпуляцій, маємо вчитись критичному мисленню і розвивати здоровий глузд. Це робота для всього суспільства — не лише для влади.

Про те, як контент розвалив срср.

А також про інформаційну війну, яку росія веде зусиллями мілітарних сил, а на Заході досі перекладають відповідальність за спротив на НГО та незалежні медіа, хоча давно варто було б вступити в інформаційне протистояння і також застосовувати військовий компонент.

Херсон. 2 роки. Дякую нашим воїнам за деокупацію мого рідного міста. Дякую херсонцям за мужність.

Любов 🖤

В інформаційній війні держава та громадянське суспільство мають діяти разом.

Внаслідок вчорашнього удару по Кривому Розі загинула майже вся родина – вижив лише батько.

З-під завалів будинку дістали тіла матері Олени, 10-річного Кирила, 2-річного Демида і 2-місячної Ульяни. Сам батько, Максим, залишився живим – у момент удару він був на кухні.

Який же це жах. Росіяни - це не люди, а істоти.

​​Вчора провели брифінг для послів Політичного і безпекового комітету ЄС,  присвяченому незаконній депортації українських дітей та воєнним злочинам Росії.

Важлива можливість донести до наших друзів масштаб трагедії та поділитися нашими досягненнями й наступними кроками для повернення кожної дитини додому.

Завдяки ініціативі Президента України Bring Kids Back UA ми вже повернули 1001 дитину. Цього вдалося досягти завдяки підтримці країн-партнерів, зокрема Катару, який сприяв медіації, а також завдяки співпраці з неурядовими організаціями.

Нещодавно до списку країн-медіаторів також доєдналась Південно-Африканська Республіка як результат Міністерської конференції з людського виміру в Канаді.

Я також розповіла про нашу співпрацю з групою партнерів, включаючи Естонію, Хорватію, Швейцарію, Канаду, Аргентину та Єльську університетську лабораторію Conflict Observatory, які допомагають нам у зборі даних про депортованих дітей.

Завдяки цьому міжнародному партнерству ми істотно розтширюємо наш реєстр, щоб мати повну інформацію про кожну дитину, викрадену росією.
Ми вдосконалюємо систему реінтеграції та реабілітації, зокрема впроваджуємо екстрену допомогу, психологічну підтримку для дітей та їхніх родин, програми підготовки спеціалістів, а також забезпечуємо, щоб всі повернені діти були розміщені в родинах.

Під час виступу я закликала наших партнерів активно долучитися до наступного засідання Міжнародної коаліції з повернення українських дітей, щоб посилити і підтримати наші програми реінтеграції.
Щоб протистояти російській дезінформації, ми запустили інформаційну кампанію у країнах Глобального Півдня — Бразилії, Індії та Південній Африці. Завдяки цій кампанії ми вже донесли правду до сотень мільйонів людей.
Ми вже досягли значного прогресу, але попереду ще багато роботи.

Ми не зупинимося, доки всі вони не відчують захисту, любові і не повернуться туди, де їм належить бути — додому.

#BringKidsBack

​​Сьогодні я мала честь виступити в Європейському парламенті в Брюсселі на конференції, присвяченій примусовому переміщенню та депортації українських дітей росією.

Мій виступ був присвячений темі реабілітації дітей, яких ми повертаємо додому. Я презентувала учасниками конференції рекомендації, які були описані у другій Білій книзі «Реінтеграція дітей, які постраждали від депортації та примусових переміщень», створеній Міжнародною експертною групою Bring Kids Back UA.

Кожна дитина, яка пройшла через випробування війною та депортацією, потребує особливої уваги та підтримки.

Сьогодні ми вже маємо працюючу систему реінтеграції та реабілітації, проте продовжуємо її вдосконалювати, застосовуючи новітні підходи та рекомендації, які ґрунтуються на міжнародному досвіді.

Зокрема, ми впроваджуємо дружнє до дітей правосуддя, надаємо психологічну підтримку та гарантуємо, що кожна дитина буде влаштована в родину, аби зростати у атмосфері турботи.

Україна прагне побудувати світового рівня систему підтримки для цих дітей, і в нас є все для цього: рішучість, досвід і прагнення. Але нам також потрібна підтримка міжнародної спільноти.

Європейський Союз володіє надзвичайними ресурсами, а також унікальною експертизою у питаннях захисту прав дітей.

Сьогодні у Європарламенті я закликала європейську спільноту до плідної співпраці, щоб разом створити найкращу систему, яка стане зразком для всього світу.

Разом із нашими європейськими партнерами ми можемо повернути нашим дітям втрачену безпеку та надію. Ми будемо боротися за повернення кожної української дитини та за те, щоб їх життя було сповнене підтримки та любові.

#BringKidsBack

Розповіла також про те, як ми живемо під постійними атаками росіян. Щодня ворог запускає дрони. Чимало з батьків втратили своїх дітей - путін вбиває цілі родини.

​​Окрім конференції, сьогодні у Європейському парламенті відкрили виставку «Втрачене дитинство». Ця виставка — не просто серія фотографій; це свідчення, яке змушує кожного зупинитися та вдивитися в очі дітей, які пережили жахи війни, примусову депортацію, втрату рідних.
На фотографіях, створених українським документальним фотографом Романом Пашковським, ви не побачите безтурботного погляду дитинства. Ви побачите очі дітей, яким довелося дорослішати надто швидко. Це очі, що відображають біль втрат і силу духу.
Серед історій, представлених на виставці, є історія Іллі з Маріуполя. Він побачив на власні очі, як росіяни стирали з лиця Землі його рідне місто та щасливе дитинство. Його дім було зруйновано, його мама загинула від обстрілів, а сам хлопчик зазнав тяжких поранень. Росіяни вивезли Іллю до лікарні окупованого Донецька, де його прооперували. Йому не давали жодних медикаментів, навіть знеболювальних. Ілля перебував під постійним психологічним тиском, йому погрожували депортацією до Москви. Він змушений був сам проходити через всі страждання. Завдяки ініціативі Президента Bring Kids Back UA Ілля нарешті повернувся в Україну та возз’єднався зі своєю бабусею.
Кожна історія, кожна фотографія та кожен дитячий малюнок на цій виставці нагадують про воєнні злочини росії проти українських дітей. Про нагальну потребу діяти, аби зупинити агресора.
Нам вдалося повернути вже тисячу дітей, але ще тисячі залишаються в Росії. Ми повернемо всіх додому, проте для цього нам необхідна підтримка міжнародної спільноти.
#BringKidsBack

Дякую ППО.

Реальність така, що путін розуміє виключно силу.

І коли вам казатимуть, що десь, щось, якісь невідомі хтось з планети Земля про щось домовилися, то завжди пам‘ятайте - конспірології породжують розслабленість і життя в паралельній реальності.

На жаль, реальність в тому, що росія хоче нас послабити і вбити. І маємо бути сильними. Тільки так зможемо вижити.

Мешканець пошкодженого внаслідок обстрілу будинку в Києві з маленькою дитиною на руках.

Росія продовжує війну з цивільними, війну з дітьми.

Наталя, молодчинка.

Сьогодні F-16 чудово відпрацювали, насправді 🤫

Російська армія вдарила балістикою в будинок у Сумах. Попередньо - Іскандер. Ця зброя не летить куди попало, тому це був цілеспрямований удар по багатоповерхівці.

Відомо про двох загиблих дітей.

У грудні 2024 року в окремих регіонах рф «Роскомнадзор» разом із операторами зв’язку планує провести навчання з від’єднання російського сегмента від глобальної мережі Інтернет.

Офіційно метою названо перевірку готовності російської інфраструктури забезпечувати доступ до всіх сервісів у разі «зовнішнього впливу» на інформаційні системи.

Такі навчання демонструють прагнення РФ посилити контроль над інтернет-простором, а також підготовку до функціонування в умовах міжнародної ізоляції та санкцій.

Цинічний удар росіян ракетою і вбивство цивільних людей в Одесі.

Для путіна - це розвага, він знущається з міжнародного права та цивілізованого світу, який вважає надто слабким, щоб йому щось зробити.

Можливо вже час таки зробити з ним щось? Об‘єднатися і не думати про те, як повернутися в минуле без війни, а просто знищити цей режим всім разом і так перевантажити нинішнє положення справ? Це я так, думки вголос, бо часто мене дивує позиція багатьох країн світу.

1000 днів повномасштабної війни.

Війни, яка триває з 2014 року.

Війни, що триває століттями.

1000 днів - це черговий кривавий епізод вкрай довгої боротьби нашої нації за існування.

Наші воїни роблять сьогодні найважливішу роботу.

Кожен з нас, кожен з цивільних може допомогти. І допомога армії, оборонці - це краща інвестиція в майбутнє.

Щоб в один з днів війна завершилась, а Україна залишилась.

Непогане БЗВП.

День Гідності та Свободи. Це не про один день, не про дату в календарі. Це про мільйони історій, мільйони складнощів, які довелось пройти громадянам нашої країни. Людям, з якими ми ходили вулицями одних міст. Ми могли бачити цих людей у черзі за кавою, на пробіжці, на вокзалі. Ми могли бачити і не знати, що цей добродій або добродійка зробили. Вони відстояли нашу честь, свободу та гідність на Майдані.

Додам до цього пазлу історій моменти, які згадались мені.

Я добре памʼятаю, як ми возили на Майдан трирічну Соню в колясці, як вона сміялася, не розуміючи, чому навколо стільки людей. Ми співали разом з Океаном Ельзи, а кожна пісня здавалася молитвою свободи.

Пам’ятаю, як у ті дні не могла стримати сліз, коли лунала “Пливе кача”. Це було більше, ніж біль — це було усвідомлення ціни, яку ми платимо за гідність і свободу.

Майдан став місцем, де ми обрали не тільки шлях України, а й власний. Ми обрали бути чесними перед собою, стояти за свої переконання і не боятися змінювати своє життя. Тоді ми стали одним цілим, і ця єдність змінила нас назавжди.

Гідність і свобода — це не те, що нам подарували. Це те, що наші люди відстояли. І те, за що продовжують боротися щодня. Ми пам’ятаємо, ми шануємо кожного. Історію кожного. Бо це історія всіх нас. Історія нашої боротьби. Історія нашої країни.