День Гідності та Свободи. Це не про один день, не про дату в календарі. Це про мільйони історій, мільйони складнощів, які довелось пройти громадянам нашої країни. Людям, з якими ми ходили вулицями одних міст. Ми могли бачити цих людей у черзі за кавою, на пробіжці, на вокзалі. Ми могли бачити і не знати, що цей добродій або добродійка зробили. Вони відстояли нашу честь, свободу та гідність на Майдані.

Додам до цього пазлу історій моменти, які згадались мені.

Я добре памʼятаю, як ми возили на Майдан трирічну Соню в колясці, як вона сміялася, не розуміючи, чому навколо стільки людей. Ми співали разом з Океаном Ельзи, а кожна пісня здавалася молитвою свободи.

Пам’ятаю, як у ті дні не могла стримати сліз, коли лунала “Пливе кача”. Це було більше, ніж біль — це було усвідомлення ціни, яку ми платимо за гідність і свободу.

Майдан став місцем, де ми обрали не тільки шлях України, а й власний. Ми обрали бути чесними перед собою, стояти за свої переконання і не боятися змінювати своє життя. Тоді ми стали одним цілим, і ця єдність змінила нас назавжди.

Гідність і свобода — це не те, що нам подарували. Це те, що наші люди відстояли. І те, за що продовжують боротися щодня. Ми пам’ятаємо, ми шануємо кожного. Історію кожного. Бо це історія всіх нас. Історія нашої боротьби. Історія нашої країни.

Війна робить з чоловіків камінь. Вона змушує тримати емоції глибоко всередині, щоб не зламатися. Але є моменти, коли навіть найсильніші не витримують. На цьому відео український солдат, який пройшов пекло війни, плаче. Його сльози — це не слабкість. Це біль, що накопичувався місяцями. Це втрати, які залишають порожнечу. Це напруга, яку неможливо носити вічно.

Кожна сльоза на його обличчі — це історія про друга, якого більше немає поруч. Це не просто сльози одного солдата. Це плач усієї країни, яка бореться і виживає. Це плач за всіма, хто не побачить перемоги. Але ці сльози — також про надію. Бо лише ті, хто має серце, здатні боротися за щось більше, ніж просто за себе.

Це відео — нагадування, що герої теж плачуть. І в цьому їхня сила. Бо тільки той, хто вміє відчувати, здатен зламати ворога.

На симпозіумі Action Day в Преторії, ПАР, під егідою президентської ініціативи Bring Kids Back UA, розповідала про приклади воєнних злочинів росії.

Росіяни вбивають наших дітей, калічать родини, депортовують і примусово русифікують.

Якщо не зупинити це зараз, інші диктатори братимуть приклад з путіна.

#BringKidsBack

​​Взяла участь у Другій міжнародній конференції Crimea Global. Understanding Ukraine through the South.

Вона присвячена поглибленню діалогу між Україною та країнами Африки, Азії й Латинської Америки.

У панельній дискусії говорили про зусилля світової спільноти заради досягнення справедливого миру для України.

Зазначила, що протягом усього лише одного покоління Східна Європа втратила свою незалежність через радянську окупацію й подальше домінування СРСР. Водночас у цей же період десятки країн за межами Заходу здобули незалежність.

Це дало їм унікальну можливість залишатися осторонь європейських і євроатлантичних проблем та сварок. Ми повністю поважаємо право цих країн на нейтралітет. Ми усвідомлюємо, яким важким і тривалим був їхній шлях. Але вторгнення Росії в Україну – це зовсім інше. Це не конфлікт між Росією й Заходом. Це не проксі-війна.

Для Росії - це колоніальна війна. Для нас - це боротьба за незалежність і виживання. Водночас її вплив значно виходить за межі наших кордонів: ядерна безпека, продовольча безпека, глобальна логістика, екологічна катастрофа. Якщо бодай одна спроба реколонізації увінчається успіхом, це поставить під загрозу суверенітет десятків держав по всьому світу. Цей ключовий факт відсутній у всіх іноземних мирних планах, які ми бачили до цього часу.

Саме тому Формула миру Президента Зеленського розроблена для того, щоб запобігти перетворенню війни на домінуючий інструмент міжнародної політики у XXI столітті.

Сила цієї Формули полягає в колективних діях. Вона дає кожній державі доброї волі можливість проявити лідерство. Для країн, що не належать до Заходу, це шанс стати піонерами у впровадженні глобальних реформ.

Коли дивишся на політика, дуже важливо розуміти звідки він.

путін - це портрет типового кдбіста.

Вони ніколи не кажуть правду. Завжди потрібно співставляти слова зі справами, щоб розуміти, де політик бреше.

«Я вірю, що це мир для нашого часу. Від щирого серця дякуємо. Ідіть додому і спокійно виспіться». Це слова колишнього прем‘єра Великої Британії Чемберлена у 1938 році. Що було потім - ви пам‘ятаєте.

Всі наративи росіян про припинення вогню - завжди брехня. Під час Мінського процесу, до якого я була долучена, вони постійно брехали.

Тому потрібна зміна підходів. Потрібен справедливий мир. Він досягається через силу.

Разом з радником керівника ОП Олександром Бевзом провели зустріч із делегацією МЗС Нідерландів, а також представниками Центру гуманітарного діалогу Девідом Горманом, Крістаном Бобочеа та Станіславом Середою.

Ми обговорили імплементацію Формули миру, шляхи досягнення справедливого, стійкого та всеосяжного миру для України та узгодили подальші кроки для зміцнення підтримки нашої держави в цьому напрямі в умовах посилення ескалації з боку кремлівського режиму.

Дякую союзникам за підтримку. Продовжуємо працювати.

​​Сьогодні двоє українських дівчат, 6-річна Марія та 14-річна Вероніка, повернулися додому з тимчасово окупованих територій у рамках ініціативи Президента України #BringKidsBack
Марія жила з бабусею та дідусем у селищі на окупованій Донеччині. Після смерті бабусі вона залишилася з дідусем, який щодня боявся за її безпеку. Усвідомлюючи, що евакуація – це єдиний шанс захистити дитину, дідусь звернувся за допомогою. Завдяки спільним зусиллям сьогодні Марія нарешті в безпеці разом зі своєю мамою та молодшим братом.
Після втрати батьків Вероніка жила в опікунській родині в Херсонській області. Проте російська окупація села у 2022 році принесла цілковитий хаос. Постійний стрес позначився на здоров'ї дівчинки, а перебої зі зв’язком та електрикою майже унеможливили навчання. Сьогодні Вероніка вже вдома.
Дякуємо Українській мережі за права дитини та всім залученим партнерам за цей результат. Дякуємо міжнародним партнерам за підтримку нашої місії.
Ми продовжуємо невпинно працювати, щоб повернути всіх українських дітей додому.
Доєднуйтеся до ініціативи Президента #BringKidsBack, щоб разом захистити наших дітей!

Інстаграм
Твіттер
Фейсбук
Лінкедин
Ютуб

Дякую Гіларі Свенк, дворазовій володарці премії «Оскар», за підтримку ініціативи Президента України Bring Kids Back UA з повернення всіх наших дітей, яких депортувала та примусово перемістила росія. Дякую за те, що розповідаєте світу про жахливі злочини рф, які вона кожного дня коїть проти наших дітей. Щобільше людей по всьому світу буде знати про ці злочини та поширювати інформацію, тим ближчими ми будемо до нашої великої мети — повернути в Україну кожну нашу дитину.

#BringKidsBack

Сьогодні в Офісі Президента ми провели зустріч з представниками громадянського суспільства, щоб обговорити спільні кроки для повернення депортованих та примусово переміщених Росією дітей у рамках ініціативи Bring Kids Back UA.

Разом з Іриною Верещук, Дар'єю Герасимчук та командою ми поспілкувалися з організаціями, які займаються пошуком дітей, документуванням злочинів проти них та допомогою в реінтеграції. Наша спільна мета — зробити роботу з пошуку, повернення та підтримки дітей ще ефективнішою.

Важливо об'єднати зусилля держави, громадянського суспільства та міжнародних партнерів, особливо з країн Глобального Півдня. Дякую всім учасникам за конструктивний діалог та цінні пропозиції.
Разом ми зможемо повернути в Україну всіх наших дітей.

#BringKidsBackUA

​​Завдяки ініціативі Президента Bring Kids Back вдалось повернути в Україну вісім українських дітей віком від 6 до 16 років.
Це діти з тимчасово окупованих територій Херсонської, Запорізької, Луганської, Донецької областей та Криму. Повернення відбулося завдяки зусиллям Офісу, Офісу Омбудсмана та Катару, який допоміг повернути сімох дітей. Ще одна дитина була евакуйована через гуманітарний коридор.
Одна з дітей — Марія, дівчинка з важкими неврологічними захворюваннями, яка жила в Криму з бабусею. У неї не було доступу до належного медичного догляду, що призвело до погіршення стану здоров'я. Мати, яка перебуває за кордоном, не могла забрати її, але завдяки міжнародній координації Марію вдалося повернути в Україну, де вона зараз отримує необхідне лікування. Інша дитина — 12-річний Денис, який після смерті матері потрапив у російський дитячий будинок, де перебував під постійним тиском пропаганди та під загрозою всиновлення російською сім’єю. Незважаючи на труднощі, він підтримував зв’язок із батьком у Харкові. Завдяки допомозі Катару Дениса вдалося повернути в Україну, де він возз’єднався з батьком.
Завдяки ініціативі Bring Kids Back UA наші діти мають шанс повернення додому та до своїх сімей. Але місія триває — повернути в Україну кожну дитину.
#BringKidsBack