Warning: Undefined array key 0 in /var/www/tgoop/function.php on line 65

Warning: Trying to access array offset on value of type null in /var/www/tgoop/function.php on line 65
- Telegram Web
Telegram Web
тут знову збір для 116 ОМБр, мені дуже-дуже потрібні репости.

🖤збираємо на РЕБ, бус і генератор🖤

Монобанка тут
PayPal gamolina@i.ua

розігрую плахту, пошиту Ксенією Гащак, плетений пояс (робила моя мама), валяну сумку і намисто (робила я, і більше на цей подвиг не здатна. сумка супер-якісна, якщо ви розумієтеся на валянні не як профан) -- за донат від 100 грн.

моя ціль 60 000 грн, з них нині є половина. всі мої зароблені гроші з гонорарів і продажу речей+прикрас вже відправилися в банку, тому ай нід вашу хелп в поширенні дуже-дуже-дуже. звіти за попередні збори, як завжди, є в моїй інсті. якщо підтримаєте збір донатом і хочете отримати фотолистівки, підписані командиром відділення, для якого збираємо (він же їх і створив) -- напишіть мені @gamolina. це краса і скарб (ну, я фанатка).
Forwarded from Редакторка
Ми з подругами часто говоримо, що краще спати більш-менш одягненою, щоб у випадку влучань не опинитися на фото без трусів. Це жахливий жарт нашого буття. Але чи це справді жарт?

Зранку бачила фото після обстрілу в Києві, й перша думка: я не хотіла б, щоб мої фото в такому вигляді були всюди.

Від зіркових фотографів чи ні — це не має значення. Просто ти одразу уявляєш себе на цьому місці та стає погано.

Знаю, що такі думки не лише в мене. І знаю, що в такому житті ти мимоволі можеш стати об’єктом фото, яке облетить світ; що питання особистих кордонів розмите; що фіксація — це важлива робота.

Але все ж.
не розумію чого я раніше не додумалась загуглити те, хто ж намалював одну з найкращих обкладинок евер, а саме до “big swiss”, а це анна веянт, про яку писали всі кому не лінь, навіть є профайл від воґ, якщо комусь цікаво. але самі роботи поярче, ніж профайл, якщо що
ганна новаківська, розказуючи про спадщину олекси новаківського (дідуся її чоловіка), каже дуже цікаву річ, що їй хотілось би не просто, щоб всі ці роботи були збережені, але й передати подальшим поколінням бажання зберігати далі. самі ескізи новаківського на тему першої світової війни, теж дивом вціліли: його син з дружиною втікали зі львова, залишивши їх, а хтось просто зберіг їх. згодом, перевідкриваючи багато робіт, вже на початку повномасштабного вторгнення, вона думала, що може бути далі. ігор жук каже, що багато з ескізів мали потенційно розвинутись в масштабніші полотна і це зрозуміло, бо одні образи (напр., смерть біля солдата) мандрують з одного ескізу в інший. він звертається до воєнної міфології, деміфологізуючи війну, бо масштабність там сусідить з свідченнями гуманітарної катастрофи.
якщо у випадку новаківського, йому просто забракло часу, щоб перетворити ці (пречудові, тіко гляньте) ескізи на щось більше, то маргариті половінко забракло життя, яке у неї відібрали, працювати над рисунками далі, розвивати свій спосіб осмислення війни, який вона вже і так напрацювала, далі.
коли я починала працювати над матеріалом про ґрейсі абрамс, то моєю стартовою точкою було щось подібне до слів ентоні фонтано про креативну збанкрутілість, бо спершу я не розуміла чому її пісні так відгукуються людям. списувати це на непотизм та подібність до тейлор свіфт мені здавалось непродуктивним (і правильно), бо я не просто зрозуміла, а аж зрозуміла чого ж її так люблять! ось ця вразливість, чесність, соромʼязливість, а також муркочучий вокал did its thing і зі мною!

до речі, про муркочучий-шепочучий вокал а-ля біллі айліш, а-ля знову ж таки ґрейсі, я навіть знайшла дуже класне пояснення ілани каплан, по-перше, такий вокал — це про інтимність, вразливість, наче розмовляють саме з тобою, а по-друге, запит на таку подачу зумовлений тим, що значно зменшилась стигматизованість розмов про ментальне здоровʼя, адже хочеться не лише овершерити стосовно тих чи інших проблем, але й слухати інших.

https://skvot.io/uk/blog/gracie-abrams-profile
і ще дуже хочу поділитись цією допоміжною банкою тані на збір на реабілітацію жінок-військових, які повернулись з російського полону, так що дуже-дуже треба пошерити або задонатити!

ось тут можна більше почитати про сам збір!
коли я була дитиною, то мріяла написати книжку, зараз мрію зробити зін. не так давно я провела десь до години часу в муніципальному мистецькому центрі, просто гортаючи зіни, і знайшла кілька скарбів.

по-перше, я абсолютно обсесд з усім, що робить софія максимович, зокрема мені дуже подобається її зін про міські простори львова та одеси.

по-друге, я тепер в захваті від дарії юдіної, я просто побачила її зін «неминучість» і у мене було відчуття того, що мені було б дуже приємно, якби він був би і у мене на поличці.

недавно я ще була на презентації зіну «так ніхто не писав», пішла чисто послухати вірші подруги (хороші, до речі!), а в результаті придбала сам зін, бо це щось таке, що хочеться тримати в ручках + погортати.

стосовно зінів ще багато пише остін клеон, той самий, що «кради як митець» і я обожнюю його 10 рекомендацій всіляких прикольних штук, на які я завжди чекаю, і він стабільно постить їх щопʼятниці. це та організованість до якої я прагну!
2025/05/21 20:52:33
Back to Top
HTML Embed Code: