ЗАЯВА АРХІЄРЕЇВ
УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
щодо дій Синоду Руської Православної Церкви стосовно єпархій УПЦ,
що розташовані на тимчасово окупованих територіях України
 
 
24 жовтня 2024 року Священний Синод Руської Православної Церкви ухвалив рішення звільнити митрополита Донецького і Маріупольського Іларіона від управління Донецькою єпархією Української Православної Церкви та відправити його на спокій. Раніше подібним чином були звільнені архієреї інших єпархій Української Православної Церкви на територіях, тимчасово окупованих Росією. Ці рішення були ухвалені в односторонньому порядку, без будь-якого погодження з Українською Православною Церквою, яка є канонічно самостійною згідно з Томосом (Грамотою) Патріарха Олексія II від 27 жовтня 1990 року та підтверджено рішенням Собору Української Православної Церкви 27 травня 2022 року.
Ми, архієреї Української Православної Церкви, рішуче засуджуємо це рішення, яке є антиканонічним, оскільки церковне право регламентує канонічні відносини між Православними Церквами.
Другий канон Другого Вселенського Собору наголошує на необхідності поважати юрисдикційні кордони, застерігаючи від будь-яких спроб однієї Церкви взяти під контроль територію іншої.
Восьмий канон Третього Вселенського Собору прямо забороняє будь- якому єпископу втручатися у юрисдикцію іншого єпископа.
Крім цього, це рішення спрямоване на підрив самостійності України та самого буття Української Православної Церкви в тяжких умовах воєнних дій на території України. Адже антиканонічне звільнення митрополита Іларіона, українця за походженням, будівничого Донецької єпархії, багаторічного архіпастиря на Донеччині та призначення на його місце архієрея-росіянина свідчить саме про прагнення Москви анексувати канонічну територію Української Православної Церкви з метою знищення її самостійності та незалежності.
Ми не погоджуємось із таким рішенням, вимагаємо його негайної відміни, закликаємо до відмови від агресивної церковної політики щодо Української Православної Церкви та її багатостраждальної пастви, до поваги кордонів канонічної Української Православної Церкви, суверенітету та територіальної цілісності України.
Архієреї Української Православної Церкви:
АГАФАНГЕЛ, Митрополит Одеський і Ізмаїльський
АНАТОЛІЙ, Митрополит Поліський і Сарненський
АГАПІТ, Митрополит Могилів-Подільський і Шаргородський
ОЛЕКСІЙ, Митрополит Балтський і Ананьївський
НИКОДИМ, Митрополит Житомирський і Новоград-Волинський ВОЛОДИМИР, Митрополит Володимир-Волинський і Ковельський
ЄВЛОГІЙ, Митрополит Сумський і Охтирський
ФЕОДОР, Митрополит Мукачевський і Ужгородський
ВОЛОДИМИР, Митрополит Кам’янський і Царичанський
ФІЛАРЕТ, Митрополит Львівський і Галицький
МИКОЛАЙ, Митрополит Кременчугський і Лубенський
ВАРСОНОФІЙ, Митрополит Вінницький і Барський
ОЛЕКСІЙ,  Митрополит Вознесенський  і Первомайський
БОГОЛЄП, Митрополит Олександрійський і Світловодський
НАФАНАЇЛ, Митрополит Волинський і Луцький
ВІКТОР, Митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський
ПАНТЕЛЕІМОН, Архієпископ Бучанський
ОЛЕКСАНДР, Архієпископ Городницький
ІОНА, Архієпископ Обухівський
ДІОДОР, Архієпископ Южненський
ВІКТОР, Архієпископ Арцизький
ІОАНН, Архієпископ Золотоніський
СЕРГІЙ, Архієпископ Болградський
ПИМЕН, Архієпископ Рівненський і Острозький
СПИРИДОН, Архієпископ Добропільський
НИКОДИМ, Архієпископ Любецький
КИРИЛ, Єпископ Бишівський
ІАКОВ, Єпископ Дрогобицький
ІЛАРІЙ, Єпископ Свалявський
АЛІПІЙ, Єпископ Тарутинський
АНАСТАСІЙ, Єпископ Овідіопольський

Ми цей текст планували декілька місяців. Бо треба було багато на що зважати й не про все можна було говорити.
Нині бачимо певний знак у тому, що він виходить напередодні Димитріївської поминальної суботи.

Що відчуваєш поруч із тілами полеглих воїнів?
Що відчуваєш, коли спілкуєшся з батьками полеглих воїнів?
Що це за служіння для священника і чому не може цим не займатися уже знайомий всім нам протоієрей Борис Ковальчук?

Читайте новий текст на «Діалозі».

Потрібна наша молитва.
Потрібна наша підтримка.
Кожен захисник має прибути додому з почестями, навіть «НА ЩИТІ».

Діліться історією отця Бориса, поширюйте такі тексти.
Як навіть після «заборони» УПЦ живе болем своєї країни і не полишає свого служіння.

290 разів наш сьогоднішній співрозмовник споглядав таку картину.
290 полеглих захисників він у буквальному розумінні провів-провіз в останню путь.

Із офіційного повідомлення↙️
«До відома:
за робочий період ви здійснили понад 30 маршрутів та транспортували до місць остаточного поховання понад 290 тіл загиблих Захисників України».

А робочий період — менше року.

Читайте обов’язково наш новий текст.
Поширюйте, діліться. Хай взаємну недовіру долають любов, жертовність і самовіддане служіння.

«Моєму синові двадцять. Я розумів тоді, що зовсім скоро він стане на захист Батьківщини, і хтось отак колись може везти й мого сина. Подумав, що я їм за це буду безмежно вдячний.
Бо немає чужих дітей на війні».
***
Страшні слова. Важко їх чути. Важко мислити так.

Але нині вся Україна живе поміж обстрілами і смертями.

І ми, як християни, не можемо не заглиблюватися в біль ближніх — з тим, щоб бодай трохи його розділити.

Той самий протоієрей Борис Ковальчук: https://dialogtut.online/cze-i-moyi-syny-takozh-svyashhennyk-pro-svoyu-uchast-u-proyekti-na-shhyti/

Важливий текст напередодні Димитріївської поминальної суботи.

Заговор в УПЦ или нормальная реакция на бездействие?

Ну це ⬆️⬆️⬆️ як то кажуть «до мурашок».
Тотальне мовчання уже навіть не дивує. Дивують ті, хто й надалі закликає до тотального мовчання.

З усім сказаним о.Андрієм Пальчуком погоджуємося☑️

«Напис на мармурових перилах хорів Володимирського собору в Києві.
Очевидно, періоду 30-х років, коли в храмі розміщувався музей атеїзму».

Фб-сторінка архієпископа Іони

80 років Предстоятелю.

Зараз не могло б бути кращого очільника для нашої Церкви. І Господь досить чітко це показує.

Немає єдності.
Немає щирості.
Церковний люд кидається одне на одного з підозрами, варто тільки пошепки промовити слово «Собор».

Блаженніший Митрополит Онуфрій скликав уперше за 10 років Собор УПЦ у Феофанії — як міг в умовах повномасштабної війни — і ось уже три роки за його спиною деякі протоієреї та архієреї чинять так, ніби ніякого Собору й не було. А миряни раптом стали знавцями єресєй та канонів.

Важко зрозуміти, як Блаженніший нас терпить.

Нас неможливо посадити за стіл принаймні поспілкуватися. Всі вбачають в одне одному зрадників чистоти віри/передань старців/святого Православʼя.

Ми забули про те, що є найважливішим у законі: «суд, милість і віру». «Милості хочу, а не жертви», — згадуються слова з Писання після прочитання деяких «православних» телеграм-каналів і «фахівців».
***
Цей скрутний час для держави і для Церкви ми обов’язково пройдемо, якщо не зневіримося.

Ми вже розповідали вам, що наша редакція була у складі групи православних журналістів, які брали перше інтерв’ю у Митрополита Онуфрія після того, як він став Предстоятелем.

І в тій щирій бесіді ми відкрили для себе Блаженнішого таким, яким його образ зберігається в серці всі ці 10 років.

Дякуємо Богові за владику Онуфрія.

Він за свої 80 років бачив стільки, що навіть якщо зараз говорить небагато, варто на нього просто дивитися, аби наслідувати приклад тихої мужності, непоказної лагідності та Христової простоти.

Многая літа, Ваше Блаженство!
***
Ресурс, де це інтервʼю 2014 року побачило світ, нині знищено.
Тож, ми раді, що встигли передрукувати цей текст у нас на Діалог.ТУТ.

Не стресом єдиним.
У ці холодні осінні дні 🍂🍁саме час для теплої історії.

Як одній матушці Господь колись врятував синочка, а вона нам сьогодні про це розповідає.
***
«Через два роки, я дізнаюся, що вагітна третьою дитиною. Іду на перше УЗД, все чудово. До другого УЗД починається коронавірус і все це безумство. Садочки, школи — все закривається.

Настав період якогось суцільного мороку. Щодня читаєш, скільки людей загинуло, скільки захворіло. І в цій атмосфері ми їдемо до Харкова на друге УЗД.

Я в масці, дихати нічим. Лікарка каже: «Ви зараз тільки не лякайтеся та не засмучуйтеся, але я маю вам дещо сказати». І я розумію, що треба хвилюватися...»
***
Ви неодмінно маєте познайомитися з цим чудом на ім’я Юлія Петренко.
Сьогодні на Діалог.ТУТ українською мовою🇺🇦

Матушка Юлія Петренко: «Якщо так буде все життя, я була б не проти»


та російською.

А вам доводилося стикатися з дискримінацією жінок у Церкві?

«Коли ми служили в жіночому монастирі в Полтаві, був у нас один священик-монах, який міг і грубе слово сказати, особливо щодо зовнішнього вигляду. Звичайно, це порушення особистих кордонів. Але коли тобі 19 років, і ти приїхала після консерваторії в монастир, то думаєш, що, напевно, й справді, така погана, раз роблять зауваження.

Він говорив подібне й іншим людям, і, звісно, згодом владика повпливав, і його прибрали з монастиря.
***
Мою музику скачували й публікували в російських нотних збірках і підписували чомусь не Юлія Петренко, а Юрій Петренко, Ю.Петренко. При цьому ніколи на мій сайт не посилалися. Ми писали листи в Петербург, у Москву, але ніхто не відповідав».

І разом із тим:

«Але більше я ніколи не стикалася з тим, щоб жінок у Церкві принижували. Ми служимо зараз у Німеччині, і коли я запитала чоловіка, на честь кого назвемо нашу парафію в Гальберштадті, він відповів: «Давайте на честь Святих жон-мироносиць». Бо першими нашими парафіянками були жінки з дітьми, чоловіки яких воюють у ЗСУ, а вони, подібно до жінок-мироносиць, моляться за перемогу і за здоров’я своїх чоловіків та їхніх побратимів».

***
Чимало важливих тем порушує наша сьогоднішня героїня.

А від себе зауважимо: приниження, так, уже майже не зустрічається, але й субʼєктності жінки в Церкві поки що не-ма-є.

Ми робимо Діалог.ТУТ, і весь час до нас запитання: хто за вами стоїть.

Поки за жінкою ніхто не стоїть, її в церковному, переважно чоловічому, середовищі не сприймають🤫

«Я народилася в невіруючій сім’ї. Позашлюбна дитина.
Батько служив у ДАЇ. У 90-х це було дуже прибутково. Мама зовсім молоденька, тато старший за неї на 14 років. У нього інша сім’я. Після мого народження він маму не покинув, завжди нам допомагав.

Тепер у мене вже свої діти, і я бачу, як ті комплекси, що сформувалися в дитинстві, нікуди не поділися. Насамперед відсутність опори. Я не відчувала, що можу спертися на свою сім’ю.

Наприклад, якщо зараз у моїх дітей у школі виникає якась проблема, я йду і вирішую. Коли проблема поставала в мене, мене просто карали. Ніхто нічого не питав, не з’ясовував. Не думав, що я при цьому відчуваю. Дорослі лише хотіли, щоб я була зручною, не заважала.

Музика — це був мій засіб комунікації зі світом. Коли ти дитина, і ти не можеш кричати у відповідь, а тобі кажуть «будь тихіше», «поводься тихіше», «нічого не кажи», «ці проблеми нам не потрібні». Я просто сідала за піаніно і грала те, що відчувала».

***
Навіть за поганих стартових позицій Господь дасть сили прорости таланту.

Якщо ви пропустили нашу сьогоднішню розповідь про диво присутності Бога в житті людини, обов’язково почитайте:

https://dialogtut.online/matushka-yuliya-petrenko-yakshho-tak-bude-vse-zhyttya-ya-bula-b-ne-proty/

Це 14-та чи 15-та поїздка. Але хто їх рахує😳
Саме стільки ця невеличка група священників з Волині доставила вантажів у деокуповані та прифронтові регіони. І зараз їдуть назад, сповнені вражень:

«Ми повертаємось, і пишу, як то кажуть, те, що зараз відчуваю.
Мені дуже страшно навіть про це писати і я собі не уявляю, як це — обійняти дружину, дивитись у заплакані очі дитини і йти на війну, розуміючи, що ці обійми можуть бути останніми.

Буває, прокидаюсь уночі в теплій хаті й думаю, що ж робиться в душі солдата, якого ніким замінити на позиції, а вдома мати, дружина, донечка…

Коли Христос говорив, щоб ми не турбувалися про завтрашній день, то це не тільки про матеріальне. Справа в тому, що, думаючи про «завтра», ми так кожен день живемо: завтра піду, завтра зроблю. Наступає «завтра» і ми знову собі говоримо — завтра приділю увагу сім’ї, завтра почитаю казочку сину.

Зараз, тут і вже.

Розмовляєш з мамою, то слухай так, ніби це голос самого Бога.

Щось розказує тобі донечка, нахились, присядь чи стань на коліна, щоб очі в очі, зараз, тут і вже розчинитись у тих святих дитячих очах. Забудь про «завтра», вдивляйся в це дитяче обличчя, уміляйся, будь у цій миті, зроби її вічністю.

Зараз, тут і вже скажи дружині, що любиш, цінуй її жертовність, притули до серця так, щоб назавжди було «Зараз», «Тут» і «Вже».
І якщо настануть скорботні дні, то молитва до Бога і такі теплі миті життя зігріватимуть.
***
Коли постало питання в нас з Ілля Вишневський, Кирил Видрич, Pavlo Chamakhud, Сергій Токарчук їхати до наших Захисників та цивільного населення прифронтових сіл, вирішили їхати вже.

Ізюм, Святогірськ, Добропілля, Костянтинівка, Словʼянськ, Краматорськ — це ті міста, куди доставили допомогу військовим та цивільному населенню.

Ще раз дякуємо священникам та їхнім прихожанам, що не відклали на «завтра» свою пожертву. Нехай Господь оберігає військових, дарує мир нашій Україні».

Facebook-сторінка протоієрея Степана Яреми
***
У нас виходив з отцем Степаном сильний текст.

Читайте, якщо раптом пропустили: «Пішла інформація, нібито наших хлопців здав священник. Але насправді він урятував їм життя»

УПЦ зі своїм народом.
Попри всі наклепи та несправедливі обвинувачення.

Рівно два роки цьому подвигу.
Нам тоді писали, що Сергій занадто багато жартує, бо не оговтався від шоку.

Але він і досі весь час на позитиві.
І навіть на протезі знову на передовій.

Молимося і дякуємо захисникам за їхній подвиг🙏

💔Розлучення в сім’ї священнослужителя та реакція на це церковної громадськості — те, що завдає нової травми всім учасникам і без того болісного процесу.

Тому.
Не хайпу заради, а поваги для — вважаємо, треба порушувати подібні теми.

***
Наскільки потрібна делікатність і людське співчуття та ставлення (не кажучи про те, щоб кожному на своєму місці поводитися по-християнськи), можна побачити на прикладі цієї історії однієї (колишньої) матушки.

Нас знову заблокували в Україні🙁

Цікаво, за яку саме статтю.

😉Залишаємося на зв’язку?
Заборонили УПЦ, заблокували Діалог.ТУТ. Уже вдруге.
Не думали ми, що настільки допече державі тема розлучень у священницьких сім’ях🙈

А якщо серйозно, то оскільки ми не вважаємо себе проектом, від якого потребує захисту інформаційний простір України, ми продовжуватимемо роботу. Бо те, що живе, так чи інакше проявляє себе. А мирянська ініціатива в нашій Церкві жива, і ми не хочемо робити вигляд, ніби нам нічого сказати.

Та й хто і коли міг будь-що заборонити українцям😅
***
Ми всі дорослі люди, і нікого не потрібно вчити, як читати заблокований в Україні ресурс.

Діалог.ТУТ залишається в онлайні, наші тексти ми викладатимемо в нашому Телеграм-каналі та на Facebook-сторінці. Якщо хочете й бажаєте, залишайтеся на зв’язку.

P.S. Хтось після повідомлення про блокування відразу відписався. І ми поважаємо цей вибір🫡