Отакі от справи😓
Новий власник трьох найбільших храмів УПЦ у Чернівцях — пан Ярослав Бодоряк.

Сусіди хочуть нашу землю.
Співгромадяни хочуть наших храмів.
Методи ті самі.

#кафедральний_собор_Чернівці

Царице моя преблагая, Надежда моя, Богородице...

Триває десята доба цілодобового молитовного стояння за Православну Віру вірних Української Православної Церкви.

Тримаймося за Господа, друзі🫂
З першим днем весни🌱

Перша седмиця Великого посту добігає кінця. Завершилося читання Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського.

Від завтра переходимо із молитовного в робочий режим. Дасть Бог, побачимось і почуємося😊
Мирного нам усім вечора під покровом Пресвятої Богородиці🙏

«Град Твой Киев сохраняй, Пречистая»🙏

Трохи незвичним видалося для нас це майже двотижневе мовчання. Але надто вже хочеться миру, і всі думки були прикуті до переговорних подій, всі молитви передпостові та першого тижня Великого посту просили миру Україні🙏

Однак не може публіцистичне життя зовсім завмерти, тому, не припиняючи молитов за мир, пропонуємо поговорити про мову, якою ми ці молитви підносимо.

Майже рік тому в нашому Телеграм-каналі ми провели опитування «Чи подобається вам ідея перейти на вашій парафії на богослужіння українською мовою?». Понад 100 читачів залишили тоді свої коментарі, в яких у тому числі висловлювалися за київський ізвод, хоча цього варіанту відповідей ми навіть не запропонували.

З часом дедалі частіше доводиться чути про так званий київський ізвод церковнослов’янської мови. Ми вирішили придивитися до нього й попросити поділитися досвідом тих, хто його практикує.

Наприклад, із Великого покаянного канону київським ізводом цього року розпочався Великий піст для священника Юрія Петролюка.

У чому полягають особливості київського ізводу, звідки він походить і як звучать у цій вимові богослужбові тексти, читайте сьогодні на Діалог.ТУТ👈

Та в Telegraf за посиланням, яке відкривається в Україні:

Як одначе тема гаряче пішла⤴️⤴️⤴️

Мабуть, потрібне продовження😏

До речі, в подкасті протоієрей Олександр Клименко відповідає на важливе запитання, чи благословив служити Київським ізводом Блаженніший Митрополит Онуфрій.

Скільки всього ми з вами встигли за 3 роки на Діалозі сказати… Нещодавно поглянули вглиб сайту і здивувалися, якою продуктивною була наша редакція до всіх подій, що почалися з 12 березня минулого року.

Але попри все, хай діалог не припиняється.
Від сьогодні ми викладатимемо в Telegraph публікації, що виходили в нас на проєкті в цей день рівно рік, два чи три тому, і які через блокування нашого ресурсу в Україні поки що недоступні.

І першим стане інтерв’ю, яке побачило світ у день, коли Мінкульт оголосив про розірвання договору з Києво-Печерською Лаврою. Було це рівно 2 роки тому. Цілих два роки. Всього лиш два роки. Скільки за цей час пережито — нехай ці переживання не загубляться в історії.

У день, коли ми всі дізналися, що Лавру закриють, вийшов цей пророчий текст протоієрея Сергія Ющика.

Досі актуальними є всі його слова. Наприклад:

«Дивіться, ми вийшли з Радянського Союзу і мільйонами пішли в храм. Мільйонами. У 2000 році я став священником. Мій літургічний «рекорд», якщо можна так сказати, 1300 причасників за одну Літургію! А що було в 1992-1993 роках?

Так, ми пішли в храми мільйонами. Але Господь послав випробування, запитав — а ну, як ви вірите? І стався розкол, тому що дехто занадто захопився політичними гаслами.

Минув час, ми знову стали на ноги й закортіло з державною владою міцніше обійнятися. Тільки почали, як знов біда й потрясіння, і вся полова, яка наліпилася до Церкви, відпала. І так щоразу Господь сіє нас як добру пшеницю…»

Березень 2023 року.
Протоієрей Сергій Ющик — сьогодні знову на Діалог.ТУТ.

«Коли паства оточена вовками…»
Думали вже не турбувати вас сьогодні статтями. Але цим текстом неможливо не поділитися навіть у суботу ввечері.

«Ми — Тіло Христове. Тож перебування в храмі, сповідь (щира, справжня!) — це теж велика радість. Людина може сповідатись років десять, а на одинадцятий відкрити такі свої глибини, які ніколи не відкривала раніше. Тобто людина докладала зусиль, зростала — і от, просто вилила все, що в неї боліло. Це результат спільного життя у Христі і це найбільша втіха.

Митрополит Антоній Сурозький казав, що священник має бути зі своєю паствою. А паства може опинитися в різних обставинах. Вона навіть може бути оточена вовками — тобто в такій ситуації, коли священник точно нічого вдіяти не зможе. Але він завжди зможе бути з людьми до останнього».

15 березня рівно 2 роки тому вийшов цей відвертий, сміливий текст.
Багатство нашої Церкви — такі священики.
Протоієрей Степан Ярема: зустрічайте сьогодні знову на Діалог.ТУТ.

А ще… памʼятаєте, про що це фото?
Рівно 2 роки тому. І хоча зараз уже видно, що все було марно, але ні про що не жалкуємо 😏

Слава Богу за все🙏