Нехай цей тиждень закінчиться такими словами:
Поки ми, українці, не скажемо одне одному «Я тебе люблю», не буде ні єднання, ні примирення
***
«Коли в 1992 році в нас забирали кафедральний собор, пригадую, була хресна хода від обласної адміністрації до собору. Ми, діти, несли ікони. Мені потрапила до рук Казанська ікона Божої Матері, яку дала бабуся. Коли підійшли до собору, там уже був натовп, який кричав лайливі слова. Одна жіночка (вона і зараз у мене перед очима) вирвала з моїх рук цю ікону та почала її топтати. Я не знав, що ж це робиться! А моя бабуся побачила це все, підбігла, забрала ікону й мене. Ці події мене дуже вразили, буквально перевернули мій світогляд.

Потім, коли на Волинь призначили владику Ніфонта, я був у нього іподияконом. Теж надивився всякого: як владику обзивали, як писали про нього погане в усіх ЗМІ. Але владика вистояв і показав нам приклад віри. Завдяки йому в місті відбувся духовний підйом, з’явилося чимало нових храмів, хоча до цього залишався лише один.

Владика часто організовував хресні ходи. Ми, іподиякони, пройшли з ним усю Волинь! У тому числі декілька разів із Почаївською іконою Божої Матері. Ми бачили ту віру, яку не можна зламати, хоча й храми забирали, і взагалі було непросто. У такі от роки відбувалося моє становлення.

Коли в 1996 році я вступив до Волинської духовної семінарії, мені вже не хотілося ніякого футболу. Я жив Церквою. До того ж бачив, які труди й випробування несе наше священство. Приклад старших священиків, які пережили радянський час, надихнув присвятити себе служінню Богові, людям і Церкві…»
***
Рівно рік цьому тексту.
Чим більше випробувань, тим сильнішими ми стаємо. Такий, напевне, можна зробити висновок з усього, що відбувається.

Мирної та безпечної нам ночі. Дай, Боже, завтра причаститися.

Так виглядають в Україні добровільні переходи громад УПЦ в іншу юрисдикцію.

Як бачимо на відео, «зело рано» громада в повному складі розпочинає своє молитовне життя.

P.S. Нашим друзям — настоятелю та парафіянам вигнаної по-злодійськи з дому громади, висловлюємо глибоке співчуття.
Наші молитви — з вами.
Ваш біль — наш біль.

У зв’язку з учорашніми деякими церковними подіями, де головними учасниками виступили знову ломи та болгарка, згадався цей наш текст:

«ПЦУ вже приміряє вінець переможця. Однак у чому полягатиме перемога? В отриманні нарешті чисельної переваги над УПЦ за кількістю храмових споруд (відкритих чи закритих, порожніх чи заповнених — байдуже)? У набутті статусу фактично панівної та мало не державної Церкви? У законодавчій забороні свого головного конкурента?

Якщо переважна більшість священнослужителів УПЦ є такими, якими їх описують прихильники ПЦУ (агенти та офіцери ФСБ у рясах, рашисти, шанувальники руського миру, ненависники всього українського, раби, які звикли беззаперечно виконувати волю єпископа, або навіть просто неосвічене болото), навіщо вони взагалі потрібні ПЦУ?

Однак, як бачимо, і держава (своїм відомим законопроектом про заборону УПЦ), і сама ПЦУ всіляко підштовхують пересічне духовенство УПЦ переходити до цієї церкви».
***
Люди грабують, відбирають, нищать, трощать не тому, що їм чогось бракує, а тому що можуть.
І правда, хто їм зараз в Україні це заборонить?🤔

Чому ж священики УПЦ не поспішають переходити до ПЦУ?
Сьогодні знову на Діалог.ТУТ:

«Скажу відверто: десь перші місяців чотири я сумнівався. Розумів, в яку бучу лізу, яка це конфліктна може бути тема для тих, хто захоче зробити її такою.

Саме був липень місяць, я косив траву біля церкви й розмірковував, чи варто виходити в публічне поле. Я тоді ще ніде нічого не писав, не викладав жодного відео з нашої служби. Просто займався Псалтирем. Звісно, турбувався про можливу реакцію церковної спільноти на цю тему, тому що людям важко даються будь-які зміни.

І тут…»

Так, сьогодні на Діалог.ТУТ протоієрей Олександр Клименко і його детальна розповідь про київський ізвод церковнослов’янської мови.

Майже дворічна копітка праця в цьому напрямку супроводжувалася для нього багатьма дивовижними подіями. Але нині він готовий поділитися результатами цієї праці.

Правила вимови, наголошування, посилання на першоджерела, особливості київського ізводу та, звісно ж, приклади звучання у храмі — читайте, слухайте, дивіться діліться: https://dialogtut.online/protoiyerej-oleksandr-klymenko-pro-kyyivskyj-izvod-meni-vazhlyvo-vyhodyty-na-chesnyj-dialog/

Якщо наш сайт у вас поки що не відкривається, дублюємо весь текст у Telegraph.

Мирних, плідних та творчих усім вихідних! І натхнення🥰

«Навіть якби зараз Блаженніший Митрополит Онуфрій відкрито заявив: «Брати та сестри, отці, переходьте на київський ізвод», велика частина кліру та парафіян, вихованих з критичним ставленням до цієї традиції, можуть розвернутися й просто перестати ходити в храм…»
Протоієрей Олександр Клименко.

А для вас наскільки важливим є мовне питання у богослужінні? Візьміть участь у нашому опитуванні👇

Поки на сході українські храми зазнають руйнувань від ворожих дронів, на заході їх захоплюють, щоб стояли зачиненими.

Дивись, Україно, на свою нечувану «свободу совісті» та релігійність. Вона тепер ось так виглядає😔

Просто зараз на Буковині. Громадянин Грищук ілюструє ще один добровільний перехід парафії до своєї юрисдикції.

Нехай не з відео з захопленням храмів вступимо ми у простір свята Входу в Господнього в Єрусалим.
Беззаконня не триватиме вічно, цій ганьбі теж колись настане край.

Хай цей спів отця Олександра Клименка, справжнього голосу нашої прекрасної країни, розрадить і надихне.

Мирних нам вихідних! І твердого сподівання на заступництво Боже❤️‍🔥

Сьогодні ми теж слідом за Господом виходимо на хресну дорогу. Але попереду — радість Воскресіння.

З Вербною неділею вас, дорогі друзі!
🍃💐🌸Сьогодні в Іонинському було так👆

Вітаємо всіх зі стрімким наближенням Пасхи. І хоча до неї ще попереду весь Страсний тиждень, Воскресіння все одно настане🙏

Ну а ми на Діалозі вирушаємо в свою «подорож».

Настав час змінити тактику, оскільки абсолютно всім, хто стає героями наших публікацій, потім «прилітає» з того чи іншого боку.
Навіть коли в громади відібрали храм, навіть коли каменя на камені від парафії не лишилося, в нинішніх реаліях все одно людям є що втрачати. І вони змушені мовчати.

Та однак ми маємо план і наміриваємося й надалі робити для вас цікаві тексти. Якщо все вийде, вони будуть дещо новим словом, яке, сподіваємося, додаватиме сил витримувати все те, що відбувається довкола.

Якщо вам цікаво, підтримайте нас маленьким донатом. Ми не фінансуємося фондами чи олігархами, але й ваші донати це не засіб нашого існування, а, скоріш, велике ваше благословення на продовження нашої діяльності.

Правда та мудрість теж варті того, щоб їх проповідувати😌
Рухаємося в цьому напрямку далі й подивимося, куди цей шлях виведе.
***
Картки наші ті самі.
Приват: 5168752003546804 (або просто клікніть на це посилання).

А ще є банка Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/4yWNBhmz9c
***
Великий шлях нами всіма вже пройдено.
Але час зупинятися ще не настав🥰

Ви любите богослужіння? А хочете його ще глибше розуміти?
Ми зібрали для вас не просто переклади текстів служб Страстної седмиці та Пасхи. Тут подано також церковнослов’янський текст із коментарями та поясненнями.

Звісно, під час динамічного богослужіння встигнути читати роз’яснення навряд чи вийде, але це може стати чудовим «домашнім завданням».

Великий Четвер
Страсна п’ятниця
Пасха (українською)

уже на Діалог.ТУТ.

І ми цілком погоджуємося з укладачами цих збірників:
«Перекласти церковну службу сучасною мовою — недостатньо, щоб зробити її зрозумілою. Важливо допомогти людині увійти у той мовний, культурний та духовний контексти, в якому богослужіння якнайповніше розкривається й досягає своєї мети.

Для того, щоб зрозуміти богослужіння, людина має бути добре знайома зі Святим Писанням. Як не старайся перекладати, без цієї «бази» незрозумілий текст незрозумілою мовою перетвориться на незрозумілий текст зрозумілою мовою. На зразок того як буває, коли не-юрист читає якийсь договір або не-програміст читає шматок коду: слова ніби знайомі, але відтінки, підтексти і особливості втрачаються.

Це краще, ніж нічого, але все ж таки замало. Тому в нашій праці мовний аспект був не єдиним і не основним…»