«Мені закидають, що я, мовляв, послабив піст парафіянам під час війни.
— Чи не боїшся перед Богом відповідати?
— Ні. Не боюсь. Я відповідаю перед Богом за життя та здоровʼя громади.

Як хтось правильно написав у ФБ: пости – частина літургійного переказу Церкви. Переказ не є законом. Щодо середи та пʼятниці і Великого посту ми маємо рішення Вселенського Собору. Решта в літургійній традиції нашої Церкви регулюється Типіконом.

Грецьке «тип» означає «зразок». Це книга зразків, прикладів. Звідки можна брати повчальне для своєї практики. Брати вибірково. Залежно від ситуації».
***
Той самий батюшка-карикатурист протоієрей Олександр Пономаренко так сьогодні написав на своїй сторінці в Facebook.

А для тих, хто раптом не знайомий ще з цим цікавим священником, дублюємо в Telegraph один із наших текстів про нього: Мы друг другу — родственники по крови. По крови Христа

Сьогодні 29 листопада. Рівно два місяці як я звершував Божественну Літургію самостійно. Коли я зможу звершити наступну не уявляю собі і в той недільний день не думав що в моєму житті після неї буде така велика перерва якій не видно ні кінця ні краю.
Слава Богу, що куди б я не потрапляв я не лишався без причастя Христових Таїн і священики радо мене приїжджали й причащали. За це їм доземний уклін і побажання, щоб за уділений мені час Господь воздав сторицею. Але кожного недільного дня мені гірко відчувати себе відкинутим від стояння у Престолу. Ти наче відкинутий. Скрізь де я бував я бачив і зараз бачу здалеку куполи храму, але... але... Обставини які не залежать від мене часто виявляються сильнішими за мої бажання.
Усвідомлення цього для мене як священика дуже важке.

«Повертаюсь додому. Знову 30 діб фронтового і прифронтового життя (загалом, це вже 140-й день фронтових доріг). Скільки емоцій, вражень, досвіду, ситуацій… Багато що лишаю для себе. Це моя злість, це мій розпач, це мої переживання і молитви. Воістину цінний досвід життя».

Дякуємо протоієрею Сергію Ющику за те, що знаходить сили ділитися пережитим з нами.

«Страждання в світі має смисл тільки тоді, коли змінюєшся до кращого ти сам», — сказав той, хто пережив роки в фашистському концтаборі.

Вважаємо, саме завдяки таким текстам змінюємося ми всі. А отже наближаємо таким чином кінець війни та нашу перемогу.

Читайте. Змінюйтеся.
І нехай Господь дасть дожити до мирного часу.

Обов’язково дублюємо текст — для тих, у кого поки що не відкривається сайт Діалогу:

Священник-бойовий медик: «Тут усі земляки. Усі СВОЇ, РІДНІ»

До речі, не знаєте, чому протоієрей Сергій Ющик назвав цього котяру своїм конкурентом, а не помічником?😻🙀😼

Для тих, у кого «Буча це фейк?» так і не відкрилася, ми завантажили матеріал книги в Telegraph у максимально доступних форматах.

Це чесна розповідь священника Української Православної Церкви про те, що він та його сім’я пережили під час окупації Бучі росіянами.

Хто не вірить журналістам та фотографам, нехай отримає слово православного священника.

Хто каже, що в УПЦ всі зрадники та колаборанти, нехай побачить і це правдиве свідчення.

Правдою переможемо✍️

🍁Ви знаєте нашу традиційну пісеньку — цієї осені ми чесне слово вже збиралися закруглятися з тим Діалогом. Особливо після другого блокування домену.

Є гарний молодіжний вислів: «Та за шо?!» Ото він дуже нам підходить.

Але от яка халепа — як свободу не спинити, так і Діалог уже як розпочався, то ото й йде собі.
Бо навіть і в такій важезній затяжній війні треба залишатися людьми. А якщо проект наш закриється, що тоді в релігійному медіаполі України лишиться? Страшно й уявити.

Короче.
Маємо наступних тем іще на місяць вперед. А тому продовжимо працювати.

Тим більше що ну не погоджуємося ми з тим блокуванням. Очевидно, що нам приписують вчинки, наміри та настрої, яких ми не маємо і яких не припускалися. Очевидно, що вбачають у нашому маленькому колективі нечесних людей, що працюють на чиїсь інтереси. Але як доказати свою непричетність, якщо довести відсутність будь-чого взагалі неможливо?

Ми дійсно маленький колектив однодумців. Хоч і ставимо собі амбітні цілі: свідчити про те, що бачимо та чуємо від тих, кого особисто знаємо.

***
До речі.
Скажемо по секрету, охоплення наших текстів у соцмережах відрізняється від кількості лайків під постами. Бо за лайк чи репост можуть захейтити. Тому багато хто нас читає, не афішуючи про це.

Розуміємо. І цінуємо кожного.

А тому.
Якщо хочете, можете нас підтримати.

Хто його зна, як переживемо зиму.
Але спробувати варто.

Хай живе Діалог. В усіх сенсах.
Якщо згодні — задонадьте. Але трошки. Бо найперше — все для тих, хто за нас в окопах з твердістю дивиться в очі непроглядному холоду зими, що насувається🌬️🌨️❄️

Молимося за них, уклінно.
Господи, звелич ім’я Твоє, даруй Україні мир і перемогу.

***
Картки наші ті самі.
Приват: 5168752003546804 (або просто клікніть на це посилання).

Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/4yWNBhmz9c
(Ми цього разу з неї майже не знімали — підтягнули паски та економимо😏)

«Найсумніше з паломництва. Порожнеча, холодна порожнеча. Закритий шлагбаум, поліція і жодної людини при вході в Лавру.

Вірю, що це до часу. Все повернеться. Ми повернемося до Лаври і знову відчуємо торжество, торжество нашої віри. Пройдемося хресною ходою від Володимирської гірки до Лаври. Хресний хід очолюватиме наш предстоятель, Блаженнійший Митрополит Онуфрій. Тисячі людей, таблички з назвами єпархій, на обличчях радість, молитва і Мир.

Я вірю, що так буде🙏»

Протоієрей Василь Начев у FB
***
А ви вірите?🥺

А ми віримо Богу так, як ця людина? Довіряємо Йому настільки ж, наскільки довіряли ті, кого Церква вшановує в ці святкові грудневі дні?

Зі святом Введення Богородиці у храм, дорогі друзі🙏

Господи, примнож у нас віру!

«Обрана Богом…»
Хай усе наше життя буде спрямоване на служіння Божій Матері🙏

Зі святом, дорогі друзі!

«Складається враження, що якісь сили нас роз’єднують. Дуже страшно дивитися, як одні українці на фронті захищають Україну, а інші в тилу чубляться. Це може закінчитися катастрофою для держави».

Важливе, хоч і несвяткове, почитати на вечір.

Митрополит Вознесенський і Первомайський Олексій (Шпаков) дав велике інтерв’ю виданню «Главком».

Тільки некомпліментарні запитання й тільки прямі, наскільки можливо, відповіді.

Читайте також на Діалог.ТУТ.

Або в Telegraph (для тих в Україні, у кого Діалог.ТУТ поки що не відкривається).

Учора ми іще раз зрозуміли, навіщо вести Діалог.

Ворог (і фізичний, і метафізичний) намагається між людьми побудувати стіни. Щоб потім кожен натикався на цю стіну, і зменшувалося спільне між нами, збільшувалася самотність і розділення.
У цьому плані спілкування — те, що руйнує стіни і зводить мости.
І ніколи не погодимося з думкою, що це непотрібно. Хоч, як показує досвід, інколи діалог неможливий.

Утім.
Сьогодні Міжнародний день волонтера. Вітаємо всіх причетних🫡
Хтось каже: «Навіщо ви всі волонтерите, державі від УПЦ нічого не потрібно».
Але ми і є держава.
І свідчимо про свою діяльність, тому що ніяк не згодні з тавром «зрадників і колаборантів».

До Міжнародного дня волонтера ми відібрали тексти проекту Діалог.ТУТ про тих «непомітних» волонтерів, про яких не пишуть державні ЗМІ і яких не показують по телемарафону.

Три сторінки самих лише посилань, і це лише ті люди, про кого за 2 роки встиг розповісти наш маленький проект.

• Священник-бойовий медик: «Тут усі земляки. Усі СВОЇ, РІДНІ»
Протоієрей Сергій Ющик і його #ЗАПИСКИЗПОТЯГУ.
• «Це і мої сини також», — священник про свою участь у проєкті «На щиті»
Той самий протоієрей Борис Ковальчук, який вивіз з окупації 1500 людей і з якого починався «Діалог.ТУТ», нині транспортує з прифронтових міст полеглих героїв.
• «Церква це не стіни, а люди»
Волонтер і військовий медик протоієрей Валентин Шевчук — про зміни в собі та в соціумі.
• Архімандрит Іоасаф про тактичну медицину: «Господи, я це роблю, щоб бути з Тобою»
Як продовжувати служити попри те, що це сприймається неадекватно, а часто перекручується, використовується в обвинуваченнях проти нас?
• Поки ми, українці, не скажемо одне одному «Я тебе люблю», не буде ні єднання, ні примирення
Протоієрей Володимир Літвенчук з Луцька — про 60000 волонтерських кілометрів та сумний досвід церковних конфліктів 90-х, який у точності повторюється.
• Звернення до диванних патріотів від священника-бойового медика дорогою з ротації
Поки будемо сперечатись, хто кращий українець, то можемо втратити предмет спору.
• «Наша волонтерська допомога війську розпочалася з Іловайської трагедії»
Голова Фонду підтримки захисників України протоієрей В’ячеслав Яковенко — про невпинну багаторічну допомогу УПЦ нашим військовим.
• Питати, якою мовою ти молишся, — це для наших військових злочин
Протоієрей Сергій Нечипорук — про те, навіщо допомагати хлопцям на фронті, навіть коли це тобі (майже) забороняють.
• Як подивитися в очі безодні та не впасти у відчай
Тактичний медик протоієрей Олексій Годун наприкінці серпня повернувся з двотижневої ротації з зони бойових дій, а через 7 днів у його парафії відібрали храм.
• 100 тисяч для ЗСУ — зібрали на благодійному ярмарку в Іонинському монастирі. ФОТОЗВІТ
Рік тому ми робили про ці благодійні ярмарки перший репортаж. Рік потому захід проводиться уже вшосте.
• «Пока мы в этом городе, наши Ангелы-хранители не дают разрушить его окончательно»
Почему не эвакуируются последние 900 жителей Часов Яра, и зачем к ним приезжает священник
• Протоієрей Олександр Петренко: «Я не міг залишатися вдома, коли хлопці воюють»
З 2014 року наш співрозмовник їздив з допомогою на фронт і багато разів бачив, як Бог допомагав українським воїнам.
• Военные так и сказали: «Батюшка, если мы будем вестись на политинформацию, то проиграем»
Глава молодёжного отдела Коростенской епархии — о том, как пришлось переквалифицироваться на помощь военным и искать возможность диалога среди полного недоверия.
• «Пішла інформація, нібито наших хлопців здав священник. Але насправді він урятував їм життя»
Протоієрей Степан Ярема та його дружина Марія облаштували при храмі повноцінний волонтерський штаб, де без вихідних уже понад рік працює заради перемоги вся парафія.
⬇⬇⬇Продовження⬇⬇⬇

• Щойно ми зможемо сказати одне одному «люблю», це й буде початком діалогу
Що б ми не робили, в очах суспільства все одно залишаємося «московською Церквою». Архімандрит Онуфрій (Куц) — про те, як жити, коли винуватий без вини.
• «Нас или взрывной волной накроет, или радиацией»
Как живут и молятся под ежедневным огнём много месяцев подряд: на связи город Марганец.
• Священник-журналіст-капелан-волонтер: нотатки з Бахмута
Наш друг священник Сергій Баршай у складі гуманітарної місії побував на Донеччині й розповідає про фронт те, що можна розповісти.
• Зібрали на турнікети, ще й на полон для Гіркіна лишилось
Як в Іонинському монастирі благодійний ярмарок для ЗСУ в супроводі поліції проводили.
• «Я за 20 років священства не бачив такої молитви»
Київський капелан — про те, що вже зараз рятує Україну.
• Ми можемо бути відповіддю Бога на чиїсь молитви
256 тижнів стійкості бориславського священика Діонісія Буренка та його парафії.
• «Ангел-кормитель прибув!» Як монахи наших військових годують
Архімандрит Мелетій (Якубін) — про домашню пюрешку та характер наших «котиків».
• «Чому це випало саме нам?» Як на заході України приймають людей, що тікають від війни
Хочете багато мудрих відповідей на актуальні виклики сьогодення? Наш друг протоієрей Володимир Ровінський аналізує нелегкий шлях, який пройшла його парафія за шість місяців війни.
• «Если батюшка на месте, всё будет хорошо»
Мы продолжаем проект «Священники под огнём» Сегодня на связи — Горловская епархия.
• Священники под огнём. Николаев
Люди могут эвакуироваться, а священник — нет, ему нужно быть с теми, кто по разным причинам уехать не может.
• Хресний хід УПЦ у Маріуполь: як це було
Протоієрей Сергій Ющик розповідає про те, що бачив на власні очі.
• Як отець Борис з-під обстрілів 1500 людей вивіз
І чому попри все тебе кличуть «московський піп» — читайте нове інтерв’ю нашого проєкту.

***
Оскільки наш проект в Україні поки що заблокований, ми готові передрукувати на ваше замовлення в Телеграф будь-який із цих текстів.

То що, місія неможлива?🤔
Як зараз говорити з людьми про Христа, коли війна, шахєди та крилаті ракети щодня намагаються переконати українців, ніби зло має силу, необмежену в часі й просторі.

Де Бог? Як відповідати на це запитання, коли в повсякденному житті й новинах переважають біль, сльози, смерть і руйнування.

Як свідчити про любов Христову, якщо нашим ближнім більше болить виживання, ніж роздуми про загробний світ та «якусь там» вічність, в яку не всі навіть вірять.

Усі свої запитання ми адресували нашому давньому другові ігумену Валеріану (Головченку).

Ділимося цим скарбом — його правилами місіонерства у нових умовах:

Є православіє любові, а є православіє ненависті. І кожен обирає сам

Для тих, у кого в Україні поки що не відкривається Діалог.ТУТ, дублюємо посилання:

https://telegra.ph/YE-pravoslav%D1%96ye-lyubov%D1%96-a-ye-pravoslav%D1%96ye-nenavist%D1%96-%D0%86-kozhen-obiraye-sam-12-05

Фото архівне, 2005 року