Поки на сході українські храми зазнають руйнувань від ворожих дронів, на заході їх захоплюють, щоб стояли зачиненими.

Дивись, Україно, на свою нечувану «свободу совісті» та релігійність. Вона тепер ось так виглядає😔

Просто зараз на Буковині. Громадянин Грищук ілюструє ще один добровільний перехід парафії до своєї юрисдикції.

Нехай не з відео з захопленням храмів вступимо ми у простір свята Входу в Господнього в Єрусалим.
Беззаконня не триватиме вічно, цій ганьбі теж колись настане край.

Хай цей спів отця Олександра Клименка, справжнього голосу нашої прекрасної країни, розрадить і надихне.

Мирних нам вихідних! І твердого сподівання на заступництво Боже❤️‍🔥

Сьогодні ми теж слідом за Господом виходимо на хресну дорогу. Але попереду — радість Воскресіння.

З Вербною неділею вас, дорогі друзі!
🍃💐🌸Сьогодні в Іонинському було так👆

Вітаємо всіх зі стрімким наближенням Пасхи. І хоча до неї ще попереду весь Страсний тиждень, Воскресіння все одно настане🙏

Ну а ми на Діалозі вирушаємо в свою «подорож».

Настав час змінити тактику, оскільки абсолютно всім, хто стає героями наших публікацій, потім «прилітає» з того чи іншого боку.
Навіть коли в громади відібрали храм, навіть коли каменя на камені від парафії не лишилося, в нинішніх реаліях все одно людям є що втрачати. І вони змушені мовчати.

Та однак ми маємо план і наміриваємося й надалі робити для вас цікаві тексти. Якщо все вийде, вони будуть дещо новим словом, яке, сподіваємося, додаватиме сил витримувати все те, що відбувається довкола.

Якщо вам цікаво, підтримайте нас маленьким донатом. Ми не фінансуємося фондами чи олігархами, але й ваші донати це не засіб нашого існування, а, скоріш, велике ваше благословення на продовження нашої діяльності.

Правда та мудрість теж варті того, щоб їх проповідувати😌
Рухаємося в цьому напрямку далі й подивимося, куди цей шлях виведе.
***
Картки наші ті самі.
Приват: 5168752003546804 (або просто клікніть на це посилання).

А ще є банка Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/4yWNBhmz9c
***
Великий шлях нами всіма вже пройдено.
Але час зупинятися ще не настав🥰

Ви любите богослужіння? А хочете його ще глибше розуміти?
Ми зібрали для вас не просто переклади текстів служб Страстної седмиці та Пасхи. Тут подано також церковнослов’янський текст із коментарями та поясненнями.

Звісно, під час динамічного богослужіння встигнути читати роз’яснення навряд чи вийде, але це може стати чудовим «домашнім завданням».

Великий Четвер
Страсна п’ятниця
Пасха (українською)

уже на Діалог.ТУТ.

І ми цілком погоджуємося з укладачами цих збірників:
«Перекласти церковну службу сучасною мовою — недостатньо, щоб зробити її зрозумілою. Важливо допомогти людині увійти у той мовний, культурний та духовний контексти, в якому богослужіння якнайповніше розкривається й досягає своєї мети.

Для того, щоб зрозуміти богослужіння, людина має бути добре знайома зі Святим Писанням. Як не старайся перекладати, без цієї «бази» незрозумілий текст незрозумілою мовою перетвориться на незрозумілий текст зрозумілою мовою. На зразок того як буває, коли не-юрист читає якийсь договір або не-програміст читає шматок коду: слова ніби знайомі, але відтінки, підтексти і особливості втрачаються.

Це краще, ніж нічого, але все ж таки замало. Тому в нашій праці мовний аспект був не єдиним і не основним…»

Тексти Пасхальної служби церковнослов’янською з паралельним перекладом.

Українською: СЛУЖБА СВЯТОЇ ПАСХИ. Свiтла Утреня та Божествена Лiтургiя з українським перекладом та поясненням

СЛУЖБА СВЯТОЙ ПАСХИ. Светлая Утреня и Божественная Литургия с русским переводом и изъяснением

Нехай кожне слово цих натхненних текстів зігріє кожну стражденну душу.

З Великоднем, дорогі друзі, який перемагає завжди. Попри біль, страх і відчай, які намагаються здаватися нездоланними.

Отця Іова в коментарях на його сторінці в Фб просять видалити цей текст. Але це сьогодні думки багатьох із нас. Бо дійсно, таке враження, що ми з деякими братами-християнами читаємо різне Євангеліє.
***
Я, мабуть, не те Євангеліє читаю…

Бо коли чую, як про Церкву сьогодні говорять деякі люди, які себе вважають православними, — ловлю себе на думці, що, мабуть, у мене інше Євангеліє.

Від них чую:

— Це українська Церква!
— А це — московська!
— ФСБ у рясах!
— Геть попів, геть «московську Церкву»!
— Має бути своя — національна, українська, незалежна!

І тут я зупиняюсь.
І запитую себе:

А яке Євангеліє проповідували Апостоли?
Хіба Христос прийшов творити національну Церкву?
Хіба Церква Христова — це проект для окремого народу?

---

Христос не будував «єврейську» Церкву.
Хоча був євреєм за тілом.
Він будував Церкву, яка єдина для всіх.
Церкву, яка має бути одна, як один Господь, одна віра і одне Хрещення (Еф. 4:5).

І апостоли не будували «національних Церков» — вони йшли до всіх народів, творячи одну Церкву Христову.
Церкву, де немає ані юдея, ані грека, ані варвара, ані скіфа, а всі — одне в Ісусі Христі (Гал. 3:28).

---

То яка була Церква в Єрусалимі?
Вона складалась із юдеїв, але зібралась у Христі.
Це була вже не юдейська спільнота — це була Церква Христова.

А Церква в Антіохії?
Саме там учнів Христових уперше почали називати християнами (Діян. 11:26),
і саме вона стала першим центром місії для язичників — не «національною», а вселенською.

А Церква в Римі?
Там вірували і євреї, і римляни, і греки.
Хіба це була «італійська помісна Церква»?
Та ні — це була частина однієї Церкви Христової.

---

А тепер, через дві тисячі років потому, в самій лише Україні — кілька «помісних церков».
У кожної — свій «єпископ», своя «ієрархія», свої реєстрації, печатки і медалі.
І кожна каже: «Ми — українська, а вони — чужа».

То де тут Христос?

Хто поставив вас? Христос?
Чи кабінети з печатками?

---

Церква — це не релігійний бренд.
Церква — це не ідеологія.
Церква — це Тіло Христове,
в якому єдність не по паспорту,
а через Євхаристію.

Бо де Христос — там і Церква.
А де політика — там немає Христа.

---

Якщо Церкву починають будувати на нації,
то це вже не Церква — це релігійний фан-клуб.

Церква Христова — це місце, де спасаються.
А не де кричать: «Своє! Українське!»

Христос не сказав: «Ідіть і створіть окремі Церкви за національними ознаками».
Він сказав: «Ідіть і навчіть всі народи, хрестячи їх…» — в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

І як тільки в Церкві зникає Христос як Центр —
а на Його місце стає мова, прапор чи політичний лозунг —
то це вже не Церква. Це інше тіло. І інший дух.

Взято в Архімандрит Іов (Мельник)
Уперше надруковано: «Світло Православʼя»

У цій ситуації багато що дивує, але одне не дає спокою.

1946 року тодішня влада в Україні зробила спробу «розформувати» конфесію, яку вважала причетною до підтримки нападника. Так було оголошено про «саморозпуск» УГКЦ, а всі греко-католицькі храми перейшли до єдиної релігійної організації, якій дозволялося діяти на території СРСР.

Через майже 80 років у сучасній Україні цей невдалий експеримент вирішили повторити. І знищили всі храми УПЦ спочатку в Івано-Франківській, а потім у Львівській області.

Якісь церкви передали іншим, незабороненим конфесіям, деякі фізично знищили.

Поки готуємо для вас наступні нові тексти, ми не могли оминути цієї сумної річниці. Рівно 2 роки цьому тексту, рівно 2 роки цій страшній події.

Як у Львові пограбували й незаконно знесли храм УПЦ, і яким лихом це стало для українських громадян, львів’ян, ми не маємо права забувати.

У ці весняні пасхальні дні давайте згадаємо у своїх молитвах усіх, кому довелося за роки війни пройти і крізь це випробування.

Боляче дивитись!…Вхід у Дальні печери Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври та "сліди" нових власників...

Держава Україна заборонила священникам УПЦ бути капеланами у війську, проте не заборонила їм віддавати за неї своє життя.

Сьогодні мережу сколихнув цей лист мами воїна — священнослужителя УПЦ, який загинув, рятуючи побратимів, на Світлому тижні, через три дні після Пасхи.

«Тебе ховали з закритим обличчям, бо так ховають священників. Коли хтось просив відкрити, ми чули, як пахне твоє тіло миром. Такий тонкий аромат тепла і благості над холодним тілом у білому облаченні, під яким був одяг воїна…
***
Я тебе перехрестила і відпустила з легким серцем, навіть не думаючи про щось страшне. Тільки ти так на мене подивився і сказав те, що казав багато разів: «Я ж не візьму зброю, я не використаю її навіть для власного захисту».
***
Заради пам’яті та шани до людей, які віддають на цій війні найцінніше, ділимося цим текстом.

Читайте й діліться свідченням, які люди в нашій Церкві🙏🙏🙏

Сьогодні на Діалог.ТУТ: https://dialogtut.online/hlopcziv-svoyih-ty-vryatuvav-a-sebe-ni-maty-napysala-lysta-zagyblomu-na-vijni-synu-svyashhennyku/

Для тих, у кого поки що не відкривається наш сайт, дублюємо посилання в Telegraph: https://telegra.ph/Hlopc%D1%96v-svoih-ti-vryatuvav-a-sebe-n%D1%96-Mati-napisala-lista-zagiblomu-na-v%D1%96jn%D1%96-sinu-svyashchenniku-04-28

«Сонце моє, твоє останне відео... В ньому весь ти. Тобою зняте, тобою підібрана музика, твій сценарій…»

Це зворушливе пасхальне відео зняв і змонтував загиблий на Світлому тижні воїн-священник Олексій Кузнєцов.

Таким для наших Захисників був фронтовий Великдень.

Хай не припиняються наші молитви за довгоочікуваний мир в Україні.

Господи, зупини агресора🙏

«Не можна нам втрачати Українську Православну Церкву: саме цього зараз хоче і лукавий, і Москва»

Цей військовий тоді сказав те, що відчувають багато хто з нас, і про що не втомлюємося нагадувати ми всі три роки існування нашого проєкту. Нашу Церкву знищують цілком конкретні люди, українські громадяни. Але вигідно це тільки лукавому і Росії.

— Як ви для себе пояснюєте: що мотивує людей викрикувати образливі гасла проти своїх же співгромадян, українців, і розбурхувати всю цю ситуацію навколо Церкви?

— Для себе я поділяю їх на три категорії, але абсолютно до всіх ставлюся з розумінням.

Перша категорія — це люди, які виконують замовлення. Вони отримали за це кошти або з кимось співпрацюють. Така в них робота: колотити церкви й народ.

Друга категорія — невігласи. Ті, хто ніколи не ходив до церкви й завжди говорив, що «Бога потрібно мати в серці», а зараз розповідає, що храм повинен бути на тій чи іншій стороні. Це люди необізнані, які абсолютно не знають історії Церкви та канонів.

Третя категорія — це ті, хто мені близький по духу, хоча на сьогодні, на жаль, вони по інший бік барикад цієї духовної боротьби. Такі люди дійсно приходять зі щирим прагненням захищати Україну.

Саме ці люди, на відміну від перших двох категорій, відрізняються тим, що приходять не колотити людей, а розібратися. І коли поспілкуються зі священником, з адекватними прихожанами (тому що, на жаль, і на нашій стороні багато хто не розуміє, як треба поводитися в натовпі), то жмуть руку і кажуть: «Вибачте, ми не праві. Більше сюди не прийдемо».
***
Той самий військовий, який не побоявся публічно заступитися за свою Церкву, і той самий наш із ним текст, якому рівно 2 роки і який абсолютно не втратив актуальності:

І ще одне слово про полеглого героя протоієрея Олексія Кузнєцова від його матері.

27-й День народження.
— Мам, мені з військомату дзвонили, сказали прийти повістку забрати. Я ж не буду ховатися. Я піду. Що скажеш?
— Приймай рішення, ти пам’ятаєш, відповідальність вся на тобі.
— Ну хоч зарплату дадуть, — сміявся ти, бо в храмі вже півроку не платять, а Іринці скоро народжувати Марка.
— Та до чого тут гроші, сину, чи не знайдемо ми їх, чи не заробимо?
— Мам, та я шучу, які гроші…

Ніхто тебе в те ТЦК силком не тяг, ніхто слова не сказав, що ти московський піп, тебе поважали і там за стійкість духу, за те, що не боявся. Ти по всіх ВЛК відʼїздив на власній машині, ніхто тобі слова не сказав, ані до буса не пхав, конвою не приставляв. Ти все робив сам і добровільно.

На ВЛК, коли глянув на твій діагноз, у лікаря очі на лоб полізли, але він все одно підмахнув і сказав: «Ну, таблеточок побільше візьмеш з собою» і поставив позначку «Придатний».
…
- Куди ти пхаєшся без черги?
- Туди, там бойову повістку дають, хочеш перед мене?
- Та ні, йди сам.
…
Через півроку:

- Мам, мені сказали приймати рішення перейти в ПЦУ, я відмовився. Я клятву давав владиці, я перед Богом слово давав, я не можу його нарушити. Я не буду зрадником Церкви, коли їй найгірше.

2000 років від самих апостолів священники рукополагають священників, і тут я такий… «мені треба туди, де трохи легше живеться і досвідос в сторону». Ні, не моє, мам.
...
Мам, мені не дали звання капелана, буду замкомроти з психологічної підтримки.

Був би капеланом, ясна річ, на бойові б не посилали, але що ж тоді моя присяга варта й цій країні буде. Хай вже як Бог дасть.

Звісно, що на капеланів БРку не виписують, але на все Божа воля.

І ти йошов на передову, коли всі відмовлялися, ні разу не сховався за чиюсь спину, хоча знав, що багато хто і відмовлявся.

Твоє задання — провести, занести харчі, воду, провести зміну, підтримати словом. Ти пхався з фотіком і туди, зробив купу інтерв’ю.

Одного разу хлопець, якого ти виводив з позицій, заморився настільки, що просто сів посеред поля як мішень на белебні й каже: «Я не піду далі, я заморився». І ти тяг ще й його і його рюкзак. Круто лаючись при цьому, але тяг. Додому прийшов настільки зморений, що спав не зовсім і роздівшись.

У той день, коли я тебе бачила живим, ти зняв погон молодшого лейтенанта, прикріпів замість нього шеврон з православним хрестом, поправив його рукою декілька разів і пішов на останній свій вихід на нуль…
…
Коли сталося це горе, перший мій дзвінок був навіть не родичам, а в Троїцький собор отцю Олександру Кудряшову. Я знала, що тільки він в змозі мені допомогти. І він допоміг, пройшов зі мною ці три дні поруч і зробив все, щоб ми не зламалися від горя, організував, виїздив, вимолив...

В кінці свого земного життя ти знову був у Троїцькому соборі. Ти лежиш у труні у білому облаченії, в якому приймав священницький сан, і тридцять священників в один голос співають тобі «Со святими упокой»…

Таїсія Павленко
***
Лист матері до свого загиблого сина-священника: https://telegra.ph/Hlopc%D1%96v-svoih-ti-vryatuvav-a-sebe-n%D1%96-Mati-napisala-lista-zagiblomu-na-v%D1%96jn%D1%96-sinu-svyashchenniku-04-28